НАУКОВА ЕКСПЕРТИЗА ДОКУМЕНТІВ

філіграней.
В Західній Європі перед дипломатистами ця проблема не стояла,

оскільки вони досліджували походження актів не пізніше 13 ст., коли папір ще не увійшов у вжиток.

Уже в 14 ст. з пергаментом все сильніше конкурував папір, а в 16–17 ст. пергамент використовувався лише у виключних випадках.

У 14–15 ст. більше вживався папір італійського та французького виробництва, а з 15, особливо з 16 ст. – німецького виробництва.

писал угличский обыск о смерти царевича Дмитрия //СА. – 1984.

– № 3
1591 г. в удельном городе Угличе погиб 8-летний сын Ивана Грозного и Марии Нагой Дмитрий. Со смертью его старшего брата бездетного царя Федора Ивановича должна прекратиться правящая династия.
Дата документа – май-июнь 1591 г., но он мог быть подделан. В описи архива Посольского приказа он впервые упоминается в 1626 г. Несколько почерков и рукоприкладств на склейках обыскного дела остались не атрибутированными и подлинность их не доказана.
Проведенное В.К. Клейном в нач. 20 в. филигранологическое исследование… Вся бумага исписанная следственным делом, относится к 16 в. и по преимуществу итальянского производства. На бумаге с тождественными филигранями в Посольский приказ пришли отписки воевод из г. Ливен 1591 г., г. Болхова 1591 г. Бумага бытовала в воеводских канцеляриях

штемпели на
бумаге русского и иностранного
производства XVII-XX вв.
М., 1959.

Водяні знаки на папері українських
документів XVI і XVII в. в.

(1566–
1651)

ДИСЦИПЛІНИ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЕКСПЕРТІВ ДОКУМЕНТІВ

значение бумажных водяных знаков. – СПб., 1899. – Ч. 1–3.
Маслов

С.И. Из истории русской филигранологии (Неизданная часть Рукописи К. Тромонина “Изъяснения знаков, видимых в писчей бумаге”. – М., 1844) // Изв. АН СССР. – Сер.7. Отд. обществ. наук. – Л., 1934. – № 3. – С. 225–234.
Мацюк О.Я. Філіграні архівних документів України ХVІІІ–ХХ ст. – К., 1992. – 346 с.

і методи датування документів
Ермолаев И. Историческая хронология. Казань, 1980.
Каменцева

Е. Хронология. М., 1967.
Цибульский В. Календари и хронология стран мира. – М., 1982.
Титаренко П. Історія календаря в Росії і на Україні у зв’язку з загальною історією календарів. – К., 1972.
Зимин А.А. О хронологии духовных и договорных грамот великих и удельных князей ХІV–ХV вв.// Проблемы источниковедения. – 1958. – Вып. VІ.
Черенин Л. Русская хронология. – М., 1944. – 94 с.

у зв’язку з вирішенням чисто практичних завдань
**встановлення церковних свят

і підрахунки пасхалій;
** необхідність послідовного викладення подій у літописах.

Наукове датування ПСРЛ – дискусії про літочислення в Древній Русі – старшинство березневого і вересневого років.

Іпатський літопис: “У рік 6496 пішов Володимир з військом на Корсунь, город грецький. Коли ж охрестили Володимира в Корсуні (Херсонесі) передали йому віру християнську”

П.В. Хавський звернувся до складання хронологічних таблиць, які
полегшували визначення дат історичних подій.

Хавский П.В. Хронологические таблицы в трех книгах – М., 1848. Кн. 1–3.;
Хавский П.В. Таблицы для проверки годов в русских летописях. – М., 1856.

– час, логос – наука (наука про вимір часу)
Хронологія математична

(астрономічна) – обчислює і досліджує точний астрономічний час за рухом небесних тіл

– документи, що містять дані про хронологію історичних подій.

Предмет історичної

хронології системи
літочислення в історичному розвитку

Завдання історичної хронології –
*** вивчення історії складання і розвитку різних систем літочислення (існування багатьох систем літочислення у різних народів у різні часи),
***переклад на сучасну систему літочислення дат різних календарних систем – редукція дат (Датування документів і правильне визначення дат при перекладі з інших систем літочислення на існуючу )
*** розробка прийомів і методів датування документів (історичних джерел)

46 р.–120 р.) “Сравнительные жизнеописания” біографії видатних греків і римлян.

Тесей і Ромул “Ромул зник в квінтільські нони” – нони – 7-й день березня, травня, липня, жовтня. 5-й день – решта місяців
Ab Kalendas Graecas
.

