ДВНЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

МЕНЕДЖМЕНТУ КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
Навчальна дисципліна
МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ
Лектор: ЯЦЕНКО Ольга Миколаївна
доктор економічних наук,

професор
кафедри міжнародної торгівлі
e-mail: yacenko_olga@ukr.net

ТА ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ
 1.1. Підходи до визначення сутності міжнародної

торгівлі
1.2. Еволюція теорій міжнародної торгівлі
1.3. Етапи розвитку міжнародної торгівлі

Підходи до визначення сутності міжнародної торгівлі

(переробними, промисловими, ремісничими, сільськогосподарським тощо) чи окремими підприємцями або придбані

у третіх осіб з метою перепродажу (купецька, посередницька торгівля).

Термін «міжнародна торгівля» вперше був використаний італійським вченим-економістом Антоніо Маргаретті.

Міжнародна торгівля як обмін товарами і послугами є не тільки зовнішньою ознакою існування світового ринку, а й матеріальною основою міжнародних економічних відносин, що забезпечує зрос­таючу інтеграцію світового господарства.

економічних зв’язків, що виникла і розвивається на основі міжнародного поділу

праці, і являє собою обмін продуктами людської діяльності та предметами, що людьми не створюються, між суб’єктами міжнародних економічних відносин різних держав.

Для національного господарства участь країни у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля (ЗТ) — це торгівля однієї країни з іншими, яка складається з оплачуваного вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів і послуг.

У сукупності зовнішня торгівля різних країн утворює міжнародну торгівлю

торгівля сприяє поглибленню спеціалізації країн, підвищенню продуктивності використання наявних ресурсів

і, таким чином, збільшенню обсягів і ефективності національного виробництва товарів та послуг, підвищенню добробуту населення; міжнародна конкуренція вимагає від національних компаній підвищення конкурентоспроможності на глобальних ринках;

технологічні: міжнародна торгівля сприяє розповсюдженню нових технологій, а відповідно і підвищенню та поступовому вирівнюванню технологічного та економічного рівня розвитку країн;

соціальні: нарощування експортного виробництва стоворює умови для підвищення зайнятості;

обміну товарами та послугами між господарюючими суб’єктами різних держав, державами

та міжнародними організаціями. Тобто йдеться про рух товарів, послуг та прав інтелектуальної власності, інструменти та механізми розширення товарообігу, вдосконалення структури експорту та імпорту, прогнозування та оцінку світових товарних ринків, планування можливостей експорту та потреб імпорту, організацію контрактної роботи, контроль за поставками та відвантаженням, здійснення валютно-фінансових операцій тощо. При цьому об’єктом міжнародної торгівлі як сфери знань є товарно-грошові відносини, що складаються між суб’єктами МЕВ в процесі експортно-імпортної операції, а предметом, відповідно, будь-яка операція з експорту чи імпорту.

З державно-політичної точки зору міжнародну торгівлю можна розглядати як особливий тип суспільних відносин, які виникають у світовій системі господарства в процесі і з приводу обміну товарами та послугами між державами, що мають власні зовнішні і зовнішньоторговельні політики. Такі відносини регулюються спе­ціальними міжнародними регламентами: договорами, угодами, актами та іншими нормами міжнародного права. Проте, оскільки суспільні відносини не можуть не залежати від зовнішньої і внутрішньої політики країн, то відносини обміну на світовому ринку значною мірою регулюються й актами та діями політичного характеру.

є система товарно-грошових відносин, що складаються між державами в процесі

торговельного обміну, виходячи з національних інтересів і глобальних тенденцій розвитку світового господарства в цілому,

а предметом — торговельний обмін як сукупність операцій з експорту та імпорту.

Операційний підхід певною мірою є проявом політики вільної торгівлі (фритредерства), а державно-політичний — протекціонізму.

2012 року, що обумовлено значним уповільненням зростання імпорту розвинених країн,

і відповідно, незначним експортом країн які розвиваються.
Зростання експорту товарів з розвинених країн – на 1,5%, а з країн, що розвиваються на 3,5% у 2012 р.,
Світова торгівля повільно розширюються в 2013 р.;
Обсяг світової торгівлі, за прогнозами, виросте
на 3,3 % в 2013 році;
У порівнянні: 2% в 2012 році;
В середньому за останні 20 років – близько 5%.

