ГЕМОЛОГІЯ ДІАМАНТА Ч.6

властивості, значення, напрямок використання золота в житті суспільства і в

окремих країнах загальновідомі. Значно менше відомо, що природні діаманти і огранені діаманти, як товари в деяких відношеннях ведуть себе подібно золоту, — особливому товару, який довгий час відігравав роль універсального еквівалента вартості в світовій економіці.

Важливою особливістю ювелірних діамантів як товару є подвійний характер споживчої вартості. З одного боку, ювелірний діамант відноситься до споживчих товарів тривалого користування, який задовольняє естетичні потреби людини. З іншого — коштовність ювелірного діаманта для споживача пов’язана з тим особливим економічним змістом, який він набуває в умовах товарно-грошових відношень, — здатністю, на відміну від більшості інших споживчих товарів, виконувати функцію скарбу, тобто мінової вартості в неруховому стані, що надає діаманту відому подібність із золотом.

і відмінності між золотом і діамантом, розглянемо ті властивості золота,

які дозволили йому виконувати функції загального товарного еквівалента.
1. Якісна однорідність, тотожність: рівні кількості золота абсолютно рівноцінні. Звідси витікає здатність золота виражати чисто кількісні відмінності, слугувати мірилом вартості інших товарів.
2. Поділ із збереженням вартості: золото ділиться на будь-які частини (наприклад, при чеканці монет) і знову з’єднується (сплав монет) без втрати вартості.
3. Велика “економічна питома вага” – в малому об’ємі золота міститься відносно велика кількість праці.
4. Рідкісність.
5. Міцність: золото відносно не руйнівне, не окиснюється на повітрі і не розчиняється в кислотах (за винятком «царської горілки»), що робить його стійким до зношування.
6. Із властивостей 3 і 5 випливає легкість транспортування золота, переходу його з одних рук в інші, тобто матеріальна рухливість.

зручність зберігання золота у вигляді втілення абстрактного громадського багатства, а

також утворення скарбу. 8. Оскільки в силу властивостей 1, 2 вартість «шматка» золота як такого залежить винятково від його ваги і не залежить від його форми, то маємо об’єктивний вимірювач вартості «маси» золота — вага.

9. Властивості 1, 2, 8 дозволяють об’єктивно і досить просто вимірювати вартість довільної маси золота шляхом зважування на вагах, якщо попередньо домовитися за вартість одиниці ваги. 10. Золото володіє естетичною цінністю, що робить його (особливо вироби з нього) в силу властивостей 3, 4 предметом розкоші. 11. Оскільки золото відносно легко плавиться і деформується, воно має здатність перетворюватися з монет в злитки, із злитків — в предмети розкоші і зворотньо, тобто змінювати за необхідності свою споживчу форму. 12. Упродовж всієї історії товарного виробництва кількість золота, яке мало суспільство, було достатнім для виконання функції загального товарного еквіваленту (грошей), тобто для задоволення потреб товарообороту. 13. Золото володіє високим ступенем ліквідності, тобто здатністю швидко перетворюватися в готівку в «будь-який час і в будь-якому місці».

на роль грошового товару. Вони ж визначили відомі п’ять функцій

золота: міри вартості, засобу обороту, утворення скарбу, платежу і світових грошей.
Які ж з перерахованих властивостей золота притаманні ювелірному діаманту? Для відповіді на це питання поступово перевіримо, чи володіє діамант відміченими вище властивостями золота.

1а. На відміну якісної однорідності золота кожний кристал діаманта володіє яскраво вираженою індивідуальністю, неповторністю.
2а. Поділ діаманта (що є складним процесом) призводить до не пропорційного зменшення його вартості. Так, за рівних умов, якщо кристал в 1 кар розділити на дві однакові за якістю частини масою 0,5 кар (0,1 г) кожна, то сумарна вартість може бути в 2 рази меншою, ніж у вихідного кристала.

3а. Діамант володіє ще більшою, ніж золото, «економічною питомою вагою», тобто в малому об’ємі діаманта міститься винятково висока мінова вартість.

цін на золото в 70-х роках ХХ ст., які досягали

інколи 500-800 дол. за унцію (31,14 г), 1 кар (0,2 г) діаманта високої якості коштував у середньому в 1000 разів більше 1 кар золота, а високої чистоти однокаратний діамант коштував навіть у 10-20 тис. разів більше. Тому в діаманти зручно вкладати гроші, відкладені на “чорний” день, або на той випадок, якщо потрібно швидко покинути країну.
4а. Діаманту (ще в більшій мірі, ніж золоту) властиві особлива рідкісність, обумовлена дуже малою розповсюдженістю в природі, і відсутність масової пропозиції на ринку.

5а. Діамант у порівнянні із золотом є ще більш стійкий на предмет зношування, тому діамант є “вічним” товаром у сенсі фізичного зношування і може зберігатися тривалий час.
6а. Як і золото, діамант легко транспортується, передається із рук в руки, тобто є рухливим товаром.
7а. Як і золото, діамант зручний для зберігання в якості втілення абстрактного громадського багатства – функцій скарбу.
8а. Якщо вартість золота як товару залежить винятково тільки від маси, то з діамантом складніше: кожному кристалу ювелірного діаманта властива індивідуальність, у зв’язку з чим діамант неможливо охарактеризувати якимось одним параметром, який би дозволяв порівнювати його кристали між собою.

