Архітектура Х V ІІ-ХХ століття

найдавніших часів до ХХ ст.; - з'ясувати загальні конструктивні

та художні образні риси стилю; - вивчити національні традиції в архітектурі.

виявлення національних традицій в архітектурі.

(від гр. – головний будівельник, зодчий) – мистецтво проектувати

і будувати об'єкти , які оформлюють просторове середовище для життя і діяльності людини відповідно до
призначення і
естетичних
поглядів
суспільства.

СТИЛЬ – це спільність образної системи, засобів художнього вираження, що характеризують мистецтво певного періоду.
СТИЛЬ формується історично і притаманний усім видам мистецтва, але наочніше він виявляється в декоративно-прикладному мистецтві і в архітектурі.

Для спорудження храмів та пірамід використовували місцевий будівельний матеріал, який

гармоніював із навколишнім середовищем і контрастував лише з блакитним небом…

розвинена вільна людина. Домірність усіх частин, їхня пластична єдність, ритмічне

чергування колон, ненав'язливе оздоблення, мармурові скульптури, які органічно вписувались в ансамбль – усе це створює цілісний архітектурний образ грецького храму. В процесі розвитку грецької архітектури було розроблено цілісну художньо-осмислену систему – ордер. Існує три види ордерів: доричний, іонічний, коринфський.

вона важкими, масивними формами, стриманими прикрасами. Житло феодала – замок,

який мав суворі і практичні форми, це фортеця без зайвих прикрас. Окремі романські будівлі (церкви, монастирі, замки) зводили серед сільського ландшафту, вони панували над місцевістю, гармоніювали з навколишнім середовищем.

відбулись істотні зміни. Швидко зростало населення. Це сприяло бурхливому розвитку

міського будівництва. Час потребував нових будівель: осель для купців, торгівельних складів, ратуш. Велику роль відігравав собор. Висота будівлі, суворі обличчя святих, звуки органа – все це зливалось в єдине складне ціле, захоплювало і водночас пригнічувало людину, змушувало відчувати свою недосконалість

мистецтво грандіозних, величних, пишно прикрашених будівель: монументальні палаци складної, але

витонченої форми, які оточували сади й парки, де зводили альтанки і фонтани незвичної форми. Складні візерунки, ліпнина, скульптури – це все бароко.

любити і радіти прекрасному земному життю. Будівлі того часу були

світлими, просторими, гармонійними. Художня цілісність задуму, багатство і різноманіття композиційних рішень, симетрія будови, чітка ритмічність усіх частин споруди, розчленування фасадів на поверхи – це архітектура ренесансу.

органічне поєднання міської забудови з елементами природи, створення відкритих майданів,

які зливались з вулицею, набережною. Класицизм – стиль, ідеалом якого було античне мистецтво. Йому притаманні логічність, простота планування і геометричність форми.
На зміну ламаним лініям і багатому декору бароко прийшли прямі, чіткі лінії і площини, простота і суворість, просторове членування.

врахуванням її функціональності, конструктивності і художньої виразності (це те, що має

кожний архітектурний стиль)

навколишнього середовища, які створюють для задоволення потреб людини. За цільовим

призначенням архітектуру поділяють на: житлову, цивільну, промислову, меморіальну, декоративну

Конструктивність.
Конструкція – це структурна основа, кістяк споруди, що надає їй цілісності, усталеності, довговічності:
Камінь, фундамент, стовпи, стіни, перекриття, підпори, балки.

в оточуюче середовище;
Пропорційність;
Масштабність;
Членування об'ємів, пластична обробка деталей споруди;
Використання різних матеріалів;
Синтез

мистецтв;
Колір і декор.