Семінар 5. Тема: Психологія виховання студентської молоді

не будемо працювати над вихованням моральних ідеалів»
(Владика Кирило)

Кінцева мета

виховання – навчити людину переборювати саму себе, адже особистість формується в боротьбі сама з собою.

необхідністю.

Функції національної самосвідомості:

збереження духовності, збагачення та

розвиток інтелектуального потенціалу нації;
стимулювання самопізнання, віднаходження вихідної точки – повернення до своїх коренів, національно-родинних традицій і звичаїв;

відповідальності перед попередніми й прийдешніми поколіннями;
виховання поваги до історії рідного

краю, усвідомлення значення і місця українців серед інших народів, що живуть в Україні, та в планетарно-культурному контексті;

національних особливостей і характерологічних відмінностей, ментально-духовного призначення своєї життєдіяльності та

сенсу свого існування взагалі;
пошук відповідей на запитання: хто ми, якого роду-племені діти, якими були й чому такими стали, що вміли й чого навчилися?

етнічної спільності, національних цінностей (мови, території, культури);
розвиток прихильності до розбудови

національної державності;
виховання патріотизму, любові до рідної землі й свого народу, готовності до трудового й героїчного подвигу в ім’я України;

ньому;
утвердження власної національної гідності, внутрішньої свободи, гордості за свою землю;
плекання

національної ідеї не лише як атрибуту національної самосвідомості, суто духовного феномену, а як поштовху до практичних справ.

вибір (відповідальність тут і зараз, а також відповідальність за віддалені

наслідки);
свідомо взятий на себе обов’язок перед вищими цінностями;
свідомий вибір для реалізації своїх творчих потенційних можливостей.

освітою передбачає:
Культивування національних, державних і загальнолюдських цінностей.
Формування суспільного ідеалу служіння

Україні, збереження і примноження традицій українського народу.
Виховання громадянських якостей, вимогливості до себе й відповідальності (совість).
Виховання поважного ставлення до людей і до себе (моральну культуру).
Звернення уваги на підвищення свого культурного рівня.
Духовне, моральне й естетичне спрямуванння самовиховання.

– входження вихованця разом із педагогом у контекст сучасної культури.

Педагог – той, хто веде. Виховання – цілеспрямоване створення соціальних умов (матеріальних, духовних, організаційних та ін.) для розвитку особистості. 

знання соціальної норми, її цінності для життя в суспільстві;
Емоція –

переживання, яке приховане за нормою та виявляє ставлення особистості до особистості.
Дія (вчинок).

моральної свідомості (єдності моральних знань, моральних почуттів і відповідно до

цього рівня моральних вчинків). Залежно від цього розрізняють:

внутрішня вихованість;
зовнішня вихованість;
невихованість та ін.

якої в єдності розвинута моральна свідомість, моральні почуття (живе й

поводить себе за законами совісті) і моральна поведінка.

Актуальні аспекти проблеми самовиховання студентів:

постійна робота над своїм культурним розвитком і удосконаленням культури своєї праці;
виховання стійкої громадянської позиції;
культивування громадянських чеснот і відповідальності;

суспільства;
розумне співвідношення індивідуального й колективного;
формування суспільного ідеалу служіння народу як

символу державності в демократичному суспільстві.

Студенти повинні наочно бачити втілення соціальних норм

у поведінці всіх людей, з якими вони зустрічаються у стінах вищої школи. Вищий навчальний заклад – храм науки, який повинен бути і храмом культури (деканат, кафедри, аудиторії, читальна зала, їдальня тощо).

педагогічних цінностей і культури;
підтримування ділових і міжособистісних взаємин, гуманного

ставлення і до студентів, і до оточуючих людей.

норм, роз’яснення сутності правила, аргументація його користі, пояснення правила, доказовість

його необхідності. Можливо, наші студенти не знають ні норм, ні правил їх виконання.

консультацій (порад із етичних питань);
виявляти особистісний смисл соціальної норми;
з’ясувати своє

особистісне ставлення до соціальної норми;
аналізувати будь-яке порушення норми;
відслідковувати міру оволодіння студентами культурними нормами спілкування з викладачами та між собою.

наказу. Вона становить сутність гуманних міжособистісних взаємин викладачів і студентів.

функцію активізації та фасилітації емоційного життя студентів.
Експресивно виражати свої власні

переживання, виявляти емпатійність, щиро приймати переживання студентів.

поведінки через вправляння, конкретні вчинки студентів;
2) схвалювати, визнавати законним наявність

етикету й необхідність його втілення в життя як прояв сучасної культурної людини

прямих і паралельних педагогічних впливів під час керівництва навчально-професійною діяльністю;
єдністю

виховних впливів усього педагогічного колективу;
гуманною спрямованістю педагогічної взаємодії викладачів і студентів.