МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

учеб. пособие для студ. напр. подготовки 6.030503 «Международная экономика» днев.

и заоч. форм обучения / М-во образования и науки, молодежи и спорта Украины, Донец. нац. ун-т экономики и торговли им. М. Туган-Барановского, Каф. междунар. экономики; О.Б. Чернега, И.А. Іваненко, А.С. Маловичко. – Донецк : ДонНУЭТ, 2011. – 238 с.
Международная экономика : учебное пособие / Ю.Г. Козак, С.Н. Лебедева. - Минск : Изд-во Гревцева, 2011. - 368 с.
Чернега О. Б. Міжнародна економіка [Текст] : метод. рек. до вивч. дисципліни для студ. напряму підготовки «Міжнародна економіка» всіх форм навчання / М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, каф. міжнар. економіки ; О. Б. Чернега, І. А. Іваненко. – Донецьк : [ДонНУЕТ], 2008. – 175 с.
Міжнародна економічна діяльність України: навчальний посібник за редакцією О.Б.Чернеги / Чернега О.Б., Маловичко А.С., матвєєва В.Ю., Шеремет Т.Г., Горіна Г.О., Семенов А.А., Іваненко І.А., Озаріна О.В., Білозубенко В.С., Абрашка О.В. – Львів: «Магнолія 2006», 2012.- 544 с.
Чернега О.Б. Семенов А.А., Белозубенко В.С. Международные стратегии экономического развития [Текст]: Учебное пособие, / под ред. О.Б. Чернеги. – 2-е изд., обновл. и доп. - Донецк: ДонНУЭТ, 2009.- 522 с.
Додаткова:
1. Пилипенко, Н. Парфенцева, В.Попова Методологічні засади міжнародних класифікацій країн за типом економічного розвитку // Економіка України, 2011, №12, с.57-70 /Антология «Классиф. стран мира»

Слайд 2

міжнародний поділ праці.
1.3. Групування країн світу:

1.3.1. Розвинуті країни світу.
1.3.2. Країни з перехідною економікою.
1.3.3. Країни, що розвиваються.

Слайд 3

це сукупність елементів та їх ознак, взаємодія між якими визначає

появу якісно нової цілісності.

Міжнародна економічна система (МЕС) – це сукупність взаємопов’язаних міжнародним обміном національних економік, які є її підсистемами.

Національна економіка (господарство) – господарчій комплекс держави, який характеризується галузевою та територіальною структурою, системою управління, певними соціально-економічними відносинами та рівнем розвитку.

Слайд 4

19 ст.) – абсолютне переважання зовнішньої торговлі у світових економічних

зв’язках, нерівноправність світових економічних зв’язків, нееквівалентність обміну, відсутність стійких зв’язків та правових засад регулювання міжнародних економічних відносин, використання насилля в міжнародних відносинах;
етап іноземних інвестицій (друга половина 19 ст. - перша половина 20 ст.) – активне закордонне інвестування, удосконалення форм світової торгівлі, виникнення нових форм зовнішньоекономічних зв’язків (міжнародна міграція населення, науково-технічне співробітництво);
етап економічної інтеграції (50-80-і роки 20 ст.) – активний розвиток виробничої діяльності за кордоном на основі вертикальної та горизонтальної інтеграції, створення міжнародних організацій, які координують діяльність суб’єктів різних країн по досягненню спільних цілей, формування регіональних інтеграційних об’єднань;
етап глобалізації (з другої половини 80-х років) – посилення залежності національних господарств, формування міжнародних фінансових та інвестиційних ринків, виникнення міжнародних економічних криз).

країнами в межах світового господарства;
2) закономірності розвитку

головних форм міжнародних економічних відносин суб’єктів міжнародної економічної діяльності (держави, міжнародні організації, фізичні та юридичні особи), пов’язаних з рухом факторів виробництва (ресурси, які необхідні для виробництва товарів: засоби виробництва, трудові ресурси, земля, знання, інформація тощо);
3) процес інтернаціоналізації виробничих сил;
4) особливості формування та розвитку міжнародної економічної політики держави

життя – об’єктивний процес виникнення та розвитку економічних зв’язків між

національним господарствами окремих країн, який охоплює усі сфери суспільного відтворення, в тому числі робочої сили, засобів виробництва та виробничих відносин.


Теорії інтернаціоналізації – САМОСТІЙНО

основа інтернаціоналізації.

Поділ праці – уособлення окремих видів трудової діяльності

між людьми, підприємствами, галузями, регіонами, країнами.

МПП передбачає спеціалізацію окремих країн на виробництві певних видів товарів та послуг, якими країні потім обмінюють-ся.

Розрізняють три рівні МПП: загальний, частковий, одиничний.

Сутність МПП полягає у єдності двох процесів:
1) спеціалізації;
2) кооперування (кооперації).

межах однієї країни або групи країн з ціллю підвищення ефективності

виробничих процесів.

Форми міжнародної спеціалізації:
галузева;
міжгалузева;
теріторіальна тощо.

міжнародних відносин.

Форми в залежності від:
1) видів діяльності;
2) стадій виробництва;
3)

кількості об’єктів;
4) структури зв’язків;
5) просторових характеристик;
6) кількості суб’єктів.

