Вінницький національний медичний університет ім. М.І.Пирогова
Кафедра педіатрії №1
Разделы презентаций
- Разное
- Английский язык
- Астрономия
- Алгебра
- Биология
- География
- Геометрия
- Детские презентации
- Информатика
- История
- Литература
- Математика
- Медицина
- Менеджмент
- Музыка
- МХК
- Немецкий язык
- ОБЖ
- Обществознание
- Окружающий мир
- Педагогика
- Русский язык
- Технология
- Физика
- Философия
- Химия
- Шаблоны, картинки для презентаций
- Экология
- Экономика
- Юриспруденция
Пиелонефрит укр
Содержание
- 1. Пиелонефрит укр
- 2. АктуальністьІнфекції сечової системи є найбільш поширеною інфек-цією
- 3. ВИЗНАЧЕННЯПієлонефрит - неспецифічне мікробне запалення нирки з переважним вогнищевим ушкодженням тубулоінтерс-тиційної тканини, чашечок та миски.
- 4. Інфекції сечової системи – мікробноза-пальне ураження органів
- 5. Етіологія
- 6. Фактори ризикуОбтяжений акушерський анамнез у матері;Патологічний перебіг
- 7. Шляхи розповсюдженості інфекціїї1. Гематогенний шлях;2. Висхідний шлях.
- 8. Патогенез МакроорганізмІмунна відповідьАнтигенспецифічнийІнші фактори захистуФагоцитозКлітинні реакціїЦитокінигідролази, супероксид
- 9. Слайд 9
- 10. Первинний (необструктивний)Ускладнений(вторинний, обструктивний) .Класифікація пієлонефриту у дітей
- 11. За станом уродинаміки виділяють: первинний процес вторинний; Серед вторинних ПН виділяють: – обструктивний тип;– необструктивний;
- 12. Критерії активності пієлонефриту в дітей
- 13. КЛІНІКА
- 14. Клінічна діагностика пієлонефриту.Синдром інтоксикації:Водно-електролітні порушенняДизуричний синдром.Сечовий синдром Больовий синдром.
- 15. ДІАГНОСТИКА
- 16. 1. Дослідження для встановлення активності мікробно-запального
- 17. Допоміжні лабораторні дослідження Крові: визначення електролітів
- 18. Інструментальні дослідження Обов'язковіДобовий ритм та
- 19. Інструментальні дослідження Б. Допоміжні: – екскреторна урографія
- 20. Ускладнення пієлонефриту:Нефрогена артеріальна гіпертонія; Гідронефротична трансформація; Пієлонефритично
- 21. Приклади формулювання діагнозу. Гострий пієлонефрит активна стадія,
- 22. ЛІКУВАННЯ ПІЄЛОНЕФРИТУ
- 23. 1. Ліквідація мікробно-запального процесу в нирках та
- 24. Слайд 24
- 25. цефуроксім, цефтріаксонцефотаксим, цефтазидім, цефоперазон, цефіксим, цефтібутен АНТИБІОТИКОТЕРАПІЯ:
- 26. Патогенетичну терапію розпочинають в середньо-му з 5–7-го
- 27. Лікування дегідратації здійснюється шляхом водного навантаження; Дезінтоксикація
- 28. При гіпертермії застосовуються жарознижуючі - парацетамол, ибупрофен.У
- 29. Основа лікування ПН в стаціонарі за схемою "3+" Амбулаторно за схемою "2+"
- 30. Вакцинація проводиться за графіком профілактичних щеплень, але
- 31. Скачать презентанцию
АктуальністьІнфекції сечової системи є найбільш поширеною інфек-цією у дітей до 2 років, посту-паючись лише захворюван-ням дихальних шляхів та кишковим інфекціям. Згідно статиститичним звітам МОЗ України поширеність захворювань нирок і сечової системи
Слайды и текст этой презентации
Слайд 1Інфекція сечовидільної системи
ПІЄЛОНЕФРИТ У ДІТЕЙ
Наказ Міністерства охорони здоров'я України
03.11.2008 N 627
Слайд 2Актуальність
Інфекції сечової системи є найбільш поширеною інфек-цією у дітей до
2 років, посту-паючись лише захворюван-ням дихальних шляхів та кишковим інфекціям.
Згідно статиститичним звітам МОЗ України поширеність захворювань нирок і сечової системи у дітей в останні 5 років зростає, а саме: із 40 до 56/1000 дитячого населення.
Наказ Міністерства
охорони здоров'я України
03.11.2008 N 627
Слайд 3ВИЗНАЧЕННЯ
Пієлонефрит - неспецифічне мікробне запалення нирки з переважним вогнищевим ушкодженням
тубулоінтерс-тиційної тканини, чашечок та миски.