і оброблених діамантів поки що немає достатньо об’єктивних простих способів

вимірювання вартості довільно взятого кристала діаманта, а тим більше особливо великих кристалів.

10а. Як і золото ювелірний діамант володіє естетичною цінністю. Високі естетичні якості діаманта роблять його предметом розкоші, святкового вживання, тобто формою надмірності і багатства.
11а. На відміну від золота будь-яка зміна форми діаманта незворотня і пов’язана із незворотніми змінами його маси і вартості. Тому обробка ювелірного діаманта є надзвичайно відповідальною справою.
12а. Ювелірний діамант рідкісніший мінерал, ніж золото, яке видобувається в незрівнянно більшій (щонайменше в 300 разів) кількості. 13а. Природний і огранений діамант мають суттєво меншу ступінь ліквідності, ніж золото, що випливає із властивостей 8а, 9а, 12а, а також внаслідок відсутності таких древніх традицій широкого використання, які пов’язані із золотом.

питання, чому ювелірні діаманти не могли грати роль грошей –

вони не володіють (на відміну від золота) необхідними для виконання цієї функції загального товарного еквівалента властивостями:
- якісною однорідністю;
- адитивністю вартості (поділом із збереженням вартості);
- простими способами вимірювання вартості;
- зміною форми і повернення в початкову форму без зміни вартості;
- високою ліквідністю.

комплекс, який включає в собі такі операції: пошук і розвідку

родовищ, видобуток, сортування, продаж, огранка, виготовлення ювелірних виробів з діамантами і торгівля ними. Таким чином, в рамках комплексу організується діамантопровід від родовищ до покупців ювелірних виробів з діамантами, і головне завдання усіх учасників комплексу (гірників, дилерів, ювелірів, торгівців) − забезпечення рівномірного і впорядкованого руху діамантів от копалень до ювелірних прилавків по т.з. «маркетинговій трубі» (таблиця). За час руху діаманта до споживача (приблизно за 2 роки) ціна зростає у п’ять разів.

Діамантовий ринок компактний. Цей бізнес об’єднує біля 10 видобувних компаній і біля 200 більш-менш великих оброблювальних фірм. Торгівля даним видом сировини здійснюється в певних точках світу − Антверпені, Мумбаї, Тель-Авіві, Нью-Йорку, Лондоні і Москві.

діамантів середньої якості масою 0,5 кар)

виробництва діамантів є Мумбай, Раман Ган (околиця Тель-Авіва), Нью-Йорк, Москва,

Смоленськ, Антверпен. В останні десятиріччя виникли другорядні центри огранки в Таїланді, Китаї, Малайзії, В’єтнамі. Всього за рік виробляється діамантів на 10-12 млрд.дол. США спеціалізується на огранці великих і дорогих каменів, Індія − головно на дрібних кристалах і діамантах напівювелірної якості. Росія, Бельгія, ПАР, Таїланд і Ізраїль обробляють діаманти приблизно однієї групи, і тут є жорстка конкуренція. Бурхливий розвиток системи щорічного маркетингу ринку, який дозволяє постійно відслідковувати його навіть найменші зміни, зіграло ключову роль в успішному розвитку галузі на цьому етапі. Всі компанії працюють тільки під конкретний заказ майбутнього споживача, а розвинута система зарубіжних відділень і торгових офісів (біля 1400 у всіх великих центрах) дозволяє здійснювати постійний моніторинг споживчих переваг.
Сьогодні 11 діамантів з кожних 12, що споживаються світовою ювелірною промисловістю − індійського виробництва. Таким чином, Індія зробила максимальну користь з різкого розширення соціальної бази споживачів і прагнення покупців до більш дешевих і дрібних діамантів.
Загалом огранювальне виробництво поступово переміщується в Південно-Східну Азію, яка має дешеву робочу силу.
Світове споживання ювелірних виробів з діамантами за останні 25 років зросло з 5 до 50 млрд.дол/рік. Серед споживачів цих виробів безумовними лідарами є Японія і США, а в останні роки – Китай.

займає привілейоване положення серед коштовних каменів, то до оцінювальних класифікацій

як неогранених, так і огранених діамантів підходять досить прискіпливо.
Існує два підходи до оцінювання діамантів.
Перший полягає в сортуванні за класифікатором з використанням стандартних взірців. Це підхід діамантовидобувних компаній. Другий спосіб оцінювання діамантової сировини використовують огранювальні підприємства. Він полягає в плануванні майбутніх діамантів, тобто відбувається оцінювання діаманта через огранений діамант. Для огранювальних підприємств важливо знати, чи будуть вони мати прибуток, закуповуючи конкретну сировину. Ефективність обробки діамантової сировини і перспективи існування підприємства розраховуються за формулою:
Ефективність обробки діамантової сировини = Вартість діамантів / Вартість сировини +додаткові витрати.
Якщо цей показник рівний 1, то підприємство збиткове. Якщо ефективність дорівнює 1,04, то підприємство зводить “кінці з кінцями”. Прибутковим вважається підприємство, коли цей показник дорівнює 1,12.

