Слайд 1Лекція з дисципліни
«ІСТОРІЯ СВІТОВОГО ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ»
ФРАНЦУЗЬКА ЛІТЕРАТУРА
ХХ
СТОЛІТТЯ
Історико-літературна мультимедійна лекція
для студентів спеціальності
«Видавнича справа та редагування»
Викладач
Левицька О. С.
© Левицька О. С., 2008
Слайд 2ПЛАН
Особливості розвитку французької літератури ХХ століття.
Сюрреалізм у поезії. Творчість Ґ.
Аполлінера.
Французька модерністська проза.
Творчість Марселя Пруста.
Творчість Альбера Камю та Жана-Поля Сартра.
Розвиток «нового
роману» (антироману) у французькій літературі середини ХХ століття.
«Театру абсурду» у французькій літературі середини ХХ ст.: творчість Ежена Йонеско та Семюеля Беккета.
Слайд 3КЛЮЧОВІ ІСТОРИЧНІ ПОДІЇ ФРАНЦІЇ ХХ СТОЛІТТЯ
І Світова війна (1914–1918).
ІІ
Світова війна (1939–1944).
Париж стає центром розвитку мистецтва (літератури, кіно, театру,
малярства, музики та ін.).
Слайд 4ПРОВІДНІ НАПРЯМИ ФРАНЦУЗЬКОЇ
ЛІТЕРАТУРИ ХХ СТОЛІТТЯ
Слайд 6ПРЕДСТАВНИКИ
А. Моруа
А. де Сент-Екзюпері
Г. Аполлінер
Л. Арагон
А. Жід
А. Барбюс
Ж.-П. Сартр
Р.Мерль
А. Камю
А.
Франс
С. де Бовуар
Ф. Моріак
Слайд 7НЕРЕАЛІСТИЧНІ ТЕЧІЇ
ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ ст.
Слайд 9ОЗНАКИ АВАНГАРДИЗМУ
АВАНГАРДИЗМ (від avant garde — передовий загін).
Характеризується розкриттям кризових
хворобливих явищ у житті і культурі, які подаються у гіпертрофованій
формі, запереченням традицій та пошуками супернової естетики. Має більш радикальні та екстремальні форми, аніж модернізм.
Авангардистскі течії продовжують традиції символістів та імпресіоністів.
Слайд 10СЮРРЕАЛІЗМ
Сальвадор Далі
Сон, навіяний польтом джмеля довкола граната
Слайд 11СЮРРЕАЛІЗМ
Сальвадор Далі. Постійність пам’яті, 1931
Слайд 12СЮРРЕАЛІЗМ
Обкладинка першого номера журналу, 1924 р.
Анрі Массон.
Автоматичне письмо
Слайд 13СЮРРЕАЛІЗМ
Сюрреалізм у кіно.
Андалузький пес, 1928 р.
Анрі Бретон.
Маніфест сюрреалізму
Слайд 14ҐІЙОМ АПОЛЛІНЕР
(1880–1918)
(Вільгельм-Альберт-Володимир-Олександр-Аполінарій Костровицький)
Слайд 15АПОЛЛІНЕР НА ПОЛОТНАХ ХУДОЖНИКІВ
Моріс де Вламінк
Портрет Аполлінера
Анрі Руссо
Шарж »Муза, яка
надихала поета»
Г. Аполлінер, М. Лорансен
Слайд 16«БЕСТІАРІЙ, або Кортеж Орфея», 1911
І ти п’єш алкоголь цей палкий
як життя
Життя що ти п’єш як п’янюче пиття…
Ґ. Аполлінер
Слайд 17«АЛКОГОЛІ» (1913)
Зібрано найкращі поезії зі створеного письменником за 15
років.
У віршах немає знаків пунктуації (внаслідок друкарської помилки, а
не задуму автора).
Головна тема збірки — поет і сучасність, інтимне і суспільне в житті людині.
Слайд 18«КАЛІГРАМИ. ВІРШІ МИРУ І ВІЙНИ», (1918)
Назва збірки пов’язана з експериментами
з поетичною формою: вірші написані таким чином, що їхній текст
створює своєрідний малюнок (будинок, зірка, лінії дощу).
Тема збірки:
засудження війни,
усвідомити долі світу з точки зору вічності.
Зарізана голубка стала праобразом голубки П. Пікассо.
Слайд 19ТВОРЧІСТЬ АПОЛЛІНЕРА
У 1900-ті роки письменник захоплюється живописом, особливо кубізмом, який
спонукає його до пошуку нових форм у поезії.
Кубісти прагнули
розкласти світ на геометричні складники, проаналізувати форму, деформувати її. Аполлінер товаришує з П. Пікассо.
Слайд 20Експериментальність у змісті та формі;
поезія як своєрідне здивування від життя
і людини, шукання нових форм відображення буття;
вміння перетворити банальні
речі у поезію, навіть розмови і метро;
звернення до фольклорних форм, що не характерно для елітарної поезії;
ліризація оповіді;
створив об’ємний вірш з елементами героїки та інтимності, сатири та ліризму, фантастики і реальності;
використання мотивів лірики трубадурів у любовній ліриці.
Слайд 21СЮРРЕАЛІЗМ ПОЕЗІЇ АПОЛЛІНЕРА
Протиставлення ліриці символістів та імпресіоністів.
Поет називав своє мистецтво
«новим реалізмом», «надреадізмом», «сюрреалізмом».
Термін сюрреалізм з’явився у 1917 році.
Для поета сюрреалізм був перш за все засобом пізнання світу.
У сюрреалізмі він бачив «вихідну точку для вияву нового духу».
Поезія — своєрідне здивування від життя і людини, шукання нових форм відображення буття.
Хоча Аполлінер і стояв біля витоків сюрреалізму, його творчість багатогранніша і ширша за естетичну програму сюрреалізму.
Слайд 22НОВАТОРСТВА АПОЛЛІНЕРА
Вміння об’єднати розрізнені елементи — фантастику і реальність, героїку
та інтимність, сатиру та ліризм…
Зародження нового стилю — «поетичний реалізм».
Поетизація буденності.
Звернення до фольклорних форм, що не характерно для елітарної поезії.
Створив жанр поезії-розмови, поезії-прощання, врша-події.
Збагатив асоціативну образність.
Слайд 32«ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ»
О постаті убиті любі
О дорогі розквітлі губи
Міє
Мареє
Єтто Лорі
Анні і ти Маріє
Де ви дівчата
Я вас питаю
Та біля
водограю
Що плаче й кличе
Голубка маревіє
Душа моя в тремкій напрузі
Де ви солдати мої друзі
Де ви Бійї Даліз Реналь
Печальні ваші імена
Як у церквах ходú луна
Слайд 33«ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА Й ВОДОГРАЙ»
Б'ють відгомоном до небес
Ви в сонну воду
глядитесь
І погляд ваш вмирає десь
Де Брак де Макс Жакоб Дерен
Що
в нього очі як той Рейн
Де милий Кремніц волонтер
Вже може їх нема тепер
Душа ятриться з непокою
I водограй рида зі мною
А як вони іще живі
Десь б'ються на Північнім фронті
Тим олеандри всі в крові
I сонце ранене в траві
На багрянистім горизонті
Слайд 38МОДЕРНІЗМ
з фр. сучасний, найновіший
Термін «модернізм» трактується у двох значеннях:
нереалістичне
мистецтво загалом;
власне модерністські школи ХХ ст.
МОДЕРНІЗМ — загальна назва
нових літературно-мистецьких течій ХХ століття нереалістичного спрямування, що виник як заперечення традиційних форм та естетики минулого.
Слайд 39ОЗНАКИ МОДЕРНІЗМУ
погляд на світ, суспільство, історію як на абсурд, хаос,
зло;
людина і модернізмі — істота слабка, втрачена, беззахисна, розгублена, самотня;
нігілізм;
розірваність
свідомості, фрагментарність;
увага до внутрішнього світу особистості;
поглиблений психологізм;
Слайд 40ОЗНАКИ МОДЕРНІЗМУ
хворобливе сприйняття дійсності, нестандартний погляд на життя і суспільство
(чим більше розвивається суспільство, тим глибший моральний занепад (Ніцше));
відчуження;
ідея абсурдності
світу;
пріоритет особистого перед суспільним;
художня дійсність має мінімум зв’язків з реальністю (мистецтво – це окремий світ, а не реальність).
Слайд 41ОЗНАКИ МОДЕРНІЗМУ
прагнення показати, що мистецтво — окремий світ, а зовсім
не реальність;
акцент на естетичній функції, заперечення виховної;
асоціативність;
активний пошук нових форм
вираження;
синтез різних видів мистецтва;
заперечення обов’язків мистецтва перед суспільством та історією;
Слайд 42ОЗНАКИ МОДЕРНІЗМУ
творення нової художньої реальності, рівнозначної дійсності та експерименти (літературна
гра) з нею;
зменшення значення сюжету у творі, натомість більший акцент
на почуттях і сумнівах героя;
бажання в інших формах показати життя (тому модерністів ще називають формалістами).
Слайд 43МОДЕРНІЗМ
Хронологічні межі: 10-20-ті рр. ХХ століття — середина ХХ століття.
Засновники
модернізму
Слайд 45МАРСЕЛЬ ПРУСТ (1871-1922)
Французький письменник
та літературний критик
Лауреат Гонкурівської премії
Слайд 46ЕПОПЕЯ
»У ПОШУКАХ ВТРАЧЕНОГО ЧАСУ»
Слайд 47НОВАТОРСТВО М. ПРУСТА
«Потік свідомості» – техніка, засіб зображення психіки людини
безпосередньо, «зсередини» як складного та плинного процесу.
Техніка потоку свідомості –
спосіб оповіді, який полягає в тому, щоб показувати психічний процес докладно з найточнішою фіксацією думок, почуттів, підсвідомих поривів у вигляді «потоку» чи «ріки».
Слайд 48ПОТІК СВІДОМОСТІ
«Свідомість ніколи не вимальовується самому собі роздрібненою на шматки.
В ній немає нічого такого, що могло б зв’язуватися в
ряд чи ланцюг...
Ми то бачимо, то чуємо, то розмірковуємо, то бажаємо, то згадуємо то сподіваємося, то любимо, то ненавидимо; і ми знаємо, що наша свідомість сповнена поперемінно сотень інших способів.... Свідомість ... тече. Тому метафора «потік» чи «ріка» найточніше відбиває свідомість».
В. Джеймс
Слайд 50ЦИТАТА
»Тільки-но чай з розкришеним тістечком торкнувся мого піднебіння, я здригнувся,
відчувши, ніби в мені діється щось незвичайне. Якесь окремішнє, невмотивоване
раювання наринуло на мене… всі квіти в нашому садку і в парку пана Свана, латаття Вівонни, добрі міщани, їхні оселі, церкви, ціле Комбре з його околицями – все, що наділено формою і ядерне, все це зринуло – місто і садки – з моєї філіжанки чаю».
Слайд 51Перекладачі творів М. Пруста
Українською роман переклав Анатоль Перепадя.
Роман виходив з
друку у видавництві »Юніверс» з 1997 по 2002 рік.
А. Перепадя
став лауреатом премії Г. Сковороди за переклад творів М. Пруста.
Слайд 52»АСТ»
»Золотий фонд світової класики»
»АСТ»
»Класика»
КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ
Слайд 53»АЗБУКА-КЛАСИКА»
»АЛЬФА-КНИГИ»
КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ
Слайд 54ВИДАВНИЦТВО »АМФОРА»
КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ
Слайд 56ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ
у перекл. з лат. — існування
Зародився після І Світової війни,
найбільший розквіт — 1940–60-і рр.
Сформувався як філософська течія, але
став течією літературною.
Перехід у літературу здійснили Ж.-П. Сартр і А. Камю.
Слайд 57ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ
Філософські проблеми у художніх творах:
сутність людської особистості, існування;
свобода індивіда;
відчуження;
міжособистісні
відносини;
етична позиція, роль уяви.
Слайд 58ПРЕДСТАВНИКИ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ
Мартін Гайдеггер
Жан-Поль Сартр
Карл Ясперс
Альбер Камю
Франц Кафка (один із зачинателів);
Кобо Абе;
Валер’ян Підмогильний;
Іван Багряний;
Тодось Осьмачка;
Василь Барка;
Валерій Шевчук;
Василь Стус та інші.
