Конфл і ктолог і я

конфликт

одному з них конфлікт визначається як зіткнення сторін, думок, сил.

Інший підхід полягає в розумінні конфлікту як зіткнення протилежно направлених цілей, інтересів, позицій, думок і поглядів опонентів або суб'єктів взаємодії.
Під конфліктом розуміється як найбільш гострий спосіб вирішення значимих протиріч, виникають в процесі взаємодії, полягає в протидії суб'єктів конфлікту та зазвичай супроводжується негативними емоціями.

сознание. И это отчасти так. Однако структура психики включает несколько

уровней: бессознательное, подсознание, сознание и надсознание. Логично будет предположить, что чем более длительный период развития прошел каждый из этих отделов, тем более совершенен он с эволюционной точки зрения, тем более упорядочено его взаимодействие с другими уровнями. Следовательно, чем более древним является образование, тем больше оснований считать, что именно к нему, как к самому надежному, проверенному временем обратится человеческий организм в кризисной ситуации.

усвідомлення особистістю загрози;
- стан психічної напруги як реакція особистості на

труднощі, подолання яких значущо для суб'єкта ;
- значні зміни звичних параметрів поведінки, спілкування.

Основні види важких ситуацій:
- ситуація діяльності;
- ситуація соціальної взаємодії;
- ситуація внутрішньоособистісного плану.

В залежності від того, як сприймається загроза, важкі ситуації можуть мати три рівні:
1. труднощі, як потенційна загроза;
2. труднощі, як безпосередня загроза;
3. труднощі, як загроза що реалізується.

Якщо виходити із психологічної сутності конфлікту, то він може бути розглянутий як один із типів важких ситуацій, які виникають в процесі життєдіяльності людини і соціальної групи.

інших в конфлікти і конфліктні ситуації.
Конфліктна ситуація – це ситуація

схованого або відкритого протиборства двох або декількох сторін учасників, кожен з яких має свої цілі, мотиви, засоби або способи вирішення проблеми, які мають особисту значущість для кожного із її учасників.
Конфлікт – це процес різкого загострення протиріч і боротьби двох і більше сторін учасників у вирішенні проблеми, яка має власну значущість для кожного із її учасників.
Посилення конфлікту – це процес загострення протиріч і боротьби його учасників.
Вирішення конфлікту – це процес знаходження взаємоприйнятного рішення проблеми, яка має власну значущість для учасників конфлікту.
Джерела конфліктів – це протиріччя, які виникають там, де є неузгодженості.
Психологічна стійкість – це характеристика особистості, яка полягає в збереженні оптимального функціонування психіки в умовах стресогенного впливу важких ситуацій.

= конфлікт

особливостями опонентів, які призводять до вибору саме конфліктного, а не

якогось іншого способу вирішення створеного об'єктивного протиріччя. В будь-якій ситуації є можливість вибору конфліктного або одного із неконфліктних способів її вирішення.

людей
Різниця в способах оцінки
результатів діяльності і
особистості один одного
Напружені

міжособистісні
стосунки

Різний характер взаємодії

Втрати та викривлення
інформації в процесі
міжособистісної
та міжгрупової комунікації

Природній різний підхід до
оцінки складних подій

Психологічна несумісність

Внутрішньогруповий фаворитизм

Обмежені здібності людей
до децентралізації

Прагнення до влади та ін.

психологічної
компетентності
Низька
конфліктостійкість
Завищений
рівень
домагань
Поганий розвиток
пам'яті
Тип темпераменту,
акцентуації характеру

1
2
3
4

6


5
7
1-втрати через браку словарного запасу для вербалізації свої думок і

почуттів;
2-втрати через недоліку часу для висловлювання всього того, що думає;
3-втрати через те, що багато інформації міститься в психіці на рівні безсвідомого;
4-втрати через те, що опонент А не все із того, що думає, вважає можливими та потрібним говорити;
5-втрати через те, що частина словесної інформації опонент Б просто не слухає;
6- викривлення через повне або часткове нерозуміння отриманої інформації;
7- викривлення через різну інформованість про проблему, відношення до неї і опоненту;

Опонент А

Опонент Б

по відношенню до соціуму
Конструктивні функції конфлікту. Вплив на опонентів.
Конструктивні функції

конфлікту. Вплив на групу.

