Тем.1.Зан.1.ppt

Тема № 2 “ Збройні сили іноземних держав. ”

Тема № 3 “ Сучасний загальновійськовий бій. ”
Література: “ Тактика ”,В.В. Вішняков ,
Г.А. Дробаха і ін.,2009р.

Викладач: ктн., снс. Горшколєпов Володимир Борисович

Дисципліна “ЗАГАЛЬНА ТАКТИКА“ – 12 год.
Лекцій – 11 год.
Контрольна робота – 1 год.

2

Заняття №1: Організаційна структура

Збройних сил України.

1.1.2. Призначення, організація, склад Збройних сил України.
1.1.3. Призначення і склад видів Збройних сил України.

3

1.1.1.Визначення предмета тактики, предмет і завдання загальної тактики.

на загрози у сфері національної безпеки включають:
— сили оборони;
— сили

безпеки;
— недержавні установи, що можуть залучатися в інтересах безпеки і оборони.

5

Гов1

До сил безпеки відносяться:
- Державна прикордонна служба України;

- військові підрозділи Управління державної охорони України;

- Внутрішні війська МВС України;

- військові підрозділи СБУ;

- військові підрозділи Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій.

вона охоплює дипломатичну, ідеологічну, економічну форми боротьби. Тому її досліджують

кілька наук: військова наука, філософія, політологія, економіка.

Військова наука - це система знань про характер та закони війни, способах її ведення.
Складовими частинами військової науки є:
- теорія військового мистецтва;
- теорія військового будівництва;
- теорія військового навчання та виховання;
- теорія військової економіки;
- теорія використання військ в надзвичайних ситуаціях.

До Сил оборони відносяться Збройні Сили , які призначені для захисту держави, суспільства від зовнішніх загроз воєнного характеру.

6

мистецтво
Тактика
Загальна тактика
Тактика видів ЗС

Тактика родів військ

та спеціальних військ

7

і практику підготовки держави та її ЗС до війни, планування

та ведення війни та стратегічних операцій.
Оперативне мистецтво – вміщує теорію і практику підготовки та ведення операцій (бойових дій) об’єднаннями ЗС.
Військова тактика (грец. taktika- мистецтво шикування військ, від tasso –будую війська) — складова частина військового мистецтва, що включає теорію й практику підготовки й ведення бою з’єднаннями, частинами(кораблями) і підрозділами різних видів збройних сил, родів військ (сил) і спеціальних військ на суші, у повітрі й на морі .

8

і характер сучасного бою,
розкриває закономірності і принципи збройної

боротьби тактичними силами і засобами,
вивчає бойові можливості військових формувань,
розробляє способи підготовки і ведення всіх видів бойових дій (оборони, наступу, зустрічного бою, перегрупувань тощо).
Теоретичні положення тактики відображаються в:
бойових статутах,
настановах,
підручниках,
навчальних посібниках,
військово – теоретичних працях.

9

противника, його поглядів на застосування їх у бою, а також

на способи ведення різних видів бою;
вияв сильних і слабких сторін озброєння, техніки, організаційної структури військових підрозділів, частин, з’єднань і тактики дій противника,
розробка і втілення в життя заходів, що забезпечують постійну бойову готовність підрозділів, частин і з’єднань своїх військ до виконання бойових завдань у складних умовах наземної, повітряної та радіоелектронної обстановки,
розробка та удосконалення способів ведення бойових дій у початковий період війни.

10

військ;
тактики спеціальних військ;
тактики з’єднань, частин і підрозділів інших

формувань.

Загальна тактика досліджує закономірності загальновійськового бою та пропонує рекомендації щодо його підготовки і ведення зусиллями підрозділів, частин і з’єднань різних видів ЗС, родів військ та спеціальних військ.

Основу загальної тактики складає тактика Сухопутних військ.

11

на сучасному етапі.

Воєнне будівництво – це

сукупність економічних, політичних і власне військових заходів, здійснюваних вищим державним і воєнним керівництвом, спрямованих на забезпечення збройного захисту держави.

