Слайд 1 Форми
організації
процесу формування фахових компетенцій майбутніх магістрів-філологів
Слайд 2Основною метою вітчизняної вищої освіти є підготовка фахівців,
здатних забезпечити перехід
від індустріального до інформаційно-
технологічного суспільства через новаторство у навчанні, забезпечення
високої
якості університетської підготовки майбутнього магістра-філолога та його адаптованості до ринку праці, інформатизацію навчального процесу.
Слайд 3Необхідність реалізації цієї мети визначено європейською орієнтацією України в освітній
діяльності, модернізацією вітчизняної вищої освіти в контексті європейських вимог.
Слайд 4Україна чітко визначила орієнтири щодо входження в освітній простір Європи,
практичної реалізації вимог Болонського процесу.
Слайд 5Провідною метою модернізації вищої освіти в Україні є досягнення принципово
нового рівня якості підготовки випускника вищої школи. В умовах впровадження
компетентнісного
підходу змінюється сам зміст поняття «знання».
Слайд 6Сьогодні науковці, практики, представники ділового світу занепокоєні занадто високою академічністю
знань, які отримують магістранти, не розвиненістю у випускників вищих шкіл умінь
використовувати отримані знання, застосовувати їх на практиці.
Слайд 7Вирішення цих завдань значною мірою залежить від педагогічних кадрів –
викладачів, які безпосередньо забезпечують успішність вищих навчальних закладів у підготовці
майбутніх фахівців.
Слайд 8Викладач вищої школи у сучасних умовах є головним суб'єктом інновацій
у сфері вищої освіти, інноваційного розвитку вищого навчального закладу і
успішного врахування зовнішніх факторів інноваційних процесів у суспільстві.
Слайд 9Водночас, сьогодні існує проблема щодо рівня педагогічної компетентності викладачів вищих
навчальних закладів.
Слайд 10Проблема загострюється ще й тим, що в умовах компетентнісного підходу
до підготовки фахівців з вищою освітою поняття «якість освіти» набуває
нового звучання і охоплює не тільки знання уміння й навички, а й особистісні утворення особистості, що забезпечують їй успіх у подальшій професійній діяльності.
Слайд 11Відкритість суспільства, інформаційне середовище і технології сприяють підвищенню інтелектуального і
технологічного рівня студентства, а, з іншого боку, дестабілізація соціокультурного процесу
у суспільстві, зміст інформаційного середовища, розрив між цінностями, що декларуються, і реальними, породжує зміни у ставленні студентів до явищ, які раніше одностайно засуджувалися, до утвердження у студентському середовищі
прагматизму, меркантилізму, цинізму.
Слайд 12Спостерігається спад морально-психологічної та ціннісно-формувальної спрямованості навчального процесу. Це питання
пов'язане із проблемою послаблення виховного потенціалу вищої школи, що значною
мірою зумовлено непідготовленістю педагогічних кадрів до роботи в нових умовах, а також нерозумінням викладачами власного місця і ролі у формуванні особистості майбутнього фахівця. Сьогодні у багатьох викладачів відсутній потяг до самовдосконалення, до змін адекватних реаліям сьогодення .
Слайд 13У нових соціально-економічних умовах постіндустріального суспільства, в Україні стає принципово
важливим формування у системі освіти нової генерації професіоналів, здатних реалізувати
стійкий та динамічний розвиток економіки на основі наукоємних технологій та міжнародних стандартів.
Слайд 14Характерною особливістю наповнення змісту освіти підготовки магістрів є побудова потужного
лінгвістичного, лінгводидактичного та світоглядного фундаменту знань. Магістр повинен отримати системно-інтегровані
знання про природу, суспільство, а також загально-професійні та спеціально-професійні знання, які б забезпечували виробничу діяльність у проблемних ситуаціях.
Слайд 15Проблемою, яка потребує нагального вирішення є диспропорція між ступенем підготовленості
системи вищої освіти України до неформального переходу на принципи Болонського
процесу та вимогами, на яких він ґрунтується. Саме такий перехід під час розгляду процесу входження України до європейського освітнього середовища, на нашу думку є більш конструктивнішим, аніж пояснення всіх складнощів модернізаційного поступу простим небажанням або інертністю професорсько-викладацького складу.
Слайд 16Зауважимо, що у національній вищій школі не завжди є розуміння
стратегічної мети Болонського процесу, його пріоритетів, а головне – не
має чіткого усвідомлення власного місця в ньому, а також програми конкретних дій входження України у європейський освітній простір
Слайд 17Необхідне також розуміння усіма учасниками навчально-виховного процесу у вищій школі
України того, що Болонський процес не передбачає уніфікації змісту освіти
і нівелювання національних особливостей освітніх систем країн-учасниць.
Слайд 18Кожна країна повинна зберегти національну самобутність та надбання у змісті
освіти і підготовці фахівців, гармонійно поєднуючи їх з інноваційними прогресивними
підходами до оптимальної організації перспективних форм навчально-виховного процесу задля формування фахових компетенцій майбутніх магістрів-філологів.
Слайд 19У педагогіці проблема вибору форми має давню історію: перший науковий
підхід до цього поняття знаходимо у "Великій дидактиці" Я. Коменського.
Слайд 20Структурні та понятійні упорядкування, форми організації навчально-виховного процесу досліджували сучасні
дидакти та лінгводидакти З. Бакум, О. Горошкіна, Т. Донченко, М. Скаткін, М. Буланова-Топоркова, М. Фіцула, С. Мартиненко,
О. Кучерук, Р. Піонова, К. Плиско, М. Пентилюк та ін.
Слайд 21Одним із проблемних питань дидактики вищої школи є питання про
чітке визначення сутності та змісту поняття "форма організації навчання". Як
зазначає В. Безрукова, "більшість вчених обходять це питання і обмежуються повсякденним уявленням про сутність цієї категорії [48].
Слайд 22Аналіз спеціальної літератури щодо визначення поняття "форма організації навчання" показує
неоднорідність підходів науковців до обґрунтування важливого поняття. Різний зміст вкладають
дослідники до розробок концептуальних засад поняття "форма організації навчання", зазначаючи, зокрема, що:
Слайд 23форму навчання слід розуміти як конструкцію відрізків, циклів процесу навчання,
що реалізуються в поєднанні керуючої діяльності того, хто навчає, та
керівної навчальної діяльності тих, хто навчається, щодо засвоєння певного змісту навчального матеріалу й засвоєння способів діяльності.
Слайд 24Являючи собою зовнішній вигляд, зовнішнє окреслення відрізків, циклів навчання, форма
віддзеркалює систему їх стійких зв'язків і зв'язків компонентів усередині кожного
циклу навчання, і, як дидактична категорія, позначає зовнішню сторону організації навчального процесу, яка пов'язана з кількістю тих, хто навчається, часом, місцем навчання, а також порядком його здійснення"
Слайд 25 форма організації навчання як дидактична категорія означає зовнішній бік
організації навчального процесу, пов'язаний з кількістю суб'єктів навчання, часом і
місцем навчання, а також із порядком його здійснення
форма навчання є цілеспрямованою, чітко організованою, змістовно насиченою і методично оснащеною системою пізнавального та виховного спілкування, взаємодією стосунків викладача та студентів. Форма навчання реалізується як органічна єдність цілеспрямованої організації змісту, навчальних засобів та методів
форма організації навчання – це спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком;
зовнішнє вираження узгодженої діяльності суб'єктів, що здійснюється у визначеному порядку і певному режимів
Слайд 26 форма організації навчання у вищих закладах освіти – це
зовнішній вид навчально-виховного процесу, спосіб існування та відображення змісту навчання.