категорії – ювелірні і технічні. Всередині класифікаційних груп діаманти характеризують

за масою, формою, забарвленням і кількістю дефектів.
Оцінювання за якістю і забарвленням проводять відповідно стандартних взірців (ДСТУ). Під час сортування діамантів за якістю використовують бінокулярні стереоскопічні мікроскопи, лупу 6-кратного збільшення, для визначення інтенсивності забарвлення — набірну лупу 5-кратного збільшення, пінцет і совок.
При гемологічному оцінюванні діамантової сировини використовують міжнародну систему SITY.
Основними класифікаційними ознаками для діамантів в цій системі є:
розмірність
форма і ступінь спотворення форми, характер поверхні граней
дефектність (якість)
забарвлення

в грейнерах (gr=0,25 кар) і ваговими групами в каратах. Залежно

від розміру діаманта класифікуються на 5 основних розмірно-вагових груп: 9; +9; +11; 11 – 3 gr; 4 – 6 gr; +1,8 кар; понад 10,80 кар.

В кожній розмірно-ваговій групі діаманти характеризуються особливим набором класифікаційних ознак:

формою, ступінню спотворення форми, характером поверхні граней.
За формою діаманти розділяють на 4 класи:

I клас. Цілі кристали. До них відносяться непошкоджені діаманти, а також кристали, які сколоті не більше, ніж на 1/3 вихідної форми, за умови, що ці злами не сильно спотворюють початкову форму кристала.

складає менше 2/3 його вихідного об’єму.

максимально різних розмірів по осях симетрії третього порядку (L3) або

по осях найбільшого спотворення і визначається за взірцями.

Виділяють кристали:
- ізометричної форми (1:1,3);
- з незначним спотворенням (1,5:1);
- з невеликим спотворенням (2:1);
- спотворені (3:1);
- з сильним спотворенням (4:1);
пластинчасті та голчасті (>4:1).
Спотворення легко діагностуються за наявністю т.з. перемичок – перетворених в ребро вершин кристалів. Розміщення перемичок в кристалі діаманта достатньо впевнено вказує на сплощення або видовження індивідів.
Так, наявність двох перемичок з протилежних сторін, а також наявність однієї перемички вказує на сплощення (рис. ).
Розміщення перемичок паралельно одна одній відносно осі L2 вказує на видовження по осі другого порядку.

діаманта з ознаками видовження

і 2)

такі характеристики:
- з гладкими гранями;

- з незначною сходинковістю;
- з невеликою сходинковістю;
- сходинкові;
- з різкою сходинковістю.

Залежно від характеру поверхні граней діаманти відносяться до тієї чи іншої позиції (підгрупи). Ступінь розвитку скульптур визначається візуально за взірцями порівняння (еталонними взірцями).
В результаті виділяють такі позиції діамантів за формою кристалів, ступінню спотворення і розвитку скульптур граней (таблиця).

гладкогранні і з незначною сходинковістю, правильної форми і з незначним

спотворенням.
Shapes (Sh) - цілі гладкогранні і з незначною сходинковістю кристали спотвореної форми розмірно-вагових груп +1,8; +9 із спотворенням по L2 від 1,25 до 2,0, по L3 — від 1,3 до 2,00.
Cleavage (Cl) – різко сходинкові кристали, уламки кристалів з великими тріщинами; призначені для розколювання під час виготовлення діамантів.

Гострореберний гладкогранний кристал діаманта типу “Stones” із кімберлітів Якутії

Різко сходинковий октаедричний кристал діаманта типу “Cleavage” із кімберлітів Якутії.

в периферійних зонах, з незначною рельєфністю граней, ступінь спотворення форми

до 3,60.

Сильно сплощений кристал діаманта типу “Flats” із кімберлітів Якутії.

Maccles (Mac)- шпінелеві двійники та їхні уламки; кристали з двійниками проростання.

Спотворений внаслідок особливостей сходинково-пластинчастого росту здвійникований по шпінелевому закону кристал діаманта типу «Maccles»: а – загальний вигляд, зб. 50; б – фрагмент поверхні, зб. 150. Растрові електронні мікрофотографії, зображення у вторинних електронах.

і незначним спотворенням, гострореберні, гладкогранні, розмірно-вагової групи –9.

Makeables (Mb) –

різко сходинкові, сильно сплощені кристали і двійники, уламки кристалів.

Гострореберні, гладкогранні, октаедричні кристали типу Crystals із кімберлітових трубок Якутії, розмірно-вагова група –9, оптична мікрофотографія.

Октаедри діаманта типу Makeables із трубки Піонерська зі сходинково-пластинчастим розвитком граней і різного ступеня кородовані: ізометричний кристал і шпінелевий двійник, сплощений по L3, Растрові електронні мікрофотографії, зображення у вторинних електронах.

і сплощенням, незначною сходинковістю, з округлими ребрами.
Irregulars (Irr) - сходинкові

і різко сходинкові кристали зі зламами.
Chips (Ch) - уламки кристалів.
Flat Shapes (Fl Sh) - сильно сплощені кристали.
Flat Chips (Fl Ch) - плоскі уламки.

Двійник комбінаційних октаедрів дитригонального обрису типу Flat Shapes з трикутними западинами. Трубка ім. Ломоносова. Растрові електронні мікрофотографії, зображення у вторинних електронах.

