Правова держава і громадянське суспільство

що він бачить близьку загибель тієї держави, де закон не

має сили і перебуває під владою.
Арістотель : там, де відсутня влада закону, зазначав він, і немає сенсу говорити про будь-яку форму державного устрою. Адже в такому суспільстві панує або хаос і анархія, або свавілля володаря-деспота.
термін "правова держава" (вперше було вжито у першій половині XIX ст. в працях німецьких правознавців (К. Вількер, Р. фон Моль та ін.).

функціонує згідно з принципом верховенства права, за якої діють усталені

правові норми, встановлені у порядку, що визначений Конституцією, гарантуються права і свободи людини, владні структури не втручаються у сферу громадянського суспільства.

та політичному ладу.
Критерій для зарахування певної держави до правових

— це стабільність суспільства, оперативність державного управління, задоволення громадян діяльністю владних органів.

інші нормативно-правові акти приймаються на її основі
Реально існуючий, а не

лише задекларований,єдиний для всіх, обов'язковий правопорядок в державі, який забезпечує еволюційний розвиток
Парламентаризм
Розвинена виборча система, суверенітет народу
Життєздатність державного механізму впливу на суспільство зверху, одержання інформації знизу, забезпечення зв'язків по горизонталі
Пріоритет прав людини над правами держави
Розвинена правова культура
Багатопартійність
Доступна інформація, незалежні ЗМІ
Тісний зв'язок національного права з міжнародним

відповідальність перед законом як державних органів, так і громадських організацій

та громадян;
підзаконність державної влади, обмеженість сфери її діяльності, невтручання держави у справи громадянського суспільства;
охорона державою невід'ємних природних прав людини та громадянських свобод, що з них випливають; визнання пріоритетності прав та інтересів особи, непорушності її честі і гідності, гарантування умов для їх захисту;
рівність закону для всіх і рівність усіх перед законом;
взаємна відповідальність держави і особи, правова відповідальність офіційних осіб за дії, які вони чинять від імені держави;
поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, їх взаємна урівноваженість і відкритість;
незалежність судів і суддів, наявність ефективної системи захисту;
наявність ефективних форм контролю за дотриманням законів та інших нормативно-юридичних актів.

за допомогою якої описується поділ цілісного суспільного організму на дві

взаємопов'язані і взаємообумовлені сфери — політичну і соціальну. Якщо держава є втіленням тенденції до впорядкування і централізації суспільного життя, то громадянське суспільство — тенденції до децентралізації і свободи особи.
Громадянське суспільство - це сукупність усіх громадян, їх вільних об'єднань та асоціацій, пов'язаних суспільними відносинами, що характеризуються високим рівнем суспільної свідомості та політичної культури, які перебувають за межами регулювання держави, але охороняються та гарантуються нею.
Громадянське суспільство у політології, як правило, розглядають як соціальне утворення, що протистоїть державі. Його можна розуміти як плюралізм і організацію інтересів незалежно від держави.

від XVIІ ст.
Його провідні положення сформульовано такими видатними філософами,

як
Т. Гоббс, Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо, В.-Ф. Гегель, Ш. А. де Токвіль, іншими мислителями

що виникають у зв'язку із задоволенням політичних інтересів і свобод

шляхом забезпеченим участі громадян у різних партіях, рухах, державних і громадських справах, асоціаціях);
Економічна (економічні відносини, й насамперед відносини власності);
Духовна (процеси функціонування та розвитку громадянського суспільства у суспільній та індивідуальній свідомості — у вигляді наукових теорій, концепцій, а також буденної свідомості, живого досвіду, традицій).

чого є формування сфери громадського (цивільного)життя і громадської думки;
організоване громадське

(публічне) життя вільних і рівних індивідів, чиї права захищені конституцією та законами;
незалежні від держави, добровільні асоціації, автономність яких усвідомлена на індивідуальному і колективному рівні;
зорієнтована на громадські інтереси та публічну політику діяльність, наслідком якої є кооперація та солідарність між людьми, спілкування на засадах взаємної довіри і співробітництва.

суспільних справ;
противаги владним структурам, головного паркану проти можливих спроб узурпації

влади;
засобу соціалізації, що зменшує відчуженість індивідів та орієнтує їх на "суспільно корисні справи";
сприятливого суспільного середовища для поширення громадянської політичної культури і через неї — для зміцнення демократичного ладу, надання процесові демократизації незворотного характеру.

держави.
Перший — громадянське суспільство придушується державою, внаслідок чого виникає

 тоталітарний режим.
Другий — між громадянським суспільством і державою встановлюється хитка рівновага, і виникають  авторитарні режими різного ступеня жорсткості.
Третій — держава виконує волю громадянського суспільства, діє в межах права як правова. Тоді виникає й  демократичний режим.

встановленню каналів зв'язку між державою і громадянами;
відсутність середнього класу;
люмпенізація

численних верств населення;
збереження старою номенклатурою своїх позицій.

вибори;
референдуми;
незалежні (насамперед, від органів влади) засоби масової інформації;
розвиток місцевого самоврядування;
політичні

партії, здатні репрезентувати групові інтереси;
Економічний плюралізм.