Ніколи не здавайся

Анатолійовичом

твоє майбутнє.
Дивись вперед, борись, готуйсь, старайся,
Маєш ціль– іди вперед, ніколи

не здавайся.

нема.
Розправивши крила, піднявши вверх хвіст,
Роби з задоволенням до чого є

хист.
Не сиди дуже довго на шиї в батьків,
В твоєму блокноті повно чистих рядків,
Напиши їх власноруч, не чекай допомоги,
І які б не спіткали тебе тут дороги,
Розпочни власний хід, нехай ще з стежини,
Зійди із батьків міцної крижини.
Вона не веде тебе ні взад, ні вперед,
Побачиш ти тільки великий секрет.
Кар'єра великою стає лиш тоді,
Коли сам ти пройшов крізь терна оті
І добився свого, піднявся з колін,
Тоді Аполон тобі робить поклін.
Світ підвладним здається, і ти на вершині.
І сам все зробив! Дай настанову дитині.
Таких же людей завжди слід поважати,
На нахлібників можно взвгалі не зважати.

кожним днем все більше переконуюся в цьому.
Бог дав мені життя.

Не в праві руйнувати.
Я маю жити і творити, учитись і навчати.

Готовий виправдать надію,
Готовий йти я до мети,
Готовий створювати мрію,
Готовий буду я завжди.

Душа твоя свобідна, керується лиш тіло,
Думки, напевно, вже твої півсвіту облетіли.
Усе чудово, все дано, лишилось тільки жити,
І кожен день на полотні нові картини шити.

Картини правди і сумління,
Картини мудрості й добра,
Картини, де є наші вміння,
Картини дружби і тепла.

На вальс тебе запрошують буденні твої справи,
І змушують від ліні робити різні вправи.
За це ти дякуй Богу, зарахується на небі.
Він, повір, вирішує усі наші потреби.

Дає нам світло сонця,
Дає нам тінь всіх хмар,
Дає нам охоронця
Від всіх наших примар.

Своє життя

мене поразки, були і справжні свята.
Моментів незліченну кількість і досі

пам'ятаю,
Та будуть ще нові. Із кожним роком підростаю.

Незабутнім назавжди є моє Перше причастя,
Коли я відчув Ісуса дві часті,
Тіло і кров в образі святих хліба й вина,
Тоді ж зразу пропала моя вина.

Незабутнім є перший клас у найріднішій школі.
Цей момент не переживу напевно уже ніколи.
В той час самостійно почав робити усе,
Відтоді корабель "Життя" по морю несе.

Незабутнім є навчання їзди на велосипеді,
А потім вже на скутері, звичайно й на мопеді,
Перші падіння, після яких я піднімався,
Протягом життя вдосконалитися намагався.

Незабутньою є моя перша невеличка пісня.
Я написав її, хоч було досить пізно.
Після цього я ввійшов у курс творчої справи.
Життя таке, як є, без всякої вистави.

звідки ми родом,
Хочемо всі жити, як кажуть, "одним днем",
Хочемо спалити

всю правду ми вогнем.
Не всі, далеко не все людство, вийнятки все ж є,
Та доки хтось працює–інший весь час п'є.
Рівності немає, світ несправедливий,
Хтось завжди сумний, а хтось завжди щасливий.
Забули ми про віру, любов ще десь блукає,
Та треба пам'ятати: всіх суд чесний чекає.
Можливо і не швидко, та знать ніхто не знає,
Та раз за все життя це кожен уявляє.
Задумайся: як будеш ти пояснювати гріх.
Можливо не один він, можливо їх є міх.
Краще подумати про це, поки не стало пізно,
Бо час готує випробовування. Вони бувають різні.

таємно,
Все має плоди, час їх покаже,
Керує він світом, тобі щось

підкаже.

Зло чи добро робиш ти день у день,
Зрозумієш тоді, коли прийде день,
Просвітить тебе і скаже:"До дій",
Або щось виправляй, або братись не смій.

