ЛЕКЦІЯ Тема: Загальна характеристика інфекційних хвороб з повітряно-краплинним

кафедри інфекційних хвороб та епідеміології, д.м.н., професор
Пришляк О.Я.

Ускладнення грипу
3.6. Діагностика
3.7. Формулювання діагнозу
3.8. Лікування
3.9. Показання до госпіталізації
3.10.

Профілактика
Парагрип
Аденовірусні захворювання
Респіраторно-синцитіальна інфекція
Риновірусна інфекція
Пташиний грип
Підсумок, загальні висновки. Основні положення
Література
Матеріали для самопідготовки до теми наступної лекції

складають 50-70% усіх інфекційних захворювань.
В Україні щорічно на гострі

респіраторні захворювання (ГРЗ) хворіє від 10 до 14 млн. осіб, що становить 25-30% усієї та 75-90% інфекційної захворюваності.
1. Контагіозність захворювань висока. Наслідком цього є масовість захворювань, виникнення епідемій, пандемій.
2. Перенесена гостра респіраторна вірусна інфекція відкриває доступ бактерійній інфекції.
3. Сприяє формуванню хронічних патологічних процесів не тільки в дихальних шляхах, але й в інших органах.
4. Респіраторні віруси (аденовіруси, герпесвіруси) мають здатність персистувати в організмі, періодично викликаючи загострення патологічного процесу.
5. Здатність обмінюватися генетичною інформацією зі збудниками грипу тварин і птахів.

носа, яке проявляється закладеністю носових ходів, утрудненим диханням через ніс,

виділенням з носа, чханням. Фарингіт - запалення слизової оболонки глотки, яке характеризується відчуттям першіння в горлі, болями при ковтанні. Ларингіт - запалення слизової гортані, надсадний кашель, охриплість.

в горлі, кашель; ●зміна голосу(хрипкий, грубий, беззвучний) ; ●грубий "гавкаючий" кашель.

інтоксикацією,високою гарячкою, клінікою фаринго-
трахеобронхіту.

цієї інфекції є неймовірна швидкість поширення – велике місто охоплюється

захворюванням за 2 тиж., велика країна –за 4 тиж.
Пандемії грипу в ХХ ст.
1918-1919 р.р. – “іспанка” (серотип Н1N1)
1958 р. – ”азіатський грип” (серотип Н2N2)
1968 р. – “гонконгський грип” (серотип Н3N2)
1977 р. – “російський грип” (серотип Н1N1)

А,В,С.
Мають поверхневі антигени – гемаглютинін (Н) і нейрамінідазу (N). Вони

є факторами агресії вірусу грипу, мають здатність змінюватися. Внаслідок чого з’являються нові антигенні варіанти вірусів, їх прийнято позначати короткою формулою, що включає рід вірусу, тип його гемаглютиніну і нейрамінідази. Наприклад: А (Н3N2). А (Н1N1). А (Н2N2).

Відомі випадки зараження людей вірусами грипу тварин, удавалося також і

у тварин виділяти “людські” віруси. Існує гіпотеза про генетичну рекомбінацію між цими вірусами.
Механізм передачі збудника – повітряно-крапельний. Сприйнятливість дуже висока. Захворювання має виражений сезонний характер.
Епідемії грипу виникають через кожні 1-2 роки.

інтервал між епідеміями 2-3 роки;
вірус грипу типу В –

через 4-5 років;
вірус типу С- спорадичні випадки захворювання

початку захворювання.
У випадку розвитку ускладнень – до 2 тижнів.

Механізм передачі – повітряно-крапельний.
Випадки захворювання можуть бути круглий рік, але епідемічні спалахи бувають у холодний період року.

репродукція вірусу в епітелії дихальних шляхів;
вірусемія, токсичні й токсико-алергічні

реакції;
ураження дихальних шляхів;
можливість бактерійного ускладнення;
реконвалесценція.
Отже, вірус грипу створює:
цитопатичну (цитолітичну) дію на епітелій бронхів і трахеїв;
вазопатичну (вазопаралітичну) дію (повнокрів’я, геморагія);
імуносупресивну дію.

2-3 діб.
Захворювання починається гостро.
Виділяють 2 основних синдроми: інтоксикаційний та

катаральний.
Біль у м’язах, суглобах, загальна слабість.

лобно-скроневих ділянках, очних яблуках, надбрівних дугах;
Сухість у роті, затруднення носового

дихання;
На 2-3 добу - сухий надсадний кашель, з’являється нежить, з 3-4 доби - слизоподібне харкотиння;
У неускладнених випадках лихоманка триває від 1 до 6 діб.

