Фрідман і Гамов- засновники сучасної космології

нестаціонарні розв'язки рівнянь Ейнштейна при дослідженні релятивістських моделей Всесвіту поклали

початок розвитку теорії нестаціонарного Всесвіту. Вчений досліджував нестаціонарні однорідні ізотропні моделі з простором позитивної кривини, заповненим рівномірно розподіленою матерією (з нульовим тиском). Нестаціонарність розглянутих моделей описується залежністю радіуса кривини і густини від часу, причому густина змінюється обернено пропорційно кубу радіуса кривини. Фрідман з'ясував типи поведінки таких моделей, що допускаються рівняннями тяжіння, причому модель стаціонарного Всесвіту Ейнштейна виявилася окремим випадком.

Фрідман О.О.

Фрідман О.О.
(1888-1925)

причому модель стаціонарного Всесвіту Ейнштейна виявилася окремим випадком. Спростував думку

про те, що загальна теорія відносності вимагає допущення скінченного простору. Результати Фрідмана продемонстрували, що рівняння Ейнштейна не призводять до єдиної моделі Всесвіту, якою б не була космологічна стала. З моделі однорідного ізотропного Всесвіту випливає, що при його розширенні повинен спостерігатися червоний зсув, пропорційний відстані. Це було підтверджено в 1929 році Едвіном Габблом на підставі астрономічних спостережень: спектральні лінії в спектрах галактик виявилися зміщеними до червоного кінця спектру.

походження.Значних успіхів досяг в астрофізиці та космології. Широко використовував для

інтерпретації зоряної еволюції ядерну фізику. Першим почав розраховувати моделі зірок з термоядерними джерелами енергії, досліджував еволюційні треки зірок, запропонував у 1942 році модель оболонки червоного гіганта, досліджував роль нейтрино при спалахах нових та наднових зірок. В 1946–1948 роках розробив теорію утворення хімічних елементів шляхом послідовного нейтронного захвату та модель гарячого Всесвіту, в рамках якої передбачив реліктове випромінювання і 1956 року оцінив його температуру в 6 К. Ця модель була підтверджена 1965 року експериментальним відкриттям реліктового випромінювання. Запропонував механізм зоряного колапсу. Він є автором багатьох науково-популярних книг («Створення Всесвіту», «Зірка, названа Сонцем», «Квантова механіка», «Тяжіння», «Біографія фізики», та ін.).

Гамов Г.А.
(1904-1968)

гіпотези про фізичні процеси на різних етапах космологічного розширення. Одна

з них запропонована наприкінці 40 х рр.. ХХ ст. Г.А. Гамовим і називається моделлю гарячого Всесвіту. У ній розглянуті ядерні процеси, що протікали в початковий момент розширення Всесвіту в дуже щільному речовині з надзвичайно високою температурою. З розширенням Всесвіту щільне речовина охолоджувалося.

часі і просторі і нескінченно різноманітний за формами, які приймає

матерія в процесі свого розвитку.

припущення, що 15 мільярдів років тому Всесвіт був маленьким і

дуже щільним. Цей стан Всесвіту він назвав «космічним яйцем». Відповідно до його розрахунків, радіус Всесвіту в первісному стані був рівний 10 см, що близька за розмірами до радіуса електрона, а її щільність становила 1910 / см, тобто Всесвіт представляв собою мікрооб'єкти мізерно малих розмірів.

вибуху, тобто вся матерія, що входила до складу «космічного яйця»,

вирвалася назовні з великою швидкістю і розлетілася на всіх напрямках.

у свою чергу розвивалися, поки не прийняли сучасний стан. Зазвичай

для визначення цього явища використовують англійський вираз Big Bang, що означає «великий вибух».