Слайд 1Лекція №28
Пізні гестози: прееклампсія. Медикаментозна терапія
Викладач: Кваскова Т. М.
Слайд 2План:
Актуальність.
Принципи терапії прееклампсії.
Лікування прееклампсії середнього ступеня тяжкості.
Лікування тяжкої прееклампсії:
Антигіпертензивна терапія.
Магнезіальна
терапія.
Інфузійна терапія.
Лікування прееклампсії в післяпологовому періоді.
Слайд 4Пізні гестози вагітних залишаються однією з найактуальніших проблем сучасного акушерства,
багато в чому визначаючи структуру материнської та перинатальної смертності.
Аналіз випадків
материнської смертності від гестозів свідчить, що в багатьох випадках жінки гинуть від організаційних та професійних помилок медичного персоналу.
Отже, знання проблем гестозів необхідно медичним працівникам, залученим до родопомочі.
Слайд 5Принципи терапії прееклампсії
Слайд 6Принципи корекції прееклампсії
створення лікувально-охоронного режиму;
усунення судинного спазму і зниження
АТ;
нормалізація осмотичного та онкотичного тиску;
усунення гіпоксії та метаболічних порушень;
покращення реологічних
властивостей крові і нормалізація системи гемостазу;
підтримка функції життєво важливих органів;
профілактика і лікування дистресу та ЗРП.
Слайд 7Лікування прееклампсії середнього ступеня тяжкості
Слайд 8Охоронний режим:
напівліжковий,
обмеження фізичного та психічного навантаження.
Раціональне харчування:
їжа з
підвищеним вмістом білків,
без обмеження солі та води,
вживання продуктів,
які не викликають спраги.
Слайд 9Медикаментозна терапія:
Комплекс вітамінів та мікроелементів для вагітної, за
необхідності – препарати заліза.
Слайд 10Медикаментозна терапія:
При діастолічному АТ > 100 мм рт.ст. –
призначення гіпотензивних препаратів:
метилдофа
по 0,25-0,5 г 3-4 рази на
добу,
максимальна доза – 3 г на добу;
за необхідності додають ніфедипін
по 10 мг 2-3 рази на добу,
максимальна добова доза – 100 мг.
Слайд 11Медикаментозна терапія:
При терміні вагітності до 34 тижнів призначають кортикостероїди для
профілактики респіраторного дистрес-синдрому (РДС):
дексаметазон
по 6 мг через 12
год.чотири рази впродовж 2 діб.
Слайд 12Медикаментозна терапія:
У РАЗІ погіршення загального стану вагітної:
появі ознак тяжкої
прееклампсії,
нестабільних показниках АТ
або постійно високих показниках АТ на
рівні максимальних, характерних для прееклампсії середнього ступеня тяжкості,
показано проведення магнезіальної терапії для профілактики судом
Слайд 13Перехід до ведення вагітної за алгоритмом тяжкої прееклампсії
здійснюють у
випадках наростання хоча б однієї з наступних ознак:
діастолічний АТ >110
мм рт.ст.;
головний біль;
порушення зору;
біль у епігастральній ділянці або правому підребер’ї;
ознаки печінкової недостатності;
олігурія (< 25 мл/год);
тромбоцитопенія (< 100·109/л);
ознаки ДВЗ-синдрому;
підвищення активності АлАТ та АсАТ.
Слайд 15Тактика ведення
Активна з розродженням у найближчі 24 години з
моменту встановлення діагнозу.
Вичікувальна тактика в усіх випадках тяжкої прееклампсії не
рекомендується.
Слайд 16У разі необхідності проводять підготовку пологових шляхів за допомогою
простагландинів.
Слайд 17Охоронний режим
(суворий ліжковий),
виключення фізичного та психічного напруження.
Слайд 18Медикаментозна терапія:
Комплекс вітамінів та мікроелементів для вагітної.
Слайд 19Медикаментозна терапія:
При терміні вагітності до 34 тижнів призначають кортикостероїди для
профілактики респіраторного дистрес-синдрому (РДС):
дексаметазон
по 6 мг через 12
год.чотири рази впродовж 2 діб.
Слайд 21Антигіпертензивна терапія.