Плоский уламок кристала діаманта типу Flat Chips із кімберлітової трубки родовища ім. Ломоносова. Растрові електронні мікрофотографії, зображення у вторинних електронах.

(група) поділяється на позиції за дефектністю (якістю).
Для уточнення розташування

дефектів кристал поділяють на 3 зони, товщина яких умовно однакова (рисунок).

Розміщення зон в кристалі діаманта: 1- центральна зона; 2 – проміжна зона; 3 – периферійна зона.

Для визначення розміру дефектів в кристалах діаманта прийнята така класифікація:
чисті діаманти (при перегляді за допомогою 6х - лупи дефектів не видно);
незначні дефекти (їх ледве видно в 6х – лупу);

оком, але добре видно через 6х – лупу);

- великі дефекти (їх чітко видно неозброєним оком, включення мають розмір не більше половини товщини однієї зони кристала, тріщини можуть пересікати усю периферійну зону кристала або відсікати паралельно грані не більше половини периферійної зони);
- дуже великі дефекти (включення можуть бути розміром не більше однієї з трьох зон кристала, тріщини можуть пересікати не більше половини кристала або відсікати паралельно граням не більше товщини периферійної зони).
У відповідності з описом дефектів відбувається сортування діамантів за групами дефектності (таблиця).

поділяють на сім основних груп, які характеризуються інтенсивністю забарвлення і

кольоровими відтінками:
- безбарвні
- з незначним відтінком кольору
- з невеликим відтінком кольору
- з відтінком кольору
- забарвлені (з вираженим відтінком в об’ємі каменя)
- забарвлені (з яскраво вираженим відтінком в об’ємі каменя)
- забарвлені (з густим забарвленням в об’ємі каменя)

Під час сортування діамантової сировини за забарвленням використовують метод порівняння діаманта з еталоном. Оцінювання забарвлення здійснюється візуально на спеціальному стандартному папері під спеціальною гемологічною лампою, яка дає біле, холодне (без УФ складової) світло або при денному освітленні в приміщенні, через вікна якого не попадає пряме сонячне світло. Для встановлення фантазійного забарвлення використовують т.з. «оглядовий кабінет».
При поглибленій класифікації діамантів кольорові характеристики розділяють за інтенсивністю забарвлення (34 найменування).

за класифікаційними позиціями поділяється на ювелірні (GEM), діаманти пониженої якості

(NEAR GEM) і технічні (INDUSTRIAL).
Ювелірні (GEM)
1. Кристали:
- Crystals – оцінюються за трьома якостями (від чистого до кристалів з невеликими включеннями або дефектами). Кожна якість сортується на 3 кольори (від безбарвного до невеликого відтінку);
- Sawables – залежно від дефектів виділяють діаманти 3-х якостей, які відрізняються розміром і характером включень. Кожна якість поділяється на 9 кольорів.
2. Уламки і двійники:
- Makeables – розділяються за 3-ма якостями. Кожна якість сортується на 9 кольорів.
- Makeables FLATS – кристали розділяються за 2-ма якостями з різним характером включень. Кожна якість за інтенсивністю розділяється на 3 кольори.

Діаманти пониженої якості ((NEAR GEM)
1. Кристали:
- 4 BLACK SAWABLES. Цілі кристали від правильної форми до незначного спотворення з різною рельєфністю граней, дефектні. Сортуються на 11 кольорів;

правильної форми зі спотворенням і незначною скульптованістю поверхні. Дуже великі

дефекти – численні чорні включення, тріщини, злами, вростки. Сортуються за 2-ма якостями, кожна з яких поділяється на 11 кольорів;
- CLEAVAGE MAKEABLE. Грубоскульптовані кристали, зростки – закономірні і незакономірні і уламки усіх форм кристалів. Поодинокі великі включення (точки, тріщини). Поділяються на 17 кольорів;
- CLEAVAGE FLATS. Сильно сплощені кристали, сплощені уламки кристалів і двійників. Великі дефекти, одиничні або кілька незначних. Поділяються на 3 кольори;
- REJEKAPIONS. Усі види форм уламків і дуже великі дефекти різного характеру. Поділяють за 3-ма якостями, кожна з яких поділяється на 19 кольорів від безбарвних до коричневих;
- BOART. Дуже сильно розбиті камені усіх форм і кольорів. 1 якість – сильно розбиті, які мають блиск, 2 якість – практично не мають блиску, 3 якість – повністю графітизовані і пористі.

Технічні ((INDUSTRIAL)

I. Кристали:
1. Кристали правильної форми з незначними спотвореннями. Поділяються на Yellow Stones (жовті) і Dark Brown Stones (коричневі);

1, 2, 3 якості.
3. Кристали сплощені, видовжені

з незначною рельєфністю граней сортуються на: Yellow Shapes жовті і Dark Brown Shapes (коричневі).
II. Уламки і двійники:
1. Brown Makeables;
2. 5/6 Brown Cleavage;
3. 5/6 Brown Rejekapions.

огранка.

