ТЕМА 16. ПРАВО В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ НОРМ. ПРАВОСВІДОМІСТЬ ТА ЇЇ РОЛЬ В

ЖИТТІ
Заняття 1.
Соціальні норми, їх класифікація.

в суспільному житті.

Особливості соціальних норм, діючих у військових формуваннях

з рос. – Харків: Консум, 2006. –656 с.260-272
Кельман М.С., Мурашин

О.Г. Загальна теорія держави і права. Підручник. – К.: Кордон, 2006. – с.213-218.
Кокодій Ю.В., Курбацький С.А., Зьолка В.Л. Теорія права. Курс лекцій. – Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2005. – с.27-42.

2. Додаткова література:
Навчальний посібник. Загальна теорія держави і права. За ред. В.В.Копейчикова. - К.: Юрінком, 1997. - с. 145-159.
Котюк В. О. Теорія права. Курс лекцій. - К.: Вентурі, 1996. - с.76-96.
Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебное пособие. - Москва “ДБТ”, 2000. - с. 196-205.

зумовлені об’єктивними закономірностями і є результатом свідомо-вольової діяльності певної частини

чи всього суспільства, та забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу

соціально-вольові норми, які історично склалися або цілеспрямовано встановлені.
Правила поведінки

загального характеру, тобто які не мають конкретного адресату.
Правила поведінки наказного характеру – загальнообов’язкові. Вони встановлюють заборони, надають еталони поведінки.
Правила поведінки, які забезпечуються певними засобами впливу на поведінку людей (звичкою, внутрішнім переконанням, суспільним впливом, державним примусом).

інші норми.

За способом встановлення: юридичні, моральні, звичаєві, корпоративні (громадських об'єднань),

релігійні та інші норми.

на підставі існуючих уявлень людей про добро, зло, обов'язок, справедливість,

честь тощо та забезпечуються силою внутрішнього переконання і засобами громадського впливу

суспільстві в результаті їх тривалого багаторазового використання в аналогічних ситуаціях,

які ввійшли у свідомість, звичку дій людини, стали внутрішньою потребою їх психічної та практичної діяльності

ритуалами;
підкреслена публічність.

виникають у зв’язку з підтриманням вивірених часом прогресивних устоїв певної

сфери життєдіяльності людини (наприклад, сімейні, професійні, військові, національні та інші традиції).
Норми ритуалів – така різновидність соціальних норм, яка визначає правила поведінки людей при здійснені обрядів і охороняється засобами морального впливу. Ритуальні норми широко використовуються при проведенні національних свят, офіційних зустрічах державних діячів.

забезпечуються громадськими об'єднаннями та регулюють їх діяльність.

структура об'єднання, визначається компетенція, форми і методи роботи його органів,

права і обов'язки його членів;
норми зовнішньої дії – правила поведінки, що регулюють відносини об'єднань з іншими суб'єктами.

громадських об’єднань (партії, профспілок, добровільних товариств, які засновані на членстві);
норми,

які містяться в документах комерційних корпорацій, насамперед тих, які створюються для підприємницької діяльності (господарських товариств – повних, командитних, акціонерних товариств – відкритих, закритих і т.п. )

знаряддями праці та іншими технічними засобами.

є чисто соціальними).
Невиразність мір суспільного забезпечення (правових, моральних та інших

санкцій).
Виключність використання.

До них відносяться:
Будівельні норми і правила.
Державні стандарти.
Технічні умови виробництва якої-небудь продукції.
Інструкції по експлуатації машин і механізмів.
Норми витрати сировини, палива, електроенергії та ін.

націями, їх участь в організації та здійсненні державної влади, відносин

держави з іншими елементами політичної системи суспільства.
Норми етики – правила культурної поведінки людей, які відображають рівень розвитку цивілізації даного суспільства.
Естетичні норми – різновид соціальних норм, які містять правила поведінки людей у зв’язку з загальними законами художнього пізнання дійсності.
Юридичні норми – загальнообов’язкові, формально-визначені правила поведінки, які встановлюються і охороняються державою.
Релігійні норми – норми, які регулюють поведінку і специфічні культові дії, які засновані на вірі в існуванні Бога.

у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його

місце і роль щодо забезпечення свободи особи та інших загальнолюдських цінностей.

відображають теоретичне (наукове) відношення суспільства до права, державно-правового розвитку, правових

режимів, упорядкування суспільних відносин.

(концепція поділу влад, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над інтересами окремих верств суспільства і, відповідно, домінування загальновизнаних норм міжнародного права над нормами внутрішнього права, теорії правової держави і громадянського суспільства, принципи демократизму, гуманізму, не відчуження природних прав людини тощо).

індивіда, групи, суспільства до права, правовим явищем. Ведучим елементом правової

психології є емоції, а не понятійні форми відображення правової дійсності

переводу правових норм в реальну правову поведінку.

Правова установка - це

готовність особистості проявити активність в області пізнання і реалізації права.

розщеплення свідомості на правомірне та протиправне.
По суб’єктам (носіям) правосвідомості розрізняють:
Індивідуальна

– сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіду.
Групова – виражає відношення до права, правових явищ, їх оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відображає їх загальні інтереси і потреби, співвідношення їх з інтересами всього суспільства.
Суспільна – виражає відношення до права всього суспільства, відображає його інтереси.

уявляє собою життєві, часом поверхові судження про права людини, які

стикуються з правом у повсякденній трудовій, сімейній, суспільній та інших сферах життя.
Професійна – спеціалізовані правові знання, які використовуються в роботі професіоналів-юристів. Вона включає:
а) наукова (теоретична) правосвідомість вчених, викладачів вузів;
б) практична правосвідомість суддів, юрисконсультів, адвокатів, прокурорів та ін.

явища, правову систему в цілому.
Основними функціями правосвідомості є:
когнітивна – пізнання

правової дійсності, в результаті чого формуються правові теорії, концепції, ідеї, суб’єкти набувають правових знань;
правоутворююча – правосвідомість є джерелом права, правові нормативні акти виступають як форма зовнішнього виразу правосвідомості суспільства і законотворчих органів держави;
регулююча – вплив права на суспільні відносини через правосвідомість суб’єктів права, їх правові знання, оцінки, почуття, мотиви і установки.

суспільством правового прогресу і відображають у правовій формі стан свободи

особи, інші найважливіші соціальні цінності.

культура особи.

організації: централізація керівництва, командування, єдиноначальність, безумовність військової покори;
значний вплив на

зміст військово-правових норм здійснюють об’єктивні закономірності озброєної боротьби.

склалися в суспільстві у зв’язку з уявленнями людей про військовий

обов’язок, офіцерську честь, доблесть, героїзм, відвагу, військове товариство. Особливістю норм моралі, які діють у військових формуваннях в тому, що багато з них закріплюються у військово-правових актах (військовій присязі, статутах, порадниках).

успішному вирішенню задач, бойової підготовки (військово-наукові товариства, організація раціоналізаторів та

винахідників та ін.).

особливості військової організації держави.

До них відносяться: точність, зібраність, підтягнутість,

охайність, витримка, ретельність.

військ, особливості військового побуту:
норми бойових традицій (сфери бойової діяльності);
норми ратно-трудових

традицій (сфера учбової діяльності);
норми традицій військового побуту (сфера військового побуту).

траурних церемоній.
Норми військових ритуалів як правило, закріплюються в статутах

та інших актах військового законодавства (правила прийняття військової присяги, виносу прапора частини, проведення стройових оглядів, розводу військових варт та ін.