Наукові тексти різних жанрів властивості і структур по-смислові компоненти

знаково-мовну реалізацію деякої системи інформації. Його можна розглядати як деяку

лінійну послідовність знаків, що задана деякими культурними кодами. Залежно від характеру цих кодів тексти можуть бути:
-письмові (алфавітні, піктографічні, формульно-математичні та ін.),
-усні,
-технотронні, що задаються за допомогою засобів радіо, звукозаписові, машинної пам'яті тощо.

елементи знаходяться поряд;
дискантний - здійснюється на відстані: об'єкт, що згадувався

в першому абзаці, знову стає предметом уваги в наступних абзацах, через певну кількість речень іншого змісту;
ланцюговий або послідовний - певний елемент попереднього речення стає вихідним пунктом для наступного і вимагає подальшого розгортання думки;
паралельний - речення граматично рівноправні. Характерна ознака цього зв'язку - єдність видочасових форм присудків;
перспективний - вказує, про що мовитиметься далі;
ретроспективний - певний фрагмент тексту вимагає від адресата пригадування змісту попередніх частин.

– це слухове сприймання певної інформації.
До усного ділового мовлення ставляться

такі вимоги:
точність у формулюванні думки, не двозначність;
логічність;
стильність;
відповідність між змістом і мовними засобами;
відповідність між мовними засобами та обставинами мовлення;
відповідність між мовними засобами та стилем викладу;
вживання сталих словосполучень;
різноманітність мовних засобів;
нашаблонність у побутові висловлювання;
доречність;
виразність дикції;
відповідність інтонації мовлене вій ситуації.

на усне і є вторинним.
У писемному мовленні точніший добір лексики.

Тут вживаються різні терміни, професійна й загальновживана лексика тощо. Не вживаються нелітературні слова, лайливі, територіальні. З діалектної лексики добираються лише найцінніші життєво необхідні слова і граматичні форми.
У писемному мовленні використовуються складні речення, різні форми сурядності й підрядності, відокремлення, вставні слова тощо.
Одиницею писемного мовлення є текст. Його поділяють на абзаци, що логічно пов'язані один з одним.

що становить мовлення, яке звернене до самого себе чи інших

(мовлення від 1-ї особи), на відміну від діалогу.
Діалог (dialog) — двосторонній обмін інформацією (розмова, спілкування) між двома людьми, людиною та ЕОМ в вигляді питань та відповідей.

це короткий стислий виклад змісту книги, статті; викладаються найголовніші моменти

наукового тексту своїми словами або з використанням речень з тексту.
Реферат – це вид наукового тексту, що комбінує тексти одного чи кількох різних авторів, але на одну і ту саму тему.
Конспект (від латинського “огляд”) – це короткий виклад запису змісту якогось твору або усного викладання.
Рецензія  – відгук, розбір та оцінка художнього (літературного, театрального, музичного, кінематографічного та ін.), наукового або науково-популярного твору; жанр літературної критики та газетно-журнальної публіцистики.

переказувати його зміст. Не можна переносити в анотацію пропозиції або

фразу із статті.
Цифри, таблиці, внутрітекстові виноски тут недоречні.
Перед тим як писати анотацію до статті, варто знати, що матеріали, які в ній не згадуються, наводити не потрібно. Це зайва інформація.
Якщо заголовок статті не розшифровує її тему, мету, предмет дослідження, треба це зробити в анотації.
Підсумки роботи описуються точними і гранично інформативними фразами.
Доречно згадати виявлені в процесі роботи закономірності та взаємозв’язки, підкресливши їх новизну.
Мова анотації повинна відповідати науково-технічному стилю, бути простою, чіткою і лаконічною. Неконкретні формулювання, ввідні слова тут повинні бути виключені.

експериментальні дослідження з теми; визначається сутність проблеми, основні чинники, щозумовлюють розвиток

явища або процесу, який вивчається.
Розділ 2 - дається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища; особлива увага приділяється виявленню нових ідей та гіпотез,
Висновки - подаються узагальнені, ідеї, думки, оцінки, пропозиції науковців.
Список літератури - включають публікації
Додатки (формули, таблиці, схеми).

запис інформації, який відбувається під час її викладу. Цей запис

подається у скороченому вигляді. Найбільш притаманний для записування лекцій, виступів, семінарів що проходять в усній формі. кований.
Опосередкований спосіб конспектування — запис матеріалу, який здійснюється після прочитання, осмислення і логічного реконструювання тексту-джерела.

теми;
вдалість огляду літератури;
використання системи доказів;
повнота розкриття проблеми;
результати аналізу економічної доцільності,

якщо необхідні;
наявність чітких висновків;
використання наукового апарату;
якість оформлення роботи;
недоліки, що є в роботі;
висновок про можливість допуску роботи до захисту (або надання іншого права).

відповідна термінологія.
2. Вживаються слова з абстрактним значенням.
3. Використовуються вмотивовані слова.
4.

Вживається іншомовна лексика.
5. Специфічно вживається категорія роду.
6. Числівники пишуться цифрами, але, де треба. розшифровуються в дужках.
7. Вживаються відповідні займенники.
8. Використовуються розповідні речення та інфінітивні конструкції.
9. Часто вживаються стійкі словосполучення, інколи вони є термінами.
10.Часто використовуються прийменникові конструкції.