Слайд 2Наша група ,працюючи над проектом “Роль означення у мові” дійшла
висновку:означення не від’ємна частина речення ,яка робить його більш насиченим.
Україна славиться своєю багатою ,виразною мовою, саме цьому сприяє означення.
Слайд 3
Означенням називається другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета
і відповідає на питання який? чий? котрий? скільки? (в усіх їхніх відмінкових
формах).
Означення бувають: поширені, непоширені, узгоджені, неузгоджені, прикладки.
Означення
Слайд 4Означення, виражене одним словом, називається непоширеним, а дієприкметниковим чи прикметниковим
зворотом - поширеним.
Слайд 5Узгоджене означення
Узгодженим називається означення, виражене словом, що має такий самий рід
(в однині), число та відмінок, що й означуване слово.
Узгоджені
означення виражаються:
— прикметниками:
Нам жорна ті (Зн. в.) із кам'яного віку (Р. в.) на танках варвари з Європи привезли (В. Симоненко);
Слайд 6— дієприкметниками:
Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин (В.
Симоненко);
— прикметниковими та дієприкметниковими зворотами:
Десятків зо три вуликів,
понакриваних покрівлями череп'яними й з кори, стояло серед гайка (Б. Грінченко);
Слайд 7— займенниками:
На цій землі все мужнє і
натхненне, все пройняте любов'ю висоти (Р. Гамзатов);
— числівниками:
Аж на третій яр чути ваш базар (Народна творчість).
Слайд 8Неузгоджені означення
Неузгоджені означення пов'язуються з означуваним словом зв'язком керування або прилягання.
Неузгоджені означення виражаються формами різних частин мови, які вказують на
ознаку або належність предмета:
— іменниками в непрямих відмінках із прийменником або без нього:
Година (яка?) для праці настала (Леся Українка).
Слайд 9— займенниками його, її, їх (родовий відмінок від особових він,
вона, вони у значенні присвійного)
Сили (чиї?) його були вичерпані (І. Франко);
— прислівниками:
Зійшов над хатою місяць (який?) уповні (Марко Вовчок);
Слайд 10— неозначеною формою дієслова:
Спочатку у мене була думка
(яка?) відмовитись (О. Довженко);
— словосполученням:
Карета (яка?) швидкої допомоги забрала її
в лікарню (О. Копиленко).
Слайд 11Прикладка
Прикладкою називається означення, виражене іменником. Вона дає предмету нову назву:
Не
сон-трава на могилі вночі процвітає, то дівчина заручена калину сажає
(Т. Шевченко);
Коли стемніє, до яблуньки-дички приходить дикий кабан-сікач і, перевертаючи купи листя, шукає яблучка (І. Цюпа).
Прикладками є власні назви при загальних
словах: місто Харків, село Матусів,
райцентр Шпола, річка Лопань,
видавництво «Весна».
Слайд 12Узгодження прикладки
Прикладки можуть узгоджуватися і не узгоджуватися з означуваним словом.
Узгоджені прикладки
приєднуються до означуваного слова за допомогою слова як: Наталка як учениця, прапор як символ незалежності (кома
у таких випадках не ставиться).
Слайд 13Неузгоджені прикладки, що означають назви підприємств, установ, газет, журналів і под.,
беруться в лапки і пишуться з великої літери:
журнал «Наталі», завод
«Іскра», поема «Сон», вафлі «Артек»;
можуть приєднуватися до пояснюваного слова за допомогою слів імені, пам'яті, родом, на прізвище і под. і писатися з великої літери без лапок:
турнір імені Ірини Дерюгіної, Харківський національний педагогічний університет імені Г. С Сковороди.
Слайд 14Узгоджені та неузгоджені означення і прикладки можуть бути синтаксичними синонімами.
Золота обручка
— обручка із золота;
велосипедне колесо — колесо від велосипеда;
майстер-шахіст — майстер із
шахів;
буковинські артисти — артисти з Буковини — артисти-буковинці.
Слайд 15Прикладка з означувальним словом пишеться окремо або через дефіс
1. Якщо
прикладкою виступає видова назва,
то дефіс між означуваним іменником і
прикладкою не
ставиться:
місто Київ, ріка Москва, трава звіробій.
Якщо ж у ролі прикладки виступає родова
назва, то між означуваним іменником і
прикладкою ставиться дефіс:
звіробій-трава, Москва-ріка, Сапун-гора.
Слайд 162. Якщо узгоджуваний іменник, що має означальне
значення, виступає в ролі
прикладки в постпозиції,
він приєднується до пояснюваного іменника
дефісом:
Вовк-жаднюга, дівчина-красу-ня, хлопець-богатир.
Якщо такий
іменник виступає в препозиції до
означуваного іменника, то він пишеться окремо:
богатир хлопець, жаднюга Вовк, красуня дівчина.
Слайд 173. Пояснюваний іменник і прикладка можуть
мінятися місцями, між ними завжди
ставиться
дефіс:
дівчина-грузинка й грузинка-дівчина,
учитель-фізик і фізик-учитель, художник
пейзажист і пейзажист-художник.
Слайд 184. Якщо прикладка входить до складу
терміна, вона втрачає атрибутивне
значення,
перетворюючи словосполучення
на складний
іменник без сполучного звука. Такі іменники
пишуться через дефіс:
гриб-паразит,
жук
короїд, заєць-русак, льон-дов-гунець.
Слайд 19Написання прикладки в лапках і без.
●В лапках пишуться умовні
власні назви підприємств, установ, журналів, творів мистецтва, організацій.
●В лапки
не беруться прикладки, приєднувані до означуваних слів за допомогою слів імені, пам’яті, на ім’я, по імені.
Слайд 20 Тож, означення – це невід’ємна частина на нашу думку.
Багато
письменників славляться своєю творчістю, через вживання великої кількості епітетів. Більшість
епітетів – означення.
Слайд 21Дякуємо за перегляд!
Лепеха Анна,
Хом’якова Марта,
Метельова Марія,
Тичиніна Анастасія.