Разделы презентаций


Кровотеча та крововтрата. Визначення. Класифікація. Симптоми кровотечі,

Содержание

Кровотеча Кровотеча (Haemorrhagia) – вилив крові за межі серцево-судинної системи. Кількість крові в організмі людини становить приблизно 7 % маси тіла – близько 5 л.

Слайды и текст этой презентации

Слайд 1Кровотеча та крововтрата. Визначення. Класифікація. Симптоми кровотечі, ускладнення. Діагностика. Методи

визначення крововтрати. Надання першої допомоги. Тимчасові та остаточні способи зупинки

кровотечі. Лікування анемії. Переливання крові. Історія. Групи крові та резус-належність. Методи визначення. Показання та протипоказання до переливання крові.
Кровотеча та крововтрата. Визначення. Класифікація. Симптоми кровотечі, ускладнення. Діагностика. Методи визначення крововтрати. Надання першої допомоги. Тимчасові та

Слайд 2Кровотеча

Кровотеча (Haemorrhagia) – вилив крові за межі серцево-судинної системи.
Кількість крові

в організмі людини становить приблизно 7 % маси тіла –

близько 5 л.
Кровотеча		Кровотеча (Haemorrhagia) – вилив крові за межі серцево-судинної системи.		Кількість крові в організмі людини становить приблизно 7 %

Слайд 3Класифікація кровотеч
І. За етіологією.
Кровотеча внаслідок механічного ушкодження стінки судини або

серця (haemorrhagia per rhexin).
Кровотеча внаслідок порушення цілості стінки судин

патологічним процесом (haemorrhagia per diadrosin) – арозивна кровотеча.
Кровотеча внаслідок порушення проникності стінки судин (haemorrhagia per diapedesin) – діапедезна кровотеча.
Різкі зміни артеріального тиску і зниження здатності крові згортатися.
ІІ. Залежно від місця виливу крові.
1. Зовнішні (з рани, в порожнину порожнинного органу).
2. Внутрішні (в порожнини або тканини). При кровотечі в тканини кров може дифузно інфільтрувати їх; це називається крововиливом. Якщо кров розсуває тканини, утворює порожнину, виникає обмежене скупчення крові в тканинах, яке називається гематомою.
Класифікація кровотечІ. За етіологією.Кровотеча внаслідок механічного ушкодження стінки судини або серця (haemorrhagia per rhexin). Кровотеча внаслідок порушення

Слайд 4ІІІ. Залежно від часу виникнення.
Первинні.
Вторинні.
А. Ранньою вторинною вважається кровотеча,

яка виникає вдруге в перші години – добу (до 48

год.) після первинної.
Б. Вторинна пізня кровотеча виникає через 2 доби з часу ушкодження.
IV. Залежно від ступеня вираженості клінічних симптомів.
Неприховані (явні, профузні).
Приховані.
V. За видом ушкодженої судини.
Артеріальні.
Венозні.
Капілярні.
Паренхіматозні.
VI. Щодо кількості кровотечі бувають одноразовими та повторними.
ІІІ. Залежно від часу виникнення. Первинні.Вторинні.А. Ранньою вторинною вважається кровотеча, яка виникає вдруге в перші години –

Слайд 5VII. Окремі види кровотеч.
кровотеча, що виникла внаслідок крововиливу в грудну

порожнину, називається haemothorax
у порожнину перикарда – haemopericardium
у черевну порожнину –

haemoperitoneum
у порожнину суглоба – haemoarthrosis
у порожнину черепа, у тканини з утворенням порожнини haematoma
кровотеча з носа називається epistaxis
із шлунка у вигляді блювання «кавовою гущею» - haematemesis, у вигляді «дьогтеподібного калу» - melena
з легенів (криваве харкотиння) – haemoptoe, з сечових шляхів – haematuria
з жіночих статевих органів - metrorrhagia, mennorhagia
з прямої кишки – haemorrhoaea.
VIII. Залежно від величини і форми крововиливи мають такі назви: дрібні – petechiae, більш значні - ecchymoses, у вигляді смуг - vibices, великі синці з розпливчастими краями - suffusio, suggillatio.

