НАУКОВА ЕКСПЕРТИЗА ДОКУМЕНТІВ

— історик,
філолог, член конгрегації Св. Мавра,
автор праці «Palaeographia graeca

sive
de ortu et progressu litterarum
graecarum…» (1708)

(1862-
1936) російський історик, фахівець в
галузі джерелознавства, дипломатики,
сфрагістики

Из лекций по

дипломатике,
читанных в Археологическом
институте. – СПб., 1905–1906. –
виділив палеографію
дипломатичну, яку вважав одним
із розділів дипломатики

в об’єкт палеографії, потім виокремилися в самостійні дисципліни:

епіграфіка (написи на

камені, дереві, металі, кераміці)
філігранологія
кодикологія (термін від латинського codex запропонував французький вчений Альфонс Ден в 1949 р. до завдань кодикології він включав *історію рукописів і рукописних зібрань, складання каталогів, бібліографування, вивчення торгівлі рукописами, їх використання – всебічно вивчає середньовічні рукописні книги – пам’ятки літератури, матеріальної культури, мистецтва)
берестологія

Об’єктом палеографії традиційно було письмо 11–18 ст.
Неографія вивчає письмо нового часу

оволодіння сумою
практичних навичок, прийомами і
методами палеографічного опрацювання
рукописних документів дає можливість:
*читати

рукописи,
*визначати час і місце написання (за особливостями графем літер)
*визначити автентичність документа

Феодосія Софоновича –
пам'ятка української історіографії
другої половини 17 ст.

(Кройніка о Русі,
Кройніка о початку і назвиску Литви, Кройніка о землі
Полской)

Списки (8 редакцій):
Погодінський (“Древнехранилище” історика М. Погодіна – РНБ – текст російським скорописом останньої третини 17 ст. – ігнорував надрядкові знаки, що вказували на йотацію голосних, й означали літери і, є, українського протографа;
Толстовський (зібрання графа Ф. Толстого) – чітким російським скорописом 1-ї пол. 18 ст.;
редакція М. Судієнка – двома почерками – українським скорописом кінця 17 – поч.. 18 ст.)

Складність читання:
***графічному зображенні тексту.
***у змісті

систем письма
палеографія ділиться на
грецьку,
латинську,
арабську,
слов’яно-кирилівську,
руську,
українську

Палеография
латинского
документального письма на
Правобережной Украине
(вторая половина ХVІ –
первая половина

ХVІІ в.) –
Автореферат дисс. … канд.
ист. наук. – К., 1983.

лекций по
славянской кирилловской
палеографии, читанных в
Императорском Варшавском
университете. – Варшава, 1897.

– 175 с.
Карский Е.Ф. Славянская
кирилловская палеография. – Л., 1928 (факсимільне видання – М., 1979)

Русская палеография.
– М., 1956.

Щепкин В.М. Учебник русской
палеографии. – М.,

1918–1920 (М.,
1967).

Тихомиров М.Н., Муравьев А.В. Русская палеография. – М., 1966.

Соболевский А.И. Славяно-русская
палеография. – СПб., 1908.

Срезневский И.Н. Славяно-русская
палеография ХІ–ХІV вв. Лекции, читанные в
Императорском Санкт-Петербургском
университете в 1865–1880 гг. – СПб., 1885. –
261 с

найдавніші пам’ятки слов’янської писемності написані
2 алфавітами):
** 40-літерної глаголиці (глаголити

– говорити) (складна для застосування і засвоєння) – за своїм графічним типом належить до так званого “очкового письма” письма з “петельками”, добре відомому в арабських, єврейських і грецьких середньовічних рукописах. “Київські листки” – фрагмент католицької літургійної книги “Миссал” відносяться до 10 ст. Глаголиця зникає у 12 ст.

** 38 (9–10 ст.), затим 43-літерної (з 11 ст.) кирилиці

застосування і засвоєння,за своїм графічним типом належить письма з “петельками”,

добре відомому в арабських, єврейських і грецьких середньовічних рукописах.
Глаголиця зникає у 12 ст.

Зографське Євангеліє - неповний рукопис на 304 пергаментних аркушах. До 1860 р. пам'ятка зберігалась в Зографському монастирі на Афоні, потім була привезена до Петербурга і зараз знаходиться у Санкт-Петербурзькій публічній бібліотеці ім. Салтикова — Щедріна

Текст датується другою половиною
X ст.