Інакше, ніж через форми, не можна подати та відобразити зміст навчальних дисциплін
форма навчання – це зовнішня сторона структури навчального процесу, що відображає внутрішній зміст та взаємодію всіх його компонентів
Слайд 27Слушною є думка Л. Мацько, що розвиток суспільства спонукає нас до
пошуку таких навчальних форм, у яких би були природними життєві
мовні ситуації і виокремлювалося індивідуальне мовлення, одночасно здійснювалося мовне виховання і формувалося усвідомлення позитивної мовленнєвої поведінки
Слайд 28Ретроспективний аналіз дидактичних та лінгводидактичних джерел дає підстави стверджувати сучасна
педагогічна думка та практична її реалізація, яка й спонукає до
розробки і впровадження новітніх технологій навчання, дає змогу констатувати своєрідну структурну організацію форм навчання в системах вищого навчального закладу, як водночас і те, що попри існування значної кількості прийомів реалізації форм організації навчання, все ж сталою є така система:
Слайд 30Найбільш стійкою формою організації навчання у вищому педагогічному закладі, що
виправдала себе з точки зору ефективності й заощадливості в застосуванні
до одночасного масового навчання, є лекція.
Слайд 31В основі лекції лежить спосіб передачі знань у готовому вигляді.
Основна мета лекції – це формування орієнтовної основи для наступного
засвоєння магістрантами навчального матеріалу.
Основні функції лекції:
Слайд 33В "Енциклопедії освіти" лекція (лат. lectio – читання) – одна
з провідних форм навчального процесу і одночасно метод навчання і
виховання у вищій школі. Сутність лекції – послідовний, логічний, переважно монологічний виклад навчального матеріалу із певної дисципліни. Зародилася у V–IV ст. до н. е. в античній Греції в академії Платона та ліцеї Арістотеля: лекція-бесіда була там основним методом викладання.
Слайд 34З появою в світі перших університетів (XII –ХІІІ ст.) лекція
стала в них провідною формою роботи. У середньовіччя лекція поступилася
в університеті іншим формам роботи, зокрема читанню джерел з наступним коментуванням. Лекційні методи навчання набули поширення в XIX–XX ст. в університетах Росії, України.
Слайд 35Лише на короткий термін у 1930-ті роки була спроба відмовитися
у вищій школі колишнього СРСР від лекцій, які замінили бригадно-лабораторним
методом викладання. Але вже з 1932 р. лекція знову відіграє провідну роль у навчальному процесі вищого навчального закладу
Слайд 36У дослідженні лекцію тлумачимо як логічно завершений, науково обґрунтований і
систематизований виклад навчального, наукового матеріалу; одну з основних організаційних форм
навчальних занять у вищій школі, що формує у магістрантів основи знань з певної наукової галузі, визначає напрямок, основний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять та самостійної роботи магістрантів з відповідної навчальної дисципліни.
Слайд 37Типологія лекції надзвичайно різноманітна. І. Зимня залежно від мети визначає таки
типи лекцій:
Слайд 38Вступна лекція ознайомлює магістрантів з метою викладання певного курсу, його
структурою, порядком вивчення. Установча, як правило, поряд з певною сумою
знань дає установки магістрантам щодо самостійної роботи над певним завданням чи курсом загалом. Під ординарною розуміють одну з чергових лекцій курсу. Оглядові лекції, як правило, читаються перед державними екзаменами і мають на меті акцентувати увагу магістрантів на основних проблемах курсу. Заключні лекції підбивають підсумки вивчення певного модуля або дисципліни загалом.
Слайд 39Відповідно до обраного критерію С. Смирнов виділяє такі типи лекцій:
Слайд 40Кожен із типів лекції, без сумніву, має потенційну комунікативну
спрямованість, проте
більшість із зазначених лекцій, на думку дослідника, не мають чітко
окресленого активного функціонального спрямування, оскільки не передбачають потенційну комунікативну участь студентів у процесі одержання інформації.
Слайд 41Наприклад, такі види лекції, як лекція-інформація, настановча лекції та ін.
не спонукають студентів до відтворення інформації, а тільки до сприйняття.
По суті, під час таких форм роботи комунікація студентів рефлексує тільки на рівнях сприйняття, запам'ятовування та написання.
Слайд 42З метою формування комунікативної компетенції майбутнього магістра-філолога оптимально для викладання
в системі дисциплін комунікативно мовленнєвого циклу використовувати більшою мірою такі
види лекцій, які розділено за формами подання матеріалу:
Слайд 43Форма організації лекції-візуалізації виникла в результаті пошуку нових можливостей реалізації
принципу наочності у вищому навчальному закладі. Психолого-педагогічні дослідження засвідчують, що
наочність не тільки сприяє більш успішному сприйняттю та запам'ятовуванню навчального матеріалу, а й дозволяє глибше проникнути в суть пізнавальних можливостей особистості магістранта.
Слайд 44Вивчення закономірностей візуального мислення свідчить про його зв'язок із творчими
процесами прийняття рішень, підтверджує роль візуального образу в діяльності людини
(В. Зінченко). Процес візуалізації являє собою перекодування різних видів інформації у візуальну, яка надалі слугує для суб'єкта опорою при розгортанні розумових і практичних дій. Підготовка викладача до лекції-візуалізації полягає в пошуках шляхів переконструювання навчальної інформації у візуальну форму.
Слайд 45Розвиток доступність відео та комп'ютерних технологій в умовах вищого навчального закладу
відкривають ефективні шляхи для функціонування сучасних форм організації навчання мовознавчих
та лінгводидактичних дисциплін з використанням візуалізації навчального матеріалу, що є продуктивним у засвоєнні нормативності мовлення на різних рівнях мовної системи.
Слайд 46«Візуалізація» – «це одержання видимого зображення яких-небудь
предметів, явищ, процесів, недоступних
для безпосереднього спостереження». Основні цілі візуалізації в процесі навчання полягають
у тому, щоб привернути увагу до інформації, яка повідомляється, підвищити рівень засвоєння знань, пришвидшити їх сприйняття, повторне нагадування про цю інформацію. Основною функцією візуалізації інформації є її сприйнятливість індивідуумом
Слайд 47М. Буланова-Топоркова, візуалізовану лекцію розглядає як усну інформацію, що перетворена у
візуальну форму. Відеоряд, будучи сприйнятим та усвідомленим, зможе служити опорою
адекватних думок та практичних дій [411, с. 110-112].
Слайд 48Зважаючи на пропоноване визначення, підкреслимо, що викладач, обираючи формою викладу
матеріалу лекцію-візуалізацію, повинен бути, по-перше, добре обізнаним щодо властивостей та
можливостей технічних засобів навчання, по-друге, дібрати такий матеріал для демонстрації під час лекції, який би відповідав потребам магістрантів, а також мав змістове практичне значення.
Слайд 49Основними вимогами до організації та проведення лекції-візуалізації є такі:
організовувати лекції
з використанням сучасних відео та
комп'ютерних технологій, програмного забезпечення до них;
виокремлювати
на лекції час для узагальнення почутого та побаченого з обов'язковою демонстрацією певних норм у мовленні, тобто орієнтуватися на власне створений міні-текст, висловлювання, репліку;
виділяти головні пункти відповідно до кожної опрацьованої теми;
створювати в аудиторії атмосферу креативного мислення, взаємодію викладача та магістрантів, в основі якої індивідуальний, особистісно зорієнтований підхід.
Слайд 50Застосування інноваційних форм під час проведення лекції-візуалізації сприятиме не тільки
пожвавленню процесу удосконалення комунікативних навичок, а й привчатиме до моделювання
нестандартного розв'язання навчальних завдань, у майбутньому ж – до викладання української мови в школах нового типу, різнопрофільних вищих закладах та у педагогічному виші.
Слайд 51Одним із ефективних різновидів лекції у сучасній вищій школі, як
показало проведене дослідження, є модернізована й адаптована до умов навчального
процесу у магістраті лекція вдвох, проведення якої забезпечують на засадах партнерства викладач випускової кафедри і один із магістрантів академічної групи. Особливість такої лекції в тому, що обговорення однієї й тієї ж проблеми в аудиторії відбувається з різних позицій, часом діаметрально протилежних.
Слайд 52Лекція вдвох планується таким чином, що її проводять викладач і
магістрант, якій веде лекцію разом з викладачем.. Підходи до проведення
лекції вдвох найрізноманітніші. Апробовуються на заняттях різні варіанти. Варіант 1.
Слайд 53Викладач і магістрант обговорюють одну й ту ж проблему з
різних точок зору. При цьому важливо, щоб лектори були здатними
до імпровізації, могли швидко реагувати не тільки на аудиторію, а й на свого партнера-лектора. Складність сприйняття лекції такого типу полягає в тому, що магістранти повинні не тільки слухати те, що говорить кожен лектор, а й оцінювати наведену ними інформацію з позицій вірогідності, актуальності, практичної значущості.
Слайд 54Це ускладнює дії слухачів, не дає можливості конспектувати, але підвищує
вимоги до уважності, попередньої підготовки до сприйняття матеріалу. Лекція вдвох
найбільш ефективна в тих випадках, коли є необхідність переконати в чомусь, підтримати увагу до матеріалу, що з успіхом здійснюється за рахунок зміни лектора, його стилю викладання, техніки читання лекції. Проведення такого типу лекції доцільне тільки у період підготовки до асистентської практики.
Слайд 55Варіант 2. Лекція читається викладачем і магістрантом за принципом ланцюжка.
Перше питання лекції висвітлює викладач, друге – магістрант, і так
упродовж усієї лекції. У кінці лекції аналізується рівень готовності магістранта до викладацької діяльності у відповідному навчальному закладі (профільна школа, вищий непедагогічний заклад, вищий педагогічний навчальний заклад).
Слайд 56Варіант 3. Лекція читається двома магістрантами за матеріалами лекції викладача,
яка заздалегідь обговорюється й рецензується на консультації лише викладачем.
Слайд 57Варіант 4. Лекція читається викладачем і чотирма або п'ятьма магістрантами
(ланцюжком) відповідно до кількості пунктів плану лекції у такій послідовності:
перше питання лекції висвітлює й інтерпретує викладач, друге питання викладає магістрант №1, третє питання викладає магістрант №2, четверте – магістрант №3 і т.д.
Слайд 58Принагідно зазначимо, що термінологічне визначення лекція удвох має деяку умовність
щодо кількості осіб, що проводять таку лекцію, і передбачає обов'язкового
партнера – лектора (або двох, трьох, чотирьох і т. д.) з числа магістрантів, який працює в системі "викладач-магістрант-магістранти" на засадах інтерактивної взаємодії, адаптуючи здобуті фахові знання до потреб сучасного суспільства й інтерпретуючи їх у практичну площину.
Слайд 59Лекція-прес-конференція покликана задовольнити пізнавальні потреби магістрантів, які вони можуть окреслити
добором для обговорення питань із теми, що їх цікавлять. Викладач систематизує
їх і вибудовує лекцію таким чином, щоб у процесі логічного викладу було висвітлено всі отримані від магістрантів питання. Наприкінці заняття викладач разом з магістрантами аналізує зміст питань і робить висновок про рівень обізнаності магістрантів з обраної проблеми. Лекції такого типу краще проводити або на початку вивчення теми (вступна лекція), або наприкінці (підсумкова).
Слайд 60Доцільно лекцію-конференцію проводити двічі на рік усередині першого та другого
семестрів за заздалегідь розробленою програмою та порядком проведення конференції, яка
є до певної міри аналогом науково-практичних чи наукових конференцій початківців-дослідників, режим роботи яких близький магістрантам, постійним та активним учасникам таких заходів.
Слайд 61Створений оргкомітет для підготовки і проведення лекції-прес-конференції є дієвим ресурсом
у формуванні уміння планувати, організовувати, готувати та проводити лекції-прес-конференції, де
особливо увиразнюється дидактична інтеракція, моделюються суб'єкт-суб'єктні стосунки на засадах продуктивної міжособистісної взаємодії учасників навчального процесу.
Слайд 62Зміст, обсяг та актуальність винесених на обговорення лекцій-прес-конференцій магістрантами питань
дозволяє викладачеві з'ясувати рівень їхньої обізнаності з вузловими питаннями дисципліни,
а також гіпотетично спрогнозувати недостатньо опрацьований ними теоретичний матеріал з відповідної теми чи розділу.
Слайд 63Лекція-конференція. Порівняно з іншими формами навчальних занять, лекція-конференція вимагає від
магістрантів досить високого рівня самостійності, яка проявляється в умінні працювати
з декількома джерелами інформації, бути активними, працювати під час обговорення, робити власні висновки й узагальнення. Інтенсивність роботи залежить від участі кожного магістранта.
Слайд 64Одним із варіантів методики підготовки лекції-конференції може бути передбачена така форма
проведення, при якій кожен магістрант готує заздалегідь питання чи тему
виступу. Щоправда, може бути реалізована і групова форма підготовки до обговорення. Кожна група детально вивчає одне-два питання: виготовляє наочність до виступу, визначає доповідача, обговорює способи зацікавлення аудиторії та форми запису основної інформації, яка буде пропонуватись увазі слухачів.
Слайд 65До інших питань, винесених на обговорення, готуються запитання, які будуть
задаватися представникам інших підгруп. Причому викладач може зорієнтувати магістрантів на
те, що залежно від змісту питань за їх підготовку можна отримати різну кількість балів. Якщо представники інших підгруп не знатимуть відповіді на поставлене питання, то право першої відповіді отримує підгрупа, яка його підготувала. Активізація учасників конференції здійснюється шляхом їх залучення до постанови питань доповідачу з кожної групи, а також доповненнями виступів основних представників груп новою, цікавою, цінною інформацією.
Слайд 66Завдання викладача під час планування та проведення лекції-конференції полягає в
створенні умов для проведення дискусії. Як свідчать психологи, дидакти та
лінгводидакти, для того щоб дискусія була достатньо ефективною, необхідно із самого початку чітко визначити її мету. Метод групової дискусії корисний для обговорення питань, стосовно яких не існує єдиної думки та не може бути єдиної правильної точки зору.
Слайд 67Мета обговорення таких питань полягає не в тому, щоб обов'язково
прийти до їх однозначного вирішення, а в тому, щоб усвідомити
зміст питання та його можливі розв'язки, оцінити та зважити їх. Головне в дискусіях те, що члени групи вчаться логічно мислити, повідомляти та відстоювати власну думку, переконувати та слухати інших, тобто навчаються ефективній особистісній і діловій взаємодії. У колективних дискусіях члени групи починають краще розуміти один одного, точніше формулюють свої думки.
Слайд 68Навчальний матеріал під час проведення лекції-конференції засвоюється свідоміше і глибше.
Це відбувається за умов:
Слайд 70На лекції-конференції магістранти "перевтілюються" у дослідників з конкретної проблеми, що
зазначена у планах заняття (здебільшого п'ять-сім питань).
Слайд 71Перед початком лекції-конференції створюється оргкомітет, головою якого призначається викладач, який
проводитиме конференцію. Далі із числа магістрантів призначаються співголови (два-три), члени
оргкомітету (п'ять-сім).
Слайд 72Члени оргкомітету разом із головою, співголовами, заступниками голови готують програму
конференції, в якій зазначається дата проведення, тематика конференції, наприклад: "Українська
мова в освітньому просторі", порядок і регламент роботи конференції, тематика доповідей із зазначенням прізвища, імені та по батькові доповідача (пленарного) лекційного заняття, що проводиться на І парі, а також тематику доповідей, які заслуховуватимуться на ІІ парі, під час роботи секцій.
Слайд 73У програмі зазначається кількість секцій, керівники секцій, секретарі, прізвища, імена
та по батькові учасників секцій, якими підготовлено виступи. Магістранти розподіляються
на дослідників-доповідачів (п'ять осіб), опонентів (п'ять осіб) учасників конференції (більшість магістрантів).
Слайд 74На лекцію-конференцію запрошуються студенти IV курсу, викладачі кафедри, представники директорату
і ректорату. Викладач, залежно від мети заняття, може бути ментором
або координатором-спостерігачем. Головне завдання – підготувати магістрантів до участі у конференції, тому питання лекційного заняття будуть доповідями. Підсумки заняття проводяться на секції за визначеними напрямами.
Слайд 75Лекція із запланованими помилками має на меті розвинути в магістрантів
уміння аналізувати, самостійно виконувати ті операції, що пропонує викладач. Підготовка
викладача полягає в тому, що він повинен визначити найбільш типові помилки теоретичного, методичного, практичного характеру, яких найчастіше припускаються магістранти під час застосування матеріалу, що вивчається.
Слайд 76Помилки викладач має так замаскувати, щоб магістранти не помітили їх
під час викладання матеріалу. Це вимагає високої майстерності та фахової
підготовки. Наприкінці лекції оголошується кількість допущених помилок і магістрантам пропонується їх відшукати та виправити. Така пропозиція підвищує інтерес магістрантів, заохочує до діяльності, під час якої повторно переглядається матеріал, що сприяє його кращому запам'ятовуванню.
Слайд 77Лекції такого типу можна застосовувати не тільки з метою стимуляції
активної діяльності магістрантів, а й для перевірки якості їх попередньої
підготовки з мовознавчих та лінгводидактичних дисциплін. Аналіз помилок може слугувати для викладача основою для створення проблемних ситуацій.
Слайд 78Аналіз спеціальної літератури дозволяє стверджувати, що вид лекції визначається основною
метою, яку ставить викладач при плануванні змісту лекційного курсу, основними
видами навчальної діяльності, які прогнозуються під час проведення лекції.
Слайд 80Репродуктивно-інформаційний
різновид лекції передбачає виклад максимальної кількості теоретичного матеріалу, однак не
передбачає повного та остаточного його осмислення магістрантами саме під час
лекції. В практиці роботи комплекс таких лекцій називають іноді "начиткою", коли магістрантам на початку навчального семестру викладається основний зміст навчальної дисципліни, даються завдання для вивчення курсу, перелік теоретичних джерел та завдання для самостійної роботи.
Слайд 81Репродуктивний різновид лекцій посідає важливе місце в циклі лінгвістичних та
лінгводидактичних дисциплін навчального плану магістрату в умовах вищого навчального закладу.
Слайд 82Пояснювально-ілюстративний
різновид лекції передбачає під час викладення теоретичного матеріалу застосування ілюстрацій
та демонстрацій окремих прикладів, які підтверджують об'єктивність і достовірність.
Слайд 83У магістратурі вищого педагогічного закладу пояснювально-ілюстративний метод використовується завжди в
поєднанні з іншими методами навчання й у сучасних умовах, для
яких є характерним посилення самостійної та науково-дослідницької роботи магістрантів в процесі формування їхніх фахових компетенцій, починає поступатися тим методам організації лінгводидактичної підготовки магістрантів, які спроможні забезпечити вимоги часу. Цей метод найчастіше використовується викладачем на вступних, інформаційних та оглядових лекціях із вивчення, узагальнення та поглиблення теми, розділу.
Слайд 84Проблемний різновид лекції має на меті створити умови для осмисленого
сприймання магістрантами змісту лекції, усвідомлення та аналітичного засвоєння пропонованого матеріалу
саме під час лекції. Тому прийоми, які застосовує викладач можуть відзначатися індивідуальними особливостями. Під час лекції викладач може ставити магістрантам проблемні запитання і частково їх обговорювати, вирішуючи таким чином поставлену проблему. Викликати до дошки магістрантів для вирішення окремих прикладів і доведення гіпотез тощо.
Слайд 85Лекції проблемного характеру плануються таким чином, що процес пізнання наближається
до пошукової, дослідницької діяльності. При цьому забезпечується досягнення трьох основних
цілей навчання, засвоєння теоретичних знань, розвиток теоретичного мислення, формування пізнавального інтересу до змісту навчальної дисципліни. Успішність у досягненні цілі проблемної лекції забезпечується спільними зусиллями викладача й магістрантів.
Слайд 86Основне завдання викладача полягає не стільки в передачі інформації, скільки
в залученні магістрантів до розв'язання поставлених проблем. Це породжує їх
пізнавальну активність. Під час співпраці з викладачем магістранти не тільки відкривають для себе нові знання, а й опановують методичні підходи до планування та підготовки лекцій як одного з видів своєї подальшої роботи.
Слайд 87На проблемній лекції залучення магістрантів до активного сприймання матеріалу здійснюється
шляхом створення проблемних ситуацій. Включення магістранта до проблемної ситуації можна
охарактеризувати як уведення його до стану, в якому магістрант сам собі задає питання про невідоме для нього знання, спосіб розумової дії або практичне застосування раніше відомої інформації. Завдання викладача й полягає в тому, щоб спонукати магістрантів до постановки таких питань. Для цього він має виділити, загострити певне протиріччя, з якого й може виникнути проблема.