до суб'єктів
спілкування
3. Почуття групової приналежності
4. Напруги міжособистісних
стосунків
5. Етноцентризму

Формуванню сприяє
1. Посилення негативних емоцій
2. Негативний прогноз розвитку ситуації
3. Міжгрупове ділення на МИ та ВОНИ
4. Стереотипи
5. Погіршення взаємовідносин сторін
6. Важливість об'єкту конфлікту
для особистості

Проявляється у
1. Покладання вини на ворога
2. Ототожнення опонента зі злом
3. Мобілізація групи на боротьбу з ворогом
4. Відмова опоненту у співчутті
5. Прагнення причинити максимальний збиток

конфлікту
невизначений
негативний
позитивний
Відношення до
ситуації

Впевненість у можливості
домовитися,
прагнення до пошуку взаєморозуміння

Відсутність впевненості

у можливості домовитися, прагнення і пошук формального виходу із ситуації

Небажання домовлятися, актуалізація негативних почуттів

Параметри
взаємодії
1. Мета

2.Неформальні
компоненти у
спілкуванні

3. Сприйняття
конфліктуючої
сторони

4. Засоби
впливу

1. Домовитися
2. Позитивні
неформальні
компоненти
3.ПАРТНЕР
4. Використання
неформальних
компонентів:
переконання
аргументація

1. Вирішити проблему
2.Формалізація
спілкування
3.ОПОНЕНТ
4. Використання
формальних
компонентів,
Апеляція
до формального порядку

1. Перемогти
2. Негативні
неформальні
компоненти
3. СУПРОТИВНИК
4. Використання
засобів борьби:
силовий,
Емоційний тиск

Типи впливу

співробітництво

кооперація

конкуренція

дисонанс
ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИЙ
КОНФЛІКТ
Психосинтез
зниження цілісності «я»
Когнітивна сфера
Поведінкова
сфера
Інтегральні показники
Емоційна
сфера
Бихевіоризм
погана звичка, реакція

на перешкоду

Інтеракціонізм
конфлікт ролей

Психоаналіз
акцент на його біопсихологічній трактовці

Логотерапія
втрата смислу життя

Вітчизняна психологія
зіткнення протилежно направлених тенденцій
результат
незадоволення
актуальних мотивів
і відношень особистості

особистості
Зовнішні умови
Виникають труднощі в задоволенні якихось глибоких і активних мотивів

і відносин особистості

Складно організована і розвинена пізнавальна структура

Складний внутрішній світ особистості і актуалізація цієї складності

Високий рівень розвитку почуттів і цінностей

Внутрішні умови
Зводяться до протиріччя між різними сторонами особистості

ФОРМУВАННЮ АДЕКВАТНОЇ САМООЦІНКИ
СЛУГУЄ ОСНОВОЮ МОРАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ
СПРИЯЄ ПЕРЕХОДУ ОСОБИСТОСТІ НА

НОВІ РІВНІ

КОНСТРУКТИВНО ВИРІШЕНИЙ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ

ЗДАТЕН ФОРМУВАТИ КОМПЛЕКС НЕПОВНОЦІННОСТІ

ЗАГРОЖУЄ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ

ВЕДЕ ДО ДЕСТРУКЦІЇ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН

МОЖЕ ТОРМОЗИТИ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

РИЗИК ПЕРЕРОСТУ В НЕВРОТИЧНИЙ КОНФЛІКТ

НАДАЄ РУЙНІВНИЙ ВПЛИВ НА ЗДОРОВ’Я

ДЕСТРУКТИВНО ЗАВЕРШЕНИЙ ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ

внутрішнього світу особистості, встановлення єдності свідомості, зниження гостроти протиріч життєвих

відносин, досягнення нової життєвої якості.

Регресія

Заміщення

Проекція

Ізоляція

Інтроекція

Інтелектуалізація

Ідентифікація

Реактивне
утворення

Компенсація

Сублімація

Фантазія

Раціоналізація

Анулювання

Придушення

Відмова

які породили конфлікт;
- по корекції поведінки учасників конфлікту;
- по підтримці

необхідного рівня конфліктності, який не виходить за межі контролю.

організувати свою власну поведінку, висловити свою точку зору так, щоб

це не викликало негативної реакції, психологічної потреби захищатися.

