Оноре де Бальзак Життя на Україні та одруження

Підготувала:
Росюк Евеліна 10-А

Тур 20 травня 1799 р у сім'ї чиновнника. Все дитинство

провів у інтернаті. Навчався у приватних школах, відвідував лекції у Сорбонні, всесвітньовідомому університеті, здобував юридичну освіту. Проте Оноре марив кар'єрою письменника, таємно відвідуючи лекції з історії літератури в Сорбонні.

стає великим письменником. Його твори читають з великим захопленням і

зараз. Найвідоміші з них: «Сільський лікар», «У пошуках абсолюту», «Батько Горіо», «Втрачені ілюзії», «Сільський священик», «Господарство холостяка», «Селяни», «Кузен Понс», «Кузина Бетта»

Україну потрапив у вересні 1847-січні 1848 р. і протягом останніх

місяців 1849-го до квітня 1850 року. Загалом він провів тут більше двух років. Окрім Верхівні побував у Бердичиві, Києві та інших містах. Перебування в Україні дало йому можливість ознайомитися зі слов'янським світом, до якого він виявляв інтерес. Французький письменник отримав визнання серед українських письменників. Творчість великого француза українською мовою починає виходити з 1884 року.
У листах на батківщину Бальзак відзначав багатства нашого краю.

зазначав він. — Тут починається український чорнозем, шар чорного і

тучного грунту завтовшки футів п'ятдесяти, а іноді навіть і більше. Його ніколи не угниють…»
- Оноре де Бальзак про Україну

6 візитів письменника до Києва). Зупинявся у будинку польських магнатів

Ганських на Печерську, почав писати нарис «Лист про Київ». Бував у Контрактовому будинку на Подолі під час контрактових ярмарків. Ще наприкінці вересня 1848 на 4 дні зупинився у містечку Вишнівець в палаці князів Вищнівецьких. Враження про Вишнівець виклав у листах до дружини в Париж, назвавши, зокрема, палац і парк на березі Горині «польським Версалем» і запропонувавши проекти вивезення з Вишнівеччини деревини для будівництва залізниці та спорудження тут ставків, суконної фабрики.

Контрактовий будинок 19 століття

Палац Вишнівецьких

Київ 19 ст.

з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських

степів. Добре поглянути на це ще разок…»
- Оноре де Бальзак про Київ

рідко їх знаходить. Проте той, хто їх не шукає, не

знаходить ніколи!», - зауважував геній французької літератури Оноре де Бальзак. Він знайшов свій скарб в українській глибинці - маєтку графині Евеліни Ганської на Житомирщині

жінок Російської імперії, вирішила написати йому листа. І підписалася –

«Незнайомка», але невдовзі назвала своє ім’я. Так розпочалося листування, що тривало 17 років! Графиня Евеліна Ганська досконало володіла кількома мовами, мала неабиякий літературний талант. Отже, Бальзаку було що з нею обговорювати.

Евеліна та Оноре

Трохи згодом, 7 листопада, відсилається другий лист:..Коли я читала ваші

твори, серце моє тріпотіло; ви показуєте істинну гідність жінки, любов для жінки – дар небес, божественна еманація; мене захоплює в вас чудесна чутливість душі, вона-бо й дозволяє вам вгадувати душі жінки...
На третій лист, що закінчувався словами "кілька ваших слів, надрукованих у "Котід’єн" вселять у мене впевненості, що ви отримали мій лист, і що я можу надалі безбоязно вам писати. Підпишіться О.Б.", Ганська отримала відповідь 9 вересня 1832 року в "Котід'єн", єдиній газеті, яку російська цензура дозволяла ввозити в імперію. Коротеньке повідомлення інформувало: "Пан де Б. отримав адресоване йому послання..."

Вони домовляються про одну зустріч у Невшателі (Швейцарія) – рідному

місті виховательки доньки Ганських. Йшов 1833 рік.
"Випадкове" знайомство Ганських з Бальзаком, точніше Вацлава Ганського з письменником, навіть переросло в дружбу. Але в Бальзака і Евеліни то вже була не дружба...Далі було листування, зустрічі в Женеві та Відні, їх почуття то загасали, то знову розгорались.

невисокого на зріст чолов’ягу, який прямував їй назустріч, то спочатку

вона розгубилася – може не варто робити цього? Але зазирнувши в очі Бальзака, була причарована.