VII. Окремі види кровотеч.кровотеча, що виникла внаслідок крововиливу в грудну порожнину, називається haemothoraxу порожнину перикарда – haemopericardiumу

Слайд 6Симптоми кровотечі
І. Місцеві симптоми.
Явні кровотечі:
наявність зовнішньої кровотечі;
кровохаркання при легеневій

кровотечі
блювота кров‘ю або “кавовою гущею” при кровотечі зі стравоходу або

шлунку;
Кровотеча з шлунку, ДПК та жовчовивідних шляхів – melena;
кровотеча з нирок – haematuria;
2. Внутрішні приховані кровотечі
виявлення крові, яка витекла;
Зміна функцій пошкоджених органів.
Діагностична пункція, ендоскопія, ангіографія, УЗД, рентгенівські дослідження, КТ, МРТ.
Симптоми кровотечіІ. Місцеві симптоми. Явні кровотечі:наявність зовнішньої кровотечі;кровохаркання при легеневій кровотечіблювота кров‘ю або “кавовою гущею” при кровотечі

Слайд 7ІІ. Загальні симптоми
Класичні ознаки кровотечі:
Бліді вологі шкірні покриви;
Тахікардія
Зниження АТ
2. Скарги

пацієнта:
Слабкість
Запаморочення
Відчуття нестачі повітря
Потемніння та мерехтіння в очах
Сухість у ротовій порожнині,

спрага, нудота
Страх смерті, серцебиття
3. Дані об’єктивного дослідження:
Бліді шкіряні покриви, холодний липкий піт, акроціаноз
Гіподинамія
Загальмованість та інші порушення свідомості
Тахікардія, ниткоподібний пульс
Зниження АТ
Задишка
Олігурія
ІІІ. Лабораторні показники
Кількість еритроцитів (норма – 4-5х1012/л)
Вміст гемоглобіну (норма – 125-160 г/л)
Гематокрит – відношення формених елементів крові до плазми (норма – 44-47 %)
Питома вага крові (норма – 1057 – 1060 ОД)
При кровотечі значення вищенаведених показників знижується.
ІІ. Загальні симптомиКласичні ознаки кровотечі:Бліді вологі шкірні покриви;ТахікардіяЗниження АТ2. Скарги пацієнта:СлабкістьЗапамороченняВідчуття нестачі повітряПотемніння та мерехтіння в очахСухість

Слайд 82. Визначення ступеню крововтрати за питомою вагою крові, вмісту гемоглобіну

та гематокриту

2. Визначення ступеню крововтрати за питомою вагою крові, вмісту гемоглобіну та гематокриту

Слайд 9 3. Оцінка важкості крововтрати за індексом шока Аллговера (відношення ЧСС

до рівня АТ). Норма – 0,5, а при крововтраті –

підвищується.
3. Оцінка важкості крововтрати за індексом шока Аллговера (відношення ЧСС до рівня АТ).  Норма – 0,5,

Слайд 10Клінічні симптоми при різних ступенях крововтрати

Клінічні симптоми при різних ступенях крововтрати

Слайд 11Схема стимуляції симпато-адреналової системи
Гіповолемія
Зниження артеріального тиску
Судинні хемо- та барорецептори
Симпато-адреналова

система
Наднирники
Корковий шар
Мозковий шар
Глюкокортікоіди
Альдостерон
Задня доля гіпофізу
Антидіуретичний

гормон

Гідремія тканин

Підвищення гідростатичного
тиску в тканинах

Дезагрегація еритроцитів

Аутогемодилюція

Зниження в’язкості крові

Відновлення мікроциркуляції

Адреналін

Норадреналін

Β-адренорецептори

α -адренорецептори

Спазм артерій і вен

Катехоламіни

Спазм артеріол і венул

Централізація
кровотоку

Підвищення ЗПО

Кровопостачання
головного
мозку та серця

Збільшення УОС ХОК

Збільшення
артеріального тиску

Збільшення ОЦП

Вимивання
еритроцитів
в кровоток

Збільшення ОЦП

Підвищеня кисневої
місткості крові

Схема стимуляції симпато-адреналової системи ГіповолеміяЗниження артеріального тискуСудинні хемо- та барорецепториСимпато-адреналова системаНаднирникиКорковий шар Мозковий шар Глюкокортікоіди Альдостерон Задня