Всі роки праці та впертих стараннь,
Оцінити ти зможеш без всяких вагань–
Після міцної дороги вернись на стежину,
Коли ще казали:"Вчися, мій сину".

Та поки не пізно малюй це життя,
Створюй картину доріг всіх виття,
Щоб потім, з часом, не шкодував за це все,
Бо по морю Життя тебе швидко несе.

про все, візьми букет, іди майбутнє зустрічай.
Докладай всіх зусиль, щоб

привіт був найтепліший,
Поводитись потрібно завжди лагідно й скромніше.

Та до зустрічі далеко, якщо ти руки опустив,
Якщо життя до крайності сьогодні допустив.
Вихід є завжди, знайти його потрібно.
Знайдеш–медаль твоя, і золота, і срібна.

Старайся з усіх сил, щоб мрію свою здійснити,
Не слухай ти нікого про те, як треба жити,
Ти маєш власний розсуд, думки, характер, вміння.
Зумій це передати крізь довгі покоління.

Створи свій гарний слід в майбутньому дітей,
Додай до працьовитості ще декілька ідей,
Візьми в кулак цю долю, зроби усе, як треба,
Щоб на кінці життя ти вільно пішов на небо.

ніби, з моря ти попав на тихе узбережжя.
А далі що?

Куди іти? Кого питать потрібно?
Чи хочеш ти прожити так, як хтось прожив, подібно?

Усе минає, усе зносить великий шквал емоцій,
Живи ти прикладом для всіх, і лиш на правди боці.
Пройшов так мало в цьому світі, та попереду даль,
А що там буде? Може розбрат, злиднота й твоя печаль?

А може ні! "Спіткає радість"–дух нашої надії,
Запам'ятай, якщо повіриш–збуваються всі мрії.
Стежки заплутані, звичайно. Зате кінець приємний.
Вони галявину знайдуть–цей шлях для всіх таємний.

Нема легких шляхів до слави, я по собі знаю,
На верх вибратися важко, не так, як йти до краю.
Та віра і любов–захисники й сторожа,
Вони в путі до істини приятелі гожі.

Дивись вперед і гордо йди з надією на краще,
І не зважай на це: моменти будуть й важчі.
А попереду міх сюрпризів, а ти до них тягнися,
І попереду всіх суперників Сьогодні! опинися!

боротися, чи далі все тужити.
Я вибрав першу, вона усім потрібна,
Для

нас, простих людей, це як медаль срібна.

Збивали вже мене із ніг на шляху любові,
Та осідлав я долю, як молоді ковбої.
Без бою не здаюся! Новий принцип мій,
І як не було б страшно, готовий я до дій!

І я свого доб'юся, нехай і град, і грім,
Я дім добра збудую, перечекаю в нім,
І вийду в день яскравий, наповнений бажанням,
І виграю цей бій заради віри і кохання.

Все буде на шляху: і зрада, і утіха.
Надіюсь перевагу здобуде друга віха.
Та як би там не було, ти маєш все здолати,
Задумайся: колись прийде час розплати.

Усім бажаю впевненості та бодрості духа,
Не розвішуйте даремно всюди свої вуха,
У кожного свій погляд і різні всі стежини,
Шукай свою. Веде вона прямо до вершини!

частину, "Дано",
Розв'язок і формули придумай собі сам,
А ні, віддайся внутрішнім

тихеньким голосам.

До всього слід знайти підхід, щоб було легше жити,
Ніколи щоб не довелось в самотності тужити.
Зненацька вискочуть з кущів проблеми і мотиви.
Старайся підшукати вже нові альтернативи.

Готуй ти зброю ( слово й діло) до відповіді врагу,
Зроби, щоб розв'язок відомий був лиш тільки магу,
Меч правди поклади, й спис вірності на тіло,
Щоб іскра доброти в тобі до смерті аж горіла.