в мозок, паралічі
Синдром Гієна-Барре (інфекційно-алергічний полірадикулоневрит)
Синдром Рея (енцефалопатія і жирова

дистрофія печінки у дітей)
Синдром раптової смерті
Міокардит і ендокардит інфекційно-алергічний

важкому перебігу – лімфопенія
РФА - флуоресціюють комплекс антиген-антитіло у

мазках зі слизової носа
РЗК, РГГА, РНГА - чотириразове наростання титру антитіл в динаміці через 7-10 днів
виділення вірусу на курячих ембріонах (використовують рідко)
ПЛР: визначення РНК вірусу в матеріалі (змиви з носоглотки, кров, секційний матеріал тканини легень)

Грип,ідентифікований (спричинений вірусом Н..N...) або неідентифікований,форма тяжкості (легка, середньої тяжкості,

тяжка), ускладнення
Критерії тяжкості – вираженість інтоксикації, гарячки, термін появи і характер ускладнень

супутніми захворюваннями: цукровий діабет, захворювання легень, бронхів, серцево-судинної системи, хворобами

крові, імунної системи, ЦНС, нирковою недостатністю
Особи віком від 60 років, діти перших 3 років життя

свідомості
Повторне блювання
Менінгеальний синдром
Геморагічний синдром
Судомний синдром
Діарея більше 3-4 рази на

добу

лікування в ВІТ: сатурація 30/хв., ЧСС >130/хв.,

судоми, розлади свідомості, гіпертермія, серцево-судинна недостатність, недостатність інших органів і систем.
2 група – хворі, які потребують лікування в стаціонарі: сатурація >90%, частота дихання >22/хв., ЧСС >100/хв., задуха, фізикальні зміни в легенях, геморагічні прояви, блювання і діарея >3 рази на добу, брадикардія, гіпотензія, збудження чи млявість, вагітні з проявами респіраторної інфекції, супутня патологія, діти із шкіл-інтернатів та сімей соціального ризику.
3 група – хворі, які можуть лікуватися в амбулаторних умовах: сатурація >90%, частота дихання <22/хв., ЧСС <100/хв., без дихальних розладів, вагітні з нормальною температурою та відсутністю акушерських скарг.

Етіотропна терапія:
Оселтамівір (таміфлю) 75 мг  2 р/день, 5

днів
Занамівір 5 мг  2 р/день в інгаляціях, 5 днів

мг  2 р/день в ІІ-ІІІ добу;
Амантадин 100 мг/добу;
Арбідол 200

мг  3 р/день, 5 днів;
Інтерферони (лаферобіон, лаферон) 500 тис.  2 р/день інгаляторно;
Специфічний імуноглобулін 0,2 мл/кг в/м щоденно перші 3 дні захворювання;
Індуктори ендогенного інтерферону (амізон, кагоцел, аміксин, циклоферон, протефлазид, імунофлазид, флавозид) тривалістю 5-7 днів.

дозах протипоказаний!
Інгібітори протиолізу (гордокс, контрикал)
Антигістамінні засоби: дезлоратадин, лоратадин, цетирізин, акривастін,

клемастин
Симптоматична терапія:
Від нежиті: ксилометазолін, оксиметазолін, нафазолін
Від кашлю: ацетилцистеїн, амброксол, бромгексин, мікстура з термопсисом, синупрет, корінь солодке, лужні інгаляції
Антибіотики при появі ознак бактерійної інфекції, пневмонії (гарячка > 5 днів):
амінопеніциліни, захищені клавулановою кислотою, цефалоспорини ІІІ покоління, макроліди, респіраторні фторхінолони
При ГРДС, пневмонії:
Неінвазивна киснева терапія (сатурація крові <90%)
ГКС (10-15 мг/кг)
Рестриктивний режим введення рідини
Капіляростабілізуючі засоби (корвітин, аскорутин)

мг х 1р/тиждень - 8 тижнів
Оселтамівір (таміфлю) 75 мг х

2 р/день 5-10 днів (при пандемічному грипі)
Ремантадин 50 мг х 2 р/день 5-15 днів (при сезонному грипі А)

яке характеризується ураженням верхніх дихальних шляхів із переважанням трахеобронхіту, що

супроводжується вираженою інтоксикацією і гарячкою.
Під час епідемічних спалахів хворіє до 30-50 % населення ураженого регіону, що призводить до великих економічних витрат.
Резервуаром і джерелом інфекції є хвора людина. Механізм передачі — повітряно-краплинний. Сприйнятливість до грипу майже всеосяжна. Імунітет нетривалий, видо-, субтипо- і серотипоспецифічний.