До речі, в Україну видатного письменника запросила не сама Евеліна, а її чоловік Венцеслав Ганській. Він розповів Бальзаку про свої землі та фабрики, про чудовий будинок і великий парк неподалік від Бердичева – в селі Верхівня. Бальзак пообіцяв обов’язково завітати вгості.

22 роки старіший своєї дружини. Евеліна втягується в довгу судову

тяганину за спадщину Ганського з його ріднею. З Бальзаком Евеліна Ганська зустрічається тільки у 1842 році в Санкт-Петербурзі, та у 1845 році у Дрездені. З Дрездену вони разом вирушають до Франції.
У Європі Ганська мала народити дочку від Бальзака, але дитина вийшла мертвою. Вона ще деякий час перебувала у Франції, а потім повернулась у Верхівцю. У 1847 році у Верхівню прибуває Оноре де Бальзак.

Верхівні. Починає заводити розмови про одруження, але у Евеліни було

багато клопотів щодо спадщини та влаштування долі дочки Анни. Крім того стан здоров'я Бальзака став суттєво погіршуватись. Були й деякі інші обставини. За тодішніми законами Російської імперії, шлюб з іноземцем означав для поміщиці Ганської втрату всіх своїх маєтностей. На такий шлюб потрібно було отримувати височайший дозвіл у столиці. Але Ганська вирішує одружуватись. Вона заповідає всі свої володіння Анні Ганській, зобов'язавши її виплачувати лише дев'ять тисяч карбованців сріблом.

доброчинну жінку. Особа ця є російською підданою, і повна її

відданість не підлягає сумніву. Звісно, високі якості її належно поціновані, бо вам усе в Росії відомо. Вона не хоче вийти заміж за іноземця без згоди августійшого повелителя, вона удостоїла мене права просити про цю згоду, я зовсім не ремствую на покору пані Ганської, оскільки вважаю це природним. »

- пише Бальзак міністру Уварову

Ганська відмовляється від усіх своїх статків. 14 березня 1850 року

Бердичівському костьолі св. Варвари графиня Евеліна-Констанція Ганська стала мадам де Бальзак.

Документи, що засвідчують одруження

Франції. Здоров’я Бальзака продовжує погіршуватись і коли вони прибувають до

Парижу письменник вже майже не піднімався з ліжка.
В серпні 1850 року Оноре де Бальзак помирає. Евеліна залишається в Парижі. За допомогою інших літераторів, а інколи і власноруч вона закінчує деякі твори Бальзака і видає їх. В її житті, по смерті Бальзака, були інші шанувальники її вроди й навіть коханці. Вона помирає 9 квітня 1882 року.

дійсно був геній, літературний геній. Але це була, в той

же час, звичайна людина. Був транжирою. Мав безліч коханок і часто жив за їх рахунок. Дехто дивується, як могли його кохати жінки. Він був невисокого зросту, опецькуватий, не мав передніх зубів, не "мачо" й не "Ален Делон". Але він дуже добре знав жіночу душу й вмів зачепити в ній такі струни, про які інші тільки здогадувались. В творах про Бальзака можна зустріти дуже багато і про Евеліну Ганську. Бальзакознавці по-різному відносяться до неї. Одні вважають її справжньою музою Бальзака, його "Північною зорею". Вважають, що вона щиро й віддано його кохала

любові, який він собі створив уявою і в можливості якого

сумнівався. Вона була для нього чудовим реваншем за погорду маркізи де Кастрі, вона з першого дня віддала йому серце й пообіцяла руку, покохала його так, що в 1833 році, в першому пориві кохання хотіла все кинути, щоб іти з ним. А далі, незважаючи на відстані, роки, його невірність, упередженість своєї рідні, вистояла в своїй любові. Коли він був старий, хворий, вкрай виснажений, вона приймала його протягом багатьох місяців у своєму палаці на Україні; створила йому домашнє вогнище, сім'ю; щоб вийти за нього заміж, вона зреклася більшої частини своїх маєтностей, погодилася ділити з ним скромне життя в місті, якого не любила, в оточенні, яке було їй чужим. Вона заплатила борги Бальзака – за його життя й після смерті – кількасот тисяч франків, доглядала його невтомно й самовіддано. Нарешті, коли він помер, вона, незважаючи на хворе серце, віддала багато сил і енергії виданню й пропаганді творів Бальзака, тим самим сприяючи зростанню його слави... Якщо й цього не досить, якщо й це не називається "кохати", то чого ж вам іще треба? »
-Марсель Бутрон про Евеліну Ганську