Слайд 88Впровадження комп'ютерних технологій у навчально-виховний процес породило новий різновид лекцій
– електронну лекцію, яка може бути текстовою, звуковою, візуальною. Зберігаючи
індивідуальну манеру викладача, вона надає магістрантові можливості обрати бажаний темп та порядок роботи над лекцією. Недолік її – відсутність можливості поставити викладачу запитання.
Слайд 89Такі лекції мають, як правило, оглядовий характер. В умовах запровадження
в Україні кредитно-модульної системи навчання роль лекцій змінюється. По-перше, зменшується
їх кількість, по-друге вони все більше набувають установчого, консультаційно-оглядового характеру, оскільки у навчанні на перший план виходить самостійна робота магістранта [320].
Слайд 90Ефективними формами організації навчальної діяльності магістрантів задля формування у них
фахових компетенцій є семінарські, практичні та лабораторні заняття.
Слайд 91Семінарське заняття –
це форма навчального заняття, на якому викладач
організовує вивчення попередньо визначених тем. Семінарські заняття можуть проводитися у
формі дискусій, бесід, обговорення, наприклад, загальних питань граматичної теорії, актуальних теоретичних проблем синтаксичної семантики відмінкових грамем сучасної української мови, теоретичних питань методики навчання мовознавчих дисциплін у вищій школі, усних лінгвістичних повідомлень, доповідей тощо.
Слайд 92Семінарські заняття проводяться з основних і найбільш складних питань (тем,
розділів) програми навчальної дисципліни.
Слайд 93Основне завдання семінарських занять – поглибити і закріпити знання, одержані
магістрантами на лекції та в процесі самостійної роботи над навчальною
і науковою літературою, прищепити їм навички пошуку, узагальнення, критичного аналізу навчального матеріалу, вміння висувати ідеї та захищати свої погляди з паць, що розглядаються.
Слайд 94Для якісної підготовки магістрантів до семінарських занять на кафедрі розробляються плани
семінарських занять, завдання для самостійної роботи, які видаються магістрантам до
початку вивчення відповідної теми навчальної дисципліни. Плани семінарських занять розміщуються на сайті кафедри.
Слайд 95На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені магістрантами доповіді, усні
повідомлення, реферати, виступи, активність у дискусії, вміння магістрантів формулювати та відстоювати
свою позицію, обґрунтовувати мовні та лінгводидактичні теорії, стилістично впорядковувати кожну фразу, формуючи індивідуальну манеру професійного мовлення.
Слайд 96Ми поділяємо думку Т. Симоненко, яка слушно зазначає, що у системі
вищого навчального закладу на філологічних факультетах, по суті, кожне практичне
заняття має формувати комунікативні вміння магістрантів поряд із основними тематичними цілями кожного заняття.
Слайд 97Формування ж професійної мовнокомунікативної компетенції майбутнього фахівця насамперед здійснюється під
час викладання дисциплін лінгвістичного та комунікативно-мовленнєвого циклів, отже, комунікативна спрямованість
занять повинна передбачати поряд із основною (дидактичною) метою заняття також комунікативну мету.
Слайд 98Мета та комунікативний зміст практичного заняття з дисциплін комунікативно-мовленнєвого циклу
визначається залежно від принципів побудови програми навчально-методичного комплексу комунікативного
спрямування, що ставить
за мету формування професійної мовнокомунікативної компетенції майбутнього філолога.
Слайд 99На думку дослідниці, під час вивчення дисциплін комунікативно-мовленнєвого циклу
на практичних
заняттях не тільки моделюються різні комунікативні ситуації
(інтерв'ювання, рольові ігри, відтворення,
наприклад, фрагменту уроку чи заняття та ін.), в яких магістрант як суб'єкт мовленнєвої діяльності бере активну участь, але, по суті, показується, що проведення практичних занять у такий спосіб розглядаються як основна та провідна форма організації власне комунікативної діяльності студентів-філологів.
Слайд 100Комунікативний розвиток та динаміка спостерігається не тільки під час вивчення
комунікативно зорієнтованих дисциплін, а й при правильній побудові та організації,
доборі відповідних методів та прийомів і в системі дисциплін інших напрямів, наприклад, лінгвістичного, загальногуманітарного тощо [492, c. 260].
Слайд 101Комунікативний підхід до організації практичних занять передбачає не тільки формулювання
дидактичної та комунікативної мети заняття, як можуть постати в єдності
та збалансованості, а й змісту навчального практичного заняття, що зорієнтований на вдосконалення комунікативної компетенції магістранта.
Слайд 102Зміст практичного заняття реалізується в навчально-методичних комплексах через план практичного
заняття, який упорядковується викладачами та затверджується на засіданнях випускової кафедри.
Слайд 103У дослідженні практичні заняття розглядаються як організаційна форма навчального заняття,
при якій викладач організовує детальний розгляд магістрантами окремих теоретичних положень
навчальної дисципліни та формує вміння й навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання магістрантами відповідних завдань.
Слайд 104Практичні заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних лабораторіях, оснащених
необхідними технічними засобами навчання, дидактичними матеріалами тощо.
Слайд 105Практичне заняття складається з кількох етапів: проведення попереднього контролю знань,
умінь і навичок магістранта, постановка загальної проблеми викладачем та її
обговорення, розв'язування контрольних завдань, їх перевірка та оцінювання.
Слайд 106Під час проведення практичного заняття навчальна група за необхідності може
ділитися на підгрупи відповідно до обраної теми магістерської роботи.
Слайд 107Зміст кожного практичного заняття комунікативно зорієнтованих дисциплін має враховувати сутність
позиці «комунікативний мінімум», тобто до кожного практичного заняття викладач добирає
насамперед термінологічний комунікативній мінімум, комунікативні вправи та завдання, які повинні бути орієнтовані на реалізацію під час заняття продуктивного типу мовленнєвої діяльності (говоріння): доповіді магістрантів, реферативні відповіді, розгорнуті відповіді, демонстрація фрагментів уроків, занять, інформаційні повідомлення тощо.
Слайд 108На вдосконалення практичної підготовки майбутніх магістрів-філологів
спрямовані й лабораторні заняття з
основних комунікативних дисциплін та спецкурсів.
Слайд 109Найголовніша мета лабораторних занять – закріплення, поглиблення та розширення знань,
які одержані магістрантами в аудиторії під час вивчення теоретичного матеріалу,
роботи з підручником та іншими джерелами інформації.
Слайд 110У дослідженні лабораторне заняття розглядається як форма організації навчального заняття,
при якому магістрант під керівництвом викладача особисто проводить експерименти чи
досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обчислювальною технікою, методикою експериментальних досліджень у конкретній галузі.
Слайд 111Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням
устаткування, пристосованого до умов навчального процесу.
Слайд 112Лабораторне заняття проводиться із магістрантами, кількість яких не перевищує половини
академічної групи.
Слайд 113За результатами виконання завдання на лабораторному занятті магістранти оформлюють індивідуальні
звіти з його виконання та захищають ці звіти перед викладачем.
