Тема 7-8: Особливості інноваційної педагогічної діяльності

Антиінноваційні бар'єри у професійній діяльності педагога та шляхи їх подолання.
3.

Управління інноваційною педагогічною діяльністю.

осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, орієнтована на зміну

й розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

Продуктами інноваційної педагогічної діяльності є нововведення, що позитивно змінюють систему освіти, визначають її розвиток і характеризуються як нові чи вдосконалені.

Особливим видом педагогічного експерименту є інноваційний педагогічний експеримент.
Інноваційний педагогічний експеримент — метод дослідницько-педагогічної діяльності, який передбачає істотні зміни у змісті, формах і методах роботи з метою підвищення їх ефективності.

предмет дослідження;
формулювання мети експерименту;
визначення завдань і гіпотези експерименту;
розроблення і вибір

конкретних методик і методів дослідження;
експертиза програми дослідження та етапи проведення експерименту.

Передовий педагогічний досвід — навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні ре­зультати у розв'язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів навчання та виховання, нових освітніх систем або інтеграції традиційних форм, методів, прийомів і засобів.

і виховання;
новизна — наявність у теорії та практиці раніше не

відомих знань, форм і методів діяльності. Вона властива не тільки науковим відкриттям, а й раціоналізації окремих аспектів педагогічної діяльності;
результативність — підвищення рівня розвитку дітей у процесі застосування конкретного досвіду, оптимальне використання учителем (вихователем) і дітьми сил і часу для досягнення результату;
стабільність — використання досвіду в діяльності інших педагогів протягом тривалого часу;
раціональність — досягнення високих результатів за розумної інтенсифікації зусиль, засобів і використання часу;
перспективність — можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами.

відрізняється від нього. Новаторський педагогічний досвід — породжена радикально новою педагогічною

ідеєю навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність.

Залежно від змісту і конкретних результатів виокремлюють такі його види:
дослідницький педагогічний досвід (суть його полягає в отриманні оригінальних даних, нерідко — відкриттів завдяки використанню пошуку);
раціоналізаторський педагогічний досвід (його метою є вдосконалення практики навчання і виховання на основі використання творчих ідей).

(репродуктивний) педагогічний досвід. Зразковий (репродуктивний) педагогічний досвід — навчально-виховна, організаційно-педагогічна діяльність,

яка забезпечує ефективне і якісне розв'язання завдань навчання і виховання.

Цей процес охоплює чотири етапи:
1. Процес моделювання.
2. Формування моделі досвіду.
3. Створення (вирощування) досвіду.
4. Упровадження в педагогічну практику створеного досвіду.

Отже, інноваційна педагогічна діяльність є основою оновлення навчальних закладів, чинником розвитку освітніх систем. її результат визначають структурні та змістові зміни в роботі закладу, освітньої системи, а за певних умов — створення якісно нової педагогічної практики — авторського закладу чи радикального реформування усієї освітньої системи.

подолання.
Упровадження нової ідеї, проекту або технології часто наштовхується на різні

перешкоди, які названо антиінноваційними бар'єрами.
Антиінноваційні бар'єри (франц. barriere — перешкода, перепона) — зовнішні або внутрішні перешкоди, які заважають здійсненню інноваційної діяльності.

До зовнішніх бар'єрів належать:
соціальні бар'єри (несумісність нового з наявним досвідом і цінностями, прийнятими в суспільстві; стереотипи мислення педагогічного співтовариства);
організаційні бар'єри (протидія керівних органів освіти втіленню нововведень; відсутність координаційних центрів з розроблення та впровадження педагогіч­них інновацій);
методичні бар'єри (брак методичного забезпечення нововведення, недостатня поінформованість у галузі педагогічної інноватики);
матеріально-технічні бар'єри (навантаження педагогів, побутові умови, рівень заробітної платні).

особистісно-професійні проблеми. Психологічні бар'єри — психічні стани, що виявляються в неадекватній

пасивності педагога, яка заважає здійснювати інноваційну діяльність.

