Підготувала Студентка групи Г-32 Тимків Ірина

куточків Українського Полісся, на перетині Рівненської і Волинської областей знаходиться

три населених пункти Острів, Пляшева і Берестечко. А між ними національний пантеон“Козацькі могили“.

Могили» - комплекс пам'яток в селі Пляшева Рівненської області, місце

вшанування пам'яті тисяч козаків і селян, що брали участь у Берестецькій битві 1651 року під час національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького

яка тривала з
28 червня по 10 липня 1651 р.

з союзниками кримськими татарами проти Речі Посполитої під командуванням Яна Казимира ІІ.

Острів, Солонів, Рідків, Митниця. Козаки, селяни зійшлися у смертельному бою

з поневолювачами рідної землі —-польською шляхтою.

1912 році на острів Журавлиха перенесли з села Острова дерев'яну

церкву
св. Михайла, пам'ятку
XVII ст.

бою під Берестечком, в якому захищалися честь та слава українського

народу, де було виявлено виняткову мужність та відвагу.

молебнів, тому його фасад являє собою іконостас під відкритим небом.

видно георгіївські хрести - у 1914 році цар надав трьомстам

полеглим козакам звання георгіївських кавалерів.

році з сусіднього села Острів. Вона побудована у першій половині

1600-их, і є легенда, що саме в ній молився напередодні битви Богдан Хмельницький. Це навряд чи відповідає дійсності, бо у Хмельницького була похідна церква в наметі, до того ж плисти до сільського храму довелося б човном, через заплаву Пляшівки.

сакрального живопису, один з небагатьох, який зберігся з того часу.

Іконостас вражає своїм мистецьким виконанням: прикрашений мереживом дерев’яної позолоченої та посрібленої різьби, він виготовлений руками народних умільців.

солією Георгіївського храму, підземною 50-метровою галереєю.
За польського володарювання
(1921-1939

рр..) підземні ходи та усипальниця були замуровані.

є Георгіївський собор, який розташовано в самому центрі о. Журавлиха,

на штучно насипаному підвищенні.

приділи: підземний – на честь великомучениці Параскеви, середній – на

честь великомученика Георгія Побідоносця, і верхній (на хорах) – на честь св. Бориса і Гліба. Приділи розміщено один над одним, що є унікальним у церковній архітектурі.

у якому могли служити до двохсот священиків, а на західному

фасаді собору було облаштовано зовнішній іконостас. Самим же храмом ставала велика площа перед собором, на якій вміщалися десятки тисяч людей, які щорічно збиралися на заупокійний відпуст у 9-у п’ятницю після Пасхи. Перед собором – велика солія, над якою здіймається скляна частина козацької гробниці, де можна побачити козацькі кістки.

оригінальний та неповторний інтер’єр. До нього ведуть масивні кам’яні сходи

з двох боків, які начебто знаходяться у двох баштах – з північного та південного боків Георгіївського собору, які зовні вписані у загальний об’єм і з’єднують усі три поверхи собору.

Примітним є те, що склепіння вівтарної частини храму та деякі стіни мають в собі закладені гільзи бойових снарядів поч. ХХ ст., що було військовим символізмом для єднання сучасного військового духу з пам’яттю про героїв-козаків. У храмі також є благодатні ікони Божої Матері.

називають, «нижній» монастирський храм, що знаходиться в підземній частині Георгіївського

собору і саме з нього у червні 1910 р. почалося будівництво храму-усипальниці. В день освячення в усипальницю, яка вже була підготовлена з західного боку Параскевського храму, офіцери 12 Донського козачого полку встановили домовину з останками героїв-козаків, які першими були виявлені під час розкопок неподалік сусіднього с. Острів – в урочищі Монастирщина. Пізніше козацькі кістки, що знаходили в окрузі, докладали в усипальницю, де вони знаходили останній довічний спочинок.

зі склепінням, під яким встановлено саркофаг з козацькими кістками. Цей

саркофаг можна побачити перед зовнішнім іконостасом Георгіївського храму

двома маленькими віконцями під склепінням, які освітлюють білі масивні стіни.

Усипальниця примикає до західної стіни Параскевського храму і з’єднана з ним двома проходами. Місце останнього земного притулку героїв-козаків знаходиться під зовнішньою солією Георгіївського храму, на якій у 9-у П’ятницю після Пасхи та у Неділю всіх святих землі Української відбуваються щорічні урочистості просто неба.

з них знайшов археолог Ігор Свєшніков.

рівні, як це й було задумано ініціаторами створення меморіального комплексу.

Одне з намасовіших православних богослужінь в Україні традиційно очолює Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України, якому співслужать архиєреї та десятки священиків. У ці дні монастир відвідують десятки тисяч прочан.

біля голови загиблого донського козака. Подібної форми прикраса нібито означає,

що її власник народився від полоненої туркені

але воно виявилося шкіряним

битви. Тоді ж на місці козацького бойового табору відкрито пам’ятник

її учасникам, а постановою уряду територію битви оголошено державним заповідником.

звідси аж до високого правого берега річки (порослий лісом) замість

зеленого лугу було болото.

останніх козаків боронився з човна. Спершу три години відстрілювався з

мушкета, потім (маючи 14 ран!) захищався косою, а на пропозицію самого короля скласти зброю відповів, що за життя уже не дбає.

було два моменти. По-перше, шляхта переконалася, що може безкарно дезертирувати

з королівського війська. По-друге, саме після Берестечка у березні 1652 року шляхтич Владислав Сицінський, використовуючи своє право вето, вперше зірвав сейм, на якому обговорювалися наслідки битви.
Через 100 років право вето використовуватимуть імперії - сусіди Польщі - щоб паралізувати державну діяльність. Але це вже інша історія

процвітають і приваблють до себе своєю надзвичайною сторінкою в історії

Украни, гарною природою та щирими, простими людьми. Великою пошаною для жителів сіл є Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», з яким тісно пов’язана історія самих сіл. З кожним роком збільшується потік відвідувачів до музею народної слави. Сюди приїздять з різних куточків світу: Чехословаччини, Польщі, Канади, США, Італії та інших країн.

Цей маленький куточок раю на Землі – джерело нашої пам’яті, торжество нашої віри в Бога та прояв любові до рідної України. Тому ми маємо це зберегти для своїх дітей та нащадків.