Слайд 12 Самостійна зупинка кровотечі є захисною реакцією організму з утворенням тромбу

і закриттям ним дефекту судини. З ушкоджених тканин і клітин

крові утворюється фермент тромбопластин, який разом з іонами кальцію перетворює неактивний протромбін на активний тромбін. Тромбін діє на фібриноген, який перетворюється на фібрин (нерозчинний білок). Фібрин є основою для утворення згустків крові – тромбів, які закривають дефект судин, таким чином відбувається зупинка кровотечі.
Самостійна зупинка кровотечі є захисною реакцією організму з утворенням тромбу і закриттям ним дефекту судини. З ушкоджених

Слайд 13Способи зупинки кровотечі
І. Тимчасові
Підвищене положення кінцівки.
Максимальне згинання кінцівки в суглобі

або її відведення.
Накладання стискувальної повязки.
Туга тампонада рани.
Накладання затискача на судину.
Пальцеве

притиснення судини в рані.
Пальцеве притиснення судини на її протязі.
Накладання джгута
Тимчасове шунтування
Способи зупинки кровотечіІ. ТимчасовіПідвищене положення кінцівки.Максимальне згинання кінцівки в суглобі або її відведення.Накладання стискувальної повязки.Туга тампонада рани.Накладання

Слайд 14Способи зупинки кровотечі
ІІ. Остаточні
1. Механічні методи остаточної зупинки кровотечі:
- перевязка

судини в рані;
- прошивання судини з перевязкою її в рані;
-

перевязка судини на її протязі;
- прошивання судини з перевязкою на її протязі;
- судинний шов;
- пластика судин;
- обколювання судин.
2. Фізичні методи зупинки кровотечі
- термічні чинники – тепло і холод.
- діатермокоагуляція
тампони, змочені у гарячому (50-600С) ізотонічному розчині натрію хлориду.
Способи зупинки кровотечіІІ. Остаточні1. Механічні методи остаточної зупинки кровотечі:- перевязка судини в рані;- прошивання судини з перевязкою

Слайд 21Способи зупинки кровотечі
3. Хімічні методи зупинки кровотечі
- застосування препаратів, які

підвищують здатність крові згортатися: внутрішньовенне уведення 10 % розчину хлориду

кальцію – 10-20 мл 2 рази на добу, внутрішньомязове уведення 1 % розчину вікасолу – 1-2 мл 3-4 рази на добу, внутрішньомязове або внутрішньовенне уведення 12,5 % розчину етамзилату (дицинону), внутрішньовенне уведення 5 % розчину амінокапронової кислоти – 100-200 мл 1-2 рази за добу;
- місцеве застосування судинозвужувальних препаратів на слизові оболонки шляхом аплікації або в поєднанні з анестетиком (0,1 % розчин адреналіну гідрохлориду);
- застосування препаратів, які підвищують вязкість крові (5 % розчин натрію хлориду, 40 % розчин глюкози внутрішньовенно);
застосування препаратів, які скорочують непосмуговані мязи тим самим здавлюючи судини органів (пітуїтрин по 5-10 ОД).
4. Біологічні методи зупинки кровотечі
- тампонада рани шляхом використання живих тканин;
- здійснюється резекція або видалення органа;
- застосування крові та її препаратів;
- місцеве застосування кровоспинних препаратів із крові, плазми, сироватки: гемостатична губка, тахокомб
Способи зупинки кровотечі3. Хімічні методи зупинки кровотечі- застосування препаратів, які підвищують здатність крові згортатися: внутрішньовенне уведення 10

