Риторика і мистецтво презентації

не дасть їй можливості з такою швидкістю зробити кар’єру і

добитися визнання, як вміння добре говорити (Чонсі М. Деп’ю)

аргументації.
Презентація як різновид публічного мовлення.

означає теорію ораторського мистецтва, науку красномовства. Ще в давнину люди,

які майстерно володіли мистецтвом красномовства (ритори, оратори), відігравали значну роль у суспільному житті.
Впродовж історичного розвитку значення терміна "риторика" дещо розширилося. На сьогодні серед науковців не існує одностайності щодо тлумачення цього терміна. Крім того, у деяких фахівців викликає сумнів навіть те, чи можна риторику взагалі вважати наукою. У Стародавній Греції, де саме й сформувалася ця сфера діяльності, риторика вважалася мистецтвом.

дві головні традиції, що мають дуже давню історію.
Перша традиція найбільш яскраво

репрезентована у творчості давньо-грецького філософа Аристотеля (IV ст. до н.е.), що розглядав риторику як "мистецтво переконання". Відповідно до цієї традиції головне завдання оратора - переконання аудиторії.

давньо-римського ритора Квінтіліана (I ст. н. е.), який визначаєт цю

науку як "мистецтво говорити витончено". Відповідно до цієї традиції завдання оратора – краса, вишуканість, витонченість у висловлюванні думки. Переконання ж виступає як можлива, але далеко не головна мета оратора.

містить у собі раціональне зерно. Разом з тим, акцент лише

на одному аспекті ораторської діяльності призводить до втрати цілісності у розумінні предмета й завдань риторики.
Предмет риторики - це публічний виступ у процесі комунікації.

підготовки та виголошення ораторської промови з метою певного впливу на

аудиторію
Найблискучішим ритором Стародавньої Греції, володарем дум був всесвітньовідомий Демосфен (384 – 322 до н.е.), промови якого, насичені фактичним матеріалом, містили чимало особистих спостережень, відзначалися динамічністю, переконливою аргументацією й чіткістю.

античного світу був Марк Туллій Цицерон (106 - 43 до

н.е.). Він провів на форумі майже 40 років і був справжнім ідейним поводирем римського Сенату. Цицерон відпрацював стиль, який дозволяв йому бути простим і блискучим, безпосереднім і пристрасним. Чудовими досягненнями цицеронівської промови були мелодійність і ритмічність.

Платон. На думку Платона, красномовство має бути діловим, а не

марнослівним, непідкупним, чесним і високоморальним. Особливо критично Платон ставився до судових риторів.

та професійної діяльності, мета якої – інформувати та переконувати аудиторію

засобами живого слова;
2) високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.

усне монологічне висловлення з метою досягнення впливу на аудиторію. 
Залежно від

змісту, призначення, способу проголошення й обставин спілкування виділяють такі жанри публічного виступу: доповідь, промова, виступ, повідомлення, лекція.

публічного виступу, важливий елемент системи зв’язків з громадськістю, яка порушує

проблеми, що потребують розв’язання. Доповідь може бути політичною, діловою, звітною, науковою.
Промова – заздалегідь підготовлений публічний виступ на певну актуальну тему, звернений до широкого загалу. Розрізняють розважальні, інформаційні, агітаційні, вітальні промови.

Поширеним є виступ за доповіддю. У такому виступі має бути

вступ (вказівка на предмет обговорення), основна частина (виклад власних поглядів на певне питання), висновки (пропозиція, оцінка).

– читання) –пояснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та ін. знань

шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми.

логічна культура оратора,
яскравість та емоційність.

публічного повідомлення.
Попереднє складання робочого плану.
Збирання матеріалу і

його логічна побудова.
Пошук форми повідомлення.
Підготовка технічних засобів та наочних посібників.
Репетиція виступу.

під час виступу;
написаний увесь текст, який прочитується кілька разів під

час репетиції і виконується з пам’яті з частковим використанням рукопису;
підготовка коротких записів;
нічого не записується, виступ здійснюється без всяких нотаток;
комбінований виклад.

10% всього обсягу виступу. Саме в цей час має відбутися

встановлення контакту оратора з аудиторією. Під час викладу вступної частини оратор повинен підготувати слухачів до сприймання, зацікавити.

вступі. Для цього в ній викладається авторська точка зору на

проблему, інші точки зору та їх спростування, набір доказів і порівнянь, свідчення тих, хто поділяє авторську концепцію. Ця частина відзначається своїм змістом, часовим обсягом (на неї припадає близько 80-85% всього змісту і часу виступу), суворою логічною послідовністю частин, їх доказовістю.

виступу. Ця частина містить підсумки, звертання до слухача і стосується

суті всього виступу. У висновках слухачі повинні зрозуміти, що промовцем завершено виклад теми.

такої думки;
зміна гучності голосу (тихіше - голосніше);
зміна темпу мовлення

(швидше - звичайно - повільно);
розтягування слів, словосполучень чи, навпаки, прискорене їх промовляння;
супровідне зображення сказаного мімікою, жестами, рухами;
повтор важливих місць;
риторичні запитання перед важливими думками

В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є комбінацією

суджень як елементів доведення.
Доведення – це сукупність логічних засобів обгрунтування істинності будь-якого судження за допомогою інших істинних і пов’язаних з ним суджень. Структура доведення складається з тези, аргументів, демонстрації (форми доведення).

Аргументи (докази) – це ті істинні судження, якими послуговуються під

час доведення тези. Розрізняють такі види аргументів: вірогідні одиничні акти, визначення, аксіоми та постулати, раніше доведені закони науки та теореми.

та аргументом, який веде до встановлення бажаної істини.

з аудиторією, мета якого переконати або спонукати її до певних

дій.
Презентацію здійснюють через три канали: вербальний - те, що я говорю; вокальний - те, як я говорю; невербальний - вираз очей, жести, рухи. Вплив на аудиторію суттєво посилюється завдяки володінню вокальним і невербальним засобами.

зі слайдами, доповнена засобами показу кольорової графіки й анімації з

виведенням відеоматеріалу на великий екран або монітор. Використання анімаційного тексту в поєднанні з діаграмами, графіками та ілюстраціями дає змогу зосередити увагу слухачів на основних твердженнях і сприяє кращому запам'ятовуванню інформації. Озвучує матеріал зазвичай сам ведучий.

приймає рішення, який матеріал для нього важливий, і вибирає на

екрані потрібний об'єкт за допомогою миші або натисненням на клавіші. В цьому випадку видається інформація, на яку є запит. Інтерактивна презентація дає змогу здійснювати пошук інформації, заглиблюючись у неї настільки, наскільки це було передбачено розробником презентації. Така презентація захоплює користувача й утримує його увагу.

відеоплівку, дискету, компакт-диск і розісланий потенційним споживачам з метою виявлення

їхньої зацікавленості.
Навчальна презентація призначена допомогти викладачеві забезпечити зручне і наочне викладання теоретичного і практичного матеріалу.