Слайд 114Лабораторні заняття передбачають використання достатньої кількості комплектів документів (журнал для
календарного планування, журнал контролю рівня знань тощо).
Слайд 115Перевагою лабораторних занять є те, що вони не тільки розвивають
мовлення магістрантів, привчають висловлюватися та оперувати професійною термінологією, але й формують
самостійність, сприяють закріпленню фахових умінь.
Слайд 116Викладач є дентальною фігурою навчального процесу і йому належить
стратегічна роль
у розвиткові особистості магістранта загалом й професійної комунікативної підготовки зокрема.
Слайд 117Важливим фактором, що визначає
ефективність педагогічного спілкування під час формування професійної
мовнокомунікативної компетенції магістрантів, є тип настанови викладача, тобто вміння правильно реагувати
на ситуації навчально-виховного процесу, взаємодії
Слайд 118Досить ефективною формою організації навчання магістрантів, що передбачає розвиток професійної
мовнокомунікативної компетенції, є колоквіум.
Слайд 119Колоквіум – це бесіда викладача зі студентами (магістрантами) з метою
з'ясування і підвищення їх знань"
Слайд 120С. Гончаренко вказує, що "колоквіум" (від лат. colloquium – розмова, бесіда)
–
1. Одна з форм навчальних занять у системі освіти, що
має на меті виявити та поліпшити знання студентів.
2. Наукові збори, на яких заслуховують і обговорюють доповіді з різних проблемних питань.
3. У Російській імперії – бесіда як форма перевірки кандидатів на будь-яку посаду. 4. У середні віки колоквіами називали релігійні бесіди між представниками різних віровчень"
Слайд 121Р. Піонова вважає, що "колоквіум – це одна з форм організації
навчання у вищій школі поряд з такими, як лекція, спецкурси,
практичні заняття... Основні функції колоквіуму – узагальнювальна та контрольна"
Слайд 122На думку дидактів, наприклад, М. Фіцули, "колоквіум – це важлива форма
тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Головне завдання колоквіуму -
мобілізація студентів на поглиблене вивчення найважливіших тем чи розділів курсу.
Слайд 123Мета колоквіуму – допомогти студентам глибше розібратися в теорії питання,
стимулювати їхню дослідницьку роботу"
Слайд 124Ефективність колоквіуму як форми організації навчання засвідчують і практики. Так,
наприклад, П. Підкасистий зазначає, що "достатньо ефективною формою навчання мови є
колоквіум, який посідає певне місце у системі семінарських та лабораторних занять.
Слайд 125Мета заняття-колоквіуму - узагальнення та систематизація знань магістрантів.
Слайд 126Б. Лихачев уважає, що "колоквіуми продовжують займати чільне місце в
навчальному процесі, особливо на гуманітарних факультетах..., колоквіуми сприяють контролю за
самостійною роботою студентів, ефективно допомагають прививати навички активної та систематичної самостійної роботи над підручником та монографічною літературою"
Слайд 127Аналізуючи дидактичні джерела та публікації лінгвістів, науковців-методистів, викладачів-практиків, констатуємо, що
чітких меж між колоквіумом як формою організації та навчання та
колоквіумом як формою контролю немає.
Слайд 128В. Мусієнко колоквіум розглядає тільки як форму контролю самостійної пізнавальної діяльності
магістранта, а й найперше як форму навчання “. Тобто, колоквіум
у системі вищої школи може бути одночасно і формою навчання, і формою контролю.
Слайд 129Існують різні типології колоквіуму як форми контролю знань студентів. Найбільш
прийнятною вважаємо класифікацію, що упорядкувала В. Мусієнко в роботі "Навчальний потенціал
колоквіуму" [378]. В. Мусієнко пропонує розрізняти такі типи колоквіумів:
Слайд 130Ученими розроблено й різні методики проведення колоквіумів. І. Прокоп'єв уважає, що
"методика колоквіуму може бути такою: слухачам попередньо оголошується тема та
мінімум питань, указується література.
Слайд 131Для зацікавлених магістрантів проводиться консультація. Колоквіум частіше за все проводиться
перед практичним заняттям
Слайд 132Однак ми схильні вважати, що викладач-практик, спираючись на досвід роботи,
аналіз наукових джерел, рівень підготовки магістрантів може напрацювати власні розробки
проведення колоквіумів, що дозволить загалом підвищити рівень фахової компетенції майбутніх магістрів-філологів.
Слайд 133Зазначимо тільки, що питання для колоквіуму мають стосуватися тільки тих
тем, що розглядалися в аудиторії та виносилися для самостійного опрацювання
на момент проведення контролю. Саме така організація колоквіуму дає можливість магістрантам виявити прогалини у знаннях, приділити більше уваги тому матеріалу, який недостатньо засвоєно.
Слайд 134Тобто, колоквіум у системі комунікативно зорієнтованих дисциплін – це "сигнал",
"корекційний шлях" магістранта до знань. Основна умова колоквіуму – це
активна участь магістранта у процесі такого виду контролю.
Слайд 135Вважаємо, що колоквіум як форма організації навчання, засобами якого можуть
бути система розроблених запитань для співбесіди, дискусії, є однією з
ефективних у процесі реалізації проблеми формування професійної мовнокомунікативної компетенції майбутніх магістрів-філологів, оскільки проведення колоквіуму дає змогу виявити рівень теоретичної та практичної підготовки студентів, проілюструвати міжпредметні зв'язки лінгвістичних дисциплін, виявити "ізоморфізм" як у структурі окремих знань, так і в системі завдань до кожного Заняття, підвищити ступінь узагальнення того матеріалу, що вивчається.
Слайд 136Крім того, колоквіум сприяє узагальненню навчальної та наукової основи дисципліни,
створює умови для розвитку дискусійно-полемічних якостей, динаміки наукового мовлення студентів,
які є складовими їх професійної як мовної, так і прагматичної компетенції
Слайд 137Вважаємо, що кожен викладач мас право обирати такі форми роботи,
які відповідають меті навчальної дисципліни. Безумовно, викладання гуманітарних дисциплін у
вищій школі потребує змін. Цей процес довготривалий. Він залежатиме, передусім, від активності магістрантів, їхнього бажання постійно самовдосконалюватися, від вимог та запитів сучасного інформаційного суспільства.
Слайд 138Важливими формами формування фахових компетенцій майбутніх магістрів-філологів є індивідуальна робота
як форма організації навчальної роботи викладача із магістрантами, яка здійснюється
шляхом створення необхідних умов для виявлення й реалізації творчих можливостей магістрантів через індивідуально-спрямований розвиток їхніх здібностей, науково-дослідницьку роботу и творчу діяльність.
Слайд 139Індивідуальні заняття здебільшого спрямовуються на поглиблене вивчення магістрантами лінгвістичних та
лінгводидактичних дисциплін і передбачають безпосередню участь магістрантів у виконанні наукових
досліджень та творчих завдань.
Слайд 140Індивідуальні заняття проводяться під керівництвом викладача у позааудиторний час за
окремим графіком, що складений кафедрою з урахуванням потреб і можливостей
магістрантів.