Слайд 4
Інфекції сечової системи – мікробноза-пальне ураження органів сечових шляхів без
уточнення топічного рівня ураження.
Цистит – неспецифічне мікробне запален-ня слизової оболонки
сечового міхура. 
Слайд 6Фактори ризику
Обтяжений акушерський анамнез у матері;
Патологічний перебіг вагітності та пологів;
ГРВІ та бактеріальні інфекції;
Артеріальна гіпертензія і
гіпотонія;Анемія;
Загострення хронічної соматичної патології,
Наявність професійних шкідливостей у матері і батька;
Несприятливі екологічні фактори;
Обтяжена спадковість.
Слайд 8Патогенез
Макроорганізм
Імунна відповідь
Антигенспецифічний
Інші фактори захисту
Фагоцитоз
Клітинні реакції
Цитокіни
гідролази, супероксид
Запальна відповідь
Пієлонефрит
Проникнення у нирку
Пієловенозний рефлюкс
Просування вздовж стінки сечоводу
Адгезія до уроепітелію
Функціональна обструкція
сечоводу
Протидія опсонізації і
фагоцитозу
Мікроорганізм
Р-фімбрії
К-антиген
О-антиген
Слайд 9
Гострі:
1. цистит;
2. пієлонефрит;
3. інфекції сечовивідних шляхів
без визначення топіки.Неускладнені
Ускладнені
(рецидиви)
Хронічні (≥ 3 міс )
1. цистит;
2. пієлонефрит;
3. інфекції сечовивідних шляхів
без визначення топіки.
Інфекції сечової системи
КЛАСИФІКАЦІЯ
(затверджена рішенням 2-го з'їзду нефрологів України, 2005)
Слайд 10
Первинний (необструктивний)
Ускладнений
(вторинний, обструктивний)
.
Класифікація пієлонефриту у дітей (2005).
Активність
Перебіг
Функція нирок
Гострий (≤ 3 міс)
Хронічний
а) рецидивуючий
б)
латентний Активна стадія І, ІІ, ІІІ
Часткова клініко-лабо-раторна ремісія
Повна ремісія
Збережена
Порушена
ХНН
Форма
Слайд 11За станом уродинаміки виділяють:
первинний процес
вторинний;
Серед вторинних
ПН виділяють:
– обструктивний тип;
– необструктивний;
Слайд 14Клінічна діагностика пієлонефриту.
Синдром інтоксикації:
Водно-електролітні порушення
Дизуричний синдром.
Сечовий синдром
Больовий синдром.
Слайд 16
1. Дослідження для встановлення активності мікробно-запального процесу
(Обов'язкові лабораторні дослідження ):
Загальний клінічний
аналіз крові. Біохімічний аналіз крові (сечовини, креатиніну).
Загальний аналіз сечі.
Аналізи сечі (за Нечипоренко, Зимницьким).
Бактеріологічне дослідження сечі .
Антибіотикограма сечі.
Біохімічне дослідження сечі (добова екскреція білку, ок-салатів, уратів, цистіну, солей кальцію);
для дівчат – мазок з піхви
Слайд 17
Допоміжні лабораторні дослідження
Крові:
визначення електролітів крові;
визначення рівня глюкози;
коагулограма;
імунограма;
рівень
β2-мікроглобуліну.
Сечі:
визначення діурезу
визначення осмолярності
двостаканна проба
трьохстаканна проба
Калу:
– копрограма
Слайд 18 Інструментальні дослідження
Обов'язкові
Добовий ритм та об'єм сечі
Термометрія
Контроль артеріального
тиску
Ультразвукове дослідження нирок
Рентгенологічне дослідження
Динамічна та статична
реносцинтиграфія
Слайд 19Інструментальні дослідження
Б. Допоміжні:
– екскреторна урографія
– цистоуретероскопія
– допплерографія судин нирок
–
ангіографія судин нирок
– КТ (за необхідності)
– МРТ (за необхідності)
Консультації
спеціалістів:
– гінеколога, - уролога,
- оториноларинголога,
- за необхідності – інших.
Слайд 20Ускладнення пієлонефриту:
Нефрогена артеріальна гіпертонія;
Гідронефротична трансформація;
Пієлонефритично зморщена нирка, уремія;
Гнійні ускладнення (апостематозний нефрит, абсцеси, паранефрит, уросепсіс);
Бактеріємічний шок.