Використовуючи метод оцінювання природного діаманта через діамант, доводиться здійснювати віртуальну

розмітку кристала. Рекомендації щодо розмітки діамантів розробляються на підставі результатів вивчення зовнішніх і внутрішніх характеристик індивіда (кристала або уламка).
Зазвичай, розмітка суб’єктивна, залежить від професіоналізму розмітника, а також, в деякій мірі, від кон’юнктури ринку і рівня технології. Операція розмітки є прогнозом економічної ефективності огранювання природного діаманта.
Під час розмітки діаманта основна задача може бути сформульована як пошук положення потенційних діамантів, які після огранювання будуть мати максимальну вартість із усіх можливих для даного кристала варіантів. Вважається, що майстер знайде найбільш ефективний варіант розкрою.
Однак, під час вивчення діаманта важко точно оцінити вагу, забарвлення, чистоту, і відповідно, вартість майбутніх діамантів.
Кожний кристал діаманта унікальний, тому, навіть найменша, зміна характеристик може вимагати зміни розкрою.
Основою для розмітки будь-якого діаманта є попередні заміри вимірювачем Леверіджа. По-перше, здійснюють заміри по осі L3 і визначають ступінь деформації кристала.

чорна точка. Чотири заміри по осі L3. П’ятий замір характеризує

додатковий параметр (будь-яка перемичка).

Виконання замірів для визначення базового перерізу.
Примітка. Маркування – чорна точка. Два заміри по осі L2 в одному з трьох перерізів.

осі L2 (три пари). Так знаходять базовий переріз, паралельно якому

буде розміщуватися площина рундиста майбутнього діаманта.
Сама процедура вибору базового перерізу полягає в аналізі замірів в парі. Наприклад, відстань I-I – 4,72 мм, а II-II – 5,18 мм. Таким чином, перший переріз має розміри 4,72 і 5,18. Другий переріз – 4,67 і 5,08, третій – 4,83 і 5,20. Після проведених замірів вибирають в отриманих парах мінімальні значення – 4,72; 4,67; 4,83. З трьох значень перевагу віддають найбільшому (4,83). В результаті проведених операцій отримуємо базовий переріз з розмірами 4,83 і 5,20.
Такий принцип розмітки застосовують для розкрою кристала діаманта, який має форму правильного гладкогранного октаедра, без включень і тріщин.
Зазвичай розкрій такого кристала є несиметричним, що дозволяє отримати два рівних діаманта (спочатку знаходять положення великого діаманта, потім – площину розпилу, а потім положення меншого діаманта).
Лінію розпилу діаманта наносять від лінії майбутнього рундиста більшого діаманта в сторону меншого діаманта.

є складним і потребує кропіткого вивчення вихідного діаманта. Навіть попадаючи

в одну кваліфікаційну позицію, кристали з різною формою спотворення можуть мати різні варіанти розкрою.
Як показує досвід, більшість типів спотворення призводять до зменшення виходу кінцевого продукту.

Відомо, що вартість діаманта залежить не тільки від його маси, а й від огранки, забарвлення і чистоти. Останній параметр можна спланувати, якщо робити розмітку по максимальній ефективності. Тобто розмітка повинна проводитись з врахуванням включень і тріщин. Плануючи діамант, дефекти можна залишити всередині кристала з метою отримати більший за масою камінь, або вивести дефект з діаманта, і тим самим отримати камінь менший, але чистіший і дорожчий.

дефекту. Жовті точки показують видиме розміщення дефекту на поверхні кристала.
Розкрій

каменя з врахуванням внутрішніх дефектів і умов обробки каменя.

з від’ємними вершинами слід розмічати так, щоб лінія розкрою проходила

по від’ємній вершині.
2. При розмітці кристала з включеннями графіту у вигляді розеток площина розпилу не повинна проходити через центр розеток.
3. Кристали з включеннями олівіну розмічають тільки після детального вивчення орієнтації включення; якщо орієнтацію включення встановити не вдається, краще не робити площину розкрою через включення.
4. При встановленні в кристалі внутрішніх напружень кристал розмічають так, щоб площина розпилу не проходила через центр напруженої ділянки, інакше кристал може розколотися.
5. Кристали з включеннями діаманта розмічають так, щоб площина розпилу не проходила через включення.
6. Розпиляти діамант по двійниковому шву неможливо. Такі кристали відсортовують на розколювання.
7. За наявності в кристалі тріщин лінію розмітки наносять так, щоб підріз розпочинати зі сторони виходу цієї тріщини.

за параметрами, які в міжнародній практиці називають «4С»:
1. Вага

діаманта в каратах (Carat weight);
2. Огранка (якість, витримка пропорцій) (Cut);
3. Забарвлення діаманта (Colour);
4. Чистота (наявність внутрішніх дефектів) діаманта (Clarity).
Під час роботи з діамантами понад 0,1 кар, як в ювелірному виробі, так і незакріпленими, зручно користуватися т.з. «Робочим листом».

вагу можна визначити безпосередньо зваживши на вазі з точністю до

сотих грама. Третій знак після коми «відкидається», але якщо третій знак 9, то отримана маса діаманта збільшується на 0,01 г.
Наприклад: під час зважування отримали масу діаманта 0,657 г, то записують - 0,65 г. Якщо вага показала 0,659 г, то маса діаманта фіксується 0,66 г. Потім отримані цифри слід перевести в карати (1 кар = 0,2 г).
Якщо діамант в оправі, то його вага розраховується за формулою залежно від типу огранки (таблиця). Вага, отримана шляхом розрахунків, відразу переводиться в карати.
Існують інструменти для визначення приблизної маси діамантів (шаблони). При візуальному порівнянні шаблона і вставки можна умовно визначити масу діаманта у виробі.