Слайд 28Групи крові людини
Група крові людини є генетично зумовленою біологічною ознакою

і визначається тим набором антигенів, які є у формених елементах

крові і білках плазми даного індивіда.
Ізосерологічні властивості крові визначаються наявністю аглютиногенів у еритроцитах і аглютинінів у плазмі крові. У разі взаємодії однойменних аглютиногенів еритроцитів однієї людини з аглютинінами плазми (або сироватки) іншої людини відбувається склеювання еритроцитів, тобто реакція ізогемаглютинації.
Групи крові людини		Група крові людини є генетично зумовленою біологічною ознакою і визначається тим набором антигенів, які є

Слайд 29 В історичному шляху розвитку питання переливання крові в хірургії слід

визначити такі основні періоди:

До 1628 р., враховуючи відлік від древніх

часів (2000-3000 до н.е.) Єгипет – перші спроби по переливанню крові, до відкриття Гарвеєм законів кровообігу та їх анатомо-фізіологічне обгрунтування.
1628-1901 рр. К.Ландштейнером відкриті закони ізогемаглютинації та виділені групи крові (І-ІІІ гр.). В 1907 р. Янським довершено відкриття вчення про групи крові та виділена IV група крові.
1914 р. Юстен, Юревич та Розенгерд відкрили стабілізатор – цитрат натрію (6 %).
1940 р. Ландштейнер та Вінер відкрили Rh-резус фактор.
В історичному шляху розвитку питання переливання крові в хірургії слід визначити такі основні періоди:До 1628 р., враховуючи

Слайд 30 На сьогодні у всьому світі виділені 4 групи крові.
Група

І (0) - в еритроцитах немає аглютиногена, а в плазмі

(сироватці) є аглютиніни αβ. Повна формула І (0)αβ.
Група II (А)β - в еритроцитах містяться аглютиноген А, в сироватці - аглютинін β.
Група III (В)α - в еритроцитах міститься аглютиноген В, а в сироватці - аглютинін α
Група ІV(АВ) - в еритроцитах містяться аглютиногени А і В, а в сироватці аглютиніні немає.
лід зауважити, що серед людей з II та IV гр. є підгрупи по аглютиногену А: А1 - 95%; А2 - 5%. Таким чином, (умовно) можна вважати, що існують шість груп крові.
В даний час прийнято позначати порядкове розпреділення груп крові римськими цифрами та по вмісту аглютиногенів в еритроцитах, які позначаються великими літерами А, В та О.
Серед населення планети, відмічено наступна частота розпреділення людей по груповій належності:
І (0) ІІА) ІІІ(В) ІV(АВ)
41% 38% 18% 3%
На сьогодні у всьому світі виділені 4 групи крові. 	Група І (0) - в еритроцитах немає аглютиногена,

Слайд 31Методи визначення групової належності крові
По стандартним сироваткам
Вимоги до стандартних

сироваток:
сироватка повинна бути прозорою без ознак гниття;
на кожній ампулі

повинна бути позначка групи (0,А.В);
титр сироватки повинен бути не нижче 1:32; (вказується також термін придатності та місце виготовлення);
маркіровка сироваток
I(0) - на етикетці полос немає
II(А) - дві полоси синього кольору
III(В) - три полоси червоного кольору
ІV (АВ) - чотири полоси жовтого кольору
Температура зберігання 4-10°С.
Перші ознаки аглютинації повинні появлятися через 30 сек. при температурі 15-25°С.
Методика визначення:
На спеціальній тарілці (з 6-тю луночками) наносять по краплині сироватки І, II, III груп крові двох різних серій, поряд крапля крові, що досліджується. Співвідношення крові до сироватки 1:10(1 частина крові, 10 частин сироватки – щоб зберегти необхідний титр антитіл). Змішують ці дві краплини (аглютинація повинна настати через 30 сек.).
Холодова панаглютинація (температура нижче 17-18°С ). Відмінності від справжньої:
наступає пізніше, чим при істинній (5-15 хв.)
При енергійному покачуванні або додаванні 0,9% NaCl - 1-2 краплі аглютинація зникає.
При всіх сумнівних показах аглютинації необхідно перепровірити групу крові
Методи визначення групової належності крові По стандартним сироваткамВимоги до стандартних сироваток:сироватка повинна бути прозорою без ознак гниття;