Візьми щит мудрості міцний в далекую дорогу
(із чого зроблений він буде відомо тільки Богу),
І про честь ти не забудь, візьми у ранець збоку,
Виймай її частіше, вона краще уроку.

Відвагу, мужність, праведність, сміливість і завзяття,
Обов'язково требе брати, повірте мої браття.
Коли усе це в вас буде уже на поготові,
Добавте у цей світ хоч крапельку любові.

побачимо когось на п'ядесталі,
Когось на дні, блукаючого, шука нещасну долю,
Когось

в степу відкритому( знайшов пречисту волю).

Доля вже призначена, у нас єдине — вибір,
Слова ці мають значення, у це тільки повір.
Залежить все від тебе: кар'єра, чи сім'я,
Переконався в цьому разів десь сім вже я.

Все твоїх руках, за все боротись треба,
Щоб під кінець життя потрапив ти до неба.
Старатися потрібно, не опускати руки,
Якщо ще й доведеться, терпіти усі муки.

Цей світ — це лиш початок безмежного життя,
Почни його красиво. Відчуйте серця биття.
І йди до перемоги крізь град і сніг недолі,
Ти подолаєш все. Додай зусиль доволі.

розумію це свіжий проект. Кидаєш свої справи та встаєш до бою. Родичі

та друзі пишаються тобою. Тільки одна ціль на сьогодні передбачена, Всім іншим справам ти кажеш "До побачення". Закрив усі виходи і входи, і чекаєш мить, У душі погоди, доки робота не закипить. Мішень уже призначена і вилітає снаряд, Перед собою знищуючи майже все підряд, Та головне поцілити, а не промахнутися, Запам'ятай: і в щасті можна задихнутися. Наповнена душа і позитивом і горем. Їдеш на коні ти, а чи пливеш морем Не важливо все це. Дорога відкривається, За мить нове життя у тебе починається. І розумієш ти всю складність обставин, Можеш потрапити до грошових гущавин, Та це не приємно, як би не звучало, Головне, щоби серце враз не замовчало. Ціль поставлена не заради слави, Ти не хочеш показати якоїсь там вистави, Показуєш усе з душі прямо всім на очі, Не дарма ж ти пережив усі недоспані ночі.

від тисячі пожеж, Нехай не скаліченим лишився тільки один скелет, Омріяними стежками

ти іди вперед. Не зважай на горе. Як прийшло, так і піде. Відкриті всі простори. Та твого нема ніде. Можливо звучить сумно і не справедливо, Та життя—це фільм, тому ти грай красиво. Думаєш не збудеться усе, що загадав? Думаєш останнього удару вже завдав? Думаєш зариті вже останні ходи, І ніяк ти не в змозі дійти до мети? Та життя кидає, як в зоні турбулентності, Часом ти буваєш у еквівалентності З частинками довір'я, може інколи зла, Та у країну безвиході доля б ніяк не занесла. Тому не обезнадіюйся, старайся з нових сил. Чи буде десь підйом, а чи крутий схил, Іди туди упевнено, куди серце веде, Воно тебе з метою разом зведе.

крізь асфальт рослина проростає.  Здавалось не можливо це, вона ж така

безсила,  Та скажу я красиво—в бажанні справжня сила.  Щоб жити, все побачити, вона до світла лине,  Не буде сили волі—і все; вона загине.  Так і ми прямуємо до мети своєї, Силу та завзятість ми бережем для неї.

Хотіти та діяти слова дуже пов'язані,  Вони сильним вузлом там між собою зв'язані.  Не будеш їх роз'єднювати, все буде получатись,  Крім цього треба трішечки хоча б та й постаратись.  Ти справді можеш досягти небачених висот,  Іди лиш прямо до мети, лишилось метрів кількасот. Усе тобі підвладне, борись за це, хапайся,  І запам'ятай одне—ніколи не здавався.