Розрахунково-графічна робота з дисципліни Медична інформатика на тему:

факультету
Коркач Галини
 
Київ 2011

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

Кафедра медичної інформатики та комп’ютерних

технологій навчання

найменш вивчена проблема серед інших стоматологічних захворювань.
Довгий час захворювання слизової

оболонки порожнини рота (СОПР) розглядали як місцевий патологічний процес, пов'язаний лише з негігієнічним станом порожнини рота та дією місцевих патогенних факторів. Але сучасні методи дослідження та експериментальні моделі захворювань дозволили встановити, що порожнина рота має тісний анатомо-фізіологічний взаємозв’язок з різними системами організму.
Слизова оболонка порожнини рота пристосована до постійного контакту з подразнюючими факторами. Вона стійка до дії механічних, хімічних подразників, до контакту з багатою флорою порожнини рота. Але у 3 – 5 % населення зустрічаються різні захворювання СОПР.

проявів, діагностичні критерії лейкоплакії різних форм та проявів в порожнині

рота, проаналізувати шляхи прискорення встановлення діагнозу, визначити найефективніші методи лікування, дослідити статистичні відомості на основі структурованих даних.

leucos — білий, рlax — пластинка) — ураження слизової оболонки,

що характеризується патологічним зроговінням покривного епітелію, яке здебільшого виникає у відповідь на хронічні екзогенні подразнення.
Перший клінічний опис цього захворювання належить Базену (А.Ваzіn, 1868). Термін «лейкоплакія» запропонував Швіммер (Е.Schwimmer, 1877), лейкоплакію у порожнині рота досконало описав Відаль (F.Vidal, 1883).
Лейкоплакія належить до розряду факультативних передраків. Частота злоякісної трансформації лейкоплакії (залежно від схильності до малігнізації окремих її клінічних форм) становить 15—75%. Тому профілактика, своєчасна діагностика та ра­ціональне, диференційоване для кожної з її форм, лікування є відповідальним завданням лікаря-стоматолога в запобіганні он­кологічним захворюванням.

чинники, які викликають хронічні запальні процеси. До них належать гострі

краї каріозних зубів, нависаючі краї пломб, патологічний прикус, недоброякісно виготовлені протези, гальванізм ротової порожнини, надмірне вживання прянощів, гарячої їжі і особливо куріння. Із ендогенних чинників неабияку роль відіграють порушення функції травного каналу, пато­логія ендокринної системи, недостатність ретинолу та вітамінів групи В. Не виключена вроджена чи спадкова схильність до розвитку захворювання.

у хронічний запальний процес власної пластинки слизової оболонки, тобто лейкоплакія

проявляється як гіперпластичний хронічний запальний процес, при якому прояви гіпер- і паракератозу чергуються між собою.

розвивається в результаті дії на слизову оболонку порожнини рота багатьох

несприятливих чинників місцевого і загального характеру. Проте не кожне вогнище кератозу в поєднанні із запальним процесом на слизовій оболонці слід розглядати як лейкоплакію. Окремі гострі та підгострі травми в порожнині рота можуть спричинити утворення ерозій, поверхневих виразок. Якщо травма хронічна і не викликала руйнування слизової оболонки, то на помутніння епітелію може впливати кератоз, як реакція на тривале слабке подразнення. Ця хибна лейкоплакія зникає із усуненням причини.

(гладка)
Підвищена (бляшкова)
Бородавчаста
Ерозивна
Виразкова

кольору на окремих ділянках слизової оболонки порожнини рота. При огляді

на блискучій поверхні слизової щоки по лінії змикання зубів, ближче до кута рота, виявляється ділянка матової, без блиску оболонки сіруватого відтінку з елементами зроговіння на поверхні.
При початковій формі гістологічно визначається помірний пара- і гіперкератоз або переміжний тип зроговіння. Власний шар слизової оболонки зберігає сосочки. Акантоз не виражений. При гіперкератозі виявляється зернистий шар з витягнутими клітинами, із зернами кератогіаліну, перехідний у роговий без ядер, із плоскими клітинами.