Мета - попередження гіпертензивної
енцефалопатії та мозкових крововиливів.
Лікування артеріальної гіпертензії не є патогенетичним,
але необхідне для матері та плода.
Слайд 22Антигіпертензивна терапія.
Слід прагнути довести АТ до безпечного рівня (150/90–160/100
мм рт. ст., не нижче!), який забезпечує збереження адекватного мозкового
та плацентарного кровотоку.
Швидке і різке зменшення рівня АТ може викликати погіршення стану матері та плода.
Слайд 23Антигіпертензивна терапія.
Антигіпертензивну терапію проводять при підвищенні діастолічного тиску > 110
мм рт.ст. разом з магнезіальною терапією .
Слайд 24Лабеталол (Sol. Labetaloli 1% - 5 ml)
2 мл з ампули (20мг)
розчиняють
у 20 мл фіз. розчину
отримують розчин із концентрацією 1
мг в 1 мл готового розчину.
Слайд 25вводять в/в повільно 10 мл готового розчину (10 мг лабеталолу)
за 2 хв.,
AT контролюють кожні 10 хвилин,
якщо через 10 хвилин
діаст. AT ≥110 мм рт.ст. - додатково вводять ще 20 мг препарату,
AT контролюють кожні 10 хвилин,
якщо діаст. АТ лишається вище 110 мм рт.ст, вводять 40 мг, а потім 80 мг (максимально до 300 мг) (В).
Побічна дія лабеталолу: тремор, почервоніння шкіри, головний біль.
Слайд 26Ніфедипін (адалат, коринфар)
за відсутності лабеталолу
Слайд 27По 5-10 мг під язик.
Якщо ефект відсутній, то через
10 хвилин необхідно дати ще 5 мг препарату під язик.
Слід
пам'ятати, що на фоні введення сульфату магнію ніфедипін може призвести до швидкого розвитку гіпотензії.
Побічна дія ніфедипіну: ортостатична гіпотензія, головний біль.
Слайд 28Гідралазин (Sol. Hydralazini 2% - 1 ml)
20 мг (1 мл) препарату розчиняють
у 20 мл 0,9% розчину хлориду натрію,
вводять повільно внутрішньовенно
по 5 мл (5 мг гідралазину) кожні 10 хвилин,
доки діастолічний AT не знизиться до безпечного рівня (90-100 мм рт.ст).
Слайд 29За необхідності:
повторюють в/в введення гідралазину по 5-10 мг щогодини
або 12,5 мг внутрішньом'язово кожні 2 години.
Побічна дія гідралазину: почервоніння
шкіри, прискорення пульсу, нудота, блювання, головний біль, м’язовий тремор.
Слайд 30Клонідин, син. клофелін
по 0,5-1 мл 0,01% розчину внутрішньовенно або внутрішньом'язово
чи
0,15-0,2 мг під язик 4-6 разів на день.
Слайд 31Метилдофа
Препарат має відстрочену дію (ефект настає через 4 години).
Як
правило, застосовують дози 1,0–3,0 г на добу як монотерапію
або
у комбінації з ніфедипіном 0,5 мг/кг/доб .
Слайд 32Метилдофа
У разі недоношеної вагітності
добова доза метилдофи не повинна перевищувати
2,0 г,
бо це може призвести до розвитку меконіальної непрохідності
у недоношених новонароджених.
На фоні застосування метилдофи навіть звичайні дози тіопенталу-натрію можуть призвести до колапсу.
Слайд 34Магнезіальна терапія
– це болюсне введення 4 г сухої речовини
сульфату магнію з подальшою безперервною внутрішньовенною інфузією зі швидкістю, яка
визначається станом хворої.
Слайд 35Магнезіальна терапія
Магнезіальну терапію починають з моменту госпіталізації, якщо діастолічний
АТ > 130 мм рт.ст.
Мета магнезіальної терапії – підтримка концентрації
іонів магнію в крові вагітної на рівні, потрібному для профілактики судом.
Слайд 36Магнію сульфат
Розчин для ін'єкцій 25% по 5 мл, 10
мл в ампулах № 10
Магній є фізіологічним антагоністом кальцію, має
седативну, аналгезуючу, проти судомну, спазмолітичну, жовчогінну, токолітичну дію.
