Правова культура як ціннісна орієнтація особистості

Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти,
кандидат педагогічних наук, доцент

на деяку активізацію досліджень у цій галузі, залишається недостатньо розробленою

у юридичній науці. Досі немає чіткості у понятійній характеристиці правової культури особи і суспільства, в її структурі, щодо співвідношення різних елементів, а також пов'язаній з нею категорії - правосвідомості людини і громадянина. Подальшого дослідження потребує також визначення місця правової культури у системі соціокультури, пошук шляхів і засобів її формування

акцентувалась на суб'єктивно-психологічних характеристиках: знання особою законодавства, усвідомлення змісту і

спрямованості законів та підзаконних актів, формування поваги до них, почуття законності та справедливості. Це неповною мірою узгоджувалось із світовою теорією культури - фундаментом правової культури як суспільства, так і кожної людини зокрема.

характеру, у яких розглядався надто широкий спектр проблем правової культури

суспільства, особи. Це дало змогу аналізувати правову культуру комплексно у більш широкому плані. Основу цього аналізу складає таке розуміння правової культури, відповідно з яким право інтерпретується як важлива соціально-культурна цінність, невід'ємний елемент правової культури суспільства, що інтерналізується особою.

з одним, з соціальними осередками, з самим суспільством. У процесі

взаємодії перебувають зіткнення інтересів, мотивів, волі учасників соціального спілкування. На певному етапі суспільно-історичного розвитку на перший план виступає право як один із ефективних засобів координації взаємодії, регулювання діяльності державних органів, громадських організацій, представників різних прошарків суспільства. Правова форма регулювання, правова культура, норми і цінності права - це елементи соціо-нормативної культури суспільства.

стільки) завдяки його ідеологічній функції, а й через категорії прав,

свобод та обов'язків. Останні являють собою зафіксовані у нормах права людини взірці поведінки, у відповідності з якими людина зіставляє свої дії або вчинки та оцінює їх. Це дає змогу визначити правову культуру суспільства як суцільне явище, що складається з трьох елементів:
права, правовідносин, прав та обов'язків як змісту правовідносин;
правосвідомості, завдяки якій правова культура "потрапляє" до свідомості людини або соціальної групи;
законності, правопорядку.

в той же час є одним із важливих критеріїв правової

культури є правосвідомість. Сам термін "правосвідомість" свідчить про зв'язок права зі свідомістю. Це дійсно так. Правосвідомість - система знань, уявлень, поглядів і почуттів стосовно чинних або бажаних правових норм, а також діяльності, пов'язаної з правом. Тобто правосвідомість - це право у тому вигляді, як воно відбивається у свідомості людини, це специфічна форма суспільної свідомості, система понять, переконань, поглядів, уявлень, почуттів та дій з приводу чинного або бажаного права.

її можна представити у вигляді піраміди, основа якої спрямована догори.

На верхньому щаблі знаходиться загальна (духовна) культура. Це фундамент всіх її видів і різновидів.

видів - правову культуру.
Правова культура тісно пов'язана із загальною культурою

народу, базується на її началах, служить відображенням рівня її розвитку. Формування правової культури не є відокремленим процесом від розвитку інших видів культури - політичної, моральної, естетичної. Це комплексний процес. їх об'єднує спільність завдання - утворення морально-правового клімату у суспільстві, який гарантував би особі реальну свободу поведінки у поєднанні з відповідальністю перед суспільством, забезпечував би її права, соціальну захищеність, повагу її гідності, тобто поставив би людину у центр економічних, соціальних, політичних, культурних процесів.

Оцінка правових явищ, що здійснюється правосвідомістю, є не тільки правовою,

але й моральною їх оцінкою, визначенням їх відповідності моралі суспільства.

культуру. Вона слугує необхідною умовою формування високих моральних якостей громадянина.

Знання та розуміння сутності та соціального призначення правових явищ - права, правосуддя, законності, правової відповідальності, стійка впевненість в необхідності точного дотримання норм права сприяє укріпленню у свідомості людини основних принципів і категорій моралі.

систему цінностей, які досягнуті людством у галузі права і відносяться

до правової реальності даного суспільства.

Система цінностей - активність суб'єктів права у правовій сфері, добровільність виконання вимог правових норм, реальність прав і свобод громадян, ефективність правового регулювання, якісні закони, удосконалена законодавча техніка, розвинута правова наука, юридична освіта, ефективна юридична практика, стабільний правопорядок. Систему цінностей в галузі права, що знаходяться у реальному функціонуванні в суспільстві, називають правовою реальністю, яка у структурному відношенні співпадає з поняттям "правова система".

може бути представлена наступним чином:
культура правосвідомості - високий рівень правосвідомості,

що включає оцінку закону з позиції справедливості, прав людини;
культура правової поведінки - правова активність громадян, що виражається у правомірній поведінці;
культура юридичної практики - ефективна діяльність законодавчих, судових, правозастосовчих, правоохоронних органів.