ст.), з 11 ст.
43- літер
Укладачі нового алфавіту –
болгарські місіонери

Кирило
і Мефодій, відряджені в Моравію
863 р. для проповідування
православ’я і переклали
слов’янською мовою богослужебні
книги.
Кирилиця поширена в Болгарії, Сербії, східних слов’ян.
25 літер – грецькі, взяті із
візантійського уставного письма,
18 – створені для передачі звуків,
що були у слов’ян

– початку 10 ст. показують: слов’яни того часу користувалися двома

алфавітами паралельно, нерідко два вживалися в одному тексті. Найдавніший напис кирилицею відноситься до середини 10 ст.
Є.Ф. Карський – адепт більш раннього походження кирилиці; глаголиця – перероблене письмо в конспіративних цілях (тайнопис, криптографія, можливо грецький тайнопис).
Л.В. Черепнін – аргументував гіпотезу про більш раннє виникнення глаголиці.

зі вжитку з середини 12 ст., а в кінці 14

ст. знову відновлюється – вплив південнослов’янського письма
Йотовані юси – їх наявність вказують на ранню появу документа. Вони зникають в руському письмі в 12 ст.

– писалися в
словах грецького походження –
Александр (ἀλέξω «захищати», ἀνήρ

(ἀνδρός) «чоловік»)
псалтир (ψαλτήριον)

Іжиця “миро” (благовонне масло, яке освячує патріарх чи митрополит один раз на рік – у Великий четвер – використовується для таїнства миропомазання), “митра”, “євангеліє”. –

абетки писалися цифри.
Складні цифри до 20 писалися так, як вимовлялися.
Після

20 – десятки перед одиницями.
Тисяча – за допомогою знака ≠
Означення цифр (дати) літерами збереглося до початку 18 ст.

римські цифри в
документах Генеральної
військової канцелярії другої
половини 17 ст.

не вживалися

в
означенні дат у листах
Богдана Хмельницького

– вивчення типів письма

Устав 11–14 ст.
геометричне накреслення літер
всі літери писалися

прямо
перпендикулярні до рядка
наближалися за формою до квадрата
відокремлювалися рівними проміжками
не було поділу на слова.

– тип письма перехідного характеру – (розповсюдження в останній чверті

14 ст.) – тип не строго послідовний, менш правильні літери у побудові, порушується геометричний принцип, різна відстань між літерами, наявність кількох варіантів накреслення літери, писали швидко і розмашисто.

Пізній устав
Каліграфічний півустав – ранній
півустав

на суттєве прискорення процесу письма, досягається :
скороченням слів
винесенням літер над

рядок
багатоваріантність накреслення літер
зв’язне написання сусідніх літер
свобода натиснення пера
з середини 17 ст. прослідковується поділ на слова

16–17 ст. – своєрідне поєднання
рядкових і виносних літер –
двоповерховий текст

Скоропис – найбільшого розвитку
досягає у 17 ст.

письма:
Володимирська,
Острозька,
Луцька

риси – дрібні, чіткі,
округлені графеми

розчерки,
потовщення

принципів скоропису – система скорочень.
4 методи скорочення слів (відомі також

візантійському і латинському письму – латинська палеографія виробила спеціальну термінологію):
1. пропуск літер головним чином голосних (із середини слова із збереженням його початку і кінця – контракція
2. часткове винесення їх над рядок
3. усічення слова - суспенсія
4. скорочення слова до однієї початкової літери – сігла

літери для засвоєння –“како”, “слово”
“СК”
Будинок на німецькій вулиці

в
Москві, де народився Пушкін “дом
Скворцова”, читали “дом
Шварцова”

літер:
“С” (“с” очкове), “Т”, лігатури “СТ”

(знання і практичні навички):
** не слід намагатися відразу прочитати незнайомий

текст.
** не слід за декількома літерами “догадуватися” про слово. Уважно літера за літерою прочитати кілька перших слів. Необхідно прочитати кожну із літер.
** розрізняти літери з подібним написанням.
** при розшифровці значення складної за своєю графікою літери прослідкувати варіанти цього накреслення в різних словах і словосполученнях.
** прослідкувати по всьому тексту різні варіанти сполучень рядкових і надрядкових літер.
** навчитися розрізняти літері близькі за своїм накресленням.
** вперше приступаючи до вивчення скоропису корисно починати з тих документів, які вже надруковані. При паралельному читанні старинного скоропису і сучасного друкованого шрифту легко/швидко можна оволодіти графікою певного часу.
** виписувати сучасним письмом ті літери і слова, прочитання яких не викликає сумніву, залишаючи пустим місце для літер і непрочитаних слів.
** прочитанню документів допомагає знання особливостей мови епохи. В текстах є слова, яких немає в сучасній мові, давні назви одиниць ваги, площі довжини.
** важливо правильно розкрити титла. Не забувати про скорочення.
** знати особливості формулярів.
** вивчати манеру письма, притаманну даному автору.
** важко читати прізвища і географічні назви