Україна як незалежна держава і об’єкт міжнародного права, виходячи с того, що оборона країни є справою всього народу України, створює власні Збройні сили.

Головне місце у військовому будівництві займають заходи щодо будівництва і розвитку Збройних Сил, бо вони складають основу оборонної могутності держави.

8

12

структура, яка згідно до Конституції України (ст. 234 – 237

розділу VІІ ) призначена для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканості України від нападу ззовні.
Будівництво ЗСУ визначається принципом оборонної достатності і базується на тому, що Україна:
= не визнає війну як спосіб розв’язання міжнародних проблем;
= прагне до нейтралітету і дотримання неядерних принципів: не застосовувати, не виготовляти і не закупати ядерної зброї;
= не має територіальних претензій ні до однієї держави і не бачить у жодному народі образ ворога;
= ніколи першою не розпочне бойові дії проти будь-якої держави, якщо не стане сама об’єктом агресії.

13

Збройних сил України :
навчання ,
виховання особового складу та

підготовки молодих кадрів,
організації та комплектування,
централізованого управління,
порядку проходження служби рядовим, сержантським та офіцерським складом.

14

- призначення ЗС, їх стратегічні задачі відповідно до воєнно-політичного курсу

держави;
- рівень військових потенціалів країн регіону;
- географічні умови країни (розмір території, довжина сухопутних та морських кордонів, рельєф поверхні та ін.).
- тенденції розвитку міжнародної воєнно-політичної обстановки;
- характер імовірних воєнних конфліктів;
- стан економіки і мобілізаційних ресурсів держави.

Рис.1.1.1. Чисельність Збройних Сил у 2006-2011рр.

15

Гов4.

України визначено, що Збройні Сили повинні:
бути спроможні

нейтралізувати воєнний конфлікт низької інтенсивності складом військ (сил) мирного часу,
забезпечити мобілізаційну готовність до ведення локальної або регіональної війни,
бути постійно готові до участі у миротворчих та гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій силами .

16

Гов3.

здійснюється Президентом України як Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

Координація та контроль діяльності органів виконавчої влади щодо виконання відповідних заходів покладається на Раду національної безпеки і оборони України.

Забезпечення фінансовими та матеріально-технічними ресурсами, озброєнням, військовою технікою, майном, продовольством, та іншими засобами здійснює Кабінет Міністрів України.

17

Янукович Віктор Федорович

Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України

підпорядкуванні якого знаходяться Збройні Сили Украйни є Міністерство оборони.

Міноборони України – головний орган у системі центральних органів виконавчої влади по забезпеченню реалізації державної політики у сфері оборони.

18

покладається безпосереднє керівництво Збройними силами України.

Міністр оборони України

несе персональну відповідальність перед Президентом України, Кабінетом міністрів України та РНБУ за виконання покладених на МО завдань і функцій.



У воєнний час Збройні Сили виконують свої задачі у тісній взаємодії з Прикордонними військами, СБУ та іншими військовими формуваннями держави.

Міністр оборони України

Саламатін Дмитро Альбертович

21

головним військовим органом з планування оборони
держави, управління застосуванням Збройних

сил
України, координації та контролю за виконанням
завдань у сфері оборони іншими утвореними відповідно
до законів України військ.

Начальник Генерального штабу, якщо Міністр оборони не є військовослужбовець, являється Головнокомандуючим ЗСУ і здійснює безпосереднє керівництво Збройними силам України

22

Начальник Генерального штабу

генерал-полковник Замана Володимир Михайлович

та інформаційно-аналітичної діяльності в інтересах оборони держави;
підтримання військ(сил) у

постійної бойової і мобілізаційної готовності;

несення бойового чергування;

проведення заходів оперативної, бойової, мобілізаційної та гуманітарної підготовки військ(сил) до виконання завдань за призначенням;

участь у здійснені заходів з підготовки до територіальної оборони;

11

23

у непорушеному запасі та мобілізаційних резервів;

створення резерву військово-навчених людських

ресрсів;

здійснення заходів щодо забезпечення інформаційної безпеки;

участь у виконані міжнародних договорів України щодо контролю над озброєнням;

участь у заходах з міжнародного співробітництва та у міжнародних миротворчих операціях.

12

24

Рис.1.1.1.Cтруктура збройних Сил України
25

(ОК);
західне оперативне командування (ОК);
північне територіальне управління.

Керівний

склад ЗСУ:
- Міністр Оборони України;
- Начальник Генерального штабу;
- Начальник озброєння МО;
- Начальник тилу МО;
- Командувач СВ;
- Командувач ПС;
- Командувач ВМС.

26

Збройних сил України.

Збройні Сили України складаються з видів

ЗС.
Вид Збройних Сил – це частина ЗС держави, призначена для проведення воєнних дій в окремій сфері (суші, морі, повітряному просторі).
Кожний вид ЗС має притаманну тільки йому зброю та військову техніку різноманітну за бойовими властивостями і можливостями застосування.
Кожний рід військ призначається для виконання окремих оперативно-тактичних і тактичних задач, має характерні для нього форми і способи воєнних дій.
У склад Видів Збройних Сил України входять:
Сухопутні війська - до 54 %;
Повітряні сили - до 29,5 %;
Військово-морські сили - до 4,5 %.

27

бойовим складом вид ЗС. Вони складають основу ЗС, є головним

носієм їх бойової могутності, відіграють рішучу роль у виконанні задач Збройних Сил України.

Командувач СВ
генерал-полковник Воробйов Генадій Петрович
Сухопутні війська призначені для:
відбиття ударів сухопутних угрупувань агресора;
утримання території, районів, занятих рубежів;
розгрому угрупувань противника, що вторглись на територію держави;
участі у територіальній оборони держави.

28

гов6

Командувач ПС
генерал-лейтенант Байдак Юрій Аврамович

Повітряні Сили — високоманеврений вид Збройних сил призначений для стримування, у взаємодії з іншими видами Збройних Сил України, збройної агресії проти України з повітря, прикриття важливих об’єктів держави, угруповань своїх військ (сил) від ударів засобів повітряного нападу та ураження військ (сил) і об’єктів противника.

30

Сил України.

віце-адмірал Іл’їн Юрій Іванович

ВМС – вид ЗСУ, призначений для захисту суверенітету і державних інтересів України на морі, розгрому угрупувань ВМС противника в своїй операційній зоні самостійно та у взаємодії з іншими видами ЗСУ, сприяння СВУ на приморському напямку.
Завдання Військово- Морських сил :
підтримування стабільності в Чорноморському регіоні в рамках BLACKSEAFOR;
участь у боротьбі з міжнародним і внутрішнім тероризмом, піратством в усіх його виявах;

32

Командувач ВМС

шляхом;
боротьба з мінною небезпекою;
пошук і рятування на морі;

виконання заходів з екологічної безпеки в морському просторі;
надання допомоги в проведенні пошукових та аварійно-рятувальних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру;
участь у миротворчих і гуманітарних операціях;
сприяння об’єднанням СВ, що діють на приморському напрямку;
забезпечення безпеки морських перевезень.

33

склад ВМС
34

(сил) видів Збройних Сил

України “

35

державної політики з питань оборони і військового будівництва, координація діяльності

державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони;
участь в аналізі воєнно-політичної обстановки, визначення рівня воєнної загрози національній безпеці України;
забезпечення функціонування, бойової і мобілізаційної готовності, боєздатності та підготовки Збройних Сил до виконання покладених на них функцій і завдань;
проведення державної військової кадрової політики, заходів щодо реалізації соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовців, членів їх сімей та працівників Збройних сил;

19

виховання особового складу;
взаємодія з державними органами, громадськими організаціями і

громадянами, міжнародне співробітництво;
контроль за додержанням законодавства у Збройних силах, створення умов для демократичного цивільного контролю над Збройними Силами.

20