Слайд 32Результати:
- І група - якщо аглютинації в І, II, III луночках

не наступає;
- II група - аглютинація наступила в луночках І та

III гр., але не наступила в лунці II гр. - група ІІ(А);
- III група - аглютинація з сироватками І та II гр. - група Ш(В);
- IV група - аглютинація з сироватками всіх 3-х груп - група IV(АВ);
- для виключення неспецифічної аглютинабільності еритроцитів, необхідне додаткове визначення із стандартною сироваткою IV групи. Відсутність аглютинації з цією сироваткою підтверджує IV групу крові.
Можливі помилки:
Для виключення недогляду за істинною аглютинацією слід:
Використовувати стандартні сироватки з високим титром аглютинінів (1 : 64).
Брати кров, що визначається в 5-10 раз менше ніж стандартної сироватки.
Догляд за аглютинацією проводити не менше ніж 5 хвилин.
Температура 15-25° С в добре освітленому приміщенні.

Методи визначення групової належності крові

Результати:-	І група - якщо аглютинації в І, II, III луночках не наступає;-	II група - аглютинація наступила в

Слайд 33Визначення по стандартним еритроцитам

Методика визначення:
з вени хворого беруть 3-4 мл.

крові в пробірку та центрифугують, на тарілку в

лунки (згідно позначок груп) наносять по краплині сироватки реципієнта, до кожної лунки додають по краплі стандартних еритроцитів в 10 раз менше об'єму сироватки.
Можливі 4-ри варіанти реакції аглютинації:
- аглютинація відсутня з еритроцитами І групи і визначається з еритроцитами ІІ (А) і ІІІ(В) - досліджувана кров І(0) групи.
аглютинація відсутня з еритроцитами І(0) та ІІ(А) і визначається з еритроцитами ІІІ(В) - кров, що досліджується , - ІІ(А).
аглютинація відсутня в еритроцитах І і III та визначається з еритроцитами ІІ(А) - група ІІІ(В).
аглютинація відсутня з еритроцитами І(0), ІІ(А), ІІІ(В) - кров, що визначається - IV групи (АВ).

Методи визначення групової належності крові

Визначення по стандартним еритроцитамМетодика визначення:	з вени хворого беруть 3-4 мл. крові в пробірку та центрифугують, на тарілку

Слайд 34Визначення груп крові по системі А. В. О. за допомогою

моноклональних антитіл анти-А та анти-В (цоліклони анти-А та анти-В)

Цоліклони

анти-А та анти-В використовують для визначення групи крові замість стандартних гемаглютинуючих сироваток.
Виготовляються з мишиних антитілоутворюючих В-лімфоцитів з клітинами мишиної
мієломи. Це є розведена асцитична рідина мишей, що містить імуноглобулін М проти
антигенів А та В.
Методика визначення
температура 15-25°С
на тарілку наносять по 1 краплі цоліклона анти-А і анти-В
поряд наносять по 1 краплі крові (в 10 раз менше краплі цоліклона), змішують.
спостерігають 2,5 хв.
реакція настає через 3-5 сек.
Можливі варіанти :
аглютинація відсутня з цоліклоном анти-А і анти-В (кров не містить аглютиногенів А і В) – кров І(0αβ) групи;
аглютинація утворюється з цоліклоном анти-А - кров містить аглютиноген А – кров ІІ (Аβ ) групи;
аглютинація утворюється з цоліклоном анти-В - кров містить аглютиноген В – кров ІІІ(Вα) групи;
аглютинація утворюється з цоліклонами анти-А і анти-В - кров IV(АВ0) групи.