Препарат розширює коронарні та периферичні артерії, знижує артеріальний тиск.
Слайд 37Стартова доза (доза насичення)
4 г сухої речовини (16 мл
25%-го розчину сульфату магнію) вводять шприцом дуже повільно протягом 15
хвилин (у разі еклампсії - протягом 5 хвилин).
Зважаючи на те, що концентрований розчин сульфату магнію може викликати значне подразнення стінки вени, у яку проводиться інфузія (аж до некрозу),
Слайд 38Стартова доза (доза насичення)
Стартову дозу сульфату магнію розчиняють в
0,9% розчині хлориду натрію чи розчині Рінгера-Локка.
Для цього у
стерильний флакон з 34 мл розчину вводять 4 г магнію сульфату (16 мл 25%-го розчину).
Можливо під час введення пацієнтка відчує розтікання тепла по тілу. Після введення сульфату магнію у жінки може виникнути прилив жару, спрага, головний біль, нудота, блювання.
Слайд 39Підтримуюча терапія
Введення сульфату магнію здійснюється зі швидкістю 1-2 г/год.
Розчин для підтримуючої терапії
(3,33% розчин сульфату магнію) готують таким чином:
7,5 г сульфату магнію
(30 мл 25 %-го розчину)
вводять у флакон, що містить 220 мл 0,9% розчину хлориду натрію чи розчину Рінгера-Локка.
Слайд 40Підтримуюча терапія
Отриманий 3,33% розчин сульфату магнію вводять через допоміжну лінію
крапельниці (паралельно інфузійній терапії).
Швидкість введення розчину -
від 1 г/год (10-11
крапель)
до 2 г/год. (22 краплі/хв.)
або 3 г/год (33 краплі/хв.).
Слайд 41Моніторинг стану вагітної
спостереження за частотою та характером дихання (ЧД має
бути не менше 14 за 1 хв.);
перевірка колінних рефлексів кожні
2 год.;
контроль погодинного діурезу (має бути не менше 50 мл/год.),
вимірювання АТ кожні 20 хв.;
підрахунок ЧСС;
визначення сатурації O2 (не нижче 95%);
кардіомоніторний контроль;
ЕКГ.
Слайд 42Моніторинг стану вагітної
Симптоми наростання тяжкості прееклампсії:
головний біль, порушення зору (двоїння
предметів, «мерехтіння мушок» в очах),
біль у епігастрії;
симптоми можливого набряку легенів
(тяжкість в грудях, кашель з мокротинням чи без нього, задуха, підвищення ЦВТ, поява крепітації чи вологих хрипів при аускультації легенів);
зростання ЧСС та ознак гіпоксії;
зниження рівня свідомості;
стан плода (аускультація серцебиття щогодини, фетальний моніторинг).
Слайд 43Магнезіальна інтоксикація
З появою ознак токсичності сульфату магнію:
відсутність колінних рефлексів,
зменшення
дихальних рухів менше 14 за хв.
Призначають антидот – 1
г глюконату кальцію (10 мл 10%-го розчину) в/в, який завжди повинен знаходитися біля ліжка хворої.
Слайд 44Критерії закінчення магнезіальної терапії
припинення судом;
відсутність симптомів підвищеної збудливості ЦНС (гіперрефлексія,
гіпертонус, судомна готовність);
стійке зниження діастолічного артеріального тиску (90–100 мм рт. ст.)
нормалізація діурезу (> 50 мл/год).
Слайд 45Діазепам синоніми: Валіум, Реланіум, Седуксен, Сибазон
Розчин для ін'єкцій по 2 мл
(5 мг/мл) в ампулах № 10
За відсутності сульфату магнію можливе
використання діазепаму,
Існує високий ризик неонатального пригнічення дихання (діазепам вільно проходить крізь плацентарний бар'єр).
Слайд 47Схема застосування діазепаму при тяжкій прееклампсії та еклампсії
Початкова доза:
Спочатку вводять
10 мг (2 мл) внутрішньовенно протягом 2 хвилин в 10
мл 0,9% розчину хлориду натрію.