Пієлонефрит необхідно диференціювати з :Хронічним цистітом;
Інтерстиціальним нефритом;
Гострим гломерулонефритом з ізольованим сечовим синдромом;
Хронічним гломерулонефритом;
Туберкульозом нирки,
Вульвовагінітом.
Нерідко в дитячій практиці пієлонефрит діагностують як «гострий живіт», кишкові і респіраторні інфекції, пневмонію, сепсіс.
Слайд 21Приклади формулювання діагнозу.
Гострий пієлонефрит активна стадія, зі збереже-ною функцією нирок.
Вторинний
(обструктивний) хронічний двобічний пієлонефрит,стадія часткової клініко-лаборатор-ної ремісії, рецидивуючий перебіг. ХНН.
Гідронефроз справа.Первинний (необструктивний) хронічний пієлоне-фрит,стадія часткової клініко-лабораторної ре-місії, латентний перебіг, з порушенною функцією нирок. Дисметаболічна оксолатно-уратна нефро-патія.
Слайд 231. Ліквідація мікробно-запального процесу в нирках та сечовивідних шляхах;
2. нормалізація
уродинаміки як верхніх, так і нижніх сечовидільних шляхів;
3. стимуляція регенераторних
процесів;4.підвищення імунологічної реактивності організму дитини, яка сприятиме попередженню розвитку нефросклерозу.
Принципи лікування пієлонефриту
Слайд 24
Режим.
Ліжковий режим лише на гострий період
захво-рювання при виражених симптомах інтоксикації. З 3-5-го дня режим починають розширяти. Період ремісії – загальний режим за віком, з обме-женням тривалого ортостатичного навантаження, виключен-ням переохолодження.
Стіл №5 за Певзнером, при порушенні функції нирок – стіл №7а, 7.
Рекомендовано достатнє пиття, на 50 % більше вікової норми
Загальні лікувальні заходи:
Слайд 25
цефуроксім, цефтріаксон
цефотаксим, цефтазидім, цефоперазон,
цефіксим, цефтібутен
АНТИБІОТИКОТЕРАПІЯ:
амоксицилін/клавунат,
амоксицилін/сульбактам
левофлоксацин, ципрофлоксацин, моксифлоксацин, гатифлоксацин
"захищені" пеніциліни
Цефалоспорини II-III покоління,Препаратами першого ряду є:
аміноглікозиди
ІІ-ІІІ генерації
Фторхінолони 2-4 покоління ,
Карбапенеми
сучасні макроліди
іміпенем, меропенем
рокситроміцин, мідекаміцин, азитромі-цин, джозаміцин, кларитроміцин
амікацин
Слайд 26Патогенетичну терапію розпочинають в середньо-му з 5–7-го дня від початку
захворювання на тлі антибактеріальних препаратів. Патогенетична те-рапія включає:
антиоксидантну,
імунокоррегуючу
антисклеротичну терапію.
Антиоксиданти призначають строком на 3-4 тижні:
Патогенетична терапія
Слайд 27Лікування дегідратації здійснюється шляхом водного навантаження;
Дезінтоксикація - застосуванням дезінтоксикаційних
препаратів.
При відмові від перорального прийому рідини, знач-ному інтоксикаційному синдромі проводиться
інфу-зійне введення 5% розчину глюкози або фізіологічного розчину натрію хлориду. В перші дні захворювання на тлі підвищеного водного навантаження використовують діуретики (фуросемід, верошпирон), які сприяють підсиленню ниркового кровотоку, забезпечують елімінацію мікроорганізмів і продуктів запалення.
Склад і об'єм інфузійної терапії залежить від прояву синдрому інтоксикації, стану хворого, показників гемостазу, діурезу та інших функцій нирок.
Інфузійна терапія
Слайд 28При гіпертермії застосовуються жарознижуючі - парацетамол, ибупрофен.
У випадках больового синдрому
призначаються анти-спастичні препарати.
За необхідності - про, пре і симбіотики;
антигістамінні та протигрибкові препарати.
Інгібітори АПФ або блокатори рецепторів до ангіо-тензину II (БРА) призначаються при хронічному ПН для гальмування склеротичного процесу та антипро-теїнуричної дії.
Слайд 30Вакцинація проводиться за графіком профілактичних щеплень, але не раніше ніж
через місяць від початку ремісії з обов’язковим попереднім обстеженням
(аналіз
крові клінічний та біохімічний, аналіз сечі),на фоні гіпоалергенної дієти та, у деяких випадках, антигістамінних препаратів (5-7 днів напередодні і після вакцинації).
Реакція Манту – за графіком.
Збереження стійкої ремісії протягом 3 років при гострому ПН і 5 – при хронічному дозволяє констатувати одужання.
ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ
