Тема 1. Предмет і метод економічної теорії

законів.
3. Система економічних знань.
4. Предмет, основні функції економічної теорії,

методи дослідження економічних явищ.
5. Зародження економічної теорії як науки. Основні напрями і школи світової економічної думки.

помиляються — мають набагато більше значення, ніж прийнято думати насправді.
Саме

вони і правлять світом.

Дж.М.Кейнс

значеннях:
а) онтологічний аспект:
ринкове господарство певної країни, групи країн або

всього світу;
сфера господарської життєдіяльності людини, у якій створюються, розподіляються, обмінюються і споживаються життєві блага;
система виробничих відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ;
б) гносеологічний аспект:
економічна наука про економічні явища та процеси, а також економічну поведінку основних економічних суб'єктів в умовах обмеженості економіч­них ресурсів.

функціонування та розвитку економічних систем, визначає умови, принципи та механізми

ефективного господарювання, не може передбачати майбутнього, але може пояснити наслідки певних явищ в розвитку економіки.

найімоправильніші причинно-наслідкових зв'язків між економічними явищами та процесами.
Економічні категорії –

це узагальнені поняття, що відбивають істотні боки економічних явищ і процесів.

Економі́чна полі́тика — система заходів, здійснюваних державою та її владними структурами або іншими особами, спрямованих на регулювання економічних процесів.

які відображають певні тенденції розвитку економічної системи.

Економічна система - комплекс

економічних наук, сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на виробництво, обмін, розподіл, споживання товарів і послуг, на регулювання економічної діяльності.

на стимули
добровільний обмін вигідний і для покупців, і для

продавців
вибір зумовлює наслідки, що матимуть місце в майбутньому
економічні системи впливають на індивідуальний вибір і стимули

пояснює спостережувані економічні факти, події, процеси, встановлює зв'язок між ними

та відповідає на запитання яким є фактичний стан економіки на відміну від нормативної економічної теорії, яка наказує, радить, яким чином слід проводити економічну політику, управляти економікою.

p) в західній Європі періоду становлення капіта­лізму французьким меркантилістом А.

Монкретьєном, який трактував її як науку про практичні правила господарської діяльності країни та мистецтво управління ними. Наразі політекономію визначають як науку, що вивчає економічні відносини, які виявляються через економічну поведінку суб'єктів господарювання.

приводу раціонального використання обмежених ресурсів та наука, що вивчає закони,

які управляють виробництвом і розподілом матеріальних благ.
Найактуальнішими для сьогодення сторонами суспільного життя слід доповнити визначення предмета економічної теорії предметом економічної теорії має стати також вивчення національної свідомості, духу народу, його психології і моралі, але тією мірою, якою вони впливають на процес економіки

світової економічної думки

відображало інтереси торгової буржуазії


Основні теоретичні положення:
1. ототожнення багатства з грошима,

золотом та сріблом;
2. джерелом збагачення є зовнішня торгівля;
3. на ранньому етапі (XV - поч. XVI ст.) його представники: У. Стаффорд в Англії, Ж. Боден у Франції та інші висунули теорію «грошового балансу», згідно з якою заборонялося вивезення грошей, золота та срібла з країни;
4. пізній (зрілий) меркантилізм виник у другій пол. XVI ст. і досяг розквіту в середині XVII ст. Його представники Т. Мен (Англія), А. Монкретьєн, Ж. Кольбер (Франція), Ф. Прокопович (Україна) та ін. опрацювали теорію «торговельного балансу», що створювало сприятливі умови для розвитку торгівлі.
Накопичивши багатий фактичний матеріал щодо внутрішньої та зовнішньої торгівлі, грошового обігу, цін тощо, меркантилізм створив передумови для виникнення класичної політичної економії

середині XVIII ст. як реакція на меркантилізм
Засновник - Ф.

Кене,
видатні представники - А.-Р.-Ж. Тюрго, В. Р. Мірабо.
Цю теорію також розробляли в Англії, Німеччині, Швеції, Польщі та інших країнах.
В Україні прибічником фізіократів був В. Н. Каразін.

Основні теоретичні положення:
дослідження проблеми про походження багатства перенесли із сфери обігу до сфери виробництва;
визнали дію об'єктивних законів не тільки в природі, а й у суспільстві;
Ф. Кене в «Економічній таблиці» (1758) започаткував макроекономічні дослідження у народному господарстві країни;
обмеженість поглядів у тому, що до виробничої сфери відносили тільки землеробство. Промисловість визнача­лась як «безплідна» галузь

1781

робота
У. Петті –
«Трактат про податки та збори» (1662),

А. Сміта –
«Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776),
Д. Рікардо –
«Основи політичної економії та оподаткування» (1817).

