Корпоративні фінанси Бабяк Наталія Дмитрівна Кандидат економічних наук,

і контролінгу
Natali.babyak@gmail.com

англ. - М.: ЗАО „Олимп - Бизнес", 1997. - 1120с.
✓

Ван Хорн Дж., Вахович Дж. Основы финансового менеджмента, Пер с. англ. - М. : ООО Вильямс, 2006. - С. 250.
✓ Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2003. - 554с.
✓ Терещенко О.О. Управління фінансовою санацією підприємств: Підручник. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.
✓ Терещенко О. О. Ставка дисконтування у прийнятті фінансово -інвестиційних рішень.// Фінанси України. - 2010. — №9 - С. 77-91.
✓ Терещенко О. О., Бабяк Н.Д. Фінансовий контролінг Навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2003. – 408 с.
✓ Фінансовий менеджмент: Підручник. / За наук. Ред. Проф.. А.М. ПОДДЄРЬОГІНА. - К.КНЕУ, 2005. - 536С.

Капітал і форми фінансування підприємства

3. Теоретичні концепції, на яких базуються

корпоративні фінанси

Корпоративне управління
■ Фінанси підприємств
■ Корпоративні фінанси
■ Фінансовий менеджмент

створюються одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує

статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків. Корпоративними є кооперативи, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, засновані на приватній власності двох або більше осіб.

поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права

за якими посвідчуються акціями.
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.
Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.
Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників), та які не беруть участі в діяльності товариства.

поняття „корпорація” – це добровільна організація як фізичних, так і

юридичних осіб, об’єднаних законними зобов’язаннями з метою створення господарського підприємства

Отже, корпорація – економічна-правова форма організації бізнесу, відділена від конкретних осіб, які нею володіють. Корпораціями виступають підприємства, що перебувають у приватній власності своїх учасників або акціонерів (пайовиків), а частка власності кожного з них визначається розміром корпоративних прав
Згідно ГКУ, Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.
Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Терещенко О.О. "Corporate Finance"

яка визначає правила та процедури прийняття рішень щодо діяльності господарського

товариства та здійснення контролю, а також розподіл прав і обов'язків між органами товариства та його учасниками стосовно управління ним.
■ У рамках CG визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю топ-менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності товариства.
■ Належне CG не обмежується виключно відносинами між інвесторами та менеджерами, а передбачає також урахування законних інтересів та активну співпрацю із зацікавленими особами, які мають легітимний інтерес у діяльності товариства (працівниками, споживачами, кредиторами, державою, громадськістю тощо).
■ Сутністю корпоративного управління є система відносин між інвесторами - власниками товариства, його менеджерами, а також зацікавленими особами для забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.

процесі функціонування корпоративних підприємств та здійснення корпоративного управління.
■ Під поняттям

«корпоративні фінанси» розуміється спеціальна сфера фінансів, яка включає в себе комплекс питань із аналітичного, методичного та інформаційного забезпечення фінансової та інвестиційної діяльності компаній.
Ключовими напрямками корпоративних фінансів є:
□ інвестиційна політика компаній,
□ політика фінансування та підтримки ліквідності,
□ фінансовий контролінг,
□ оцінювання ризиків,
□ вартісно-орієнтоване управління,
□ фінансова комунікація,
□ фінансові аспекти злиття та поглинання бізнесу

розподілом та використанням фінансових ресурсів суб'єкта господарювання та оптимізації обороту

його грошових коштів
Основні цілі діяльності фінансового менеджменту:
■ забезпечення стабільної ліквідності (платоспроможності);
■ максимізація рентабельності (як власного так і сукупного капіталу);
■ мінімізація ризиків
Основні функціональні блоки фінансового менеджменту:
■ фінансування;
■ оптимізація вкладення коштів в інвестиційну та операційну діяльність;
■ фінансовий контролінг

Фінанси підприємств – економічні відносини, пов’язані з рухом грошових коштів, формуванням, розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб’єктів підприємництва в процесі відтворення

відповідної фізичної або юридичної особи на активи - майно і

об'єкти (ресурси), які є на підприємстві. Засвідчені в пасивній стороні балансу вимоги на майно, яке відображено в активах; він показує джерела фінансування придбання активів підприємства.
■ Пасивна сторона балансу містить інформацію про те, яку частину капіталу надано в розпорядження підприємства його власниками (власний капітал) і яку кредиторами (позичковий капітал).
■ Використання терміна "капітал" до "активів" несумісне, бо якщо термін "капітал" означає право власності, то цей же термін не може означати речовий елемент, наприклад, оборотний капітал" чи "основний капітал".
■ Активи показують напрямки конкретного використання залучених фінансових ресурсів, а капітал (пасиви) -зобов'язання підприємства перед кредиторами та власниками.

об’єктів, які відображені в активі балансу підприємства

Абстрактний капітал - сукупність

усіх позицій пасиву балансу

Власний капітал - це сальдо між загальною сумою активів та позичковим капіталом.

