Слайд 1ЛЕКЦІЇ
з навчальної дисципліни
„ҐРУНТОЗНАВСТВО ТА МЕХАНІКА ҐРУНТІВ”
для студентів напряму
0921 “Будівництво”,
фахове спрямування “Автомобільні дороги та аеродроми”, “Мости і
транспортні тунелі”, “Будівництво та експлуатація аеродромів”,
(в рамках кредитно-модульної системи організації навчального процесу)
Лектор: професор, доктор технічних наук Мозговий Володимир Васильович (завідувач кафедри дорожньо-будівельних матеріалів і хімії)
Слайд 21. Обчислити:
2. Знайти похідну для функції
3. Напишіть формули:
для
визначення площі трикутника
для визначення об’єму конуса
4. Запишіть хімічну формулу:
води;
соляної
кислоти;
кухонної солі.
5. Запишіть закони фізики:
другий закон Ньютона;
закон Ома;
закон Архімеда.
6. Що твердіше мармур чи кварцит?
Вхідний контроль
Слайд 3Лекція №1
Фізичні властивості ґрунтів.
Фазовий склад грунтів та його характеристики
Слайд 4План
Структура дисципліни
Література
Ґрунт, як об’єкт транспортного будівництва (С/Р)
Фізичні властивості грунтів
Фазовий
склад грунтів та його характеристики
Слайд 51.СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
„ҐРУНТОЗНАВСТВО ТА МЕХАНІКА ҐРУНТІВ” ЗА МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ
Слайд 7РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА ЕЛЕМЕНТАМИ ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ ПРИ ПОТОЧНОМУ ОЦІНЮВАННІ ЗНАНЬ
відвідування
лекцій - 0,5 бала за 1 лекцію,
активність на лекціях
- до 2 балів за відповідь поточного контролю на лекції,
відвідування лабораторних занять - 0,5 бала за 1 заняття,
активність на лабораторних заняттях - 1 бал за ретельність виконання робіт на занятті,
захист лабораторних робіт - до 3 балів
модульний контроль № 1 до 19 балів
модульний контроль № 2 до 18 балів
наукова робота - до 15 балів.
РАЗОМ 115 БАЛІВ
Слайд 82. Література:
Бабков В.Ф., Безрук В.М. – “Основи грунтознавства та механіки
ґрунтів”, М., 1986.
Зоценко М.Л., та ін. “Інженерна геологія, механіка ґрунтів,
основи і фундаменти”. – К.: Вища школа,1992. – 404с.
Конспект лекцій.
Методичні вказівки з лабораторних робіт.
Періодичні видання: Журнал “Основи, фундаменти та механіка ґрунтів”, Журнал “Автошляховик України”, Вісник НТУ та ін
Нормативні документи.
Інтернет-інформація.
Слайд 93. Ґрунт, як об’єкт транспортного будівництва
Ґрунтознавство та механіка ґрунтів– наукова
дисципліна, яка вивчає фізичні та механічні властивості ґрунтів, а також
процеси, що в них відбуваються під впливом природно-кліматичних факторів та навантажень відносно проектування, будівництва та експлуатації інженерних споруд.
Грунтознавство та механіка ґрунтів є базовою дисципліною для наступного вивчення спеціальних дисциплін.
Слайд 10Мета вивчення дисципліни - засвоїти принципи визначення умов роботи ґрунту
в основах інженерних споруд, методи визначення властивостей та прогнозування поведінки
ґрунтів під дією навантаження шляхом проведення відповідних розрахунків, а також способи поліпшення ґрунту для підвищення опору дії навантаження.
Слайд 11
На початку 21століття інженерними спорудами покрито біля 15% поверхні
земної суші. В світі приблизно 1,5 млн км залізничних та
12 млн. км автодоріг з твердим покриттям. Будуються все більш високі будинки та важкі споруди. Споруди все більше заглиблюють в ґрунт.
Слайд 12Ґрунтом називають будь-яку гірську породу або відходи виробничої діяльності людини,
які використовуються в будівництві як грунтова основа, середовище або матеріал.
