Отруєння.Види та методи медичної допомоги

медичної допомоги.

Отруйна речовина може потрапити в організм через рот, через дихальні

шляхи або шкіру. Токсини і отрути можуть міститися в харчових продуктах, в повітрі, в засобах, з якими контактує людина. Існує безліч видів отруєнь. Вони відрізняються між собою токсичними агентами, отруйними речовинами, шляхами надходження в організм, умовами і способами впливу на організм. Симптоми і методи лікування залежать також від виду.

медикаментами і алкоголем -Отруєння чадним і світильним газом -Отруєння отрутохімікатами -Отруєння кислотами і

лугами Клінічна класифікація передбачає виділення гострих і хронічних отруєнь, а також стосується оцінки тяжкості стану хворого (легка, середньої тяжкості, тяжкий і вкрай важкий), що з урахуванням умов виникнення отруєння (побутове, виробниче, медичне) і його причини має велике значення в судово- медичних відносинах. 

(через дихальні шляхи), -пероральні (через рот), -перкутанні (через шкіру), -ін'єкційні (при

парентеральному введенні) отруєння. 

кардіотоксичні та ін.) 
При характеристиці отруєнь широко використовують і існуючі класифікації

отрут за принципом їх дії:

вживання продукту так і через 5 або навіть 10 годин). Симптоми: -Нудота -Блювання -Діарея -Болі

в шлунку та кишечнику -Підвищення температури

і його дія на організм людини: Для практичного значення виділяють дві

групи токсинів, які присутні в блідій поганці: • фаллоідін; • і альфа-аманітін. Фаллоідін менш отруйні, але діють швидко і не руйнуються при термічній обробці. Аманітін більш отруйні, але трохи повільніше діють. Всі вони не перетравлюються в кишечнику і в незмінному вигляді надходять у печінку, яка приймає на себе основний удар. Отрути викликають сильний гастроентерит, руйнують внутрішню структуру клітин печінки і її жирове переродження, порушують цілісність капілярів кишечника і всіх внутрішніх органів. Викликають сильне зниження рівня глюкози в крові, порушують загальний обмін речовин в цілому впливають на центральну нервову систему.

симптомів. Інкубаційний, тобто прихований період, триває набагато менше за часом,

ніж при отруєнні блідою поганкою, – від 0,5 до 6 годин. Головні ознаки отруєння: нудота, блювота, водянистий пронос, рясне потовиділення, слино-та сльозотеча. Досить швидко з'являються і ознаки нервово-психічних розладів: запаморочення, неясність свідомості, галюцинації, марення. Зіниці розширені. У важких випадках розвивається коматозний стан із втратою свідомості.

всмоктався в кров, а специфічного антидоту немає. У стаціонарі проводять

такі дії. 1. Промивають шлунок, навіть якщо є блювання - залишки гриба можуть зберігатися в шлунково-кишковому тракті протягом 20 годин. 2. Антидотна терапія в даний час не розроблена. Застосовують бензил-пеніцилін, якщо з моменту отруєння минуло не більше трьох діб, в дозі від 500 тисяч до 1 мільйона одиниць на кілограм ваги, поділяють на шість прийомів. Силібінін в добовій дозі 30 мг на кг протягом 10-12 днів. Є повідомлення, що в деяких випадках ефективне застосування ліпоєвої кислоти - до 300 мг на добу.   3. Боротьба з зневодненням: внутрішньовенно вводять Ацесоль, Tрісоль, Розчин Рінгера, фізіологічний розчин. Ставлять крапельницю з глюкозою для захисту печінкової тканини і усунення гіпоглікемії. При необхідності проводять заповнення хлоридів - внутрішньовенно або дають хворому пити солону воду. 4. Для прискорення виведення токсинів з організму проводять гемосорбцію і форсований діурез. 5. Призначають серцеві засоби та препарати, тонізуючі судиноруховий центр. 6. Застосовують протеолітичні ферменти (контрикал, гордокс) для профілактики ДВЗ синдрому (підвищення згортання крові).   7. Печінкова терапія: вітаміни групи B, зокрема, Нікотинамід і Рибоксин. Результат лікування в першу чергу залежить від дози прийнятого отрути і загального стану організму.  

жирів і гідроліз білків з утворенням лужних альбумінів, які розчиняються

у воді. Тканини набрякають і пом'якшуються через те, що луги проникають значно глибше, ніж кислоти. Уражені тканини набувають сірувато-білого кольору, а після утворення лужного гематину - буро-коричневого. Резорбція лугів викликає глибокі порушення обміну речовин, що тягне розлад діяльності органів і систем. В першу чергу - серцево-судинної. Формалін (40% розчин формальдегіду). Широко розповсюджений у сільському господарстві, промисловості і медицині. Отруєння буває як нещасний випадок, або з метою самогубства. Має різкий специфічний запах. Смертельна доза 10-30 мл. формаліну. Формальдегід веде до швидкого згортання білків з утворенням струпа. Крім вираженої місцевої дії, має ще й загальну дію на організм, і, в першу чергу, на центральну нервову систему, що викликає задишку, синюшність, серцеву недостатність. Перша допомога 1) При попаданні на шкіру або в очі: промивати водою протягом 15 хв. 2) При попаданні в всередину: треба випити (напоїти) водою або молоком для розбавлення; блювотні засоби протипоказані 3) Госпіталізація.

на губах та підборідді сліди "хімічних опіків" у вигляді потьоків.

Значні зміни спостерігаються також по ходу стравоходу, в шлунку, дванадцятипалій кишці. Майже завжди має місце значний набряк тканин гортані, котрий може викликати асфіксію. Ступінь некрозу тканин при отруєнні кислотами та лугами залежить від їх концентрації, рівня дисоціації і тривалості контакту. Із збільшенням вказаних характеристик зростає і ступінь некротизації.   Отруєння окремими лугами На відміну від кислот, сліди хімічної дії лугів на шкірі навколо рота і по ходу травного шляху не мають чіткого відмежування від навколишніх тканин, які значно набряклі. Слизові рота, глотки сіруватого кольору, набряклі. Аміак може проникати в організм у вигляді газу або насиченого 33% водного розчину (нашатирний спирт). Має різкий, специфічний запах. Аміак добре проникає через тканини у кров і, досягаючи мозку, подразнююче на нього діє. При надлишку аміаку в організмі може настати параліч нервової системи і смерть від асфіксії. На кров аміак справляє гемолізуючу дію і тягне утворення лужного гематину. Смертельна доза 10-20 мл. насиченого розчину (33%) або 25-50 мл. аптечного (10%) нашатирного спирту.