поява катарального синдрому відбувається пізніше, ніж інтоксикаційного. Гарячка при грипі

триває 4-5 діб; подовження цього періоду зазвичай зумовлене розвитком різних ускладнень. Характерний прояв респіраторного ураження — трахеобронхіт; дуже специфічним є відчуття дертя за грудниною.
Ускладнення грипу можна умовно поділити за характером збудника — спричинені безпосередньо вірусом грипу або вторинною мікрофлорою.

і занамівір. Провідним напрямом лікування в типових випадках є патогенетична

терапія (пероральна детоксикація, відхаркувальні засоби тощо).
Для специфічної профілактики грипу проводять щеплення інактивованими грипозними вакцинами. Розрізняють цільновіріонні, спліт-вакцини і субодиничні вакцини.

слабо (нездужання, головний біль, ломота в тілі). Зовнішній вигляд не

змінений.
Типовим для парагрипу є:
повільний, млявий розвиток хвороби;
невисока, але триваліша лихоманка;
слабо виражені загальнотоксичні явища;
помірні катаральні явища;
грубий сухий кашель;
ларингіт (ураження гортані, часом із синдромом стенозу гортані);
не спостерігається біль в очних яблуках;
немає пастозності, гіперемії обличчя, кон’юнктивіту;
не спостерігаються епідемії.

днів
Захворювання починається з катаральних явищ. Загальнотоксичні симптоми виражені помірно. Температура

триває довше, ніж при грипі - 10 днів і більше.
У гарячковому періоді - головний біль, ломота в тілі, слабкість, блідість.
Характерними є фарингіт, тонзиліт, кон’юнктивіт, полілімфаденопатія, гепатолієнальний синдром, діарея.

діарея;
геморагічний цистит.

органів дихання (бронхіт, бронхіоліт, пневмонія).
Для респіраторно-синцитіальної інфекції типово:
ураження нижніх

відділів дихальних шляхів, помірно виражені загальнотоксичні симптоми;
раннє виявлення клінічних і рентгенологічних ознак бронхіту, бронхіоліту, нерідко з астматичним компонентом.
часте ускладнення - пневмонії.

характеризується слабо вираженими симптомами загальної інтоксикації і переважним ураженням слизової

оболонки носа.
Інкубаційний період в середньому 2-3 дні.
Провідний симптом - ринорея. Загальні ознаки виражені слабо. Температура підвищується до субфебрильних цифр (2 дні), інтоксикації немає.
Спочатку появляється закладеність носа і незначні виділення з носа, а через декілька годин розвивається риніт з ринореєю.
В період вираженого риніту спостерігається чхання, сльозотеча, фарингіт.

та лабораторній діагностиці :
1. Висока лихоманка у поєднанні з утрудненим

диханням та кашлем.
2. Водяниста діарея.
3. Наявність повідомлень про спалах пташиного грипу в регіоні, де живе пацієнт, серед тварин чи у випадках масової загибелі птахів.
4. Відомості про виїзд пацієнта в країни, де є спалах грипу, спричиненого вірусом грипу типом А (H5N1) серед тварин, особливо свійських.
5. Контакт з хворим, у якого підтверджено інфікування вірусом грипу типу А (H5N1) за 7 днів до появи клінічних симптомів у пацієнта.
6. Контакт з хворим на ГРЗ нез’ясованої етіології, яке закінчилося летально, за 7 днів до появи клінічних симптомів хвороби у пацієнта.
7. Врахування професійного ризику зараження пацієнта (робота з тваринами).

дихальних шляхів, які супроводжуються помірною загальною інтоксикацією й ураженням дихальних

шляхів, кон'юнктив і лімфатичних вузлів. Це найпоширеніша патологія, на яку припадає до 90 % усіх інфекційних хвороб. До ГРВІ нині належать аденовірусна і риновірусна інфекції, парагрип, респіраторно-синцитіальна, коронавірусна, бокавірусна, метапневмовірусна інфекції.
Джерелом збудника при ГРВІ є хворі з вираженими або стертими формами хвороби, рідше — здорові вірусоносії. Зараження відбувається за допомогою повітряно-краплинного механізму передачі — під час розмови, кашлю, чхання. Велика кількість серотипів більшості збудників ГРВІ і типоспецифічність імунітету є причиною того, що на ці недуги люди хворіють багаторазово протягом життя. Рівень захворюваності підвищується в осінньо-зимовий період і ранньою весною, за вологої і холодної погоди.