В Україні прибічниками класичної школи були:
Т. Степанов, І. Вернадський, М. Бунге, М. Вольський та ін.

Досягнення класиків:
створення трудової теорії вартості;
наукове визначення процесу функціонування економіки як системи, що охоплює виробництво, розподіл, обмін та споживання благ та послуг;
обгрунтування механізму ринкового саморегулювання («невиди­ма рука» Сміта);
Школа мала великий вплив на всю майбутню економічну думку. Вона була головним джерелом економічної теорії марксизму

Маркса
«Капітал» (4 томи)
Основоположники - К. Маркс і Ф. Енгельс.
В

Україні послідовниками були
М. Зібер, Г. Петровський, М. Скрипник та ін.
Наріжним каменем є теорія додаткової вартості, на основі якої пояснюється загострення антагонізму між капіталістами та найманими працівниками, що призведе до загибелі капіталізму і побудови соціалізму.

Значення теорії:
визначено предмет політекономії у вузькому та широкому його значенні;
на основі трудової теорії вартості створено змістовне вчення про капіталізм;
запропоновані нові концепції економічних криз, земельної ренти тощо;
К. Маркс і Ф. Енгельс зробили вагомий внесок у дослідження товару, грошей, капіталу, доходів, суспільного відтворення тощо.
Однак деякі положення марксизму: про заперечення приватної власності, зростання зубожіння трудящих та інші не підтвердилися на практиці

Менгером і Л. Вальрасом
Найважливіші елементи маржинализму як напрямку

фінансової науки:
Використання граничних величин.
Суб'єктивізм.
Гедонізм господарюючих суб'єктів.
Статичність.
Ліквідація пріоритету сфери виробництва, характерного для економічного аналізу класиків.
Сприйняття ринкової економіки як рівноважної системи.

З погляду методології головними принципами маржиналізму є:
ідеологічна нейтральність аналізу
перегляд предмета дослідження
статичний підхід
економічна раціональність
граничний аналіз
математизація

1910

урахуванням сучасних умов

Виник у 70-ті роки XIX ст.
Засновники

–
К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, У. Джевонс, А. Маршалл,
А. Пігу.
Послідовники –
Л. Мізес, Ф. Хайєк, М. Фрідмен, А. Лаффер, Ф. Кейган та ін.
В Україні –
Р. Орженцький, Д. Піхно, Є. Слуцький.
Методологічними засадами є мікроаналіз і маржиналізм.

Основні риси:
предметом дослідження є чиста економіка, яка абстрагується від історичної і національної форм;
аналіз суб'єктивістських та психологічних умов економічної поведінки суб'єктів, прийняття рішення ізольованими індивідами;
дослідження граничних величин у корисності, витратах, продуктивності;
у центрі уваги - не об'єктивні закономірності формування вартості, а цінність як суб'єктивне сприйняття необхідності блага з урахуванням граничної корисності та витрат;
витрати виробництва розглядаються не як реальні затрати виробничих факторів, а як оцінка альтернативних можливостей їх використання;
відмова від терміна «політична економія» на користь «економікс»

1926 (75 лет)
Место смерти:
Санкт-Гильген, Австрия

економіку;
найкращою економічною системою є та, що базується на приватній власності

і гарантує індивідуальну свободу економічних суб'єктів.
Головні теоретики:
Л. Мізес, Ф. Хайєк, А. Мюллер-Армак,
В. Ойкен та ін.

октября 1973 (92 года)
Место смерти:
Нью-Йорк, США

марта 1992 (92 года)
Место смерти:
Фрайбург, Германия

лет)
Место смерти:
Кёльн

лет)
Место смерти:
Лондон

розглядаються як вирішальний фактор зростання валового національного продукту і головна

причина інфляції;
грошово-кредитна політика - найважливіший інструмент економічної політики держави.
Засновник - М. Фрідмен

науки

Ґрунтується на теорії відомого англійського економіста
Дж. М. Кейнса,
викладеній

у його головному творі
«Загальна теорія зайнятості, процента та грошей»
(1936)

Основні складові:
теорія регульованого капіталізму;
формування ефективного сукупного попиту;
Інвестиції - основний чинник економічного зростання

XX ст.)
Засновники:
Т. Веблен, Д. Коммонс,
У. Мітчелл. Послідовники: Дж.

Гелбрейт, Д. Белл, Г. Мюрдаль та ін.

Основні положення:
економіка розглядається як еволюційна система;
на економічну поведінку суб'єктів впливають неекономічні фактори (політика, право, етика);
економічні процеси здійснюються під впливом колективних дій, які вимагають правових рамок;
4) відносини між людьми відбуваються через трансакції (угоди)

Дж. Бьюкенен, Г. Мюрдаль.
Основні положення:
аналіз здійснюється на основі методології неокласичної

теорії;
поведінка суб'єктів в умовах неповної інформації;
при обміні повноважень з'являються трансакційні витрати;
специфікація прав власності забезпечує ефективний розподіл ресурсів в економіці

Англия, Британская империя

Теннесси

лет)
Место смерти:
Стокгольм

— послідовник А. Сміта, автор праці «Економічна система», в якій

обґрунтував принципи побудови національної економіки на основі вільних ринкових відносин.
М. І. Туган-Барановський — дослідник теорії ринку та економічних криз, розробив концепцію економічної кон'юнктури.
Є. Є. Слуцький — першим запропонував використовувати матема­тичні методи в економічній науці.

1847

1919

(16) листопада 1842

і розподілом життєвих благ, тобто діяльність людей, пов'язану з досягненням

ефективного використання обмежених ресурсів для найкращого задоволення потреб у життєвих благах.
2. Економічні явища можна вивчати на різних рівнях: макроекономіка — вивчення економіки в цілому, мікроекономіка — вивчення діяльності окремих економічних суб'єктів.
3. Цілями економічної науки є визначення економічних законів і передача отриманих результатів членам суспільства для використання в повсякденному житті. Економічний закон (принцип, узагальнення) — це стійкий, повторюваний, типовий зв'язок між економічними явищами. Знання економічних законів потрібні насамперед для того, щоб розуміти, початок яких економічних подій слід очікувати в тих або інших умовах, щоб ухвалювати ефективні економічні рішення.
4. Основні методи пізнання економічних явищ — індукція й дедукція. Індукція — рух від окремих, часток фактів до загальних висновків, узагальнень. Дедукція — висування гіпотези й наступна її перевірка на фактах. Економічні закони "діють" тільки " за інших рівних умов". Зв'язок, що виражається економічним законом, носить імовірнісний характер.
5. Історичний процес розвитку економічної науки можна представити наступними основними школами: меркантилізм, фізіократія, класична політична економія, неокласицизм, марксизм, кейнсіанство. Основні питання сучасних економічних дискусій — співвідношення ринкового й державного регулювання економіки.

Гносеологія
Граничної корисності теорія
Дедукція
Діалектика матеріалістична
Еволюція
Економіка
Економікс
Економічна

політика
Економічна теорія
Економічне мислення
Економічний експеримент
Економічні закони
Економічні принципи
Ідея

Індукція
Інституціоналізм
Категорії
Кейнсіанство
Класична школа політичної економії
Макроекономічна теорія
Маржиналізм
Марксизм
Меркантилізм
Мікроекономічна теорія
Моделювання
Монетаризм
Неокласичний напрям
Політична економія
Поняття
Синтез
Теорія
Узагальнення
Фізіократія

2. Чому в суспільних науках важко виявити причинно-наслідкові зв'язки?
3.

Поясніть і наведіть приклади помилковості твердження: після цього — значить унаслідок цього.
4. Доберіть з економічної літератури висловлювання відомих еко­номістів щодо необхідності вивчення економіки. Письмово поясніть їх.
Підготувати доповіді по основним напрямкам і школам світової економічної думки
Підготуватися до гри «Ланцюжок».Студенти по черзі називають слова, які пов'язані з економікою і починаються з літери «р».
Побудова грона на поняття “Економіка як наука”
Обрати тему “індивідуального науково-дослідного завдання студентів”

на певну тему. Вона допомагає встановлювати зв'язки між окремими поняттями,

своїм життєвим досвідом і вже набутими знаннями. Студенти виконують роботу індивідуально. Починати гронування слід із написання центрального слова (поняття) посередині аркуша паперу (дошки). Навколо нього записувати слова й фрази, які спадають на думку з обраної теми. Коли запас ідей вичерпано, потрібно встановити зв'язки між поняттями. Таким чином, утворюється гроно. Зразок