Позичковий капітал характеризує частину активів підприємства, що профінансована його кредиторами всіх видів. Позиковий капітал поділяється на довгостроковий та короткостроковий.

За П(С)БО, усі види діяльності підприємства поділяються на операційну, інвестиційну та фінансову

підприємства,
фінансування на розширення діяльності
санаційне фінансування)
за правовим статусом капіталодавця
власний капітал
позиковий капітал

за джерелами походження
внутрішнє (амортизація, прибуток)
зовнішнє (від інших інвесторів)

капіталі - це виражена у грошовому еквіваленті потреба підприємства в

матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових та ін. ресурсах;
мобілізацію капіталу для покриття потреби;
оптимізацію структури капіталу.

підрозділів завжди будуть мати переваги в інформаційному забезпеченні порівняно з

центральним апаратом управління; посадові особи підприємства-емітента цінних паперів будуть краще поінформовані про перспективи зростання вартості, ніж сторонні учасники ринку капіталів; підприємство, яке хоче отримати кредит володіє більш повною інформацією щодо спроможності повернути кредит, ніж кредитор тощо;
■ конфлікт цілей, що пояснюється суб'єктивними преференціями учасників фінансових відносин та особливостями договорів між ними. Наприклад, менеджери лінійних підрозділів прагнуть отримати максимум ресурсів на вході та витратити мінімум зусиль на виході. Натомість центральний апарат управління стикається з проблемою розподілу обмежених ресурсів між окремими секторами та низькою ефективністю їх використання.

позик чи капіталу власників?
■ емісія простих чи привілейованих акцій?
■ реінвестування

прибутку чи виплата дивідендів?
Критерії прийняття рішення:
■ прибуток/ рентабельність
■ ліквідність/платоспроможність
■ структура капіталу (фінансова незалежність)
■ накладні витрати, пов'язані із залученням коштів (емісійні витрати, аудиторські перевірки, публікація звітності)
■ мінімізація оподаткування
■ об'єктивні обмеження (відсутність кредитного забезпечення, законодавчі обмеження, особливості форми організації бізнесу)
■ особливості законодавства про банкрутство (черговість задоволення претензій кредиторів, пріоритет санації чи банкрутства)
■ максимізація доходів власників (дивідендна політика)

базі таких показників:
рентабельність власного капіталу ROE
ROE = чистий прибуток \

власний капітал
рентабельність сукупного капіталу ROСE
ROСE = чистий прибуток \ сукупний капітал підприємства
ефект фінансового важеля (левериджу),
середньозважена вартість капіталу WACC.

фінансового левериджу, %
Т – ставка податку на прибуток (виражена десятковим

дробом;
ROI – рентабельність інвестованого капіталу, %;
Rd - вартість позикового капіталу, %;
D – обсяг позикового капіталу, %;
Е – обсяг власного капіталу, %
Ефект фінансового левериджу характеризує використання підприємством позикових коштів, що впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу.

фінансового левериджу при різних ставках оподаткування;

Диференціал фінансового левериджу (ROI-Rd),

який характеризує різницю між коефіцієнтом рентабельності інвестованого капіталу та вартістю позикового капіталу;

Коефіцієнт фінансового левериджу (D/E), який характеризує суму позикового капіталу, який використовує підприємство, у розрахунку на одиницю власного капіталу.

- переваги в інформаційному забезпеченні окремих суб'єктів фінансово-економічних відносин створюють

умови для отримання ними додаткових доходів ("інформаційна рента")

■ теорія агентських відносин досліджує питання делегування повноважень з управління майном та капіталом в рамках договірних відносин (принципал-агент відносин). Головна мета теорії -оптимізувати фінансові відносини та узгодити умови відповідних договорів і законодавчих актів таким чином, щоб забезпечити баланс інтересів принципала та агента.

■ BF : напрямок фінансів, який досліджує вплив інформації на поведінку учасників ринку капіталів за різних рамкових умов з метою прогнозування та управління поведінкою учасників фінансових відносин.

розподіл інформації між контрагентами
Якщо компанія хоче, щоб її цінні папери

були оцінені ринком справедливо, необхідною (але недостатньою) умовою є розкриття інформації про фінансовий стан компанії (грошові потоки, їх часова структура, їх обсяги, рівень ризику тощо).

власної вигоди за рахунок інших. Досягнення своїх цілей агент забезпечує

у результаті приховання:
■ своїх істинних характеристик;
■ істинних намірів;
■ окремих трансакцій.

Ключове завдання теорії принципал-агент відносин: обґрунтування таких умов контрактів, що регулюють відносини між принципалом і агентом, які б мінімізували можливості опортуністичної поведінки агента.

Агентські витрати - додаткові витрати, необхідні для подолання наслідків інформаційної асиметрії.
Типові агентські витрати:
■ витрати на контроль та моніторинг діяльності агента;
■ витрати на преміювання та налагодження ефективної системи мотивації.

