РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ

і внутрішня політика держави
Економічна міць і її місце у світі
Росія-

одна з мілітарних потуг світу
Демократизація Росії одна з нагальних вимог часу

вз’яла на себе борги і зобов’язання, забезпечила контроль над ядерною

зброєю і надалі не полишає бажання відновити імперію. Використовуючи природні багатства, вона займає лідируючі позиції в СНД, є ініціатором створення АЕС.На політичній арені позиціонує себе як велика держава, використовує своє право вето у виконанні рішень ООН.

млн. чоловік (2009 р.)
Столиця: Москва (11 млн. жит.)
Державний лад: президентсько-парламентська

республіка, унітарна держава
Склад території: 83 рівноправні суб'єкти, у тому числі: 21 республіка, 9 країв, 46 областей, два міста федерального значення — Москва і Санкт-Петербург, Єврейська автономна область та 4 автономні округи.
Великі міста: Санкт-Петербург (4,7 млн.), Новосибірськ (1,426), Нижній Новгород (1,334), Єкатеринбург (1,278), Самара (1,175), Омськ (1,160), Уфа (1,096), Казань (1,085), Челябінськ (1,083), Перм (1,028), Ростов-на-Дону (1,025), Волгоград (1,003).
Грошова одиниця: рубль

Герб РФ

— держава в північній Євразії, федеративна змішана республіка з 83

суб'єктами федерації.
Росія займає 11-е місце у світовій економіці за номінальним ВВП або 6 місце за паритетом купівельної спроможності, 5-е — за масштабом військового бюджету. Це одна з п'яти визнаних ядерних держав, що має найбільший запас зброї масового ураження.

Багатонаціональна країна (120 національностей):
Релігія – християнство (православні), іслам, буддизм;
Середня густота

населення – 8,3 чол. на км. кв.;
Середня тривалість життя становить жінки - 72,7 років, чоловіки – 60 років;
Рівень урбанізації – 76%;
У невиробничій сфері – 1/3, у виробничій сфері 2/3
Офіційні мови – російська.

Політична карта РФ

став основною фігурою в СРСР, розпустив КПРС і КП РРСФР,

СРСР перестав існувати. Незалежність Російської Федерації була визнана США й іншими західними країнами в січні 1992 року, Росія зайняла місце колишнього СРСР у Раді безпеки Європи; нова конституція була прийнята на референдумі 1992 року. У 1993 році З'їзд народних депутатів намагався обмежити владу Єльцина. Розпустивши 21 вересня 1993 року Верховну Раду та придушивши правий переворот 4 жовтня 1993 року, президент зумів зосередити усі важелі державної влади у власних руках.
2000р. Президентом обрано В.В. Путін

2004 року Путіна В. В. було знов переобрано президентом на другий термін.

2008 року президентом обрали Медведєва Д.А.

та дефолт, що дуже негативно вплинув на економічний стан.
1999 рік

пройшов під знаком пошуку наступника Єльцина його «сім'єю». Так, знову було змінено трьох прем'єр-міністрів, і, нарешті, вибір було зупинено на В. В. Путіні. Одночасно була розпочата Друга чеченська війна (під назвою «антитерористична операція»), що різко підняла рейтинг невідомого до того часу політика. 31 грудня 1999 року Єльцин Б. М. добровільно залишає посаду Президента Росії, виконувати обов'язки призначено прем'єр-міністра Путіна.

Прихід до влади Путіна і його команди ознаменувався відходом від ліберального шляху розвитку. З'являються факти наступу на журналістику і свободу слова. Парламент, який відігравав значну роль наприкінці 1990-х, стає маріонетковим органом. Скасовуються прямі вибори голів суб'єктів федерації, тепер кандидатів на посаду голови суб'єкта пропонує Президент РФ, і затверджує місцевий законодавчий орган. Водночас, у середині країни повністю придушується певна автономія олігархів — незгодні або полишають Росію (Гусинський, Березовський), або отримують тривалі строки ув'язнення (Ходорковський).

Чеченська республіка

8 серпня 2008 року Росія вступила в збройний конфлікт із Грузією

міжнародній арені. Переорієнтація на Захід не привела до удосконалювання торгівельно-економічних

відносин. Росія втратила багато геополітичних позицій у світі. Сьогодні РФ продовжує залишатися країною високого інвестиційного ризику. Перед нею стоїть задача підтвердження ролі лідера в рамках СНД.

У сферу стратегічних інтересів Росії входять суверенні держави СНД. У 1990-1991 р.р. процес рееміграції росіян став розповсюдженим явищем (виключення складають Україна і Білорусія). Розширення військового співробітництва в рамках СНД було підтверджено Договором про колективну безпеку від 15 травня 1992 р.

Вищим пріоритетом сучасного зовнішньополітичного курсу Росії є захист інтересів особистості , суспільства і держави.

Росія домагається формування багатополярної системи міжнародних відносин, що реально відбиває багатогранність сучасного світу з розмаїтістю його інтересів. Ціною напружених зусиль вдалося по ряду принципових напрямків зміцнити позиції Росії на світовій арені. Відмітна риса російської зовнішньої політики - збалансованість. Це, насамперед, обумовлено геополітичним положенням Росії як найбільшої євразійської держави, що вимагає оптимального сполучення зусиль в усіх напрямках.

Зеленим відзначені країни з безвізовим режимом з Росією, фіолетовим - ті, де віза ставиться туристам прямо в аеропорту по прильоті

металургійна (чорна та кольорова металургія), літако- та кораблебудування, космічна, машинобудівна,

енергетичне обладнання, харчова та текстильна.

Морський транспорт забезпечує знану частину перевезень. Найважливіші порти: Санкт-Петербург, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Новоросійськ, Владивосток, Находка і інші.

Росія володіє найбільшими у світі запасами гідроенергії, які зосереджені переважно в Сибірі

Сучасний бізнес –центр Москви

орієнтується на силу, нехтуючи правами громадян. Основний дохід державі дають

сировинні ресурси, тому вона залежна від кон’юнктури світових цін. Своїх сусідів, вона трактує, як зону власних інтересів, старається впливати на політику сусідів. Стабільність держави тримається на сильній, централізованій владі.