Слайд 141Графік індивідуальних занять викладачів складається кафедрою разом з навчальним відділом
на початку кожного семестру, затверджується деканом (директором) структурного підрозділу, погоджується
проректором з навчально-методичної роботи і оголошується разом з основним розкладом занять.
Слайд 142Індивідуальне завдання – це частина навчального матеріалу, яка мас на
меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які магістранти отримують у
процесі навчання, а також застосування, цих знань на практиці.
Слайд 143Індивідуальні завдання магістранти виконують повністю самостійно або під керівництвом викладачів.
Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним магістрантом. У тих
випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатись декілька магістрантів.
Слайд 144Різновидом індивідуальних занять в Університеті є індивідуальні навчально-дослідницькі завдання.
Слайд 145Індивідуальні навчально-дослідницькі завдання (ІНДЗ) є видом позааудиторної індивідуальної роботи магістрантів
навчального, навчально-дослідницького або проектно-конструкторського характеру, що використовується в процесі вивчення
програмового матеріалу навчальних дисциплін лінгвістичного та лінгводидактичного спрямування і завершується обов'язковим звітом про його виконання.
Слайд 146Наявність індивідуального навчально-дослідницького завдання обов'язково відображається у робочій навчальній програмі
дисципліни.
Слайд 147До відома магістрантів доводиться зміст індивідуального навчально-дослідницького завдання, графік звітності
з кожного індивідуального навчально-дослідницького завдання протягом вивчення дисципліни, кількість балів,
які магістранти можуть одержати за результатами звітування щодо виконання індивідуального навчально-дослідницького завдання, та ін.
Слайд 148Наукова робота у дослідженні розглядається як індивідуальне завдання науково-дослідницького, творчого
та проектно-конструкторського характеру, яке виконує магістрант упродовж першого семестру для
подання роботи на Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт.
Слайд 149Наукова робота є однією з форм виявлення теоретичних і практичних
знань, вміння їх застосовувати при розв'язуванні конкретних наукових, соціальних та
психолого-педагогічних завдань.
Слайд 150Наукова робота виконується кожним магістрантом упродовж першого семестру, подається на
розгляд комісії для вибору кращої роботи. Магістрантам надається право вільного
вибору теми роботи із запропонованого кафедрою переліку, а також можливість пропонувати власні теми для написання роботи.
Слайд 151Теми, що запропоновані, магістрантами для написання наукової роботи, обговорюються на
засіданні кафедри і, при позитивному рішенні, вносяться до переліку тем
наукових та магістерських робіт за даною навчальною дисципліною. Наукова робота доповнюється, розширюється й переростає після конкурсу у магістерську роботу.
Слайд 152Керівництво роботами (науковою, а в подальшому магістерською) здійснюють професори і
доценти, які мають досвід науково-педагогічної та практичної роботи.
Слайд 153Захист наукової роботи І туру конкурсу може проводитися перед комісією
у складі не більше трьох викладачів кафедри, у тому числі
керівника наукової роботи.
Слайд 154У дослідженні магістерська робота тлумачиться як індивідуальне завдання науково-дослідницького характеру,
яке виконує магістрант на завершальному етапі фахової підготовки за освітньо-кваліфікаційним
рівнем «магістр».
Слайд 155Магістерська робота є однією із форм виявлення теоретичних і практичних
знань, уміння їх застосовувати при розв'язуванні конкретних наукових завдань та
містить елементи наукової новизни в галузі лінгвістики та лінгводидактики.
Слайд 156Якість виконання наукової роботи та результати її захисту оцінюються за
шкалою ECTS перед державною атестаційною комісією.
Слайд 157Консультація проводиться з метою отримання відповіді магістрантом на окремі теоретичні або
практичні питання, для пояснення певних теоретичних положень та аспектів та
їх практичного застосування.
Слайд 158Консультація може бути індивідуальною абр проводитись для групи магістрантів. Графік
консультацій викладачів складається випусковою кафедрою на початку семестру і доводиться
до відома магістрантів завчасно за погодженістю з кожним із них.
Слайд 159Самостійна робота є основним засобом засвоєння навчального матеріалу без участі
викладача в час, вільний від обов'язкових навчальних занять.
Слайд 160Метою самостійної роботи є засвоєння в повному обсязі навчальної програми
та послідовне формування у магістрантів самостійності як риси характеру, що
відіграє суттєву роль у формуванні сучасного фахівця вищої кваліфікації.
Слайд 161Навчальний час, відведений для самостійної роботи магістрантів, визначається навчальним планом
і знаходиться в межах від 1/3 до 2/3 від загального
обсягу дисципліни.
Слайд 162Зміст самостійної роботи з кожної навчальної дисципліни визначається робочою навчальною
програмою дисципліни та відповідними методичними рекомендаціями.
Слайд 163Навчальний матеріал дисципліни, передбачений робочою навчальною програмою для засвоєння магістрантом
у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд із
навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні аудиторних занять.
Слайд 164Одним із головних напрямів гуманітаризації є надання магістрантам інструментів, за
допомогою яких вони могли б самостійно здобувати знання. Гуманітаризація освіти
є процесом створення умов для самореалізації,
самовизначення особистості магістранта у просторі сучасної культури, створення у педагогічному університеті гуманітарної сфери, що сприяє розкриттю творчого потенціалу особистості, формуванню ціннісних орієнтацій та моральних якостей з подальшою їх актуалізацією у самостійній навчальній діяльності.
Слайд 165Найбільш поширеними видами самостійної роботи у лінгводидактичній підготовці магістрантів є:
виконання вправ, розв'язання задач;
складання схем, таблиць, діаграм;
вивчення окремого питання
теми;
виконання лабораторних, практичних, творчих робіт, індивідуальних і групових завдань трудових операцій;
проведення спостережень;
використання довідкової літератури;
робота з комп'ютером;
написання рефератів доповідей;
проведення дослідницької роботи;
конструювання, моделювання, обґрунтування.
Слайд 166Особливе місце як у навчанні, так і в самоосвіті має
робота з друкованим матеріалом; вивчення окремих питань за підручником, іншим
джерелами; попереднє ознайомлення з навчальним матеріалом з теми наступного лекційного, практичного чи семінарського заняття; підготовка запитань до викладача, аналіз таблиць, діаграм; складання плану, тез, конспектів, анотування; підготовка рецензій, захисти проектів, підготовка портфоліо магістра-філолога та ін.
Слайд 167Самостійна робота як діяльність є формою суспільного життя, процесом, який
реалізує розвиток здібностей і соціалізацію індивідів, передачу їм накопичених людством
знань, умінь, навичок з метою їх забезпечення в інтересах удосконалення та гармонізації суспільства.
Слайд 168Проблема самостійної навчальної діяльності не є новою для педагогіки, вона
знайшла своє відображення у працях багатьох науковців. Окремі аспекти цієї
проблеми досліджувалися останнім часом такими вченими: С. Архангельським, А. Алексюком, О. Галацьких, О. Голуб, Л. Григоренко, О. Малихіним, М. Князян, П. Підкасистим Ю. Полікарповою та іншими і ґрунтуються на їх працях стосовно організації навчального процесу у вищій школі.