Психологічні бар'єри існують як:
1) форма прояву соціально-психологічного клімату колективу в умовах інновацій у вигляді негативних психічних станів працівників, спричинених нововведенням;
2) сукупність дій, суджень, понять, очікувань і емоційних переживань працівників, у яких усвідомлено чи неусвідомлено, приховано чи неприховано виражаються негативні психічні стани.

Нерідко інновації, які руйнували усталений спосіб життя, звички людей, зумовлювали

хворобливі й неадекватні реакції. Одним із видів негативної психічної реакції на інновації є фрустрація. Фрустрація (лат. frustratio — обман, марні сподівання) — психічний стан, викликаний об'єктивно неподоланними (або такими, що так сприймаються суб'єктом) труднощами у розв'язанні значущих для людини завдань.

— перешкоди, які заважають особистісному вияву творчої діяльності. У сфері

навчання і виховання вони проявляються як:

схильність до конформізму (прагнення бути подібним на інших людей, не відрізнятися від них своїми судженнями і вчинками);
боязнь виявитися «білою вороною», видатися нерозумним і смішним у своїх судженнях;
боязнь видатися надто екстравагантним у своєму неприйнятті і критиці чужих думок;
невміння реалізовувати нові способи і форми здійснення педагогічної діяльності;
недостатня розвиненість індивідуального творчого потенціалу окремих педагогів;
відсутність потреби впроваджувати нове;
боязнь помсти іншої людини, чия позиція піддається критиці;
особистісна тривожність, невпевненість у собі, негативне самосприйняття («Я-концепція»), що характеризується заниженою самооцінкою особистості, небажанням висловлювати свої ідеї;
ригідність (негнучкість) мислення.

управ­ління, що підтримує цілеспрямованість і організованість інноваційних процесів у системі

освіти.

Виокремлюють такі структурні компоненти управлінської діяльності:
1) постановка мети;
2) планування або прийняття управлінських рішень;
3) організація виконання рішень;
4) контроль за результатами інноваційної діяльності;
5) регулювання (або корекція) нововведення;
6) аналіз результатів.

загалом здійснює такі функції:
констатація, експертна аналітична оцінка досягнутих результатів навчальної

або виховної діяльності;
констатація і оцінювання учасників інноваційного процесу, досягнутих ними результатів навчальної або виховної діяльності, спрямованої на розвиток освітнього закладу;
констатація та оцінювання результатів управління інноваціями відповідно до комплексно-цільової програми;
формування каналів прямого і зворотного зв'язку для інформування та стимулювання учасників інноваційного процесу.

індивідуальну. З огляду на ознаки виокремлюють такі види педагогічної експертизи:
за

формою контакту: очна (безпосередньо з об'єктом); заочна (через анкетування, тестування тощо);
за формою подання: відкрита; закрита; напіввідкрита;
за способом отримання інформації: пряма; побічна;
за суб'єктом експертизи: внутрішня; зовнішня;
за цільовим спрямуванням: констатуюча; прогнозуюча; формуюча (розвивальна).

інновацій (проектування, моніторинг, регулювання, корекцію), без чого неможливе компетентне визначення

їх ефективності, доцільності наукового забезпечення та розповсюдження досвіду. Тому паралельно з інноваційним процесом має діяти ефективна система експертної роботи.

К.: Академвидав.
Великий тлумачний словник сучасної української мови/Уклад. і голов.ред. В.Т.

Бусел. – К.;Ірпінь:ВТОР “Перун”, 2001.-1440с.; перевид.-з додатками і доповненнями, 2005.
Гончаренко С.У. Український педагогічний словник.-К.:Либідь,1997.-376с.
Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу: інноваційні засоби і технології: Колективна монографія.-К.:Атіка,2005.-257с.-С.163-175.
Колесникова И.А., Гончакова-Сибирская М.П. Педагогическое проектирование.-М.: Издательский центр “Академия”, 2005.-228с.