Якщо судоми відновились або не припинилися — повторюють початкову дозу.
При перевищенні дози 30 мг за 1 годину може виникнути пригнічення або зупинка дихання у хворої!
Слайд 48Схема застосування діазепаму при тяжкій прееклампсії та еклампсії
Підтримуюча доза:
40
мг розчиняють у 500 мл 0,9% розчину хлориду натрію або
розчині Рінгера
і вводять внутрішньовенно зі швидкістю 22 мл/год (6-7 крапель за хвилину).
Можливе внутрішньом'язове введення препарату по 10 мг через кожні 3-4 години.
Також можливе введення розчину діазепаму у пряму кишку через катетер.
Слайд 50Принципи інфузійної терапії
швидкість введення 75-125 мл/год,
об’єм не більше 2500-3000 мл/дб
(35 мл/кг).
суворий контроль об’єму введеної і випитої рідини та діурезу;
діурез
не менше 50 мл/год;
Слайд 51Препарати для інфузійної терапії
ізотонічні сольові розчини (Рінгера, NaCl 0,9%);
Слайд 52Препарати для інфузійної терапії
стабізол, рефортан – 6% або 10% розчини
гідроксиетилкрохмалю.
Слайд 53Препарати для інфузійної терапії
Свіжозаморожена плазма (СЗП) для ліквідації гіпопротеїнемії (білок
плазми < 55 г/л).
Слайд 54Лікування прееклампсії в післяпологовому періоді
Слайд 55Лікування після пологів
Лікування прееклампсії продовжують залежно від стану жінки, клінічної
симптоматики та лабораторних показників.
Необхідні моніторинг АТ і антигіпертензивна терапія.
Дози антигіпертензивних препаратів поступово зменшують, але не раніше, ніж через 48 годин після пологів.
Слайд 56Лікування після пологів
Якщо жінка отримувала два чи більше антигіпертензивних препаратів
– один препарат відміняють.
Магнезіальна терапія триває не менше 24 годин після пологів або після останнього нападу судом.
Слайд 57Прееклампсія, встановлена у післяпологовому періоді
Призначають охоронний режим, контроль АТ, збалансоване
харчування.
Лабораторне обстеження:
загальний аналіз крові (гемоглобін,
гематокрит, кількість тромбоцитів) та сечі,
біохімічне дослідження крові (АлАТ та АсАТ, білірубін, креатинін, сечовина, загальний білок),
коагулограма.
Слайд 58Прееклампсія, встановлена у післяпологовому періоді
Лікування.
За умови застосування гіпотензивних препаратів до
пологів, після пологів продовжують їх введення.
У разі недостатньої ефективності терапії
додають тіазидні діуретики.
При виникненні гіпертензії вперше після пологів лікування починають з тіазидних діуретиків.
Сульфат магнію призначають за показаннями – у разі ризику виникнення еклампсії.
Слайд 59Прееклампсія, встановлена у післяпологовому періоді
Виписування з пологового стаціонару здійснюють після
нормалізації стану хворої.
У разі відсутності стабілізації стану жінку переводять
до терапевтичного відділення.
Слайд 60Контрольні питання
У жіночій консультації вагітна в терміні 36 тижнів поскаржилася
на різкий головний біль, погіршення зору, біль у ділянці черевного
сплетіння. Об’єктивно: артеріальний тиск – 170/110 мм.рт.ст., набряки нижніх кінцівок. Який препарат ви оберете для надання невідкладної допомоги вагітній?
16 мл 25% магнію сульфат
2 мл 1% промедолу
40 мг лазиксу
2 мл 50% анальгіну
150 мг кокарбоксилази
Слайд 61Контрольні питання
Під час проведення активного патронажу на дому, при терміні
вагітності 34 тижні, виявлено підвищення АТ до 180/100 мм рт.ст.,
набряки нижніх кінцівок. Якою повинна бути тактика акушерки?
Призначити гіпотензивні препарати
Повідомити лікаря жіночої консультації
Рекомендувати відвідати лікаря жіночої консультації у найближчий час
Рекомендувати дотримуватися дієти
Викликати швидку допомогу та госпіталізувати вагітну