Базові інститути національної економіки

і в країнах з трансформаційною економікою, приділяється таким інституціям, як

демократія та свобода.

форма суспільної влади і держави, що ґрунтується на визнанні народу

як джерела влади.

національними та іншими правами та свободами, що закріплюються в законі

та традиціях;
право на участь в управлінні державою і суспільством;
підпорядкування меншості більшості.

підсистемі кожного суспільства, тобто національної економіки, є:

економічна демократія, що означає реальну можливість і право реалізувати свої права власності (задеклароване і фактичне) працівника на свою робочу силу, на частку власності (колективної і державної) у формі певної кількості акцій та її реалізації через механізм привласнення економічного мінімуму дивідендів, або право на частку приватної власності, на управління власністю; право індивідів на власний розсуд обирати сферу діяльності тощо.

втілення принципів демократії в економічні відносини, демократизація всього господарського механізму

суспільства.

у працях фабіанців Е. Бернштейна, австромарксиста К. Репера, теоретика соціал-демократичної

партії Німеччини Ф. Нафталі ("господарча демократія"). Після 1945 р. розроблялася в Німеччині, Австрії, в соціал-демократичних партіях Скандинавії. Нові форми економічної демократії з'явилися в Іспанії (Мондрагонська група кооперативів), США (американська програма ESOP (Employe Stock Ownership Plan) план робітничої акціонерної власності), СРСР. І це лише деякі аспекти прояву економічної демократії.

партнерства або економічного самоуправління;
процес залучення профспілок до співволодіння підприємством через

збільшення частки участі (фондів) у прибутках підприємств;
контроль виробничих рад за значною сферою господарської діяльності (зайнятість, соціальна політика, гуманізація праці тощо).

сприятливих умов для розвитку демократії національної економіки, саме тому за

нею залишаються такі функції:

забезпечення кредитів та інвестицій;
розвиток системи навчання і перепідготовки кадрів;
засобів доступу працівників до виробничої економічної та іншої інформації на рівні підприємства, регіону, галузі тощо;
визначення стратегії суспільного розвитку;
розв'язання загальнонаціональних завдань;
визначення пріоритетних напрямів в економіці тощо.

Права людини - розроблена на основі прийнятої ООН Загальної

декларації прав людини сукупність основних прав особистості, які значною мірою визначають соціальну політику розвинутих країн світу.

Головним серед них є право на життя, оскільки позбавлення цього права унеможливлює реалізацію інших прав людини, їхній захист.
Пріоритетний принцип концепції прав людини - рівність усіх перед законом, що стверджує верховенство прав особистості.

економічної поведінки підприємств, сім'ї, окремих громадян у виборі сфери застосування

своїх здібностей, знань, професії, способів розподілу доходів, споживання матеріальних і духовних благ.

державної, інтегрованої власності та їх різновидів;
наявність політичної свободи;
досконале законодавство, зорієнтоване

на права людини;
економічний прогрес;
відсутність значної кількості безробітних тощо.

це право привласнювати об'єкти власності, обирати сфери прикладання своїх знань,

здібностей у межах різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання, а також способів придбання ресурсів, розподілу доходів, споживання благ.

і держава (органи державного управління, державні установи).

Економічна свобода в межах домашнього господарства здійснюється відтворенням людських ресурсів, самостійним прийняттям рішень щодо споживання матеріальних і духовних благ, тому економічна свобода таких господарств конкретизується у свободі вибору споживачів.
Економічна свобода найманих працівників обмежується тим, що вони володіють лише власністю на свою робочу силу і позбавлені власності на інші фактори виробництва. 

суспільства виступають структурованим комплексом економічних інститутів, набір яких приблизно однаковий

у будь-якій національній системі господарювання, проте прояви та форми його реалізації різні. Так, країни з ринковою економікою стоять на вищих щаблях розвитку громадянського суспільства та адекватних їх розвитку систем політичного устрою і господарювання. А країни з трансформаційною економікою та ті, що розвиваються, перебувають на стадії формування власних підвалин демократичного розвитку, формування структурних та функціональних елементів політичної та економічної підсистем суспільної життєдіяльності.