(щорічна зміна у %)
Джерело: Summary of WTO Report on G-20

Trade Measures (Mid-October 2012 to mid-May 2013). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wto.org/english/news_e/news13_e/igo_17jun13_e.htm

trade statistics 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wto.org/english/res_e/statis_e/its2012_e/its12_charts_e.htm

2005-2011 рр, %
Таблиця 3
Гонконг, Китай, Малайзія, Республіка Корея, Сінгапур, окрема

митна територія Тайваню, Пенху, Цзіньмень і Мацзу (Тайбей, китайський) і Таїланд.

Figures for 2013 and 2014 are projections
b Average of

exports and imports
c Includes the Commonwealth of Independent States (CIS)
Джерело: WTO Secretariat estimates

Таблиця 5

2009 import data
b Based on 2010 import data
c

Based on 2011 import data
Джерело: Summary of WTO Report on G-20 Trade Measures (Mid-October 2012 to mid-May 2013). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wto.org/english/news_e/news13_e/igo_17jun13_e.htm

Таблиця 6

;
Зростання протекціоністських загроз;
Ризик саморуйнування багатосторонньої торгівельної системи;
Небезпека поширення економічного націоналізму;
Застосування

окремими країнами ізоляціоністської політики та заходів обмеження торгівлі;
Впровадження окремими країниами заходів зі сприяння торгівлі (приблизно три чверті з 162 заходи: в основному зниження або скасування імпортних тарифів, деякі з нихв були прийняті на тимчасовій основі;
Відмічалось певне впорядкування митних процедур. Ряд заходів був також спрямований на сприяння експорту.
Вперше, секретаріат СОТ розраховував оцінку впливу на торгівлю імпортно-обмежувальних заходів, прийнятих з жовтня 2008 року, що досі діють (близько 0,2 %).

забезпечити створення робочих місць залишається основною проблемою в більшості країн;
Негативні

наслідками для глобальної економіки і всіх торгових потоків.
Обмежувальні торгівлю дії країнами G-20 (100 обмежень за останні сім місяців, що охоплюють близько 0,5% G-20 товарного імпорту, що еквівалентно 0,4% світового імпорту товарів): антидемпінгові розслідування, підвищення тарифів.
З 2008 року близько 19% торгових обмежувальних заходів, здійснюваних досі, були усунені. З 2012 року, 21% від обмежувальних заходів, взагалі були вилучені.
Висока, як ніколи, залежність експорту від імпорту (ланцюжок створення вартості і фрагментовані процеси виробництва), бар'єри на шляху імпорту, неминуче зумовлюють високі витрати для експортерів.

торгівлі як головного структурного елемента глобальної економіки;

Обговорення Угоди щодо спрощення

процедур торгівлі, у поєднанні з угодою про сільське господарство та розвиток (стане підтвердженням, що СОТ і надалі залишається провідною інституцією у формуванні правил торгівлі у 21-го столітті).

НА ТРИ ГРУПИ:
теорія меркантилізму, яка розглядала міжнародну торгівлю як джерело

надходжень золота і грошей у країну, а відтак, вважала, що саме міжнародна торгівля є одним з найважливіших джерел добробуту країни;

класичні теорії міжнародної торгівлі, представники яких вважали, що лише вільна торгівля може сприяти підвищенню ефективності використання наявних ресурсів у країні, в отже і підвищувати добробут країни (теорії абсолютних переваг, порівняльних переваг, факторонаділеності тощо);

альтернативні (або неотехнологічні) теорії, що включають широке коло моделей і концепцій, які розглядають інші джерела виникнення міжнародної торгівлі, ніж традиційні порівняльні і абсолютні переваги (теорії технологічного розриву, життєвого циклу продукту, подібності країн, економії на масштабах, внутрішньогалузевої торгівлі, конкурентних переваг тощо).

(з XVIII ст. до першої половини XIX ст.);
ІІ – друга половина XIX ст.

– початок Першої світової війни (1914 р.);
ІІІ – період між двома світовими війнами (1914–1939 рр.);
ІV – повоєнний (50–60-ті роки);
V – конкуренції двох світових систем господарства –капіталіс­тичної та соціалістичної (з початку 70-х років до початку 90-х років);
VI – глобалізації світової економіки (з початку 90-х років до середини 2009 р.);
VIІ – сучасний, посткризовий (з середини 2009 р.).