царство в третій рік 16-ї Олімпіади – 714 р. до

н.е

Морська битва біля о. Саламін – 1-й рік 75-ї олімпіади (480 р. до н.е.).

– на документах дати – дві останні цифри “в лето

77”

В 17 ст. – опускалися цифри тисячоліття “в лето 150”

“Вітчизняна війна 12 року”,

“Війна 45-го року”

(ера – великий проміжок часу, який має точку відліку.
Термін

“ера” виник з 4-х початкових літер латинського речення – “від початку царювання імператора Августа” – “aera” 29 серпня 30 р. до н. е.

Александрійська (відносила створення світу до 5501 р. до н.е.),
Антіохійська (до 5969 р. до н.е.),
Візантійська (витіснила обидві попередні – 5508 р. до н.е.). Візантійська використовувалася на Русі. Їй на зміну прийшла ера “від Р.Х.” – в Росії 1700 р.

В Україні в різні часи використовували 2 ери – від створення світу та від народження Христа

питання про відповідність років російського (березневого) і візантійського (вересневого) років.

Від 1 березня до 1 вересня – 6 місяців; з 1 березня до 1 вересня – 6 місяців.
Березневий рік починався міг починатися півроком після вересневого (або був молодший вересневого). Умовно його називають березневим.
Березневий рік міг починатися раніше вересневого – був старшим вересневого. Умовно такий рік називають ультраберезневим.
**Для ультраберезневого початку року, якщо подія між 1 березня і 31 грудня – із числа року відняти 5509, якщо подія з 1 січня по 28/29 лютого – відняти 5508.
**Для березневого, якщо подія – 1 березня –31 грудня – відняти 5508, якщо 1 січня 28/29 лютого – відняти 5507.
**Для вересневого початку року, якщо подія в період 1 вересня 31 грудня – відняти 5509, якщо подія 1 січня 31 серпня – 5508.

до середини 1 тис. до н.е. літочислення велося за іменами

правителів.
У 4 ст. до н.е. поширилося загальноеллінське літочислення (пов’язане з Олімпійськими іграми – проводилися в Олімпії з 776 р. до н.е.

Історик Тімей у 264 р. до н.е. запровадив календар – 7 століть до 394 р. н.е., коли імператор Феодосій І скасував олімпійські ігри (відродилися в Афінах 1896 р.).

А= 776 – [(Н–1) × 4 + (Т – 1)], де А– потрібна дата, Н – номер Олімпіади, Т – номер року в Олімпіаді.

За Олімпіадами – лише в наукових працях, в побуті не отримало поширення.

давньоримський і давньогрецький календарі не були впорядковані. Вольтер відзначав, що

римські полководці завжди перемагали, але ніколи не знали, в який день це сталося. Кожний поліс-місто-держава в Греції кожна провінція в Римі мали свої календарі.

Спершу у римлян не було точки відліку, від якої велося літочислення. Рік
(annus) означався іменами консулів

В епоху Августа (1 ст. н.е.) відлік рокам стали вести від умовної дати заснування Риму – 7(5/6)3 р. до н.е. (ab urbe condita – ab u.c.)

з 10 місяців, які позначалися порядковими номерами і назв не

мали.

Наприкінці 12 ст. до н.е. деякі місяці отримали назви:
Мартіус – в честь бога війни Марса,
Апріліс – (аперіо – розвиватись, пробуджуватися),
Майус – в честь богині Майї – матері бога Гермеса (Hermes, Mercurius)
Юніус – Юнони, дружини Юпітера.

Решта зберегли назви порядкових номерів: квінтіліс – 5-й, секстіліс, септембер, октобер, новембер, децембер

Мартіус, майус, квінтіліс, октобер – 31 день, решта – 30 днів = 304 дні

Нуми Помпілія (7 ст. до н.е.) – календарна реформа. Мета

реформи:
***зрівняти календарний рік римський з грецьким, який мав 354 дні.
необхідно додати 50 днів. Для римлян парні числа нещасливі – додали 51 день.
***до римського календаря додали ще 2 місяці 11-й – януаріус (в честь бога Януса), і 12-й фебруаріус (бога підземного царства Фебрууса).