Слайд 169Питання самостійності в навчанні, самостійної навчальної діяльності взагалі протягом усієї
історії становлення були тісно пов'язані з розробкою різних аспектів самостійної
роботи.
Слайд 170Самостійну робочу розуміємо як складову самостійної навчальної діяльності. На рівні
педагогічної категорії поняття самостійна робота є багатогранним, тому має безліч
тлумачень у загальнопедагогічній і власне дидактичній літературі.
Слайд 171За С. Архангельським, самостійна робота – це самостійний пошук необхідної інформації,
набуття знань, використання цих знань для розв'язання навчальних наукових і
професійних завдань
Слайд 172О. Малихін розглядає самостійну роботу як таку, що виконує пізнавальну,
навчальну й виховну функції, а як метод навчання – контролюючу
функцію, отже розширює й поглиблює отримані на заняттях знання, сприяє формуванню вмінь і навичок вивчення літератури, виховує самостійність, творчість, переконаність.
Слайд 173Самостійна робота визначається основною формою організації самостійної навчальної діяльності магістрантів.
М. Князян вважає самостійну роботу діяльністю, що складається з багатьох елементів:
творчого сприйняття й осмислення навчального матеріалу в ході лекції, підготовки до занять, екзаменів, заліків, виконання курсових і дипломних робіт
Слайд 174На думку П. Підкасистого, самостійна робота є навчальним завданням, тобто об'єктом
діяльності суб'єкта, пропонованим викладачем чи передбаченим програмою, посібником.
Слайд 175А з іншого боку є формою вияву певного способу діяльності,
спрямованого на виконання від повідного навчального завдання, а саме способу
діяльності магістранта задля отримання зовсім нового, раніше невідомого йому знання або задля впорядкування й поглиблення вже наявних знань
Слайд 176Самостійна робота розглядається як різновид пізнавальної діяльності яка спрямована на
різносторонню підготовку магістранта до подальшого життя. Самостійна робота передбачає вивчення
і засвоєння великого обсягу навчальної інформації, що постійно зростає, задля формування особистості спеціаліста в будь-якій галузі та його конкурентоспроможності в суспільстві.
Слайд 177Категорія самостійної роботи різними вченими розглядається: як форма організації, метод,
засіб навчання та як різновид навчальної діяльності.
Слайд 178Отже, самостійна робота спрямована на засвоєння нових знань, передбачає готовність
до пошукової роботи, співвідноситься з творчими здібностями та формується у
процесі активної інтелектуальної діяльності майбутніх магістрів-філологів.
Слайд 179Однією з форм організації навчання магістрантів, що повною мірою дає
змогу оволодіти комплексом необхідних фахових умінь, озброїтися як комунікативними навичками,
так і системою дидактичних знань, є асистентська та науково-дослідницька практика.
Слайд 180Практиками, які проходять магістранти, передбачено безперервність та послідовність їх проведення
для одержання потрібного достатнього обсягу практичних знань і умінь відповідно
до освітньо-кваліфікаційного рівня.
Слайд 181Метою практики є оволодіння магістрантами сучасними методами, формами організації навчально-виховного
процесу в галузі їх майбутньої професії, формування у них на
базі одержаних у виші професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретної роботи в реальних професійних умовах .
Слайд 182Завданнями практик є знайомство з основами майбутньої професійної діяльності, прищеплення
первинних професійних навичок, а також закріплення впевненості в правильному виборі
майбутньої професії.
Слайд 183Підготовка до проведення асистентської практики розпочинається на лекційних та практичних
заняттях з предметів лінгвістичного та мовознавчого циклу.
Слайд 184Значне місце у фаховій підготовці магістрантів належить курсу "Методики навчання
мовознавчих дисциплін у ВНЗ", який охоплює широке коло питань психологічних
та педагогічних основ навчання мови.
Слайд 185Глибокі
знання лінгводидактики вищої школи дають можливість магістрантам пізнати дидактачні принципи
науковості та доступності виучуваного матеріалу, систематичності й послідовності в навчанні,
зв'язку теорії з практикою, свідомості й активності, наочності, наступності й перспективності та міцності засвоєння знань; дає можливість простежити взаємозв'язок і взаємозумовленість мовних явищ, виявити закономірності у розвитку мови та з'ясувати причини відхилень, викликані позалінгвістичними чинниками.
Слайд 186Важливим етапом у підготовці магістрантів до асистентської практики є вивчення
й аналіз підручників з фахових дисциплін та методично-дидактичної літератури, а
також огляд статей у фахових журналах.
Слайд 187Під час педагогічної практики магістранти повинні усвідомити, що у педагогіці,
зокрема в теорії педагогічної майстерності, існує поняття педагогічної техніки, яка
складається із зовнішніх та внутрішніх компонентів.
Слайд 188Зовнішня педагогічна техніка це особистісні засоби аудіовізуального та іншого відчуттєвого
впливу викладача на аудиторію. До них належать: зовнішній вигляд викладача,
його хода, постава, погляд, рухи, жести, міміка, пантоміміка, якості, пов'язані з мовленням, – артикуляція, дикція, інтонація, орфоепія та ін.
Слайд 189Внутрішня педагогічна техніка – це комплекс розумово-психологічних якостей, які визначають
рівень та ефективність професійної компетентності викладача в його практичній педагогічній
діяльності. До нього комплексу належать: професійні якості, комунікативні та перцептивні якості, особистісні моральні якості, креативні(творчі) якості.
Слайд 190Зовнішність викладача, його манери спілкування, особливо на перших етапах знайомства
зі студентами, справляють враження, яке значною мірою визначає результативність навчально-виховного
впливу викладача на студентів у подальшій роботі.
Слайд 191Вимоги до викладача з цього приводу можна висловити дуже просто:
викладач має мати академічний (зразковий) зовнішній вигляд; своїм спілкуванням викладач
повинен справляти позитивне враження на студентів.
Слайд 192Але це не означає, що викладач повинен вдаватися до загравання
зі студентами реченнями банального змісту, ..панібратства" тощо.
Слайд 194Поступово комплекс зазначених якостей з набуттям досвіду педагогічної діяльності переростає
в педагогічну культуру особистості викладача.
Слайд 195Однією з умов ефективного проведення науково-дослідницької практики у вищому педагогічному
закладі є формування у майбутніх магістрів-філологів методологічної культури, що передбачає
синтез знань про методи дослідження і правила наукового пошуку, трансформування теоретичних знань у площину практичного використання.
Слайд 196Сучасний магістр-філолог має самокритично осмислювати й оцінювати власну діяльність з
наукових позицій, розвивати й реалізовувати власний творчий потенціал. Оволодіння навичками
дослідницької діяльності має стати невід'ємною складовою його професійної діяльності, щоб орієнтуватися в науковому полі педагогічного дискурсу.
Слайд 197За відсутності теоретично розробленої моделі науково-дослідної практики в магістраті кожен
педагогічний університет напрацьовує власний досвід.
Слайд 198Достатньо ефективною під час дослідного навчання виявилася розроблена нами програма
науково-дослідної практики магістрів, що технологічно передбачала проведення настановчої конференції з
обгрунтуванням чітко прописаних мети, завдань, етапів, термінів.
Слайд 199
До змісту науково-дослідної практики включено: