Ф. Фукуяма та С. Гантінгтон про центральні тенденції сучасності у міжнародних

міжнародних відносинах

філософ, політичний економіст і публіцист японського походження “Кінець історії та остання

людина” (1992р.) “Довіра: соціальні чесноти та створення добробуту” (1995 р.) Великий розрив: природа людини та відтворення соціального порядку (1999 р.). State-Building: Governance and World Order in the 21st Century. Cornell University Press, 2004.

лише одним із багатьох режимів демократія поширилась настільки, що сьогодні

більшість урядів світу означуються як “демократичні”. Дані Freedom House: в 1900 році була лише одна ліберальна-демократія з загальним виборчим правом. Сьогодні їх 120 (62%). Таким чином інтелектуальні, ідеологічні альтернативи демократії фактично програли.
Філософський аргумент – конфлікт і взаємне поборювання з метою отримання престижу та інших переваг виявилося значно слабшим мотивом людської поведінки ніж мотив пошуку безпеки життя і власності (Дж. Локк виявився правим).
Інституційний аргумент – державний соціалізм (комунізм) несумісний з вільним ринком, який виявився найефективнішою системою економічної організації. Відтак більшість політичних режимів у майбутньому будуть ліберально-демократичними чи соціал-демократичними і міститимуть такий елемент як вільний ринок.

Regime Characteristics and Transitions, 1800-2010 // http://www.systemicpeace.org/polity/polity4.htm

влади (держава) слабкий чи взагалі не існує. Влада не зосереджена

в формальних інститутах, але розділена між групами еліт, які постійно конкурують між собою.

Дані організації CENTER FOR SYSTEMIC PEACE (CSP)

довела, що демократія є кращою системою (в етичному, політичному, економічному

сенсі) ніж будь-яка інша альтернатива. Хоч у сучасних ліберальних демократіях і є бідність, расизм, сексизм – немає жодних натяків на масових революційний рух.

Фукуяма не стверджує, що не відбуватиметься жодних подій. Він стверджує лише, що (навіть якщо матимуть місце короткотермінові повернення тоталітаризму) у довготерміновій перспективі переважатиме і утверджуватиметься демократія.

Фукуяма стверджує, що у майбутньому переважатимуть режими, які “використовують інституційні рамки парламентаризму та вільного ринку”.

те, як виглядатиме світ наприкінці “історії” ніж сучасні США. Намагання

ЄС подолати обмеження національного суверенітету і традиційних владних еліт встановивши транснаціональну владу закону значно більше відповідає тенденціям “постісторичного світу" ніж американська віра в Бога, національний суверенітет та військову силу”

з поширенням демократій знижується кількість та інтенсивність військових конфліктів (як

внутрішньо- так і міждержавних), революцій, масових вимушених переміщень населення. З 1946 року мали місце 320 епізодів збройних конфліктів. За останні 25 років збройні конфлікти відбулися у 81 з 162 країн світу.

Дані організації CENTER FOR SYSTEMIC PEACE (CSP)

великих авторитарних сил” обгрунтовує думку про те, що у поширення

ліберальної демократії є два опоненти – радикальний ісламізм та авторитарні режими. Ці дві сили можуть покласти край кінцю історії. Перша альтернатива менш небезпечна, оскільки радикальний ісламізм не несе загрози розвинутим країнам сучасності і не пропонує реальної альтернативи західному проекту сучасності. Друга альтернатива більш загрозлива – недемократичні режими в РФ та Китаї, які спираються на капіталістичні економічні системи, можуть давати приклад іншим країнам та пропонувати конкурентну модель сучасності.
Чавізм. Венесуельський президент Х. Чавес (Hugo Chávez) у 2006 році зверненні до Генеральної асамблеї ООН згадав про теорію “кінця історії” і вказав на Венесуелу, як на модель політичного та соціально-економічного розвитку, яка є альтернативною до західної.

так само (чи більш) стратифіковані, у них є расова, гендерна

нерівність і дискримінація.
Енвіронменталізм: зростання споживання, зростання населення, подальше забруднення навколишнього середовища є основною загрозою існуванню людства в цілому, а не лише окремих політичних режимів.
Лібертаріанізм: сучасні ліберальні демократії у багатьох аспектах порушують права людини, підкоряють приватну власність та приватну сферу вимогам публічної сфери.
Зіткнення цивілізацій. С. Гантінгтон вважає, що конфлікт ідеологій змінився конфліктом цивілізацій, суть яких визначається домінуючою (в минулому чи тепер релігією). Деякі критики (С. Гантінгтон, наприклад) вважають, що ісламський радикалізм є такою самою небезпечною альтернативою демократії, як у 20 столітті були сталінізм і фашизм.

і фашизм): тобто у ісламу немає інтелектуальної чи емоційної підтримки

за межами ісламського “хартленду”. Фукуяма звертає увагу на економічні та політичні труднощі, які переживають Іран та Саудівська Аравія та наголошує – ці країни є нестабільними, їх чекає або секуляризація та демократизація (вони уподібнюватимуться до сучасної Туреччини) або ж вони дезінтегруються.

економічних подій, решта залежить від ролі держави та соціальної організації

суспільства.
описуючи чинники, що визначають 20%, які залишаються, Ф. Фукуяма концентрується питанні довіри та соціальних мереж.
Сімейноорієнтовані суспільства (family centred societies)
Спільні характеристики: довіра поширюється лише у “радіусі” сімейного кола; у підприємництві віддається перевага сімейним підприємствам; ступінь державної регуляції високий.
Інституційно орієнтовані суспільства (institution centred societies): Японія, Німеччина, США.
Спільні характеристики: довіра поширюється за межі сімї; поширені великі компанії без сімейних зв'язків між співробітниками; розвинуте громадянське суспільства та сильні зв'язки між членами груп.

базова одиниця економічної організації. Корпоративний бізнес теж розбудовується на цій

основі. Такі суспільства потребують діяльної участі держави
І навпаки – культури, які не є фамілістичними можуть обходитися без потужної регулятивної ролі держави. Фукуяма вважає, що одним із найбільш деструктивних наслідків державного соціалізму є те, що через знищення структур громадянського суспільства був вкорінений фамілізм.
«Комуністичні режими свідомо ліквідували свої потенційних суперників і підкорили собі практично все: від економіки до селянських господарств, малих підприємств, церков, профспілок, ЗМІ, добровільних обєднань – аж до сімї.

ХХ століття (1991)


Зіткнення цивілізацій та відтворення світового порядку (1996)

СРАВНИТЕЛЬНОЙ ПОЛИТОЛОГИИ // http://polis.isras.ru/files/File/puvlication/Almanah-1999/Almanah_1999_Smorgunov.pdf

ПОЛИТОЛОГИИ // http://polis.isras.ru/files/File/puvlication/Almanah-1999/Almanah_1999_Smorgunov.pdf

С. Хантингтон; Пер. с англ. Т. Велимеева. Ю. Новикова. —

М: ООО «Издательство АСТ», 2003. — 603

Саїд – послідовник Фуко, постмодерніст. Гантінгтон – орієнталіст, продукує дискурс,

покликаний утвердити домінування Заходу.

З боку П. Норріс та Р. Інглегарта у праці “Справжнє зіткнення цивілізацій”. Автори вказують на неполітичні чинники конфліктної напруги між Заходом та країнами Ісламської цивілізації (чинники, пов'язані із гендером, сексуальністю, толерантністю, плюралізмом)