- виявлення прихованих характеристик об'єкта до здійснення операції (оцінка кредитоспроможності,

оцінка інвестиційної привабливості тощо).
Метод самоселекції - агенту, менеджеру, продавцю, клієнту пропонується прийняти ряд рішень на вибір (наприклад, щодо курсу емісії, розміру винагороди і т.д.). Вибором тієї чи іншої альтернативи агент виказує свої істинні преференції і властивості.
Системи стимулювання - додаткова оплата, бонуси, знижки, які стимулюють агента до виконання договірних зобов'язань.
Адміністративні методи - контроль та відповідальність (внутрішній та зовнішній аудит).
Система спеціальних сигналів - сигнали, що свідчать про позитивні характеристики агента, способи подання сигналів: investor relations, інформація на сайті, дипломи, сертифікати якості тощо.

періодичні кризи, зумовлені психологічними факторами;
■ перманентні конфлікти цілей агентів, відповідальних

за прийняття економічних рішень, що пояснюється суб'єктивними преференціями учасників фінансових відносин;
■ асиметричний розподіл інформації між учасниками фінансових відносин;
■ дія ментальних та психологічних факторів, у результаті яких ілюзорна раціональна поведінка окремих суб'єктів фінансових відносин веде до колективної нераціональності;
■ фінансові рішення досить часто приймаються під впливом емоцій;
■ індивіди набагато більше часу витрачають на прийняття незначних рішень порівняно з важливими.
Причини нераціональної поведінки: зайва самовпевненість та ілюзія управління ситуацією; переоцінка можливостей свого впливу на майбутню ситуацію; евристичні помилки та небажання їх визнавати; ефект стадної поведінки (небажання брати відповідальність на себе та приймати самостійні рішення); когнітивний дисонанс (недооцінка важливої інформації через зацикленість на існуючих поточних прогнозах); недооцінка можливостей конкурентів.

слід захоплюватися прогнозуванням показників прибутку, інвесторам слід скептично ставитися до

таких прогнозів
2. Менеджменту при прийнятті фінансових рішень слід орієнтуватися на
прогнози майбутніх чистих грошових потоків (cash-flow)
3. ІНВЕСТУВАННЯ КОШТІВ У МАЙБУТНЄ
4. Необхідно утримувати лише ті активи, які здатні максимізувати вартість
компанії
5. Якщо відсутні можливості нарощування вартості, то інвестовані кошти та
відповідний прибуток слід повертати власникам
6. Винагороду топ-менеджменту компаній слід установлювати за довгострокові
успіхи
7. Створення дієвих систем матеріального стимулювання для керівників
структурних підрозділів компанії
8. Реалізуючи стратегію зростання вартості керівництву підприємства не слід
забувати про рядовий персонал
9. Ризики топ-менеджерів і акціонерів мають бути однаковими
10. Ефективна комунікація компанії з її інвесторами

в якій мірі
мають бути враховані у прийнятті фінансових рішень?

економіки, американськими економістами Ф. Модільяні та М. Міллером обгрунтовано теорему,

яка характеризує причинно-наслідкові зв'язки між ринковою вартістю підприємства (його корпоративними правами), структурою та вартістю капіталу.
Три тези:
1)Ринкова вартість підприємства за заданого рівня ризику не залежить від структури його капіталу (джерел фінансування), а визначається лише його потенційною прибутковістю. Це означає, що середні витрати на капітал підприємства (без урахування податкового фактора) не залежать від структури капіталу.
2) Вартість залучення власного капіталу є лінійно зростаючою функцією до рівня заборгованості підприємства.
3) Рішення щодо фінансування (джерел покриття потреби в капіталі) та інвестицій на підприємстві можуть прийматися автономно (бути сепаратними).
В 1961 р. ММ також довели, що величина дивідендів, які виплачуються підприємством, ніяким чином не впливає на його вартість.

заданого обсягу капіталу в один об'єкт інвестицій є більш ризиковим,

ніж інвестування цієї ж суми в різні об'єкти (диверсифікація).
Портфель інвестицій буде вважатися оптимальним, якщо, з одного боку -за однакового рівня прибутковості не існує будь яких-інших інвестиційних можливостей з меншим рівнем ризику; з другого - не існує інших, більш прибуткових інвестиційних портфелів, які характеризуються таким же рівнем ризику. (Несистематичні ризики).
У рамках стратегії мінімізації інвестиційних ризиків слід підбирати такий портфель інвестицій, в якому пріоритет віддається не скільки цінним паперам, рівень ризику кожного з яких є мінімальним, а комбінацію активів, з мінімальним кореляційним зв'язком між рівнями їх рентабельності.
Така стратегія є більш прагматичною, ніж вибір найбільш прибуткових чи найменш ризикових фінансових активів. Причому, за заданого рівня прибутковості ризик буде тим меншим, чим більш диверсифікованим є інвестиційний портфель.