роті, а язиком визначають шорсткі ділянки на слизовій оболонці щік,

губ. При локалізації вогнищ лейкоплакії на слизовій оболонці губ хворі відзначають зміну їхнього забарвлення. При об'єктивному дослідженні на слизовій оболонці виявляється обмежена біляста пляма (бляшка) різної форми й величини, яка не підвищується над її рівнем з чіткими межами ураження. Елементи пласкої лейкоплакії нагадують ділянки опіку слизо­вої оболонки ляпісом і мають різні відтінки: від сіруватого до сірувато-білого. Іноді вогнища пласкої форми лейкоплакії нагадують білий наліт, який не знімається при інтенсивному зіскоблюванні.

лейкоплакії від плоскої, є більш виражене зроговіння, при якому виявляється

значне підвищення цих ділянок над рівнем незміненого епітелію. Скарги у більшості хворих відсутні, а в окремих випадках вони зводяться до появи відчуття незручності в зв'язку із шорсткістю і стягнутістю слизової оболонки, печінням під час прийому їжі, особливо гострої, постійною сухістю в роті. Форма, що об'єктивно підвищується, характеризується утворенням молочно-білих або солом'яно-жовтуватих бляшок, які рівномірно підвищуються над оточуючою слизовою оболонкою і мають чіткі межі.

навколишньою слизовою оболонкою, що стає шорсткою. Хворі звичайно нарікають на

наявність виступаючих у порожнину рота випинань, відчуття шорсткості слизової та сухості в роті. Лейкоплакія бородавчастої форми переважно локалізується на слизовій оболонці передніх ділянок щік, губ, язика, рідше — твердого піднебіння, а також на місці відсутніх зубів або на ділянках, схильних до травматизації.

ерозії або декілька ерозій діаметром 0,4-0,2 см. Під впливом несприятливих

чинників ерозії можуть збільшуватися, не виявляючи тенденції до загоювання. Хворих особливо турбують ерозії, що локалізуються на червоній облямівці губ. Часто вони мають вигляд тріщин, навкруги яких утворюється виражене вогнище кератозу.

інфекції та дії несприятливих чинників. Тоді виражені больові відчуття у

хворих супроводжуються запахом з рота, гіперсалівацією. Звичайно на великій ділянці кератозу розташовуються одна-дві виразки різних розмірів округлої або овальної форми. Дно виразок виповнене некротичними нашаруваннями і злущеним епітелієм. Краї виразок нерівні, підвищені, пальпація болюча. Ділянку ураження не вдається взяти в складку. На губах виразки частіше мають вигляд тріщин, оточених кератозними краями. При розтягуванні губи тріщини легко травмуються, кровоточать.

патології органів після консультації з відповідними фахівцями (хвороби печінки, шлунку,

ендокринної й нервової системи тощо); призначенні їжі, багатої на вітамін А і вітаміни групи В, С, Е. Вітамін А призначають реr оs у вигляді олійного розчину 3 рази на день, в драже або гранулах 2-3 рази на день протягом 2-3 міс. Курс лікування повторюють 3-4 рази на рік. Вітамін А відіграє важливу роль в окисно-відновних процесах, а також бере участь у синтезі муко-полісахаридів, білків і ліпідів. При місцевому застосуванні вітамін А (олійний розчин) сприятливо впливає на епітелій. Місцево його при­значають у вигляді аплікацій (10-15 хв) на осередок ураження 3 рази на добу. Він також нормалізує процеси зроговіння в слизовій оболонці.

це захворювання скоріше соціальне і залежить найчастіше від дотримання гігієни

порожнини рота, дієти, відмови від тютюнопаління та алкоголю, дотримання правил безпеки на підприємствах зі шкідливими умовами праці, ведення здорового способу життя. Дана хвороба вимагає своєчасного діагностування та лікування, що попередить можливу малігнізацію і, тим самим, подовжить повноцінне життя людини.
БЕРЕЖІТЬ СВОЄ ЗДОРОВ’ Я!!!