Шкірні хвороби

змінах шкіри, її придатків (волосся, нігтів) або видимих слизових оболонок.

Шкірні

захворювання вивчає дерматологія.

факторами - хімічними, фізичними;
викликаними ендогенними (внутрішніми) факторами - порушеннями метаболізму,

розладами ендокринної або нервової систем,
порушенням розвитку шкіри тощо.
В умовах недостатньої гігієни набувають особливого значення паразитарні захворювання шкіри, а в зв'язку з розвитком хімічної індустрії — професійні шкірні

якщо він відомий, в іншому випадку — симптоматичне. Потрібно дотримуватися

гігієни.

шкіри, що виникає в результаті впливу на неї дратівливих чинників

хімічної, фізичної чи біологічної природи. Відноситься до групи алергодерматозів. Класифікація : 1. Гостра форма - мікровезікульна або макровезікульна - виникає відразу після контакту з подразником і зникає після припинення контакта. 2. Підгостра - коркова або луската. 3. Хронічна - аконтотична - виникає при періодичних контактах з подразником протягом тривалого часу.

що виражається в зникненні пігменту меланіну на окремих ділянках шкіри.

Велике значення у розвитку вітиліго мають стресові стани, хронічні хвороби внутрішніх органів, інтоксикації, контакту - вання шкіри з деякими синте - тичними тканинами, фізична травма ( реакція Кебнера )

життя викликані саме вітиліго. Хвороба Майкла Джексона передалася і його

старшому сину річному Принцу Майклу Джозефу Джексону. У Артура Конан - Дойля є невелике оповідання « побілілий воїн ». Британський офіцер перенервував в колоніальних битвах і повернувся додому з плямами вітиліго, будучи абсолютно впевненим у тому, що це початок прокази. Цікаво, що за останні 100 років, незважаючи на гігантський прогрес в інформаційних і медичних технологіях, відношення більшої частини населення до білих плям майже не змінилося.

вошивість ) - паразитичне захворювання шкіри, викликане наявністю на волоссі

вошей. Симптоми вошивості : - шкірний свербіж в місці укусу воші ; - дрібні сірувато - блакитні плями на шкірі ; - розчухи ( екскоріації ); - наявність гнид у волоссі

паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується свербінням та розчухами. Щороку в

світі реєструється до 300 млн випадків корости. Збудник корости – кліщ коростяний, або коростяний свербун.


Коростяний кліщ

зміною складу їх секрета. Форми : жирна, густа і суха.

Причини : - спадкова схильність ; - порушення гормонального статусу організму ; - вплив негативних факторів зовнішнього середовища ; - пухлина яєчок у чоловіків, захворювання яєчників у жінок ; - психічні і неврологічні захворювання.

порідіння або повного зникнення в певних ділянках голови або тулуба.

Причини розвитку алопеції лежать на генному рівні і полягають в ушкоджувальному впливі на волосяні фолікули активної форми чоловічого статевого гормону тестостерону - дигідротестостерону, що знаходиться у волосяних фолікулах.

і волосяних фоллікулів. Захворювання найчастіше виявляється в період статевого дозрівання.

Класифікація : - неонатальні ; - дитячі ; - юнацькі ( звичайні ); - вугри дорослих ; - контактні ; - комедональні.

характерною ознакою є запальне ураження стінки кровоносних судин дерми та

підшкірної основи, частіше алергічного типу.

що має нервово - алергічну природу та характеризується різноманітними висипами,

почуттям печіння, свербінням і схильністю до рецидивів.

мікозу : - дерматомікози - нігтів та шкіри ; -

внутрішніх органів.

albicans. - оніхомікоз - грибкове захворювання нігтів. - строкатий (

висівковий, різнокольоровий ) лишай - характеризується утворенням лусочок.

чорні плями. Чорна пьедра - колонізує волосся, викликається Piedraia hortae.

Біла Пьедра - мікоз волосся голови, вусів, бороди. Тріхофітія – стригучий лишай. Чорний язик – на язику утворюється чорний наліт, що викликається грибком.

гігієни людини. Насам­перед слід регулярно і своєчасно обмивати все тіло

водою 8 милом (якщо шкіра нормальна — не менше одного разу на тиждень, при жирній — частіше, при сухій — рідше).

Обличчя, кисті, стопи, великі складки потрібно мити щодня, а, можливо, і декілька разів протягом доби — залежно від умов праці і навколишнього середовища.

Значно підвищую­ться стійкість шкіри і її позитивні властивості при вмілому і розумному використанні з метою загартування таких при­родних факторів, як сонячне опромінення, повітряні вапни і купання у водоймищах. Ці засоби широко застосовують для лікування навіть деяких хронічних захворювань шкіри (псо­ріазу, іхтіозу та ін.) і нерідко досить ефективно.

відповідно до віку, фізичного культурою, яка збільшує витривалість організму, підвищує

тонус нервової системи, сприяє оптимальній діяльності внут­рішніх органів, поліпшує функціональний стан шкіри.

Після фізичних вправ корисні обмивання тіла водою чи обтирання вологим цупким рушником. Порушення ж гігієнічних пра­вил негативно впливає на захисні сили організму, зокрема шкіри, через що створюються умови для виникнення і роз­витку захворювання, а інколи й для зараження осіб, які оточують хворого.