Методи визначення групової належності крові

Визначення груп крові по системі А. В. О. за допомогою моноклональних антитіл анти-А та анти-В (цоліклони анти-А

Слайд 40Визначення крові на Rh-фактор
85% людей мають в еритроцитах антигенний фактор,

що називають резус фактором -Rh(+). Решта - 15%, не мають

в крові Rh-фактора - Rh(-).
У резус-системі наявний генний комплекс із шістьма антигенами (D, C, E, d, c, e), повязаними в одній парі хромосом. Під час гемотрансфузій найчастіше спричинює імунізацію антиген D (Rho). Доведено, що в еритроцитах 85 % осіб, названих резус-позитивними (RH+), наявний антиген D, а в інших 15 % - резус-негативних – антиген D відсутній.
При повторному переливанні крові Rh(+) —Rh(-) - виникає тяжка посттрансфузійна реакція, що може призвести до смерті. При вагітності - до викидишу.
Визначення крові на Rh-фактор 		85% людей мають в еритроцитах антигенний фактор, що називають резус фактором -Rh(+). Решта

Слайд 41Визначення Rh-фактора

Кров, що досліджують, беруть в суху пробірку без стабілізатора

(2-3 мл).
З дна пробірки (згусток) беруть завись еритроцитів (5-10%).


На чашку Петрі наносять по 2 краплі сироватки антирезус (2-х серій) і до них додають по 1 краплині зависі досліджуваної крові.
Змішують їх, чашку Петрі поміщають на 7-10 хв. на водяну баню при температурі 45°С.
Якщо кров аглютинується обома серіями сироватки - антирезус - то кров Rh(+).
Визначення Rh-фактораКров, що досліджують, беруть в суху пробірку без стабілізатора (2-3 мл). З дна пробірки (згусток) беруть

Слайд 42Індивідуальна проба на Rh-сумісність
На чашку Петрі наносять 1 краплю сироватки

крові (хворого, якому переливають кров) та маленьку краплину крові, що

переливають хворому (у співвідношенні 1 : 10).
Краплі змішують та ставлять на водяну баню (10 хв.) при t 42-45° С.
Якщо наступила аглютинація - кров несумісна по Rh-фактору, її переливати неможна.

Індивідуальна проба на Rh-сумісність На чашку Петрі наносять 1 краплю сироватки крові (хворого, якому переливають кров) та

Слайд 43Таким чином для переливання крові необхідно провести - 5 проб

на сумісність.
1. Проба на сумісність за системою А.В.О.
2. Визначення групи

крові донора і реципієнта за системою А.В.О. - групова належність (кров з пальця або вени визначається по стандартним сироваткам, стандартним еритроцитам та моноклональними цоліклонами).
3. Проба на індивідуальну сумісність проводиться при t - 22-25° С (17-25° С).
Методика.
З вени хворого беруть кров (2-3 мл) в пробірку з 0,3 мл 6% цитрата Na.
Центрифугують і беруть сироватку реципієнта і змішують з краплиною крові (1к : 10с)
Нагляд 5 хв. Якщо аглютинації немає - кров сумісна по системі АВО.
4. Проба на біологічну сумісність.
Методика.
Перші 75 мл вливають струйно в 3-ри прийоми по 25 мл з інтервалом 3-5 хв. Поява ознак гемолітичного шоку (нудота, блювота, різке погіршення стану) - є протипоказом для переливання крові.
5. Проба на Rh-належність хворого і донора. Проба на індивідуальну сумісність по Rh-фактору.
Таким чином для переливання крові необхідно провести - 5 проб на сумісність.1. Проба на сумісність за системою

Слайд 44ПОКАЗИ ТА ПРОТИПОКАЗИ ДО ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ
Покази до переливання крові

визначаються необхідністю:
заміщенням втраченої крові (субституція);
активації захисних сил організму (стимуляція);
зменшенням інтоксикації

(дезінтоксикація);
підвищення згортання крові для зупинки кровотеч.
ПОКАЗИ ТА ПРОТИПОКАЗИ ДО ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ 		Покази до переливання крові визначаються необхідністю:заміщенням втраченої крові (субституція);активації захисних сил

Слайд 45Абсолютні покази
Абсолютними показами є такі стани, при яких використання суцільної

крові неможливо замінити іншими методами лікування, а відмова від переливання

крові може призвести до різкого погіршення стану хворого або може навіть призвести до смерті пацієнта.
До таких станів відносяться:
гостра крововтрата (понад 21 % ОЦК);
травматичний шок ІІ-ІІІ ст.;
тяжкі травматичні операції;
хвороби крові.


