Тайвань

Столиця: Тайбей
Офіційна мова: китайська
Грошова одиниця: новотайванський долар 
Етнічний

склад населення: китайці складають 98%, інші - 2%
Домінуючі релігії:конфуціанство, буддизм і даосизм
ВВП: 18,558 $

Тайвань є країною, яка активно
використовує елементи планового ведення господарства

та індикативного планування. Прийнятий у 2000 р. План
Глобального розвитку логістики передбачає підвищення
технологічності національної економіки, розвиток нових
напрямів хай-тех, електронної торгівлі та логістики.
Планується, що саме в цих галузях упродовж наступних
десяти років країна може досягти світового лідерства.
Сучасну економіку Тайваню відрізняє : - низький рівень
інфляції та безробіття, - позитивне торгове сальдо, - великі
обсяги зарубіжних інвестицій (третє місце у світі).
трудомісткі галузі поступово замінюються на
високотехнологічні виробництва та виводяться за межі
країни Найбільшими за ринковою капіталізацією
компаніями на цьому острові станом на початку квітня
2002 р. були: -Taiwan Semicon (46,5 млрд дол. США) –United
Micro Electronic (20 млрд дол. США)

Східну Азію (за останні п'ять років інвестиції у
цьому регіоні

досягли 36 млрд. $). Тайвань має шість блоків атомної
станції потужністю 30 млн кВт. Уранову сировину постачає
переважно з Африки, як і інші країни Східної Азії. В новітніх
технологіях Тайвань спеціалізується на виробництві ЕОМ та дисплеїв
для них. А у судноплавстві Тайвань є одним із світових лідерів з
виробництва спортивних яхт. Тайвань є одним із світових лідерів за
випуском взуття (особливо спортивного), спортивного одягу та
інвентарю (тенісні ракетки, м'ячі тощо). Важливу роль в країні
відіграє туризм. Іноземних туристів приваблює поєднання східної
розкоші («уламок» дореволюційного Китаю) з комфортом Заходу.
Економіка цього острова залежить від імпортного палива, сировини,
продовольства і обладнання, на експорт йдуть готові вироби
сучасної промисловості. Головні торгові партнери Тайваню :США,Японія,Сянган (Гонконг) та ФРН.

населення: 333 осіб/ км²
Столиця: Маніла
Офіційні мови: тагальська, англійська

Грошова одиниця: філіппінське песо
Державний устрій: унітарний
Форма державного правління: президентська республіка
Етнічний склад населення:тагали - 28,1 %, себуано - 13,1 %, ілокано - 9%, бінісая - 7,6%, хілігайнон - 7,5%, бікол - 6%, вараї - 3,4 %, інші - 25,3%
Домінуюча релігія: католицизм
ВВП: 3200 $. 

Філіппіни

машинобудівна, текстильна, швейна, фармацевтична, хімічна,
деревообробна, харчова, радіоелектронна, нафтопереробна, рибна

галузі
промисловості. До початку Другої світової війни в основі економіки Філіппін
лежали виробництво і експорт вузького асортименту сировинних товарів, як
правило, продуктів сільського господарства і лісоматеріалів. Обробної
(крім цукрової) практично не існувало. Експорт прямував переважно до США,
звідки надходила основна частина необхідних промислових виробів. Після
здобуття Філіппінами незалежності місцева обробна індустрія отримала
стимули для розвитку, і тепер її частка в національному прибутку вища, ніж у
сільського господарства. Приблизно 3/4 всього експорту становлять
нетрадиційні види товарів. Як і раніше, характерна непропорційно висока
концентрація сучасних видів виробництв і населення в нечисленних центрах,
переважно в Манілі і її околицях. Відносна значущість аграрного сектора в
економіці Філіппін поступово зменшується (у 2009 р. сільськогосподарське
виробництво становило 13,8% ВВП, промисловість - 31,7%, сфера послуг –
54,5%).

менш
ніж 10% в 1970 до 77% в 2009 -

зробило цю галузь господарства головним
джерелом валютних прибутків Філіппін. Особливо важливе місце у вивозі
посідають електронне обладнання і одяг. Крім того, промисловість Філіппін
випускає інші товари масового попиту: харчові продукти, напої, гумові вироби,
взуття, лікарські препарати, фарби, фанеру і шпон, папір і паперову продукцію,
електричні побутові прилади. Підприємства важкої індустрії виробляють
цемент, скло, хімічні товари, добрива, чорні метали, переробляють нафту.
Обробна промисловість Філіппін залучає численних іноземних інвесторів,
переважно зі США і Японії. Приблизно 30% активів 1000 найбільших
філіппінських корпорацій належить іноземцям. Енергозабазпеченість.
Протягом останніх 20 років Філіппіни намагаються досягти
самозабезпечення електроенергією. У 2009 р. 63% електроенергії було
вироблено тепловими станціями, в т.ч. 42% - на рідкому паливі, 15% - ГЕС і
23% - геотермальними станціями. Тепло надр землі як джерело енергії вперше
тут використане у 1980 країна посідає 2-ге місце в світі після США за
масштабом розвитку геотермальної електроенергетики.