1.7 БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС І ОСВІТА В УКРАЇНІ

ДЛЯ РОЗГЛЯДУ
Історіографія Болонського процесу.
Кредитно-модульна система організації навчального процесу.
Контроль успішності студента.

освіти), університетів, міждержавних і громадських організацій, пов'язаних із вищою освітою,

спрямована на структурне реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень з метою створення до гою р. європейського наукового й освітянського простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підвищення конкурентоспроможності європейської вищої школи.

галузі освітньої політики обмежувалася заохоченням співпраці між державами-членами без втручання

у зміст навчального процесу й організацію освітніх систем окремих країн, поважаючи їхню культуру та мовну різноманітність;
актуалізовано питання щодо порівняння освітніх систем із метою стандартизації документів про рівень їхньої освіти.

хартію університетів», за якою проголошувалося:
фундаментальні засади про призначення університетів як

центрів культури, знань і досліджень;
хартія ще раз підтвердила головні цінності, права й обов'язки університету як провідного інтелектуального центру суспільства.

курсів, дипломів і ступенів вищої освіти;
встановлення якісно нових зв'язків

у Європі для розвитку та зміцнення її інтелектуального, соціального й науково-технологічного потенціалу;
"Європа знань" визнавалася як незамінний чинник соціального та гуманітарного розвитку, а також як необхідний компонент об'єднання й збагачення європейської людності.

вищої освіти в Європі”, основними поняттями якої були:
зони Європейської системи

вищої освіти як основні шляхи розвитку мобільності громадян;
працевлаштування випускників після закінчення вищих навчальних закладів.

вищої освіти» (Італія), за якою:
конкретизовано основні напрями зусиль європейських університетів

із урахуванням досвіду та відповідно до цивілізаційного процесу початку XXI ст.;
прийняття двоступеневої системи освіти;
запровадження системи кредитів за типом ЕСТS;
сприяння мобільності студентів.

європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту, Україна офіційно приєдналася

до Болонського процесу.

громадськості й урядів країн Європи не лише для істотного підвищення

конкурентоспроможності європейської системи науки та вищої освіти у світовому вимірі, а й для підвищення її ролі в суспільних демократичних перетвореннях.

їх поступової цілеспрямованої конвергенції. Зближення систем вищої освіти європейських країн

не означає їх стандартизації й уніфікації. Йдеться про "впорядковану" різноманітність. Визначено механізми для досягнення цієї мети:

прийняття системи зрозумілих і порівнюваних наукових ступенів;
прийняття системи освіти, яка початково базується на двох циклах навчання (бакалавр — магістр); 
заснування системи кредитів (ЕСТС);
 

на європейському ринку праці (використання додатку до диплома);
розвиток європейського співробітництва

щодо контролю за якістю освіти;
навчання впродовж усього життя;
створення умов для мобільності на європейському ринку праці й освітніх послуг;
розвиток привабливості європейського простору вищої освіти;  
установлення тісніших зв'язків між європейським простором вищої освіти та європейським простором досліджень;

декларації - запровадження Європейської кредитно-трансферної й акумулюючої системи.

освітніх програм, форм і методів навчання, контролю й оцінювання навчальних

досягнень студента для підвищення якості освіти, спроможності випускників вищих навчальних закладів працевлаштуватися на європейському ринку праці.
Болонський процес — добровільний, полісуб'єктний, по-ліваріантний, відкритий, поступовий і гнучкий. Він грунтується на цінностях європейської освіти і культури й не нівелює національних особливостей освітньої системи України.
Його мета - прийняття зручних і зрозумілих градацій дипломів, ступенів і кваліфікацій, введення двоступеневої структури освіти (бакалавр-магістр), використання єдиної системи кредитних одиниць (ЕСТБ - Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи) і додатків до дипломів, розроблення, підтримання і розвиток європейських стандартів якості освіти, усунення наявних перепон для підвищення мобільності студентів, викладачів, науковців.

функції:
Перша - сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходу

з одного університету до іншого;
 Друга - акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності. Сума кредитів засвідчує, на що здатний студент, який навчається за тією чи іншою програмою.