апарату, очей, травного каналу. Аденовіруси виявляють тропізм до клітин епітелію

дихальних шляхів і лімфоїдної тканини.
Риновірусна інфекція характеризується гострим ринітом (нежитем); зумовлює до 40 % усіх захворювань на ГРВІ. Риновіруси розмножуються в клітинах епітелію носової порожнини, спричиняючи місцеву запальну реакцію з вираженим набряком тканин і рясною секрецією. На відміну від інших ГРВІ риновірусна інфекція не чинить безпосереднього ушкодження циліндричного миготливого епітелію; насамперед зазнає ушкодження плоский епітелій, що вкриває носові ходи.

а у дітей — з виникненням несправжнього крупу. Тривале виживання

вірусів парагрипу на об'єктах довкілля створює можливість механічної побутової передачі та внутрішньолікарняного поширення. До найчастіших симптомів парагрипу належать нежить, грубий сухий кашель (гавкаючий), біль у горлі, сиплість голосу.
Респіраторно-синцитіальна інфекція перебігає зі звичайними симптомами ГРВІ, але з тенденцією до виникнення бронхіоліту в дітей молодшого віку й осіб похилого віку. Провідною ланкою в патогенезі є порушення дренажної функції бронхового дерева. Вірус тропний до клітин легень, бронхіол і бронхів.

незначно вираженою інтоксикацією зі сприятливим прогнозом, за виключенням ТГРС. Коронавіруси

містять оболонку з ворсинками, яка прикріплюється до вібріону за допомогою вузького стебла і розширюється до дистального кінця, нагадуючи сонячну корону під час затемнення.
Бокавірусна інфекція проявляється розладами з боку дихальних шляхів і частим гастроентеритом. Філогенетичний аналіз бокавірусу виявив його схожість із бичачим (bovine) і собачим (canine) парвовірусами, звідки і його назва — boca.
Метапневмовірусна інфекція найчастіше характеризується звичайними симптомами ГРВІ, але в певних випадках розвиваються тяжкі ураження нижніх відділів дихальних шляхів у групах ризику. Зараження метапневмовірусом із тяжкими наслідками часто відбувається в реципієнтів стовбурових клітин, при пересадці легеневої тканини.

здорових осіб:
дотримуйтесь відстані не менше 1 метра від будь-якої людини

з грипоподібними симптомами, скорочуйте час при тісному контакті з людьми, які можуть бути хворими;
скорочуйте час, проведений у місцях масового скупчення людей;
утримуйтеся від дотику руками до рота і носа;
дотримуйтесь гігієни рук, часто мийте їх з милом або очищуйте за допомогою антисептиків на основі спирту, особливо якщо торкаєтеся рота і носа або потенційно забруднених поверхонь;
якомога частіше провітрюйте жи­тлові приміщеннях;
ведіть здоровий спосіб життя — необхідно висипатись, правильно харчуватися та зберігати фізичну активність.

почуваєте;
часто провітрюйте приміщення;
повідомте родині та друзям про вашу хворобу та

намагайтеся уникати контактів із іншими людьми;
використовуйте маску, щоб стримати поширення крапель під час розмови, коли ви перебуваєте поблизу інших людей;
обов'язково прикривайте рот і ніс при кашлі та чханні за допомогою тканини або інших матеріалів, щоб стримувати рідину з дихальних шляхів. Утилізуйте матеріал відразу після використання або виперіть його.
якщо ви не маєте поруч серветки, коли ви кашляєте або чхаєте, прикривайте рот зігнувши руку в лікті, після цього одяг слід випрати;
ретельно мийте руки одразу після контакту з виділеннями з дихальних шляхів (рота, носа);
викличте лікаря додому, для огляду і призначення лікування.

Київ: ВСВ «Медицина», 2012. – С. 230-259.
Б.М. Дикий, З.М. Митник,

О.Я. Пришляк, І.Г. Грижак, О.Є. Кондрин. Практична інфектологія. – Івано-Франківськ, 2010. – С. 87-95.
Возіанова Ж.І. Інфекційні і паразитарні хвороби – Київ: Здоров”я, 2001. – Т.1. – С. 60-126.
Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині/За ред. Андрейчина М.А. – Тернопіль: «Укрмедкнига», 2007. – С. 120-135.
Інфекційні хвороби / за ред. М.Б.Тітова.- К.: Вища шк., 1995.- С. 241-262.