Будівлі і споруди та їх поведінка в умовах пожежі МОДУЛЬ 2 : “ Поведінка

будівельних конструкцій під час пожежі”.

ЛЕКЦІЯ 14.

ВОГНЕЗАХИСТ БУДІВЕЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ.

господарської діяльності з надання послуг і виконання робіт протипожежного призначення”,

затверджених наказом МНС № 1037 від 29.09.2011 р.
Органом ліцензування на той момент була Державна інспекція техногенної безпеки України.

безпеки будівель і споруд (ДБН В.1.1-7-2002 “Пожежна безпека об'єктів будівництва”).

понять” -
Вогнезахист – зниження покажчиків пожежної небезпечності матеріалу чи підвищення

вогнестійкості конструкції або виробу шляхом їх спеціальної обробки.

в підвищенні їх вогнестійкості і пожежної безпеки за рахунок використання

різних вогнезахисних сполук.

а також – конструкцій з полімерних матеріалів.

горючої речовини, окислювача та джерела запалювання.

температури і знаходитися у відповідному кількісному співвідношенні.

Щоб горіння припинилося, достатньо

виключити хоча б одну з умов його виникнення.

метою підвищення температури її спалахування, горіння, уповільнення транспорту горючих компонентів

до поверхні;
перешкоджання потраплянню окислювача до горючої речовини;
запобігання нагріванню поверхні.

мікро- та макроструктури матеріалу для переведення його у групу з

меншою горючістю;
створенням захисного покриття на поверхні, яке зменшує прогрівання матеріалу і/або затримує вихід горючих газів назовні та підхід кисню до місця реакції окислювання;
встановленням захисних екранів із негорючих речовин.

комплекс інженерно-технічних заходів, спрямованих на підвищення пожежної безпеки будівельних конструкцій

шляхом збільшення їх вогнестійкості.

– безпосередньо на поверхню конструкції наноситься шар вогнезахисного матеріалу.

від впливу високої температури, за рахунок того, що частину теплової

енергії буде поглинати вогнезахисний матеріал.
В якості вогнезахисного покриття можуть використовуватися штукатурки, обетонування, цегляна кладка або так звані фарби, що спучуються.

конструкції у 120 хвилин, необхідно нанести штукатурний шар товщиною 50-60

мм, або влаштувати цегляну кладку товщиною 65 мм.

під впливом високої температури складові компоненти цієї фарби починають вступати

у реакцію між собою.

(у десятки або навіть сотні разів) і перетворюється на своєрідний

кокон, що захищає конструкцію.

Цей кокон насичений дрібними порожнинами, що заповнені інертними газами.

влаштовується екран з листових або мілко штучних елементів, виготовлених з

вогнезахисного матеріалу.

в тому, щоб ізолювати конструкцію від прямого впливу полум`я; повітряний

прошарок між екраном і конструкцією грає роль теплоізолятора.

конструкцією і кожухом прокладається система труб, по яких постійно циркулює

вода, що охолоджує конструкцію.

Крім того, застосовують так звані водозаливні покрівлі – на покрівлі постійно утримується шар води для її охолодження.

передбачає виділення великої кількості тепла (наприклад, металургійний цех).

4. вогнезахисне просочення.

конструкцій застосовують вогнезахисні покриття та вогнезахисне екранування.

Крім того, металеві конструкції

можуть бути і водозахисними.

властивостей металу за рахунок додавання спеціальних домішок, але цей спосіб

на сьогоднішній день дуже коштовний.

фарби, що спучується, або влаштування вогнезахисних екранів.

Вогнезахист вертикальних металевих конструкцій

також може забезпечуватися шляхом екранування або нанесенням штукатурки, обетонуванням чи влаштуванням цегляної кладки.

для того, щоб вогнезахисне покриття не відшаровувалося під власною вагою,

зокрема перед нанесенням штукатурки або обетонуванням до колони прикріплюється сітка, по якій влаштовується покриття. Цегляна кладка повинна бути армованою, при чому арматура прикріплюється до колони.

фарбами, що спучуються.
Разом із цим, найбільш розповсюдженим способом вогнезахисту дерев`яних

конструкцій є вогнезахисне просочення.

горючі гази, що утворюються під час піролізу целюлози, уповільнюючи їх

виділення або взагалі його неможливість.

Крім того, антипірени закупорюють капіляри, не даючи можливості горючим газам вийти на поверхню і спалахнути.

наноситься на поверхню конструкції звичайними малярними засобами.

бути застосований для конструкцій, що вже змонтовані у складі будівлі.

Разом із цим, цей спосіб має суттєвий недолік – деревина просочується поверхнево, а внутрішні шари деревини виявляються незахищеними.

розчином антипірену, де витримується тривалий термін часу (кілька діб або

кілька тижнів).

Після чого конструкції висушуються у спеціальній камері за заданим тепловологісним режимом.

потребує спеціального обладнання, витрат часу і коштів.
Крім того, цей спосіб

не можливо використати для вже змонтованих конструкцій.
Він застосовується лише для нових конструкцій.

потребують вогнезахисту?
Наведіть основні засоби вогнезахисту будівельних конструкцій.
Дайте характеристику засобу вогнезахисту

за допомогою вогнезахисного покриття.
Дайте характеристику засобу вогнезахисту за допомогою вогнезахисного екрану.
В чому полягає основна відмінність вогнезахисного покриття від екрану?
Поясніть принцип дії фарби, що спучується.
З яких матеріалів можна виготовляти вогнезахисне покриття для металевих конструкцій?
Яким чином можна захищати від дії вогню горизонтальні металеві конструкції?
Наведіть основні засоби вогнезахисту дерев’яних конструкцій.
В чому полягає принцип дії вогнезахисного просочування деревини?
Наведіть основні засоби вогнезахисного просочування деревини.
В чому полягає особливість вогнезахисту високих металевих колон?
Наведіть основні переваги та недоліки поверхневого вогнезахисного просочення деревини.
Наведіть основні переваги та недоліки глибокого вогнезахисного просочення деревини.

будівельні. Методи випробувань на горючість.
2. Пушкаренко А.С., Васильченко О.В., Квітковський

Ю.В., Луценко Ю.В., Миргород О.В. «Вогнезахисне обробляння будівельних матеріалів і конструкцій» - Х.: НУЦЗУ, 2011. – 176 с.
3. Яковлев А.И. Расчет огнестойкости строительных конструкций. - М.: Стройиздат, 1988. - С. 26 - 32.
4. Іванов В.А. і ін. Конструкции из дерева и пластмасс. Приклади проектування. - К.: Вища школа, 1981.
5. Лыков А.В. Теория теплоповодности. -М.: "Высшая школа", 1967. – 599 с.