Абсолютні покази		Абсолютними показами є такі стани, при яких використання суцільної крові неможливо замінити іншими методами лікування, а

Слайд 46Відносні покази
Анемія (Hb нижче 80 г/л, Ht нижче 30 %)
Передопераційна

підготовка
Хронічне малокрів’я
Інтоксикації при гнійно-септичній патології
Кровотеча, що продовжується
Порушення згортальної системи

крові
Зниження імунного статусу організму
Деякі отруєння
Відносні покази Анемія (Hb нижче 80 г/л, Ht нижче 30 %)Передопераційна підготовка Хронічне малокрів’яІнтоксикації при гнійно-септичній патологіїКровотеча,

Слайд 47Протипокази до переливання крові
І. Абсолютні протипокази - гостра серцево-легенева недостатність

(набряк легенів). Однак при значній крововтраті та травматичному шоці ІІ-ІІІ

ст. абсолютних протипоказів до переливання крові не існує, кров слід переливати завжди.
ІІ. Відносні протипокази.
Свіжі тромбози та емболії
Важкі порушення мозкового кровообігу
ІХС
Септичний ендокардит
Міокардити з недостатністю кровообігу ІІІ ст.
Важкі функціональні порушення печінки та нирок
Гіпертонічна хвороба ІІІ ст.
Алергічні захворювання (бронхіальна астма, полівалентна алергія)
Гострий та дессименований туберкульоз
Ревматизм
Протипокази до переливання кровіІ. Абсолютні протипокази - гостра серцево-легенева недостатність (набряк легенів). Однак при значній крововтраті та

Слайд 48Ускладнення при переливанні крові


Ускладнення, що обумовленні помилками при серологічній підготовці

до переливання крові
Ускладнення, що викликані помилками в техніці переливання

крові та асептики
Ускладнення, що викликані недостатнім обстеженням крові донора
Ускладнення з неправильним визначенням термінів зберігання
Ускладнення, пов'язані з сенсебілізацією реципієнта
Анафілактичний шок
Цитратний шок

Ускладнення при переливанні кровіУскладнення, що обумовленні помилками при серологічній підготовці до переливання крові Ускладнення, що викликані помилками

Слайд 49Компоненти крові


Еритроцитарна маса
Еритроцитарна завись
Відмиті та заморожені еритроцити
Тромбоцитарна маса
Лейкоцитарна маса
Плазма

крові (заморожена, висушена, (ліофілізована, нативна)

Компоненти кровіЕритроцитарна масаЕритроцитарна зависьВідмиті та заморожені еритроцитиТромбоцитарна масаЛейкоцитарна маса Плазма крові (заморожена, висушена, (ліофілізована, нативна)

Слайд 50Препарати крові

Альбумін
Протеїн
Коректори згортання крові
Кріоприципітат
Протромбіновий комплекс
Фібриноген
Тромбін


Плівка фібринова ізогенна
Тампон біологічний гемостатичний
Губка фібринна ізогенна

Препарати крові  Альбумін ПротеїнКоректори згортання кровіКріоприципітат Протромбіновий комплекс Фібриноген Тромбін Плівка фібринова ізогенна Тампон біологічний гемостатичнийГубка

Слайд 51Кровозамінники гемодинамічної дії
Желатіноль – 8 % розчин частково гідралізованого желатину.

Молекулярна маса становить 20000-40000.
Оксіетилькрохмаль (6 %) – молекула крохмалю. Молекулярна

маса від 10000 до 2500000.
Полівінол – 2,5 % полівініловий спирт.