населення:
країни з низьким рівнем доходів - Low income (1025

дол. або менше) – 36 країн;

middle income (1026-4035 дол.) – 54 країни

middle income (4036-12475 дол.) – 54 країн

і країни, що не входять до ОЕСР) - High income

(12476 дол. та вище) – 70 країн.
!!! Більш детальна інформація:
http://data.worldbank.org/about/country-classifications/country-and-lending-groups#IDA

За територіальним розташуванням (за географічною (регіональною) ознакою):
- Східна Азія і Тихоокеанський регіон (24 країни)
- Європа та Центральна Азія (23 країн)
- Латинська Америка та Карибський басейн (29 країн)
- Близький Схід і Північна Африка (13 країн)
- Південна Азія (8 країн)
Африка на південь від Сахари (47 країн)
Вказано кількість тільки розвиваються країн даного регіону

!!! Більш детальна інформація:
http://data.worldbank.org/about/country-classifications/country-and-lending-groups#IDA

середньою величиною зовнішнього боргу;
держави з найменшою зовнішньою заборгованістю (в т.ч.

Україна).

Використовується два методи визначення рівня зовнішньої заборгованості:
1) на основі поточної вартості обслуговування боргу;
2) на основі сукупності показників.
1) Оцінка на основі поточної вартості обслуговування боргу.
Високий рівень зовнішньої заборгованості, якщо:
• відношення поточної вартості обслуговування зовнішнього боргу до ВВП більше 80%;
• відношення поточної вартості обслуговування боргу до обсягу експорту перевищує 220%.
Середній рівень зовнішньої заборгованості властивий країнам, у яких один або обидва показники перевищують 60%, але не досягають критичних величин.
2) Оцінка на основі сукупності показників
Для країн, які не надають деталізовані статистичні дані про розмір зовнішнього боргу в Систему звітності боржників Світового банку, методика розрахунків на основі поточної вартості неможлива. У такому випадку використовується наступний спосіб класифікації. У країнах з високим рівнем зовнішнього боргу три з чотирьох наступних основних показників перевищують критичний рівень:
• відношення боргу до ВНП більше 50%,
• відношення боргу до експорту більше 275%,
• відношення величини обслуговування зовнішнього боргу до експорту перевищує 30%,
• відношення відсотків, виплачуваних по зовнішніх боргах, перевищує 20% обсягу експорту.

в економічних дослідженнях використовуються дві класифікації ООН:
поділ країн в

залежності від соцільно-економічного розвитку;
поділ країн в залежності від рівня розвитку людини.

1. Рівень соціально-економічного розвитку:
розвинені країни або індустріальні країни - країни-членів OЕСР (крім Мексики, Республіки Корея та Туреччини), а також нових країн-членів ЄС та Ізраїлю;
країни з перехідною економікою – країни Південно-Східної Європи та СНД;
країни, що розвиваються (в т.ч. найменш розвинуті країни – відповідно до класифікації ООН, сьогодні це 48 країн) – всі країни та території, які не увійшли до 2 вище зазначених груп.

процесом розширення спектру вибору. Найбільш важливі елементи вибору - жити

довгим і здоровим життям, здобути освіту і мати гідний рівень життя. Додаткові елементи вибору включають в себе політичну свободу, гарантовані права людини і самоповагу».

2010 рік
«Розвиток людини являє собою процес розширення свободи людей жити довгим, здоровим і творчим життям, спрямованим на здійснення інших цілей, які, на їхню думку, володіють цінністю; брати активну участь у забезпеченні справедливості та стійкості розвитку на планеті».

Індекс людського розвитку (ІЛР) був розроблений в 1990 році пакистанським економістом Махбубом уль-Хак.

ІЛР вимірює досягнення країни з точки зору стану здоров'я, одержання освіти і фактичного доходу її громадян, за трьома основними напрямками, для яких використовуються власні індекси:
1. Індекс очікуваної тривалості життя.
2. Індекс освіти.
3. Індекс валового національного доходу.
!!! Більш детальна інформація: http://hdr.undp.org/en/reports/global/hdr2011/download/ru/

– 34 країни;
країни із ринком, що формується, та країни, що

розвиваються.

капіталістичному способі виробництва і провідної ролі приватної власності.
2.Сформувалася змішана економіка,

яка поєднує ринкове саморегулювання з державним регулюванням.
3.Соціальна структура суспільства характеризується збільшенням чисельності і ролі середнього класу, підвищенням якості людського капіталу, а також частки зайнятих інтелектуальною працею.

економік віднесені:
• країни Центральної та Східної Європи: Польща, Словаччина, Угорщина,

Румунія, Болгарія, Сербія, Чорногорія, Хорватія, Словенія, Боснія і Герцеговина, КЮР Македонія, Албанія;

• країни Балтії: Литва, Латвія, Естонія;

• країни СНД: Україна, Росія, Білорусь, Молдова, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Узбекистан, Киргизька Республіка, Туркменістан, Таджикистан;

• Грузія;

•• Монголія, Туреччина.

Багатоукладність економік;
- Якісна неоднорідність і системна невпорядкованість суспільства;
- Низький рівень

розвитку продуктивних сил і ринкових відносин;
- Залежність країн, що розвиваються від країн-лідерів;
- Не сформувалося розгалужене і стійке громадянське суспільство як соціально організована структура.