спекулятивна характеристика, яка впливає на ціноутворення, оскільки такий показник як

привабливість огранювання є суб’єктивним.
Різні гемологічні інститути розробляють свої “еталони краси” (значення пропорцій – як критерій огранки). Але незалежно від вибору систем оцінювання огранки діаманта слід визначити тип огранки, а потім пропорції діаманта, симетрію і наявність зовнішніх дефектів.
Вид огранки встановлюється при огляді згори. Виділяють круглу (Кр) і фантазійні форми вставок. Тип огранки буде відповідати кількості граней (наприклад, Кр-57).
Пропорції або параметри огранки сильно впливають на привабливість діаманта, так як відхилення від стандартних параметрів призводить до втрати блиску вставки. З врахуванням оптико-фізичних властивостей (дисперсії, заломлення, твердості) були вирахувані оптимальні співвідношення пропорцій і симетрії огранки діаманта. Так з’явився “діамант Толковського” (57 граней).

загальна висота, висота корони, глибина павільйону, товщина рундиста) і кутовими

(кут нахилу основних граней верху і кут нахилу основних граней низу).
Є кілька способів визначення лінійних параметрів. Перший заключається в безпосередньому вимірювання величин за допомогою лупи-лінейки (але краще використовувати вимірювач Левериджа).
Інші методи здатні приблизно визначити розміри. Оцінити розмір майданчика можна двома методами: методом відношень і методом згину. Перший метод полягає в аналізі відношень відрізків, розміщених на уявній прямій (АВ:ВС) (рисунок). Оптимальним вважається відношення 60 ± 5 %.

Оцінка розміру майданчика методом відношень.

лінії ребер майданчика, яка може бути увігнутою, прямою і випуклою

(рисунок). Чим менший майданчик, тим сильніше увігнуті лінії ребер майданчик. Пропорції огранки рахуються непорушеними, коли майданчик складає 60-62 % від діаметра діаманта, що відповідає прямим лініям ребер майданчика.

Оцінка розміру майданчика методом згину.

«на око» в положенні майданчиком догори,
порівнюючи

ширину головної грані павільйону біля внутрішнього кута майданчика і ширину його продовження в головній грані корони (рисунок). Корона здається плоскою при її ухилі 30-25°, і високою, коли кут складає 40°. Кут нахилу 32-35° рахується нормальним.

Оцінювання кута корони через основні грані павільйону.

прямим вимірюванням, можна визначати наближено. Середній за товщиною рундист виглядає

як чітка лінія для неозброєного ока. Дуже товстий рундист виглядає грубо при 10-му збільшенні (рисунок).

Визначення товщини рундиста: 1 – надзвичайно тонкий; 2 – дуже тонкий; 3 – тонкий; 4 – середній; 5 – злегка товстий; 6 – товстий; 7 – дуже товстий.

а також на наявність додаткових граней, екстрафацетів, різного роду спотворень.

Симетрія вважається відмінною, якщо при 10-кратному збільшенні не спостерігаються спотворення. Дуже добра симетрія характеризується наявністю поодиноких спотворень, які важко роздивитися при 10-кратному збільшенні. Якщо спотворення легко знаходиться при роботі з лупою, а неозброєним оком не видно, то симетрія вставки вважається хорошою. Неозброєним оком легко встановлюються суттєві відхилення у вставках із задовільною симетрією, і грубі порушення симетрії визначаються як поганий її різновид.

2 – нестикування граней; 3 – зміщення граней корони і

павільйону; 4 – спотворення форми граней; 5 – додаткові грані; 6 – екстрафацет; 7 – зміщення майданчика від центра; 8 – контур рундиста не круглий; 9 – хвилястий рундист.

діаманта прийнято розглядати поліровку вставки. Перед оцінкою поліровки важливо добре

почистити поверхню каменя. Зовнішні вади наносяться на діаграму зеленою пастою (рисунок).

Позначення зовнішніх дефектів діаманта: 1 – додаткова грань (EF); 2 – природна грань або найф (N); 3 – завальцованість шипа (Abr); 4 – місця розлому або щербини (Pl); 5 – викол по ребру (Nk); 6 – западина на грані (ямка) (Pt); 7 – сліди поліровки; 8 – лінія росту або лінія двійникування; 9 – “бородатий” рундист (BG).

безбарвних до насичено кольорових (червоних, синіх). Проте, більшість з них

має жовто-зелений відтінок різної інтенсивності і, щоб точно визначити забарвлення таких діамантів, існують набори еталонів кольору. Серед них найбільшою популярністю користується шкала еталонів GIA, де кольору діаманта надається буква латинського алфавіту (D-Z). Шкала кольорів поділена на групи: від абсолютно безбарвного до чіткого жовтого, між якими послідовно розміщуються групи с поступовою градацією насиченості жовтого кольору. За цією шкалою можна оцінювати колір каменів коричневого ряду, при цьому враховується не відтінок, а тільки насиченість вставки за кольором. Яскраво-жовті і коричневі камені, з характеристикою кольору нижче Z, вважаються фантазійними.
До набору еталонів вимоги дуже суворі. Зазвичай в наборі від 6 до 8 еталонних вставок повної діамантової огранки з витриманими пропорціями. Перевага віддається еталонам, виготовленим із натуральних діамантів, але на практиці часто використовують фіаніт (імітацію діаманта).
Група кольору визначається візуально при штучному освітленні (еквівалент денного світла у північній півкулі). Еталони розміщують на стандартному білому фоні майданчиками вниз на відстані 1-1,5 см один від одного. Оцінка кольору діаманта здійснюється зі сторони павільйону, перпендикулярно його граням, в ділянці від калети до середини павільйону. Досліджуваний діамант переміщують вздовж ряду взірців-еталонів і знаходять аналог кольору.
Для діамантів фантазійних кольорів є свої еталони.