пов’язано у римлян з 3 головними днями, від яких вівся

відлік –
1-й день місяця – календи,
5-й і 7-й – нони,
13-й і 15-й – іди

Kalendis Novembribus – в листопадові календи – 1 листопада.
Nonis Septembrius – в вересневі нони – 5 вересня.
Idibus Martis – в березневі іди (15 березня)
Pridie (напередодні) Idus Martias (14 березня)
Ante diem tertium kalendas Septembres (a.d. III Kal. Sept.) – за три дні до вересневих календ

Давньоруські літописні зводи мають вказівки на римські календарі. Це стосується пам’яток новгородського походження, оскільки Новгород тісно пов’язаний із Західною Європою. Так, у Новгородському літопису під 6644 (1136) є дані “месяца июля 19, прежде 14 каланда августа”

до н.е. – календарна реформа. В основу – єгипетський календар

– річне переміщення сонця між зірками з середньою тривалістю 365 і ¼ доби. – 3 роки – 365 днів, 4-й – 366 (одна доба додавалася до самого короткого місяця – фебруаріуса – день не добавляли, а ховали серед інших чисел. Так у лютому один раз в 4 роки з’являлося друге 24 число – друге шосте число від березневих календ – рахунок вівся у зворотному напрямку – бісікстіліс – вісікстіліс – високос).
Єгипетський жрець і астроном Созіген

на 12 місяців. Першим місяцем став януаріус. Починаючи з 153

р. до н. е. Римські консули вступали на свою посаду 1 януаріуса.
Місяці поділені на парні і непарні (31 або 30 днів).
Фебруаріус – 29 днів. За рішенням римського сенату в 44 р. до н.е. місяць квінтіліс, в якому народився Юлій Цезар перейменований в юліус.
В часи імп. Августа у 8 р. до н.е. римський сенат місяць секстіліс назвав в честь імператора августом (місяць мав 30 днів – нещасливе число, вирішено до августа додати ще один день з фебруаріуса, в якому стало 28/29 днів при високосі).
У 325 р. юліанський календар на Нікейському соборі був прийнятий як обов’язковий для всіх християн

разом з прийняттям християнства на Русі з’явився юліанський календар з

римськими назвами місяців і 7-денним тижнем.
Тиждень називався седмицей,
Неделя – останній день тижня,
Воскресенье – один день на рік
1492 р. (7000 р. за ерою від створення світу) новий рік на землях Московії перемістили з 1 березня на 1 вересня. 1492 р. активізувалися роботи зі складання календарних довідників для православної церкви.
Закінчувалося 7 тис. років – необхідно скласти пасхалії – таблиці,
де треба було вказати дати Пасхи в кожному році наступного
тисячоліття

грудня – реформа “О писании впредь Генваря с 1 числа

1700 года во всех бумагах лета от рождества Христова” – 1 січня 1700 р. від Р.Х
Сучасна міжнародна ера від. Р.Х. введена 525 р. римським монахом, папським архіваріусом Діонісієм Малим.
При складанні пасхалій Діонісій вирахував рік народження Христа – 754 від заснування Риму, або 284 р. до початку ери Діоклетіана.
З 6 ст. ера розповсюджена в Західній Європі, в 19 ст. – в усіх християнських країнах, в Росії – 1 січня 1700 р.). Це був 1700 р за юліанським календарем

р. день весняного рівнодення припадав на 21 березня, а в

часи Ю.Цезаря – 24 березня. День весняного рівнодення пов’язувався у християнській релігії зі святом Пасхи, яка згодом пересувалася і могла стати зимовим святом.
Свято Пасхи відзначається християнами в першу неділю після повного місяця після весняного рівнодення. Великодні дні припадають на одні і ті ж числа і місяці через кожні 532 р. Вирішено Пасху зробити рухомим святом.

За юліанським календарем рік розходився з астрономічним на 11 хв. 14 сек., а за 128 р. – на добу. Так як цим календарем користувалися довгий час то через 1280 р. розходження – 10 діб.

У 16 ст. весняне рівнодення перемістилося на 11 березня за юліанським календарем. Необхідність реформи.

Григорій ХІІІ.

Inter gravissimas ( «Inter gravissimas Pastoralis officii Nostri

curas …» («Серед найважливіших обов”язків нашої пастирської служби …»). ) — папська булла, видана 1582 р.

Документ реформував
юліанський календар і
створив новий, що отримав
назву григоріанського і зараз
використовується в більшості
країн світу

принципи, запропоновані 1576 р. італійським астрономом, філософом Алоізієм Ліліо (Aloysius

Lilius, Luigi Lilio ). Завдання – повернути весняне рівнодення на 21 березня і надалі запобігати накопиченню різниці між календарним і астрономічним роком

Romae apud Sanctum Petrum, sub annulo Piscatoris, die septima novembris

MDLXXXII, pontificatus nostri anno XI. - датований в Римі в Соборі Святого Петра, під кільцем Рибака...