Кровозамінники гемодинамічної діїЖелатіноль – 8 % розчин частково гідралізованого желатину. Молекулярна маса становить 20000-40000.Оксіетилькрохмаль (6 %) –

Слайд 52Кровозамінники дезинтоксикаційної дії
Поліглюкін - препарат декстрана, що використовується при шоках

різних видів і при гострій крововтраті. Це полісахарид бактеріального походження

(продукується бактеріями Leuconstac Mesenteroides).Його молекулярна маса наближається до альбуміна - 68 000 - що забезпечує нормальне колоїдно-осмотичний тиск. Терапевтична ефективність як протишокового засобу є його середньомолекулярна фракція декстрана з молекулярною масою 70 000. Препарат відновлює центральну гемодинаміку.
Показання до застосування:
Травматичний шок.
Гостра крововтрата
Гостра циркуляторна недостатність.
2. Реополіглюкін - препарат низькомолекулярного декстрану з молекулярною масою 30 000 - 40 000. Основна дія - дезагрегація формених елементів крові. Доцільно використовувати при станах з порушенням мікроциркуляції в периферичних судинах.
Дія: збільшує об'єм ОЦК; 1 г препарату зв'язує 20-25 мл води; циркуляція в судинному руслі 2-3 доби. Нирками майже не виводиться, а розщеплюється в органах ретикулоендотеліальної системи до глюкози.

Кровозамінники дезинтоксикаційної дії Поліглюкін - препарат декстрана, що використовується при шоках різних видів і при гострій крововтраті.

Слайд 533. Полідез - розчин низькомолекулярного полівінілового спирту 3-х % розчину.

Молекулярна маса - 10 000.
Дія -

адсорбуюча.
Склад: 30 г полівінілового спирту
NaCl - 9 г
H2O - 1 л (апірогенна) 60-80% виводиться за першу добу через нирки.

4. Амінопептід, аміноплазмаль, гепасол - розчини амінокислот та нижчих пептидів.

5. Розчин Рінгера-Локка – розчин електролітів.

6. Осмодіуретіни:
Маннитол, Манніт - ліофілізована маса.
Дія: - підвищує осмотичний тиск плазми і знижує реабсорбцію Н2О.
- йде виділення великої кількості Н2О. Не впливає на клубочкову
фільтрацію. Йде значне виділення Na та незначне - К.

3. Полідез - розчин низькомолекулярного полівінілового спирту 3-х % розчину. Молекулярна маса - 10 000.

Слайд 547. Натрія гідрокарбонат - (NaHCO3) - pH - 5% -

8,1 - використовується

для ліквідації ацидозу
Ускл.(Осл.) - Алкалоз

8. Інтраліпід - Емульсія соєвого масла (р. 0,1-0,5 мкм)
10% та 20%. Енергомісткість 1000 та 2000 ккал/л
Ліпофундін - 20% емульсія соєвого масла (р. 1 мкм)
Енергомісткість - 2100 ккал/л.

9. Глюкоза - (вик. для компенсації енергозатрат) 5%,10%,20%,40%
Фруктоза - (метаболізм в печінці) її засвоєння не залежить від інсуліну
5%,10%,20%.
Сорбітол - (багатоатомний спирт) - засвоюється розщепленням в печінці
(вик. при діабеті) - 5% р-н.

7. Натрія гідрокарбонат - (NaHCO3) - pH - 5% - 8,1  - використовується

Обратная связь

Если не удалось найти и скачать доклад-презентацию, Вы можете заказать его на нашем сайте. Мы постараемся найти нужный Вам материал и отправим по электронной почте. Не стесняйтесь обращаться к нам, если у вас возникли вопросы или пожелания:

Email: Нажмите что бы посмотреть 

Что такое TheSlide.ru?

Это сайт презентации, докладов, проектов в PowerPoint. Здесь удобно  хранить и делиться своими презентациями с другими пользователями.


Для правообладателей

Яндекс.Метрика