Шевченко художник

Звенигородського повіту на Київщині (тепер Черкаська область). Батьки його були

кріпаками.
У 8 років, батько віддав його в “науку” до дяка. Та недовго він навчався. Замучена важкою працею померла мати, а незадовго і батько.
Одинадцятирічний хлопчик залишився сиротою, беззахисним і недоглянутим…

і пастухом, і погоничем, і нянькою, і воду носив школярам.

А коли випадала вільна часина – читав і малював. Вечорами по закутках, щоб ніхто не бачив, плакав із горя.
Але думка навчитися малювати у маляра не залишала хлопчика. Так він потрапив до хлипнівського маляра. Той згодився навчити хлопця малювати, але пан Енгельгардт забрав його до себе в Петербург, і Тарас став козачком.

талант свого кріпака і бажаючи мати власного художника, дозволив Тарасові

вчитися малювати у майстра живописних справ Ширяєва.
Зустріч у Петербурзі із земляком – художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художником Брюлловим, Венеціановим, із поетом Жуковським змінила долю Тараса Шевченка. Вони побачили здібності молодого художника і 22 квітня 1838 року викупили його з неволі.
В травні 1838році Тарас став учнем Карла Брюлова- почав навчатися в Петербурзькій академії мистецтв.
Тарас Шевченко малював портрети, картини, ілюстрував свої вірші.

а й важлива для всієї України – вихід у світ

книги віршів “Кобзар” (1840 р.)
Справді, “Кобзар” належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То є святиня, національна Біблія України.

1847 по1857рр., Тарас Шевченко був на засланні. Засудили поета за

участь у Кирило – Мефодіївському братстві (члени його поставили за мету боротися за скасування кріпосного права).
І особливо за написання віршів, в яких поет викривав гнобительську політику царизму та закликав до боротьби за волю.

оселитися на Україні, у хатині з вишневим садком. Але доля

не судила йому цього звичайного людського щастя.
10 березня 1861 році помер Тарас Шевченко. Його було поховано на чужині, але згодом перевезено і переховано в Каневі на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.
У день народження Т. Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам'ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.
І дорослі і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам'ятатимуть його заповіти.

не силою, а словом мудрим
Тарасів “Кобзар” – народу великий дар
Тарасів

“Заповіт” облетів увесь світ
Тараса думки будуть жити віки