Слайд 59ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ
існування передує сутності;
світ хаотичний і абсурдний, людське існування
беззмістовне, розум людини безсилий, діяльність безцільна;
людина самотня, самодостатня, охоплена страхом
і тривогою;
поведінку людини визначає її свідомість.
Слайд 60ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ
основне положення — свобода вибору.
особистість вилучена з будь-яких
систем, але не нехтує середовищем; її буття — переважно протидія
середовищу;
світ — це хаос і абсурд, що в нього людський розум прагне внести лад, логіку, сенс (це Сізіфова праця, бо розум ніколи не досягне мети, але й не примириться з абсурдом);
Слайд 61ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ
особистість намагається не допустити вторгнення суспільства у його
духовну сферу.
зміст свободи – у виборі.
Немає об’єктивних моральних правил, які
б направляли індивідуума, як немає і наперед заданої суті людської, яка б указувала напрям життя.
Слайд 62АЛІТЕРАТУРА
»драма абсурду»
»новий роман»
Вперше термін вжив Клод Моріак 1958 року
у праці «Сучасна література».
Слайд 63В алітературі немає основних ознак та елементів словесного мистецтва:
відображення
дійсності,
образу,
героя,
сюжету і фабули,
конфлікту,
емоцій, і
нтриги,
зав’язки та
розв’язки,
комунікативних завдань і функцій,
логіки характеру,
мотивованих вчинків тощо.
АЛІТЕРАТУРА
Слайд 64ТЕАТР АБСУРДУ
«Театр абсурду» — найбільш значне явище театрального авангарду середини
XX століття.
Класичним періодом «театру абсурду» були 1950-ті – поч.
1960-х років.
Кін. 1960-х — міжнародне визнання «абсурдистів»:
Е. Йонеско обрали членом Французької академії;
С. Беккет отримав Нобелівську премію.
Слайд 65абсурдисти вважають, що комічне — це трагічне, а трагедія —
це сміховинне.
поєднання не лише елементів різних драматичних жанрів, а
й загалом — елементи різних сфер мистецтва (пантоміма, хор, цирк, мюзик-хол, кіно).
ТЕАТР АБСУРДУ
Слайд 66в основі драм — глобальний песимізм, трагедія людини в сучасному
світі;
інтелектуальний цирк, гра без правил, філософська клоунада;
відсутність реалістичності та психологізму
у зображенні персонажів;
відсутність соціального і художнього аналізу дійсності;
у цих п’єса не бачили ніякого сенсу та виховного значення.
ТЕАТР АБСУРДУ
Слайд 67в основі драм — глобальний песимізм, трагедія людини в сучасному
світі;
інтелектуальний цирк, гра без правил, філософська клоунада;
відсутність реалістичності та психологізму
у зображенні персонажів;
відсутність соціального і художнього аналізу дійсності;
у цих п’єса не бачили ніякого сенсу та виховного значення.
ТЕАТР АБСУРДУ
Слайд 68нетиповість ситуацій;
«ляльковість» героїв;
надмірна умовність;
звернення до «чистих» образів, фольклору, міфу, дитячої
творчості, сновидінь. звідси увага до мови та експериментування;
демонструє глухий кут
людського існування.
ТЕАТР АБСУРДУ
Слайд 69в основі драм — глобальний песимізм, трагедія людини в сучасному
світі;
інтелектуальний цирк, гра без правил, філософська клоунада;
відсутність реалістичності та психологізму
у зображенні персонажів;
відсутність соціального і художнього аналізу дійсності;
у цих п’єса не бачили ніякого сенсу та виховного значення.
ТЕАТР АБСУРДУ
Слайд 70абсурд (не відсутність змісту, а зміст, що є неявним);
засоби театру
абсурду: нісенітниця, безглуздя, блюзнірство, парадокс, гротеск;
відсутність персонажів з правдоподібною психологією
поведінки;
навмисне порушення логіки оповіді чи дії.
ТЕАТР АБСУРДУ
Слайд 72ПРЕДСТАВНИКИ
Ежен Йонеско,
Артюр Адамов,
Семюель Беккет,
Фернандо Аррабаль,
Жан Жене,
Гарольд Пінтер,
Норман
Фредерік Сімпсон,
Едвард Олбі,
Макс Фріш,
Гюнтер Ґрас,
Ігор Костецький
Слайд 73«НОВИЙ РОМАН»
(або АНТИРОМАН)
Термін Ж.-П. Сартра (вжито у передмові до роману
Н. Саррот «Портрет невідомого»).