з числа досвідчених викладачів; у навчальний час ці педагоги викладають

предмет за своєю спеціальністю, після занять ведуть виховну роботу з 5 - 10 або 15 студентами. Під їхнім керівництвом студенти самостійно працюють над певними темами.
Тьюторське заняття - такий вид організації навчальної діяльності студентів, у якому процес учіння побудовано в основному на самостійній роботі студентів, а процес викладання полягає у здійсненні контролю за рівнем виконаних завдань, а також у наданні проміжної консультативної допомоги.

завдань:
формування змісту навчання, здатного гнучко реагувати на конкретні умови навчання,

потреби практики;
стимулювання самостійності та відповідальності студентів;
реалізація творчого потенціалу педагога, звільнення його від рутинних обов'язків;
забезпечення індивідуалізації навчання щодо темпу, рівня допомоги та диференціації змісту навчання;
здійснення якісного процесу навчання, унаслідок якого досконало оволодівають знаннями, навичками та вміннями всі студенти або переважна їх більшість.

особливо важливому коефіцієнту чи величині; 2) система логарифмів; 3) уніфікований

вузол радіоелектронної апаратури; 4) умовна одиниця в архітектурі та будівництві (зазвичай, розмір одного з елементів будівлі); 5)відокремлювана, відносно самостійна частина якоїсь системи, організації, пристрою тощо.
На думку А. М. Алексюка, "модуль - це відносно самостійна частина навчального процесу, яка містить насамперед одне або кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять, законів, принципів".

опрацьована для досягнення певного рівня знань, умінь і навичок, в

якій наявні засоби контролю на вході і виході;
2. навчальний пакет (концептуальна одиниця навчального матеріалу); засіб навчання (оскільки в ньому закладено зміст навчання, наочність тощо); метод навчання (передбачає певну систему дій під час вивчення матеріалу);
3. логічна і допустима частина роботи в межах теоретичного виробничого навчання, професії або сфери трудової діяльності з чітко окресленими початком та завершенням, що її, як правило, не ділять на менші частини;
4. логічно завершена частина теоретичних і практичних знань з навчальної дисципліни, адаптована до індивідуальних особливостей тих, хто вчиться. У педагогіці модуль - функціональний вузол навчально-виховного процесу, довершений блок дидактично адаптованої інформації. Навчальний модуль - цілісна функціональна одиниця, що оптимізує психосоціальний розвиток того, хто вчиться, і того, хто навчає. Отже, навчальний модуль - змістовий модуль, сконструйований особливим чином. Він набуває процесуально-функціонального втілення у наперед спроектованому модулі.

яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх

одиниць (залікових кредитів).

навантаження студента з конкретної дисципліни, яка становить 36 годин роботи

студента самостійно і під керівництвом науково-педагогічного працівника. Вона спонукає студентів до вільного вибору навчальних дисциплін та якісного їх засвоєння і є одним з критеріїв порівняння навчальних систем вищих навчальних закладів. Час, наданий для підсумкового контролю, не входить у кредит.

навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Він становить кілька кредитів.
Змістовий модуль - система навчальних елементів, поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об'єктові (частина залікового контролю).

кожним студентом встановлених норм, що забезпечують академічну мобільність студентів, державне

й міжнародне визнання результатів освіти на конкретних етапах виконання індивідуального навчального плану

декомпозиції змісту освіти й навчання на відносно єдині та самостійні за навчальним навантаженням студентів частини

змістовими модулями і виявляється через специфічну для модульного навчання організацію

методів і прийомів навчально-виховних заходів, основним змістом яких є активна самостійно-творча пізнавальна діяльність студента.

полягає в науковому та інформаційно-методичному забезпеченні діяльності учасників освітнього процесу.

побудові системи освіти таким чином, щоб зміст навчання й шляхи

досягнення цілей освіти та професійної підготовки відповідали індивідуальним потребам і можливостям студента.
 

полягає у використанні ефективних педагогічних та інформаційних технологій, що сприятиме якісній підготовці фахівців з вищою освітою та входженню в єдиний інформаційний та освітній простір.

елементи ЕСТС:  
1. інформаційний пакет ;
2. договір про навчання між студентом

і вищим навчальним закладом ;
3. академічна довідка оцінювання знань, що засвідчує досягнення студента в системі кредитів і за шкалою успішності на національному рівні та за системою ЕСТС.

