Слайд 1Підготувала:
Долід Ольга
Книга пам’яті
мого
роду
До Дня Перемоги
у Великій Вітчизняній війні
Слайд 3
Долід Сергій Васильович народився 11 серпня 1923 року в селі
Ремчиці Сарненського району в багатодітній сім’ї. Він був середньою дитиною
в родині. Закінчив чотири класи польської школи. З малих літ допомагав батькам по господарству.
В 1941 році разом з односельчанами хотіли вивезти на роботу в Німеччину, але дивом вдалося вибратися ще із станції Сарни. Цілий рік довелося терпіти переслідування від німецьких окупантів. В 1942 році таки потрапив в полон. Працював на заводі в Німеччині в селищі Гросвокорн. Намагався втекти з полону два рази, але не вдалося. В кінці зими 1945 року Радянські війська визволили селище, а мого дідуся мобілізували в армію. Пройшовши недільний курс військової підготовки його призначили в роту помічником кулеметника. Далі він визволяв німецькі села і міста. Був поранений. Після лікування був зарахований в комендатуру, бо знав досконало німецьку та польську мови.
Після закінчення війни з Німеччиною їхню частину перекинули на війну з Японією. Але війна тривала не довго, а частину де воював мій дідусь перевели на службу на острів Сахалін в місто Корсаков. В 1948 році звільнився з лав армії. В цьому ж році одружився з дівчиною Зіною із сусіднього села Яринівка.
Слайд 4 Робітники, з якими працював Сергій Васильович на заводі.
Слайд 5Служба на острові Сахалін м. Корсаков. (Перший зліва в нижньому
ряду)
Слайд 6В 1950 році був призначений секретарем комсомольської організації с. Ремчиці.
(Перший зліва внизу)
Слайд 7
З 1952 по 1962 роки направлений від комсомольської організації на
відновлення народного господарства в Кіровоградську область. Саме тут народилися троє
дітей. Дві доньки і син.
Слайд 8В 1962 році сім’я переїхала в селище Клесів на
постійне місце проживання. Сергій Васильович працював на комбінаті 472 (
теперішній ККНК « Технобуд») газоелектрозварником до виходу на пенсію. Неодноразово нагороджувався почесними грамотами, цінними подарунками, був ветераном праці, був членом організації ветеранів України.
Слайд 20Зараз у Сергія Васильовича 7 онуків і 6 правнуків, якими
він дуже пишався. Один з онуків названий на честь його
імені. 25 травня 2013 року дідуся вже не стало. Він не дожив два місяці до свого 90 - річчя. Я дуже пишаюся ним. Він виніс всі жахи страшної війни, я пишаюся тим , що мій предок вніс свій внесок у загальну перемогу над фашизмом. Кожен з наших предків гідний того , щоб ми , їхні онуки та правнуки пам’ятали про їх важку і героїчну долю.
Слайд 21Дев'яте Травня - незабутнє свято!
Палають квіти в селах і містах.
Згадаймо
всі, хто прадіда, хто брата,
Що полягли на фронтових шляхах.
Дев'яте Травня
- свято Перемоги!
Воно не відійде у небуття,
Якою б далі не була дорога,
Спасибі вам, солдати, за життя!