Електричний струм – прихований вид небезпеки

та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Правила електробезпеки

регламентуються правовими і технічними документами, нормативно-технічною базою. Знання основ електробезпеки обов'язкове для персоналу, що обслуговує електроустановки і електроустаткування.

до струмовідних частин
захисне заземлення, занулення, зрівнювання електричних потенціалів
захисне відключення
застосування наднизької

(безпечної) напруги
контроль і профілактика пошкодження ізоляції
захист від небезпеки при переході з вищої сторони на нижчу
електричне розділення кіл
застосування індивідуальних захисних засобів

більше 48 Вольт, що застосовується в елеутричних колах для зменшення

небезпеки ураження електричним струмом. Найбільший ступінь безпеки досягається при напругах до 12 Вольт. У виробництві частіше використовують мережі напругою 12 Вольт та 36 Вольт. Для створення таких напруг використовують понижувальні трансформатори.

Електроізоля́ція, електри́чна ізоля́ція чи просто ізоляція — властивість діелектрика перешкоджати проходженню електричних зарядів. У побуті ізоляцією також називають і сам шар діелектрика навколо провідника (наприклад, полімерне покриття електричних дротів).

Захисне́ зазе́млення — заземлення точки або точок у системі чи в процесі монтажу системи або в обладнанні, з метою забезпечення електробезпеки

Заземлення - провідник чи декілька провідників, що розміщені у землі або на поверхні землі з метою встановлення електричного з'єднання між пристроєм та землею.

Захисне відімкнення - захист швидкої дії, що забезпечує автоматичне відімкнення електроустановки під час виникнення в ній небезпеки ураження людини струмом . Така небезпека може виникнути під час замикання фази на корпус, зниженні опору ізоляції мережі нижче відповідного рівня, а також у випадку дотику людини безпосередньо до струмоведучої частини, що знаходиться під струмом

металевих струмонепровідних частин, які можуть опинитися під напругою (корпуси електроустаткування,

кабельні конструкції, сталеві труби тощо)

супроводжується термічним, електролітичним та біологічним ефектами. Термічна дія струму полягає в

нагріванні тканини, випаровуванні вологи, що викликає опіки, обвуглювання тканин та їх розриви парою. Тяжкість термічної дії струму залежить від величини струму, опору проходженню струму та часу проходження. За короткочасної дії струму термічна складова може бути визначальною в характері і тяжкості ураження. Електролітична дія струму проявляється в розкладі органічної речовини (її електролізі), в тому числі і крові, що призводить до зміни їх фізико-хімічних і біохімічних властивостей. Останнє, в свою чергу, призводить до порушення біохімічних процесів у тканинах і органах, які є основою забезпечення життєдіяльності організму. Біологічна дія струму проявляється у подразненні і збуренні живих тканин організму, в тому числі і на клітинному рівні. При цьому порушуються внутрішні біоелектричні процеси, що протікають в організмі, який нормально функціонує, і пов'язані з його життєвими функціями. Збурення, спричинене подразнюючою дією струму, може проявлятися у вигляді мимовільного непередбачу-ваного скорочення м'язів. Це, так звана, пряма або безпосередня збурююча дія струму на тканини, по яких він протікає. Разом із цим, збурююча дія струму на тканини може бути і не прямою, а рефлекторною — через центральну нервову систему. Механізм такої дії полягає в тому, що збурення рецепторів (периферійних органів центральної нервової системи) під дією електричного струму передається центральній нервовій системі, яка опрацьовує цю інформацію і видає команди щодо нормалізації процесів життєдіяльності у відповідних тканинах і органах. При перевантаженні інформацією (збуреннях клітин і рецепторів) центральна нервова система може видавати недоцільну, неадекватну інформації виконавчу команду.

сухі рукавички (гумові, вовняні, шкіряні і т.п.), гумові чоботи. По

можливості відключи джерело струму. При підході до постраждалого по землі йди дрібними, не більше 10 см, кроками.

Скинь з потерпілого провід сухим струмонепровідним предметом (палиця, пластик). Відтягнути потерпілого за одяг не менше ніж на 10 метрів від місця торкання проводом землі або від обладнання, що знаходиться під напругою.

Викликай (самостійно або за допомогою оточуючих) «швидку допомогу».

самостійного дихання.
При відсутності ознак життя проведи серцево-легеневу реанімацію.
При відновленні самостійного

дихання і серцебиття поклади потерпілого на бік і надай йому стійке становище.

за його станом до прибуття медичного персоналу, може наступити повторна

зупинка серця.

організм людини, яка безпосередньо працює із джерелом випромінювання, а також

населення, яке мешкає поблизу джерел випромінювання. Встановлено, що переважна частина населення знаходиться в умовах підвищеної активності ЕМП.
Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини залежить від діапазону частот, тривалості опромінення, розмірів поверхні тіла, яке опромінюється, індивідуальних особливостей організму.
Діапазон частот. Вважається, що в діапазоні промислових частот дією магнітної складової на організм людини можна знехтувати, а негативний вплив на організм зумовлений електричною складовою. В результаті дії електричної складової ЕМП на нервову систему, а також на структуру кори головного та спинного мозку, серцево-судинної системи можливі гострі та хронічні форми порушення фізіологічних функцій організму.
Випромінювання низької частоти, в першу чергу, негативно впливають на центральну нервову систему, викликаючи головні болі, запаморочення, нудоту, депресію, безсоння, відсутність апетиту, виникнення синдрому стресу. Доведено, що нервова система реагує навіть на короткі за тривалістю впливу щодо слабких полів частоти: змінюється гормональний стан організму, порушуються біоструми мозку. Все це відображається на процесах навчання і запам’ятовування.

себорейна екзема, рожевий лишай), хвороб серцево-судинної системи та кишково-шлункового тракту,

воно впливає на білі кров’яні тільця, що призводить до виникнення пухлин, у тому числі і злоякісних.
В результаті дії на організм людини УВЧ випромінювань спостерігається: загальна слабкість, підвищена втомлюваність, сонливість, порушення сну, головний біль та біль в ділянці серця. З’являється роздратованість, втрачається увага, сповільнюються рухово-мовні реакції. Порушується діяльність шлунку, печінки, підшлункової залози, серцево-судинної системи, змінюється склад крові.
В результаті систематичної дії ЕМП високої (ВЧ) та надвисокої (НВЧ) на організм людини спостерігається підвищення кров’яного тиску, випадіння волосся, ламкість нігтів. ЕМП цих частот призводять до зміни поляризації молекул та атомів клітин, в результаті чого виникає небезпечний нагрів.
Вплив НВЧ випромінювань залежить від інтенсивності опромінення і призводить до зменшення частоти пульсу, зниження артеріального тиску (20 мкВт/см2). Із ростом інтенсивності НВЧ випромінювань відбуваються електрокардіографічні зміни та зміни у нервовій системі, зміни у статевих залозах, складі крові, помутніння кришталика (6 мВт/см2). Випромінювання інтенсивністю 100мВт/см2 викликають стійку гіпотонію і двосторонню катаракту. Якщо інтенсивність перевищує 1 Вт/см2, це спричиняє швидку втрату зору.
Тривалість опромінення. За нетривалої дії електромагнітного випромінювання зміни в діяльності нервової та серцево-судинної системи мають зворотній характер, але в результаті тривалої дії вони накопичуються і підсилюються. При виключенні впливу та поліпшенні умов праці ці зміни можуть зменшуватися і зникати. Тривалий інтенсивний вплив ЕМП призводить до стійких порушень та захворювань.