Наприклад, прийшовши вранці на роботу, ви виявляєте, що хтось пересунув все на вашому столі. Ви хочете, щоб більше цього не повторювалося, але і псувати відносини з співробітниками небажано. Ви заявляєте: «Коли на моєму столі пересувають папери, мене це дуже дратує. Мені хотілося б у майбутньому знаходити все, як я залишаю перед відходом».

Чітке висловлювання, чому саме такі вчинки оточуючих вас дратують, допомагають їм зрозуміти вас, а коли ви говорите, не нападаючи на них, то така реакція може підштовхнути оточуючих на зміну своєї поведінки.

роботи; формування координаційних і інтеграційних механізмів, загальної мети; використання систем

винагороди.

в яких беруть участь мінімум дві сторони і кожна зі

сторін вибирає форму поведінки для збереження своїх інтересів з урахуванням подальшої можливої взаємодії з опонентом.
К.У. Томасом і Р.Х. Килменом розроблені основні найбільш прийнятні стратегії поведінки в конфліктній ситуації.
Вони вказують, що існують п'ять основних стилів поведінки при конфлікті: пристосування, компроміс, співробітництво, ухилення, суперництво чи конкуренція.

протистояти конфліктам, маючи на увазі під цим наступне :
- використання

влади, заохочення і покарання безпосередньо стосовно учасників конфлікту ;
- зміна конфліктної мотивації співробітників за допомогою впливу на їхні потреби та інтереси адміністративними методами;
- переконання учасників конфлікту;
- зміна складу учасників конфлікту та системи їх взаємодії шляхом переміщення людей усередині організації, звільнення або спонукання до добровільного уходу;
- входження керівника в конфлікт як експерта або арбітра і пошук згоди шляхом спільних переговорів;

найбільш ефективним. Для них характерно те, що сторони намагаються домогтися

хоча б частини бажаного, піти на певні компроміси. Для того щоб переговори стали можливими, необхідно виконання певних умов :
- існування взаємозалежності сторін, що беруть участь в конфлікті;
- відсутність значного розходження в силі у суб'єктів конфлікту;
- відповідність стадії розвитку конфлікту можливостям переговорів;
- участь у переговорах сторін, які реально можуть приймати рішення в сформованій ситуації.

принципів, норм поведінки людей в організації, яка дозволяє досягти поставлених

цілей в задані терміни з розумними витратами. Організація відповідно зі своїми цілями, стратегією, організаційною структурою, специфікою діяльності підбирає собі фахівців на певні ролі, для виконання конкретних функцій і отримання необхідних результатів, за які покладається певна винагорода. При правильному управлінні очікування особистості та організації наближаються один до одного. Завдання управління поведінкою полягає у досягненні відповідності взаємних очікувань індивіда і організації.

крайніх випадках, коли вичерпані можливості всіх попередніх методів.

конфликта
Разрешение
конфликта
Урегулирование
конфликта
Устранение
конфликта
Потеря мотива
к борьбе
Переориентация
мотива
Истощение
ресурсов, сил
Сотрудничество
Компромисс
Уступка одной

из сторон

Перерастание в другой
конфликт

Перевод одного
или обоих оппонентов
на другое место
работы (увольнение)

Изъятие
объекта
конфликта

Устранение
дефицита
объекта
конфликта

четко знать, что он включает в
себя несколько этапов.

ОППОНЕНТ ОППОНЕНТ

Этапы разрешения конфликта

Анализ достигнутых
результатов

Анализ достигнутых
результатов

Контроль эффективности
собственных действий

Действия по реализации намеченного
плана, его необходимая коррекция

Выработка критериев
разрешения конфликта

Прогноз вариантов и способов
разрешения конфликта

Анализ и оценка конфликтной
ситуации

Факторы разрешения конфликта

РАЗРЕШЕНИЕ
КОНФЛИКТА


















КОНФЛИКТ

Равновесие сил

Своевременность

Третья сторона

Время

Культура

Единство целей

Опыт

Взаимоотношения

,

«Конфликтология» Анцупов А.Я., Шипилов А.И. ,

«Конфликтология»

под редакцией Ратникова В.П.,

«Конфликтология» Дмитриев А.В. .