Конституція Орлика 1710 р

1742рр.). Одночасно було схвалено Конституцію, що мала назву «Конституція прав

і свобод Запорізького війська». У літературі її називають Конституцією Орлика. Основним її пунктом є проголошення незалежності України; наголошувалося,що в Україні повинна бути тільки православна церква, яка має залежати не від Московського патріархату, а від Константинопольського.

мав би скликатися тричі на рік. Він мав складатися з

Генеральної старшини, представників Запоріжжя та по одному представникові від кожного полку. Конституція обмежувала права гетьмана, зокрема він не міг самочинно призначати на посади - всі вони повинні бути виборними. Гетьман не мав права нікого судити - цим мав займатися Генеральний суд. Без рішення Генеральної Ради гетьман мав право розглядати тільки поточні питання, радячись при цьому з Генеральною старшиною.

В ній, зокрема, зазначалось, що гетьман мав стежити за тим,

щоб старшина не утискувала «людей убогих».Скасовувались усі тягарі, що були накладені на селян і козаків, та державні монополії.

зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва

конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов'язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу.

зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із

залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь 1709 року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана.

до якої входять генеральні старшини, цивільні полковники від міст, генеральні

радники (делегати від полків з людей розважливих і заслужених), полкові старшини, сотники та представники від Запорозької Січі (стаття 6). Генеральній Раді належало працювати сесійно, тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) і жовтні (на Покрову). На своїх зборах Генеральна Рада розглядає питання про безпеку держави, спільне благо, інші громадські справи, заслуховує звіти гетьмана, питання про недовіру йому, за поданням гетьмана обирає генеральну старшину.

період між сесійними зборами Генеральної Ради виконував її повноваження. Можливості

гетьмана і його владні повноваження було значно обмежені статтями 6, 7 і 8. Відповідно до цих положень гетьман не мав права розпоряджатися державним скарбом та землями, проводити власну кадрову політику, вести самостійну зовнішню політику. Йому також було заборонено створювати якусь власну адміністрацію, він не міг застосовувати покарання до винних. Для задоволення матеріальних потреб гетьманові виділялись певні рангові маєтності з чітко визначеними прибутками, проте лише на час його перебування на посаді.

встановлений на честь її 300-річчя[7]. Пам'ятний знак споруджено у вигляді

книги, на якій викарбувано інформацію про історію написання Конституції та її повну назву українською і латинською мовами.

Україна мала стати демократичною республікою з виборними законодавчими і виконавчими

органами.