Економічна теорія як наука

суспільних наук.
Етапи становлення і розвитку економічної думки в суспільстві. Сучасні

економічні теорії.
Економічні закони та категорії, їхня класифікація.
Метод економічної теорії та його складові елементи.

рідкісних ресурсів для виробництва, обміну, розподілу та споживання товарів та

послуг.
- це наука, яка вивчає закони розвитку економічної системи, що виникають з приводу виробництва та привласнення товарів і послуг в усіх сферах суспільного відтворення, а також ті аспекти еволюції національної свідомості духу народу, його культури, психології, моралі та поведінки, що впливають на процес економіки.

і виробничих відносин в їх взаємодії з продуктивними силами та

органі­зація управління і ефективного ведення всього господарства.
Об'єктом дослідження в економічній теорії є економічна система, яка функціонує на основі певних виробничих відносин.
Головним завданням економічної теорії є характеристика засад функціонування економічних систем через аналіз дії економічних законів.

людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і

послуг;
мікроекономіка - вивчає економічну поведінку фірм, домогосподарств, конкретних ринків та галузей;
макроекономіка - вивчає закономірності функціонування національної економіки та діяльність держави в економічній системі;
мезоекономіка - вивчає основні засади функціонування регіональної економіки;
мегаекономіка - вивчає міжнародні економічні відносини та дію економічних законів на рівні світової економіки.

явища та процеси, дослідити умови та характер функціонування економічних законів

та механізм їх дії у суспільстві;
теоретична - полягає в дослідженні процесу еволюції різних економічних систем, розкритті суті економічних законів та обґрунтуванні механізму їхньої дії;
практична - полягає в реалізації суспільством економічних законів на практиці через розробку рекомендацій,
концепцій та програм;
світоглядна (ідеологічна) - формування сучасного економічного мислення у суспільстві;
методологічна - економічна теорія виступає теоретичною базою для багатьох інших наук.

філософ Ксенофонт (бл. 430-355 рр. до н. е.) в працях

«Домоустрій», «Кіропедія» та ін.
«Ойкономія» («домоводство») - це зведення міркувань і порад щодо управління домом, рабовласницьким господарством, система правил його організації.
Давньогрецький філософ Аристотель (384-322 рр. до н. е.) в працях „Політика" й «Афінська політія» поділив науку про багатство на економіку, під якою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей, і хремастику, що означає вміння наживати достаток, або діяльність, спрямовану на нагромадження багатства. «Хрема» - це майно, володіння. В основі виробництва вбачалось використання робочої сили рабів.

нарощується у сфері обігу – торгівлі. Здійснили першу спробу осмислення

загальноекономічних завдань на рівні всієї національної економіки.
Представники: А. де Монкретьєн (1575-1621); Т. Ман (1571-1641); Д. Юм (1711-1776); У. Петті (1623-1687)

суспільного багатства зі сфери обігу до сфери виробництва. Вважали, що

багатство створюється у сфері сільського господарства, а інші сфери тільки його обслуговують.
Представники: Ф. Кене (1694-1774); А. Тюрго (1727-1781) Д. де Немур (1739-1817)

є виробництво. Сформулювали принципи “невидимої руки ринку” та “laisser-faire”. Приділяли

увагу теорії вартості, грошей, оподаткування, ринкової рівноваги.
1776 рік – “Дослідження природи та причин багатства націй”
Представники: А. Сміт (1723-1790); Д. Рікардо (1772-1823).

що предметом політекономії є виробничі відносини людей у їх взаємозв’язку

з продуктивними силами. Було розроблено вчення про суспільно-економічні формації, закономірності їх розвитку та зміни. Розкрито сутність трудової теорії вартості, суспільного виробництва, нагромадження та кругообігу капіталу.

Розроблено теорії граничної корисності, граничної продуктивності. Показано процес ринкової рівноваги.

Створено основи сучасної мікроекономіки.
Представники: К. Менгер (1840-1926); Є. Бем-Баверк (1851-1914); Дж. Кларк (1847-1938); А. Маршалл (1842-1923).

20 ст.
кейнсіанство;
неокласичний синтез;
економічний лібералізм;
соціалістична політекономія;
інституціоналізм;

монетаризм.

явищами і процесами, а також між протилеж­ними сторонами окремих явищ

і процесів, їх елементами і властивостями.
Економічні закони не залежать від свідомості людей, але залежать від їх свідомої діяльності.

тобто це ті закони, які функціонують у всіх без винятку

економічних системах.
Економічні закони, які діють у декількох суспільно-економічних формаціях - функціонують у кількох економічних системах, де створені для них відповідні умови (закони ринкової економіки, закон вартості, закон попиту і пропозиції тощо).
Специфічні економічні закони - ті, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва, тобто притаманні лише одній економічній системі.
Економічні закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній або низхідній) суспільного способу виробництва.

вигляді характеризують зміст економічного явища чи процесу, який реально існує,

а також властивості суттєві цим явищам і процесам, тобто економічні категорії - це узагальнюючі поняття, які виражають суттєві сторони явищ і процесів (товар, ринок, попит, пропозиція, ціна, вартість та ін.).

"methodas", яке означає шлях до чогось.
Метод економічної теорії - це

комплекс засобів та прийомів, що використовуються для проникнення в сутність економічного процесу в найбільш загальному філософському значенні. Метод означає засіб пізнання, як певну сукупність або систему прийомів і операцій з метою мисленого відтворення предмета, що вивчається, тобто це засіб для вивчення економічної теорії.

та узагальнення фактів;
історичний метод.