Правове становище фермерського господарства, державного (комунального)

та особистого селянського господарства.
1. Загальна характеристика селянського (фермерського) господарства:

а) поняття селянського (фермерського) господарства та його правові ознаки
б) порядок створення селянського (фермерського) господарства і його державної реєстрації
в) порядок надання земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства
г) підстави та порядок припинення діяльності селянського (фермерського) господарства
2. Поняття та загальна характеристика правового становища державних і комунальних сільськогосподарських підприємств
а) правовий режим майна державного й комунального сільськогосподарського підприємства
б) особливості здійснення господарської діяльності державними й комунальними сільськогосподарськими підприємствами

3. Поняття особистого селянського господарства і суб'єкти на право його ведення
а)право на присадибну земельну ділянку, умови й порядок її надання
б) правовий режим майна особистих селянських господарств
в)права та обов'язки членів особистого селянського господарства
4. Поняття та основні ознаки сільськогосподарських кооперативів
а) принципи діяльності та види с/г кооперативів
б) підстави та порядок припинення діяльності с/г кооперативів
 

закріпив визначення поняття «фермерське господарство». За статтею 1 цього Закону

фермерське господарство є формою підпри­ємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробленням та реалізацією з метою одержання при­бутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства

Фермерське господарство має такі ознаки:
це форма аграрного підприємства, яка здійснюється за власним бажанням громадян, тобто за самостійною ініціативою, на власний ризик, систематично, що дає можливість одержувати доходи;
фермерське господарство має статус юридичної особи;
право на створення фермерського господарства має тільки діє­здатний громадянин України, ця діяльність здійснюється тільки гро­мадянином України, який досяг 18-річного віку;
засновниками фермерського господарства можуть бути як один, так і декілька громадян України;
це сімейно-трудове об’єднання, до складу якого входять подруж­жя, батьки, діти, що досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення цього господарства, пов’язане з особистою працею…..

або укладення договору оренди земельної ділянки та його дер­жавної реєстрації

фермерське господарство підлягає державній реєстра­ції Закон України «Про фермерське господарство» (статті 5 та 6) вста­новлює простий явочний спосіб створення Ф/Г. Для державної реєстрації фермерського господарства голова фер­мерського господарства чи уповноважена ним особа особисто або пош­тою (рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрації:

протягом не більше п’яти робо­чих днів, вона здійснюється у ви­конавчому

комітеті міської, районної у місті ради або в районній, район­них міст державних адміністраціях за місцем про­живання особи або місцезнаходженням земельної ділянки.

України «Про фермерське господарство» визначено коло фізичних осіб, які можуть

бути членами фермерського господарства.

Подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єд­налися для спільного ведення фермерського господарства, визначають і додержуються положень Статуту фермерського господарства.

Члена­ми фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із:
земельної

ділянки, що належить на праві власності фермерсько­му господарству як юридичній особі;
земельних ділянок, що належать громадянам — членам фермер­ського господарства на праві приватної власності;
земельної ділянки, що використовується фермерським господар­ством на умовах оренди.

до 1 січня 2002 р. одержали в постійне користування або

оренду земельну ділянку для фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних ділянок до 100 га сільськогосподарських угідь, у тому числі до 50 га ріллі, у власність з розстроченням платежу до 20 років.

Земельні ділянки, на яких розташовано житлові будинки, госпо­дарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно в приватну власність у рахунок земельної ділянки (паю).

У разі, коли фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, земельна ділянка поділу не підлягає, якщо вна­слідок її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка, менша за мінімальний розмір, встановлений для даного регіону.

фермерського господарства;
ліквідації фермерського господарства;
визнання фермерського господарства неплатоспроможним (бан­крутом);
якщо не залишається

жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, роз­поділяється між членами фермерського господарства відповідно до його Статуту. Спори щодо розподілу майна фермерського господарства, яке при­пинило свою діяльність, вирішуються судом.

сільськогосподарських підприємств Гл 8 ГКУ регулює діяльність ДЕРЖАВНИХ ТА КОМУНАЛЬНИХ УНІТАРНИХ

ПІДПРИЄМСТВ

Державне (комунальне) унітарне сільськогосподарське підприємство — це заснований на державній (комунальній) власності самостійний статутний суб'єкт господарювання, який має статус юридичної особи публічного права і здійснює виробничу (виробляє продукти харчування, продовольство та сировину рослинного і тваринного походження) та підприємницьку діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Державні с\г підприємства-це підприємства, головним завданням яких є забезпечення науково-технічного прогресу в сільському господарстві та обслуговування всіх сільськогосподарських товаровиробників (машино-випробувальні станції, дослідні заводи сільськогосподарського машинобудування, насінницькі та племінні заводи й підприємства, кінні заводи, іподроми, тваринницькі комплекси, птахофабрики), а також підсобні сільські господарства несільськогосподарських державних (комунальних) підприємств, які мають відокремлене майно і наділені правами юридичної особи.

державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної

власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання
Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом.
Найменування державного унітарного підприємства повинно міс­тити слова "державне підприємство".

78 ГКУ Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Майно комунального унітарного підприємства перебуває в кому­нальній власності й закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або оперативного управління(комунальне некомерційне підприємство).
Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встанов­люється відповідною місцевою радою.
Найменування комунального унітарного підприємства повин­но містити слова "комунальне підприємство" і вказівку на орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого входить це підприємство.

1. Державне (комунальне) комерційне сільськогосподарське підприємство, яке здійснює господарську

діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав у разі їх порушення з боку будь-яких суб'єктів правовідносин у тому числі й від власника майна.
За ГК (ст. 136) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК та іншими законами.

   2. Казенне (комунальне некомерційне) сільськогосподарське підприємство володіє, користується і розпоряджається закріпленим за ними майном на праві оперативного управління.  
За ГК (ст. 137)  Право оперативного управління - це засноване на праві власності іншої особи і наданому нею повноваженні право володіння, а також обмежені права користування і розпорядження майном в цілях і межах, встановлених власником.