ОКЗ „Дніпропетровське медичне училище ”

досконало володіти всіма методами інфузійнотрансфузійної терапії, з метою своєчасного визначення

ускладнень , надання невідкладної допомоги для збереження життя породіллі та новонародженого.

на фізіологічні властивості органів і систем, на морфологічний, біохімічний, функціональний

склад крові і стан позаклітинної рідини та забезпечення механізмів гомеостазу за допомогою вливання або переливання крові, її компонентів, препаратів або різних рідин.

науково-дослідницький інститут комбустіології та переливання крові, обласні банки крові та

відділення інтенсивної терапії, анестезіології та реанімації при клінічних лікарнях.

- еритроцити не містять аглютиногенів. У сироватці крові наявні лише

обидва аглютиніни (а і в), здатні аглютинувати еритроцити трьох інших груп.

Друга (II) група А (в) - еритроцити містять аглютиногени А, що аглютинується сироватками тих груп, у яких є аглютинін а. У сироватці є аглютинін в, який аглютинує еритроцити крові, що містять аглютиногени В (група А2 в).

Третя (III) група В (а) - еритроцити містять аглютиногени В, який аглютинується аглютиніном в. Аглютинін а сироватки аглютинує еритроцити груп крові, що мають аглютиногени А.

Четверта (IV) група АВ (0) - еритроцити містять аглютиногени АВ і аглютинуються сироватками трьох попередніх груп крові. У сироватці крові цієї групи немає аглютинінів, тому вона не аглютинує еритроцити інших груп крові (А2В0).

від групи крові мають своє кольорове маркування: І (Осів)- безколірна;

II (Ав)- голуба; III (Ва)- червона; IV(ABO) - жовта, два титра 1:32, 1:64, серії всіх сироваток різні. Співвідношення крові і сироватки повинно бути 1:10. Змішавши кожну краплю крові з відповідною сироваткою, беруть цю пластину і погойдують потім залишають на 1-2хв, а потім знову погойдують. Спостереження проводять не менше 5хв, тому що можлива аглютинація. Через 3-4хв до крапель суміші сироватки з еритроцитами, де відбулася аглютинація, додають по 1 краплі 0,9% р-р натрію хлориду і продовжують спостерігати до 5хв.
У разі позитивної реакції в суміші з’являються видимі дрібні червоні зернята, які складаються зі склеєних еритроцитів.
У разі негативної реакції рідина весь час залишається рівномірно забарвленою і в ній не спостерігається зернистості.

червоний-анти-А, в синій-анти-В. Визначення групи крові проводять при температурі +15-+25С.

На тарілочку наносять дві краплі цоліклону анти-А та дві краплі цоліклону анти-В на протилежному боці. Поряд з цими краплями наносять краплю досліджуваної крові (0,01мл) в співвідношенні (1:10) і змішують окремими паличками.
Реакція аглютинації виникає в перші 3-5с і проявляється дрібними червоними крупинками. Спостереження слід вести 2,5хв.
У випадку позитивної реакції з обома цоліклонами, необхідно провести додаткове контрольне дослідження даного зразка крові. Для цього змішують 0,1мл 0,9% р-р натрію хлориду з 0,0Імл досліджуваної крові. Відсутність аглютинації свідчить, що кров належить до IV (АВО).

особливий антиген, який вперше був виявлений в еритроцитах мавп породи

макаки. Він міститься у 85% людей, їх кров називають резус-позитивною (Rh+), у інших 15%) цей фактор відсутній-резус-негативна (Rh-) кров. При переливанні Rh+ крові людям із Rh- кров’ю у них виробляються специфічні резус-антитіла, які викликають резус-конфлікт - називається імупірація крові, може розвинутись анафілактичний шок.

кров донорів досліджують стандартною сироваткою анти -D (Rho) або моноклональними

реагентами анти-D-cynep.
потім кров, яка дала негативну реакцію з сироваткою анти-D (Rho), досліджують додатково із стандартними сироватками анти резус, що містять, окрім анти -D (Rho), антитіла анти-С(гЬ’) і анти -E(rh”).
Антитіла анти - C(rh’) і анти - E(rh”) можуть знаходитись у сироватці крові як у чистому вигляді, так і в суміші з антитілами анти - D (Rho).
Результати читають через 5хв. При наявності аглютинації досліджуваних еритроцитів із антирезусною сироваткою і відсутності реакції з контрольною резус-негативною сироваткою-кров резус-позитивна. При відсутності реакції аглютинації в обох сироватках - кров резус-негативна.

безпосередньо від донора хворому без стадії стабілізації або консервування крові.

Тільки таким шляхом можна перелити цільну кров.
Непряме переливання крові - здійснюють за допомогою системи одноразового користування з фільтром, до якої безпосередньо приєднується флакон; це і є основний метод переливання.
Обмінне переливання крові - часткове або повне видалення крові з кровоносного русла реципієнта з одночасним зміщенням її адекватною або більшою кількістю донорської крові. Основна мета цієї операції - видалення разом із кров’ю різних отрут, продуктів розпаду, гемолізу і антитіл.
Аутогемотрансфузія - переливання хворому власної крові. Його здійснюють після заготовлення і консервації власної крові у хворих перед великими операціями.
Реінфузія крові - є різновидом автогемотрансфузії і полягає в переливанні хворому крові, яка витекла в ранові або серозні порожнини тала і знаходилась в них не більше 12 годин.

кімнатної температури; збирають систему крапельного вливання рідини; з’єднують з флаконом

та підключають до голки, введеної в вену хворого.
Кров зберігають в холодильнику при температурі - +4 +6С, залежно від рецепта стабілізатора, від 2 до 100 днів, 3 роки в замороженому стані.

шок II - III ступенів
Відносні:
• хронічне малокров’я
• анемія
• продовжуючи кровотеча
• порушення загортальної системи крові
• зниження

імунітету
• гнійно-септичні процеси
• авітамінози
• опікова хвороба
• інтоксикація
• променева хвороба
• зниження регенерації, реактивності
• непрохідність кишок

емболії
• гіпертонічна хвороба III ступеня
• захворювання нирок
• захворювання печінки
• розлади мозкового кровообігу
• алергічні захворювання (полівалентна

алергія)
• бронхіальна астма
• десеменуючий туберкульоз
• ревматизм, ревматична пурпура
• інфаркт міокарда

зміною реактивності організму:
• післятрансфузійна гарячка
• алергічні реакції
• гемотрансфузійний шок
• цитратний шок
• пірогенні реакції
• анафілактичний шок
3. Трансмісійні ускладнення,

пов’язані з інфікуванням хворого:
• гепатит В і С
• цитомегаловірусна інфекція
• сифіліс
• СНІД
• малярія
• токсоплазмоз
• бруцельоз

вени промиваємо систему або ставимо нову
2. вводимо наркотичні анальгетики:
•атропін
3. протишокові замінники:
•реополіглюкіну
4. езінтоксикацій ні

препарати
5. серцеві глікозиди
6. сода 4%
7. еуфілін
8. гормони:
•дексаметазон
9. сольові кровозамінники
10. сольові сечогінні
11. робимо двох сторонню блокаду
12. якщо вивести не вдалося через 1,5-2 години – повторити
13. якщо після цього не вдалося вивести, то хворого переводять на штучна нирка.
14. дати випити гарячий чай
15.обкласти хворого грілками

парантерального живлення
4. Регулятори водно-електролітного та кислотно-основного станів
5. Кровозамінники-гемокоректори
6.

Кровозамінники комплексної дії

України від 05.07.1999 р. за №164 «Переливання компонентів та препаратів

крові»