навчальний план студента формують на підставі переліку змістових модулів (блоків

змістових модулів навчальних дисциплін), що сформовані на основі освітньо-професійної програми підготовки і структурно-логічної схеми підготовки фахівців. Навчальну дисципліну формують як систему змістових модулів, передбачених для засвоєння і об'єднаних у блоки змістових модулів - розділів навчальної дисципліни.  

освітньо-кваліфікаційної характеристики.
Вибіркові змістові модулі забезпечують підготовку для виконання вимог варіативної

частини освітньо-кваліфікаційної характеристики, зокрема відповідність обсягу підготовки, передбаченому нормативним терміном навчання. Вони дають змогу здійснювати підготовку за спеціалізацією певної спеціальності та сприяють академічній мобільності й поглибленій підготовці за напрямами, визначеними характером майбутньої діяльності.

та індивідуальні заняття;
усі види практик та консультацій;
виконання самостійних завдань

студентів;
інші форми і види навчальної та науково-дослідницької діяльності студентів.

оцінювання, яку використовують у вищому навчальному закладі, реєструють, як заведено

у вищому навчальному закладі, обов'язково перевівши оцінки до національної шкали та шкали ЕСТС. 

допущення 1 - 3 несуттєвих помилок 90-100 балів;
В - дуже добре

- завдання загалом розв'язано на високому рівні, але допущено 4-5 несуттєвих помилок 82-89 балів;
С - добре - завдання розв'язано на середньому рівні з кількома несуттєвими та 1 значною помилками 75-81 балів;
D - задовільно непогано-завдання розв'язано з 2 - 3 значними помилками, які несуттєво змінюють остаточний результат 69-74 балів;
Е - задовільно достатньо - завдання виконано зі значною кількістю помилок, на низькому рівні, задовольняє мінімальні критерії 60-73 балів;
FX - незадовільно з перескладанням - потрібно попрацювати, щоб розв'язати (перескласти) завдання 35-59 балів;
F - незадовільно з обов'язковим повторним курсом-необхідна серйозна подальша робота, що розв'язати завдання, тобто повторний курс 0-34 балів.

складати іспиту (заліку) й отримати набрану кількість балів як підсумкову

оцінку;
- складати іспит (залік) для підвищення свого рейтингу з певної навчальної дисципліни;
- ліквідувати академічну різницю, пов'язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;
- поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;
- використати час, відведений графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення, своїх особистих потреб.
 

навчального закладу: сприяє розвитку автономізації та відповідальності; відкриває нові можливості

для співпраці; сприяє розвитку комунікативних зв'язків між вищими навчальними закладами; стимулює підвищення якості навчального процесу та організаційно-адміністративної діяльності; підвищує якість студентської мобільності, поліпшує зміст навчальних програм, а також якість навчального процесу та його результати.  

Теорія. - К, 1998.
Барій М. Й., Ортинський В. Л. Основи

психології і педагогіки: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007.
Ващенко Г. Г. Загальні методи навчання: Навчальний посібник. -Дрогобич: Коло, 2003.
Вишневський О. І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: Навчальний посібник. - Дрогобич: Коло, 2003. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. - К.: Центр учбової літератури, 2003.

І. В. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних

закладів. - Чергнігів, 2003.
Закон України "Про освіту". - К.: Генеза, 2002.
Концепція державної програми розвитку освіти в Україні на
2006- 2010 роки.
Крушельницька О. В. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2003.
Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. - К.: Знання, 2005.
Мазуха Д. С, Опанасенко Н. І. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2005.

С. М. Стратегія розвитку освіти України: початок XXI століття. -

К.: Знання, 2006. Пальчевський С. С. Педагогіка: Навчальний посібник. - К: Каравела, 2007.
Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. /3. Н. Курлянд, Р. /. Хмелюк, А. В. Семенова та ін.; за ред. 3. Н. Курлянд. -2-ге вид., перероб. і доп. - К: Знання, 2005. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. - Одеса: ПДПУ імені К. Д. Ушинського, 2002.
Сисоєва С. С, Поясок Т. Б. Психологія та педагогіка: Підручник для традиційної та дистанційної форм навчання, - К.: Міленіум, 2005.
Слєпкань 3.1. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальний посібник. - К.: Вища шк., 2005. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. - К.: "Академвидав", 2006.
Ягупов В. В. Педагогіка: Навчальний посібник. - К. Либідь, 2002.