одна із папських регалій – золотий перстень, прикрашений зображенням Святого

Петра у лодці, кидаючого риболовецькі сітки та ім”ям правлячого Папи Римського.

слід рахувати не 5, а 15 жовтня (Ліліанська дата). Початок

весни наступного 1583 р. повернулося на 21 березня. Розходження між календарним і астрономічним роком було ліквідовано.

Щоб надалі запобігти запізненню календаря змінено систему встановлення високосних днів (не вважали високосними рубіжні роки століть, перші не діляться на 4 – 1600, 1700, 1800, 1900, 2000 – у юліанському календарі високосні, а у григоріанському лише 1600 і 2000. Кожні 400 років календар скорочувався на 3 доби).
16–17 ст. різниця – 10 діб., 18 ст. – 11, 19 ст. – 12, 20 ст. – 13 діб.
10 вересня 1649 – юліан. 10/20 вересня 1649 – григоріан.
15 квітня 1918 – юліан. 28/15 квітня 1918 – григоріан

Григоріанський календар точніший юліанського, а календарний рік
розходився з астрономічним на 26´´. Відставання на добу – через 3280 р.

прийнятий в Італії, Франції, Іспанії,
Португалії, Польщі та ін. католицьких країнах

Європи.

Польща – перший день за григоріанським )– 4.10.1582 – 15.10.1582.
Австрія – 6.01.1584 – 17.01.1584.
Угорщина – 21.10.1587 – 01.11.1587.
Росія – 31.01.1918 – 14.02.1918.
Румунія – 18.01.1919 – 1.02.1919

Старий – новий стиль

В Україні під час польського панування було 2 календарі –
григоріанський в офіційному листуванні, юліанський – в побуті.

мір та календаря, які мали величезний вплив на розвиток історичної

метрології та хронології.

1795 р. – календарна реформа. Календар позбавлений релігійного впливу і встановлював лише революційні свята.

Рік в республіканському календарі: 12 місяців по 30 днів (кожен місяць – три декади) = 360 днів + 5–6 додаткових днів – “санкюлотіди” потім грецька назва – епагомени (додаткові дні).
Нова ера – 22.11.1792 р. – проголошення республіки
Створення Національного архіву 7 мессідора 2-го року

індуси-магометани.
Ера називається Хіджра (перекладі з арабської – втеча, переселення

– у вересні 622 р. засновник ісламу Мухамед втік з групою послідовників із Мекки в Медину, рятуючись від релігійного переслідування. 622 р. став відправною датою нового літочислення). Мусульманський місячний календар. Початок доби – захід сонця.
Кожний новий місяць і новий рік починається з “новолуния”. 1-й місяць – мухаррам, рамадан – місяць жари, раджай – місяць жнив. Рамадан – місяць важливого релігійного поста.

Рік місячного мусульманського календаря = 354/355 діб – на 11 діб коротше сонячного року. Європейський календар систематично відстає від мусульманського (мусульманський обганяє). Протягом 33 років це відставання досягає повного сонячного року (11×33=363 дні). Відповідно 33 мусульманським календарним рокам = 32 європейських роки.
1977 – 1398; 1979 – 1400.

+ 622 – М

33
М = х – 622 + х – 622
32

звичай утверджувати привілеї і адміністративні документи менологієм (menologemma), тобто вказівкою

місяця й індикта. Менологій писався кіновар’ю (її готували із сірки і ртуті. Привозили із Візантії, Заходу. Була кіновар і місцевого виробництва, але гіршої якості).
В багатьох візантійських рукописах крім означення року вказаний індикт.

Індикт – порядкове місце будь-якого року в 15-річному циклі.

Походить з Римської імперії – використовували для збирання податків, які переоцінювалися кожні 15 років.

З 18 ст. індикти збереглися лише в церковних документах. Початок кожного індикту припадав на 1 вересня, яке було початком календарного року до 1700 р. Лічба циклів розпочиналася з 5508 р. до н.е. Щоб визначити індикт – необхідно дату від створення світу поділити на 15 і залишок від ділення вкаже на порядковий номер року в межах 15-річного циклу. Якщо дата належить до ери від РХ до неї слід додати 3 і суму поділити на 15. Залишок від ділення і вкаже на індикт року.

Індикт 10 може відповідати в 11 ст. 1012, 1027, 1042, 1057, 1072, 1087.