Свідомість

буття неможливе без звернення до свідомості, без "свідомого виміру ".
Жан-Поль

Сартр
Свідомість с, з одного боку, усвідомлення предмета, а з другого боку, усвідомлення самої себе: свідомість того, що для неї с істинне, і усвідомлення свого знання про це.
Георг Гегель

досліджень, щорічно з цієї теми виходить величезна кількість літератури. Сучасний

американський філософ Річард Рорті навіть заявив, що на його думку філософія свідомості сьогодні є єдиною справді корисною філософською дисципліною.

У XIX столітті Артур Шопенгауер назвав свідомість «загадкою Всесвіту», натякаючи на те, що таємниця свідомості залишається темним місцем у всьому корпусі (сукупності) людського знання.

є попередниками сучасних дуалістів, оскільки вважали, що розум існує як

окрема від матерії онтологічна реальність. Біля джерел традиції монізму стоїть інший грецький філософ, Парменід, який стверджував, що буття та мислення єдині. Свідомість стає найважливішим об'єктом вивчення філософів у Новий час, в концепціях Декарта, Спінози, Локка та Юма. Сьогодні філософія свідомості розвивається в основному в рамках аналітичної філософії.

приводить до розуміння сутності внутрішнього світу людини, різноманітних знань, ідей,

надій, що становлять його багатство.
Філософія визначає свідомість як таку властивість людини, що забезпечує її доцільну діяльність та особливий спосіб орієнтування в світі. Завдяки здатності до саморефлексії, свідомість набуває можливості оперування узагальненими, абстрактними характеристиками речей і процесів світу. Якраз тому свідомість, що завжди є особистою і неповторною, дає людині змогу діяти універсальним чином, жити не лише у згоді з наявним світом, а й реалізовувати його приховані можливості, творити новий світ - світ культури.

засвоєння зовнішнього світу і самого себе.
Історія філософії демонструє два основних способи дослідження

свідомості:
а) опис феномену свідомості, тобто опис заходів, за допомогою яких предмети дані у свідомості (виділення в акті свідомості окремих послідовних етапів);
б) пояснення самого феномену свідомості, тобто того, як можлива сама свідомість (чому і як виникає суб’єктивний зв’язок людини із зовнішнім світом і з собою).

дійшли висновку, що процеси, які відбуваються в їхніх головах, відмінні

від процесів природи,

що їхнє бачення світу, а відповідно і місце в ньому, відрізняється від тваринного. Такі особливі властивості приписували душі як прояву чогось надприродного.

роль біологічного, а саме інстинктів  характеру в житті людини. Фрейд

виділив у людській психіці три царини: “Воно” (несвідоме), “Я” (свідомість), “Над-Я” (засвоєні людиною культурні ідеали, норми і вимоги суспільства). 

первинного колективного несвідомого, яке тільки пізніше перетворюється в суб’єктивне та індивідуальне

несвідоме окремої людини: концепція Фрейда характеризує лише поверхневий шар несвідомого. Його найглибинніший пласт є єдиним для психіки всіх людей, а тому загальнолюдським, колективним несвідомим. Колективне несвідоме постійно виробляє деякі структури і схеми, які символічно оформлюють уявлення людей. Ці схеми Юнг називав “одвічними образами” або “архетипами”.