рожеві, зелені) відносять до 1 групи кольорів.

Діаманти, які при перегляді через майданчик мають чорне забарвлення, зумовлене графітовими включеннями, відносять до останньої групи кольорів.
Діаманти коричневого забарвлення, а також камені масою понад 6 кар, класифікують за групами кольорів комісійно.
Оцінка забарвлення діаманта супроводжується дослідженням його люмінесценції. Люмінесценція каменя оцінюється в затемненому приміщенні під джерелом УФ променів з довжиною хвилі 365 нм за еталонами люмінесценції. Люмінесценція може характеризуватися як: сильна, помірна, слабка і відсутня. При її наявності зазначається колір (голубий, жовтуватий, рожевий, зеленуватий). Наявність голубої люмінесценції діаманта вищого кольору знижує його вартість, а у жовтих сприяє підвищенню. Це пов’язано з тим, що в сонячному світлі також міститься УФ компонента, і при попаданні сонячного світла на діамант з голубою люмінесценцією спостерігається ефект погіршення забарвлення, а в іншому – покращення.

дефектності діаманта − дуже важлива ціновизначальна операція. Для визначення групи

дефектності слід враховувати такі фактори:
- величина і кількість дефектів;
- яскравість (контрастність дефекту на фоні діаманта);
- місце розташування;
- вплив дефекту на збереженість діаманта;
- вплив на «гру» (блиск) діаманта.
Отже, група дефектності каменя складається із суми внутрішніх вад (включення, тріщини, лінії росту) і зовнішніх (найфи, додаткові грані, подряпини, щербини, злами на ребрах, мікротріщини на рундисті («борода») тощо). Міжнародною нормою вважається оцінка чистоти діаманта під 10-кратним збільшенням. За системою Гемологічного інституту Америки (GIA) експерт аналізує внутрішні характеристики діаманта і визначає його групу чистоти.

мати справу не з окремими (незакріпленими) вставками, а з діамантами

в ювелірних виробах. Оцінка характеристик таких діамантів ускладнюється через наявність оправи, що знижує сприйняття кольору, пошук дефектів, оцінку пропорцій каменя. Оцінка діамантів у виробі здійснюється при 10-кратному збільшенні під стандартним джерелом світла, тобто аналогічно незакріпленим вставкам. Однак, візуальна оцінка без порівняння з еталонами кольору і можливості всебічного перегляду каменя недостатньо точна, і тому вищі характеристики по забарвленню на діаманти у виробах не ставляться.
Чистота закріпленого діаманта вагою до 0,29 кар може бути оцінена з третьої групи, а для діаманта вагою від 0,30 кар – з четвертої. Якщо камінь закріплений в крапановій оправі або напруженому кріпленні, його периферійна зона відкрита і він доступний для перегляду не тільки через майданчик, то йому можна ставити чистоту із другої (до 0,29 кар) і з третьої групи (від 0,30 кар). За міжнародною системою GIA оцінка розпочинається з VVS2.
Залежно від виду закріплення і кольору метала справжній колір каменя може експертом оцінюватися занижено або завищено. Оцінка забарвлення здійснюється без використання еталонів і еталонного паперу, тобто для еталонів важко підібрати аналогічну оправу. Справжній колір каменя оцінюється у всьому об’ємі каменя при перегляді зі сторони рундиста. Коли перегляд зі сторони рундиста неможливий, визначення забарвлення здійснюється у верхній частині діаманта під майданчиком, що може давати суттєву похибку в оцінці. Отже, забарвлення закріплених діамантів вагою до 0,29 кар оцінюється, починаючи с третьої групи кольорів, а для діаманта вагою від 0,30 кар – з четвертої. У виняткових випадках, коли більша частина каменя доступна для перегляду, закріплені діаманти вагою до 0,29 кар можна оцінювати із другої групи кольорів і з третьої для діамантів вагою понад 0,30 кар. За системою GIA оцінка розпочинається з F або G.

визначається методом розрахунку. Якщо заміри зроблені досить точно, то формули

розрахунку ваги з врахуванням похибок дозволяють вирахувати вагу діаманта з точністю до 2-10 %.
Під час опису характеристик діаманта у виробі допускається об’єднання діамантів в групи з загальною вагою і загальними характеристиками, якщо вони відносяться до однієї розмірно-вагової групи. Наприклад: 2Кр57 – 0,21 – 3/4А. Це означає : ювелірний виріб з двома круглими діамантами класичної огранки вагою 0,212 карат 3 групи кольору і 4 групи чистоти.
Діаманти однієї розмірно-вагової групи, але з різними кольоровими і якісними характеристиками, описуються окремо. Наприклад: Кр57 – 0,12 – 3/5А і Кр57 – 0,09 – 4/5Б. Це означає: ювелірний виріб має два круглих діаманта класичної огранки. Вага першого розрахована з стандартною формулою і становить 0,12 кар. Група кольору 3, група чистоти 5, клас огранки – високий (А). Другий діамант має порушення пропорцій (клас огранки – середній (Б)). Вага його приблизно 0,09 кар, група кольору 4, група чистоти 5.