нововведень із сфери безпосереднього досвіду у сферу досвіду суспільно-історичного
Такий перехід

може здійснюватися в різноманітних формах, однією з яких можна вважати трансляцію нововведень у систему культурних норм та взірців, що будуть відтворюватися в процесі опанування їх новими поколіннями людей

суспільства глобальні інновації – утвердження нових цінностей та формування на

їх основі ціннісних орієнтацій молоді, які сприятимуть у ситуації загострення глобальних проблем сучасності інтеграції молодих громадян України до світової спільноти та відповідатимуть оновленій соціокультурній ситуації в Україні ХХІ століття

свою чергу виступають методологічним ґрунтом у вихованні молоді

– “все життя рухається любов’ю до цінностей”

та ін. – визначили як детермінанти соціально-економічного розвитку техніку та

машинне виробництво, національну систему економіки з вільною торгівлею та спільний ринок, працю та капітал, рівність можливостей та розширення громадянських прав, демократизацію суспільно-політичного життя, які в свою чергу призвели до зміни ієрархії суспільних цінностей та цінностей особистості

філософії та інших соціальних науках розвивається як концепція нового соціального

порядку, що суттєво відрізняється за своїми характеристиками від попереднього, адже його основним ресурсом визначається інформація

(1983) осмислює еволюцію соціуму, якої не минути, і визначає, що

нове суспільство потенційно буде мати можливість досягнути ідеальної форми суспільних відносин на основі інноваційних комп’ютерних технологій та оновлених цінностей: “цінності часу”, “вільної спільноти”, “демократії участі”

ставлення являє собою єдність суб’єктивного та об’єктивного
Термін “цінність” вживається

в позитивному, негативному та нульовому значенні відповідно до логіки оцінок, оскільки визначення цінності відбувається шляхом співвіднесення об’єкта з певним зразком (ідеалом, еталоном, нормою), а також за допомогою встановлення міри відповідності цьому зразку

засвоюються суб’єктом у процесі його виховання та соціалізації

особи, що відбувається під впливом соціального середовища і цілеспрямованої виховної

діяльності суспільства
Це – процес операційного володіння набором програм діяльності та поведінки, характерних для тієї чи іншої культурної традиції, а також процес інтеріоризації індивідом знань, цінностей і норм, які її відображають

можна вважати такі положення: цінність ототожнюється з новою ідеєю, яка

виступає як індивідуальний або соціальний орієнтир; цінність сприймається як поширений суб’єктивний образ або уявлення; цінність синонімізується з культурно-історичними стандартами; цінність асоціюється з типом “гідної” поведінки, з конкретним життєвим стилем

яка утворена кожного разу особливою субординацією цінностей і ціннісних якостей.

Цю мушлю вона кругом носить із собою, і їй не позбавитися від неї, як би швидко вона не бігла. Через вікна цієї мушлі вона сприймає світ і саму себе”

життя, його сенс, а система цінностей і сформовані на її

основі ціннісні орієнтації регулюють поведінку й діяльність, визначають мотиваційно-споживацьку сферу, спрямованість особистості, готовність керуватися цими цінностями в професійній діяльності, в громадському та сімейному житті тощо

факторів: соціальних цінностей суспільства, школи, сім’ї, найближчого оточення
Інтерес виступає

як вибрана спрямованість соціальної потреби й переломлюється в системі установок, мотивів, орієнтацій особистості

іншого навчального закладу, трудового колективу, засобів масової інформації та дружніх

контактів тощо, то вони показують ступінь включеності особистості в суспільство, визначення суспільно значущих цінностей та спрямованість її інтересів

активність людини, прагнення до самовдосконалення, рівень її досягнень, сподівань, тобто

всі стосунки особистості з оточуючим світом значною мірою залежать від того, яким цінностям вона віддає перевагу, наприклад:

цінністю;
чи цінує вона іншу особистість;
чи є ціннісним її

ставлення до держави, громадянином якої вона зараз є;
до природи, що її оточує;
до власної сім’ї;
до професії, яка сприятиме успіху в житті тощо

здійснити свідомий вибір суспільних цінностей і сформувати на основі їх

стійку, непротирічну індивідуальну систему орієнтацій, здатну забезпечити саморегуляцію й мотивацію її поведінки й діяльності

Високий рівень сформованості ціннісних орієнтацій дозволяє людині вибірково ставитися до явищ і предметів оточуючого світу, адекватно сприймати й оцінювати їхню суб’єктивну й об’єктивну значимість, тобто орієнтуватися у світі матеріальної і духовної культури людства, рідної держави, власної родини

суспільства, які відтворюються в процесі опанування їх молоддю відповідно до

сформованих ціннісних орієнтацій