Грунтова
основа – частина грунтового масиву, яка безпосередньо через фундаменти будівельних споруд або через дорожнє чи аеродромне покриття сприймає навантаження деформується під його дією.
Фундамент – заглиблена в ґрунт конструкція, влаштована між спорудою та грунтовою основою.
Слайд 13 Вартість земляного полотна автомобільної дороги та аеродрому становить 20 –
30% від вартості дороги, при спорудженні земляного полотна середня дальність
возки ґрунту 5 км і більше.
На підземну частину моста припадає приблизно 30% його вартості і 40% затраченого на будівництво часу.
Слайд 14Приклади застосування грунту у транспортному будівництві
Слайд 16Земляне полотно автомобільної дороги
Слайд 21Характерні ознаки неякісного земляного полотна і їх наслідки для транспортних
споруд
Слайд 344. Фізичні властивості грунту
Фізичними називаються властивості, які характеризують склад і
стан грунту (це - щільність, вологість, фільтраційна здатність і інші).
Розділ
даного предмету, що вивчає фізичні властивості грунту називається грунтознавство.
Від фізичних властивостей залежать механічні властивості грунту.
Слайд 35Механічними називаються властивості, які характеризують поведінку грунту під дією навантаження.
До механічних властивостей відносять деформативність (здатність змінювати розмір і форму
під дією навантаження) і міцність (здатність протистояти дії навантаження без руйнування).
Розділ даного предмету, що вивчає механічні властивості грунту називається механіка грунтів.
Слайд 365. Фазовий склад грунту і його характеристики
До складу грунту входять
три фази (компоненти), які знаходяться в різних агрегатних станах: твердому,
рідкому, газоподібному.
Тверда фаза представлена уламками гірських порід або окремих її мінералів, рідка – водою, газоподібна – повітрям.
Трьохфазна система характерна для поверхневих шарів грунту в природному заляганні або насипі.
Двохфазна: водонасичений грунт із заповненими водою порами на 95-98% (грунти нижче рівня ґрунтових вод); грунт, пори якого на 95-98% заповнені повітрям (висушений грунт).
Однофазні грунти - грунти у вакуумі (наприклад, на Місяці).
Слайд 37Від вмісту фаз, їх властивостей і міжфазних взаємодій, залежать всі
фізико-механічні властивості грунту.
При визначенні фазового складу грунту виходять із
трьох основних показників: щільність грунту, щільність часток грунту, вологість грунту.
Слайд 38Основні показники фізичних властивостей грунту
До основних показників грунту відносять:
щільність
грунту ρ,
щільність часток грунту ρS,
вологість грунту W.
Вони
є вихідними для розрахунку ряду інших показників фізичних властивостей грунту.
Слайд 39Щільність грунту – це маса грунту М в одиниці об’єму
V, який він займає
Щільність грунту використовується: при розрахунку тиску від
вище розташованого грунту; визначенні просадки ґрунтового масиву під фундаментом; при інших розрахунках
Слайд 40Щільність часток грунту – це усереднена щільність матеріалу його часток.
Щільність часток залежить від мінерального складу ρS=2.60-2.85 г/см3 . В
середньому ρS=2,7 г/см3 .
Слайд 41 Вологість грунту – відношення маси води до маси твердих
часток грунту
у %, або долях одиниці.
Природна вологість піску – 1-36%,
глини – 5-100%.
Слайд 42Похідні показники фізичних властивостей грунту
До похідних показників грунту відносять:
щільність
скелета грунту ρ d ;
пористість грунту n;
коефіцієнт пористості ;
міра вологості Sr;
вологоємкістю;
об’ємна доля твердих часток Сs ;
об’ємна доля води в грунті Сw ;
об’ємна доля повітря в грунті Са.
Слайд 43Щільність скелета грунту (щільність сухого грунту) – відношення маси сухого
грунту до об’єму , який займав грунт до висушування
гр/см3
Іншими
словами – це маса твердих часток, зосереджених в одиниці об’єму сухого грунту.