діаманта (вагу, чистоту, забарвлення і параметри огранки), є можливість встановити

його прейскурантну вартість. За кордоном випускається прайс-лист Рапопорта, в якому вартість діамантів визначається на підставі статистичного аналіз попиту і пропозиції на діамантовому ринку.
Прайс-лист випускається окремо на круглі діаманти (щотижнево) і діаманти фантазійних огранок (раз на місяць).
Прейскурант – це матриця цін у доларах США. Матриця формується для однієї вагової групи з врахуванням змін чистоти і забарвлення діамантів.
Фантазійні кольори діамантів оцінюються комісійно у відповідності до кон’юнктури ринку.
Окремо випускаються прейскуранти на діаманти, облагороджені за кольором. Слід зауважити, що ціни на природні кольорові діаманти в середньому вищі за ціну облагороджених за кольором діамантів приблизно удвічі.
На окремі партії діамантів, форми і параметри огранки яких не передбачені в прейскуранті і які виробляються у відповідності до вимог замовника, а також на діаманти вагою понад 6,00 карат, договірні ціни встановлюються угодою сторін, виходячи із рівня цін світового ринку.

світу є сертифікаційні центри і гемологічні лабораторії, які здійснюють оцінювання

діамантів. Найбільш відомими лабораторіями у світі є: лабораторія Гемологічного інституту Америки (GTL GIA), Вища Діамантова рада в Антверпені (HRD), Міжнародний Гемологічний інститут в Бельгії, США, Канаді, Індії, Японії (IGI).
Гемологічні лабораторії є складовим органом діамантової галузі, виступають третьою незалежною стороною, яка гарантує якість діамантів.
Документи, які видають гемологічні лабораторії, є експертними заключеннями або рапортами, називають ці документи по-різному: звіт, звіт про якість, лабораторний звіт, документ про якість, паспорт або сертифікат. Наявність сертифіката на діамант на етапі роздрібної торгівлі є “конкурентною перевагою” діаманта у порівнянні із несертифікованим діамантом.
Сертифікат – це спеціальний документ, в якому засвідчується автентичність каменя, реєструється вага, колір, чистота, форма і ступінь досконалості огранки, а також характерні ознаки діаманта, які визначаються під час спеціальних гемологічних перевірок.
Процедура сертифікації діаманта може тривати від 3-5 днів до 4-6 тижнів (залежно від лабораторії).

Перший етап – приймання каменя від клієнта.

Діамант зважують, оформляється акт приймання-передачі із записом ваги діаманта і його характеристик. Діаманту присвоюється номер, який дозволяє ідентифікувати його в кінці експертизи. Починаючи з цього моменту і до закінчення проведення експертизи особистість клієнта (назва компанії) не розголошується. Діамант запаковують в пакет лабораторії і передають на випробовування.
Другий етап – діагностика. Автентичність діаманта встановлюється за допомогою гемологічних методів діагностики. Здійснюється перевірка на муасаніт, потім на вміст азоту (малоазотні – на додаткові дослідження). Діамант вивчають під мікроскопом і заповнюють протокол діагностики. Камені, які не пройшли діагностику, повертаються клієнту без видачі сертифіката.
Третій етап – оцінювання пропорцій і якості огранки здійснюється з використанням скануючої апаратури і побудови точної тривимірної комп’ютерної моделі діаманта. Отримані заміри (пропорції і кути діаманта) вносяться в базу даних. Потім здійснюється експертна оцінка симетрії, якості полірування і визначення групи огранки.
Четвертий етап – визначення групи кольору і люмінесценції. Групу кольору встановлюють за стандартними взірцями. Кілька експертів незалежно присвоюють групу кольору. Головний експерт порівнює отримані дані і приймає рішення про кінцеве визначення групи кольору. Встановлення кольору і інтенсивності люмінесценції здійснюється під довгохвильовою ультрафіолетовою лампою.

чистоти. Використовуючи мікроскоп і 10-кратну лупу експерти шукають внутрішні дефекти,

фотографують цифровою камерою через мікроскоп і наносять характеристики на діаграму. Кілька експертів незалежно присвоюють групу чистоти. Головний експерт аналізує отримані дані і виносить кінцевий результат про оцінку чистоти каменя.
Шостий етап – оформлення документів. Складається звіт випробувальної лабораторії. Експерти лабораторії підписують експертне заключення. Діамант, звіт та вихідні дані передаються в орган по сертифікації. Цей орган розглядає звіт лабораторії і приймає рішення про видачу сертифіката. Сертифікат оформляється, роздруковується і його підписує керівник. На бланк наклеюється голограма і він ламінується.
Сьомий етап – повернення діаманта клієнту, видача сертифіката і лабораторного звіту.