Виник у кін. 1950-х р. у Франції.
Більшої популярності набув в Америці.
ТЕОРЕТИЧНІ ПРАЦІ
Наталі Саррот «Ера підозр», 1956;
Роб Грійє «За новий роман», 1963;
Клод Моріак «Сучасна література, 1958.
Слайд 74ОЗНАКИ «НОВОГО РОМАНУ»
виник як заперечення традиційного «бальзаківського роману» з його
канонами, нормами, формальною організацією;
принци новороманістів: не створювати нові жанрові ознаки
чи новий спосіб писання, а відкидати;
продовжували традиції Джойса і Пруста, вважали, що вони здійснили велику літературну революцію;
«Новий роман» оголосив, що мистецтво має бути аполітичним, але сам ніколи не займав нейтральної позиції, бо виник з метою нейтралізувати соціальнозначущу літературу, натхненну ідеалами Опору.
Слайд 75ОЗНАКИ «НОВОГО РОМАНУ»
агресивне неприйняття усього, що мислиться під назвою роман;
відмова
від традиційної структури роману;
відмова від хронологічної визначеності подій, причинно-наслідкових зв’язків,
внутрішнього сюжетного розвитку, від психології і соціально обумовленого характеру;
відмовляються розуміти роман як «історію». На перший план висувають текст;
протиставляють непрозорість нового тексту традиційній ясності і зрозумілості.
Слайд 76ОЗНАКИ «НОВОГО РОМАНУ»
новороманісти вважали, що традиційний старий роман — рутинне
явище у сучасному мистецтві;
оголосили про смерть роману з його ідеями,
персонажами, сюжетними лініями;
анахронічними вони вважали навіть романи Сартра і Камю;
прагнуть реформи роману, експериментують;
«роман не виражає, а шукає, причому шукає самого себе» (Ален Роб-Грійє);
у Стендаля «Дзеркало, з яким ідеш по дорозі». Персонажі старого реалістичного роману уже не здатні увібрати в себе сучасну психологічну реальність, від персонажа залишилася лише тінь (Саррот). Персонажі — це пережитки минулого.
Слайд 77ОЗНАКИ «НОВОГО РОМАНУ»
Роб-Грійє вважає, що автори персонажів з іменем і
прізвищем, родичами та спадковістю, професією та власністю, характером та минулим,
не здатні запропонувати нічого, крім маріонеток...
замість персонажа — різні пласти зовнішнього і внутрішнього світу.
«коротка проза» — замість довгого роману, але вона ближча не до оповідання, а до роману.
песимізм, розпад цінностей. Новий роман бунтує проти епохи породження цінностей.
вони бунтують проти нового роману, проти його заангажованості, «інструментальності».
Слайд 78ОЗНАКИ «НОВОГО РОМАНУ»
вимагають від читача нового погляду на світ, нового
читання і сприймання;
оголосили свою творчість асоціальною і автономною;
збережена описовість у
відображенні дійсності, але це не об’єктивна передача зовнішніх образів та речей, ці речі позбавлені навіть функціональних властивостей.
Слайд 79«НОВИЙ РОМАН»
Розвиток антироману мав своє продовження у течії «шошизм» (школа
речей) (Ален Роб-Грійє):
натуральна точність відтворення речей, фіксація деталей, інтер’єрів, екстер’єрів,
людської зовнішності, одягу;
намагання через зовнішнє дістатися до потаємних глибин свідомості;
відмовляються звертати увагу на людину і переносять її на речі, які є головними, а людина — лише свідок їхнього існування. Речі є самоцінними, вони важливі тим, що існують, а не тим, кому належать, вони важливіші від людини — спустошеної і нещасної, бо на відміну від людини — стабільніші.
Слайд 80ПРЕДСТАВНИКИ «НОВОГО РОМАНУ»
Ален Роб-Грійє
Наталі Саррот
Клок Моріак
Клод Сімон
Мішель Бютор
Семюель Беккет