Змінюється в межах:
Слайд 44Зробимо викладки:
Зв’язок щільністі скелету грунту ρd з основними показниками його
фізичних властивостей
Слайд 45 Застосування характеристики ρd для оцінки якості ущільнення грунту
Щільність скелета грунту
ρd залежить від щільності розташування часток та характеризує щільність упакування
грунту. Тому використовується для оцінки якості ущільнення грунту при визначенні коефіцієнта ущільнення :
де ρd - фактичне значення щільністі скелета грунту контрольованої проби;
ρd max – максимальна щільність скелета грунту при стандартному ущільненні.
Слайд 46Пористість грунту n – відношення об’єму пор, заповнених водою і
повітрям, до загального об’єму грунту
Зробимо викладки
Слайд 47Коефіцієнт пористості е – відношення об’єму пор, зайнятих водою і
повітрям, до об’єму твердих часток:
Зробимо викладки
Слайд 48Зв’язок між n i e
Пісок має n≈25-50%, глина n=35-70%.
Слайд 49Міра вологості Sr – відношення об’єму води в порах до
об’єму пор (включаючи об’єму води і повітря):
Абсолютно сухий грунт має
W=0, Sr=0.
Повністю водонасичений грунт має Sr=1 – двохфазна система: грунт - вода.
Слайд 50Вологоємкістю грунту називається вологість при Sr=1:
де М0w , V
w відповідно маса та обєм води, що повністю заповнює пори
грунту
За мірою вологості крупноуламкові і піщані грунти поділяються на:
мало вологі : 0< Sr<0.5;
водонасичені 0,8< Sr<1.
Слайд 51Фазовий склад грунту
Об’ємна доля твердих часток Сs – відношення об’єму
твердих часток до всього об’єму грунту.
Слайд 52Об’ємна доля води в грунті Сw – відношення об’єму, зайнятого
водою до об’єму грунту.
Слайд 53Об’ємна доля повітря в грунті Са – відношення об’єму, зайнятого
повітрям, до всього об’єму грунту.
Слайд 54Приклад.
Дано: Щільність грунту ρ= 1,97 г/см3;
Вологість W= 20%.
Знайти: Щільність
скелету грунту ρd, пористість n, ступіньвологості Sr і обємні долі
фаз Сs ,Сw і Са.
Рішення: приймаємо ρs = 2,7 г/см3, ρw = 1 г/см3, маємо W = 0,2.
Слайд 566. Походження нескельних ґрунтів (С/Р)
Нескельні грунти утворюються в наслідок руйнування
скельних ґрунтів (гірських порід), що виходять на денну поверхню, а
також наступного переносу та осідання.
Природні процеси поступового руйнування і зміни складу та стану гірських порід на місці їх залягання називається вивітрюванням. Розрізняють фізичне, хімічне та біологічне вивітрювання. Всі види вивітрювання практично відбуваються одночасно.
Слайд 57Фізичне вивітрювання – руйнування порід під впливом зміни температури та
дії води до дрібних частинок з розміром близько 0.1 мм.
При цьому утворюються такі види частин: глиби, щебінь, жорства. Вони залишаються на місці або переносяться під дією льодовиків та води, набуваючи округлої форми. Утворюються із глиб – валуни, із щебеня – галька, а також більш мілкі – гравій, пісок. Мінералогічний склад вихідної породи не змінюється.
Слайд 58 Хімічне вивітрювання відбувається за рахунок:
розчинення та видалення речовин водою,
що знаходяться в породі;
взаємодія речовин, які містяться в мінералах
з киснем, вуглекислим газом та водою.
З первинних мінералів (кварц, польовий шпат, слюда та інші) утворюються вторинні глинисті мінерали (монтморилоніт, каолініт, гідрослюди). В результаті хімічного вивітрювання утворюються найдрібніші частинки нескельного грунту – глинисті (менше 0.001мм). Глинисті частинки складаються із уламків первинних та вторинних мінералів.
