ЛЕКЦ_Я 4.pptx

КУЛЬТУРА – НАЙВАЖЛИВІША ОСОБЛИВІСТЬ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ЮРИСТА ПІДГОТУВАЛА: ДОЦЕНТ КАФЕДРИ СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ

ДИСЦИПЛІН Н.В. РУКОЛЯНСЬКА

спілкування.
Культура мови й культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.
Культура

ведення діалогу. Правила спілкування для мовця і слухача.
.Класична ділова візитка. Види візитних карток.

ФАТИЧНЕ СПІЛКУВАННЯ

за допомогою звуків і є процесом мовлення. За походженням усне

мовлення – первинна форма існування мови. Має дві форми – діалогічну й монологічну, характеризуватися темпом, тембровими особливостями, тривалістю, гучністю, артикуляційною чіткістю тощо.
Жанрами реалізації усного мовлення є нарада, виступ, промова, розмова, бесіда, інструктаж, інтерв’ю, інтерв’ювання та консультування.

МОВЛЕННЯ

виразові й смислові можливості мовної системи; це система вимог, регламентацій

стосовно вживання мови

Культура мовлення

конкретна реалізація мовних якостей, рис і можливостей в умовах повсякденного й масового спілкування; тільки через високу культуру мовлення проявляються невичерпні можливості (потенції) мови, гармонія її функцій

і приписаних суспільством для встановлення контакту співбесідників, підтримання спілкування у

певній тональності. Такі стійкі формули спілкування, або стереотипи спілкування є типовими, повторюваними конструкціями, що вживаються у високочастотних побутових ситуаціях.

Мовленнєвий службовий етикет – це правила мовленнєвої поведінки на роботі.

СЛУХАЧА

та ЕОМ в вигляді питань та відповідей.
Монологічний і діалогічний тексти

розрізняються між собою як з погляду структури, що лежить в основі мовленнєвої ситуації, так і з погляду закономірностей текстоутворення, що в них діють.
Діалогічне спілкування являє собою не один якийсь вид мовленнєвої діяльності його учасників, а мовленнєвий акт (обмін інформацією), у якому говоріння і слухання – нерозривно пов'язані види мовленнєвої діяльності.
Основні ознаки діалогу:
намір, цілеспрямованість, правила ведення розмови

яким спілкуєтесь;
• ввічливість, відсутність категоричності;
• скромність у самооцінках, ненав'язливість;
• орієнтація

на партнера, створення для нього психологічного комфорту;
• постійне стимулювання зацікавленості партнера до проблем спілкування;
• логічність у викладі своїх поглядів та пропозицій;
• підтримка уваги партнера, стимулювання його активності в сприйнятті;
• вибір такого стилю розмови, який був би сприятливим не тільки для ситуації спілкування, а й для сприйняття партнером.
• враховувати дистанцію в спілкуванні, систему жестикуляції і міміки тощо.

щоб вислухати партнера;
• терпимо й шанобливо ставитись до того, хто

говорить;
• не перебивати партнера, вислухати його до кінця;
• дати партнерові виявити себе в спілкуванні, стимулювати його активність;
• використовувати мовні, жестові, мімічні засоби емоційно-психологічної підтримки того, хто говорить.

між ІІ і ІІІ століттями до нашої ери, ще в

часи винаходу пороху (період Чуньцю (770-476 рр.) і Чжаньго (475-221 рр.)). Китайських чиновників спеціальним указом зобов’язували мати картки на червоному папері з написаними на них ім’ям, прізвищем і посадою.

Візитна картка – це невід’ємний атрибут сучасного ділового спілкування та картка для вручення під час знайомства чи візиту, а також вираз індивідуального стилю й іміджу її власника.

– Львів: Світ, 1999.
2. Вознюк Г.Л. та ін. Українська мова

за професійним спрямуванням. Навч. посібник. – Львів, 2010.
3. Глущик С.В. та ін. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. / С.В.Глущик, О.В.Дияк, С.В.Шевчук. – 4-е вид., перероб. і доп. – К., 2006.
4. Гриценко Т.Б. Українська мова за професійним спрямуванням. Навч. посібник. – К., 2010.
5. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова : підручник для вищ. та середніх спец. навч. закладів / М. Г. Зубков. – 9-те вид., випр. і доп. – Х., 2009.
6. Корж А.В. Українська мова професійного спрямування. Навчальний посібник. – К., 2009.
7. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування.: Навч.посібн. – 2-е вид. – К., 2008.
8. Мовна політика та мовна ситуація в Україні / За ред. Ю.Бестерс-Дільґер. – К., 2008.
9. Пащук Р.І., Поліщук Н.М., Таран Н.Є. Ділове мовлення правоохоронця: Навчальний посібник. – Луганськ, 2004.
10. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник / О. Пономарів. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2000. – 248с.
11. Прадід Ю. Поняття державної та офіційної мови в сучасній юридичній науці // Вісник Національного університету внутрішніх справ України. – 2001. – № 16. – С. 128-131.
12. Тараненко О.О. Мовна ситуація та мовна політика в сучасній Україні // Мовознавство. – 2003. – № 2 – 3. – С. 30-55.
13. Тараненко О. Українська мова і сучасна мовна ситуація в Україні // Мовознавство. – 2001. – № 4. – С. 3-19.
14. Токарська А.С., Кочан І.М. Культура фахового мовлення: Навч. посібник для студ. вузів. – Львів, 2003.