Слайд 59Біологічне вивітрювання – відбувається під впливом рослин та мікроорганізмів. Механічна
дія рослин проявляється за рахунок клиновидного втілення коренів і призводить
до роздрібнення порід з розширенням тріщин, що підсилюється розгойдуванням високих дерев. Відмирання та розкладання рослин, накопичення органічних залишків – живильне середовище для мікроорганізмів, що додатково руйнують гірські породи.
Біологічне вивітрювання переважає при утворенні почви. Почви містять органічні залишки рослин та тварин у вигляді торфу або гумусу.
Торф – маса залишків рослин, які розкладаються. Гумус – перегнійна сполука – результат біохімічних процесів.
Слайд 60В залежності від умов переносу та накопичення континентальні відкладення продуктів
вивітрювання поділяється на: льодовикові, елювіальні, делювіальні, алювіальні, еолові та болотні.
Льодовикові
відкладення – накопичились в результаті розповсюдження стародавніх льодовиків (морени), а також утворюються в горах при переміщенні льодовиків.
Слайд 61Елювіальні відкладення залишилися на місці вивітрювання. Це здебільшого неокруглі уламки,
пісок та глина. Наприклад, в районі українського кристалічного щита в
місцях виходу магматичних порід зустрічається елювій у вигляді жорстви (слабо зцементований матеріал із гострокутних зерен з розмірами 2…10 мм).
Міцність елювіальних відкладень залежить від ступеню вивітрилості. Широко використовуються в дорожньому будівництві для влаштування основи та покриття на місцевих дорогах.
Слайд 62Делювіальні відкладення – накопичуються на схилах підвищених місць та їх
підніжжях в результаті змивання частинок атмосферними опадами. Найбільш поширеними відкладеннями
є суглинки, що широко застосовуються для ґрунту земляного полотна.
Слайд 63Алювіальні відкладення утворилися від дії води річок. Їх здебільшого представляють:
пісок з включенням гальки (10-200 мм), гравій (2-10 мм), піщано-гравійна
суміш.
Алювіальні відкладення – якісний матеріал для шарів основи дорожнього одягу і широко використовується як місцевий матеріал для будівництва автомобільних доріг
Слайд 64Схема розповсюдження континентальних відкладень
Слайд 65Еолові відкладення утворилися в результаті дії вітру: дюни - піщані
горби на берегах морів та озер; бархани –– в пустелях
до 20м та більше.
В дюнах пісок із водяного басейну – округлий, чистий. В барханах – слабо округлий. Під дією вітру переноситься на 1-10 м в рік, засипаючи канали та будинки, оголюючи берегові опори мостів та шляхопроводів. Дюни закріплюють штучними насадженнями, а бархани – щитами або в’яжучими речовинами.
Слайд 66Широко розповсюдженими еоловими відкладеннями дрібних частинок є лес. Яскраво жовтий
ґрунт із підгрупи пилуватих-глинистих частинок, який містить більше 50% по
масі частинок розміром 0.05 – 0.001 мм (пилуватих). Вони слабо зв’язані карбонатом кальцію (10-20%) та солями, що легко розчиняються. Лес є дуже пористим (макропористий), при замочуванні дає просадку, а при водонасиченні може переходити в пливунний стан. Тому несе небезпечність просадки споруд.
Слайд 67Болотні відкладення утворюються:
в умовах вологого клімату (маса опадів більше
за масу випаровування);
в занижених місцях (береги озер, долини річок);
в місцях виходу ґрунтових вод на схили підвищень.
До болотних відкладень відносять мул та торф.
Слайд 68Мул – водонасичені сучасні відкладення водоймищ, що утворились внаслідок мікробіологічних
процесів. Прісноводний мул, що утворився на дні озер і містить
більше 10% органічних речовин називається сапропель.
Торф – органо-мінеральний ґрунт з масовою долею органічних речовин не менше 50%, що утворився в результаті відмирання і неповного розкладу болотних рослин в умовах підвищеної вологості при недостачі кисню.
Мул і торф характеризуються низькою несучою здатністю, високим стисканням, нерівномірністю осідання. Тому влаштування насипів на болотах є актуальною проблемою дорожнього будівництва
