Тема. Фонетична система української мови

голосних.
2. Артикуляційно-акустичні умови творення приголосних звуків. Асиміляція, дисиміляція, палаталізація приголосних

звуків.
3. Фонологія. Чергування фонем в українській мові.
4. Наголос. Основні закономірності в наголошуванні слів української мови.
 

вищ.навч. закладів / С.О.Караман, О.В.Караман, М.Я.Плющ. – К.: Літера. –

С.51–54.
2. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999. – С. 3–15.
3. Сучасна українська літературна мова: Збірник вправ:навчальний посібник / М. Я. Плющ, О.І., Леута, Н. П. Гальона. – К.: Вища школа, 2003.
4. Сучасна українська літературна мова: Навчальний посібник / Н.І. Шкуратяна, С. В. Шевчук. – К.: Вища школа, 2007.

виникає в результаті коливання повітря (є повітряною хвилею) під дією

рухів твердого пружного тіла.







Сукупність голосних звуків окремої мови називається їх вокалізмом.
В українській мові шість голосних звуків [а, о, у, е, и, і].
Сукупність приголосних звуків мови називається консонантизмом.

З акустичного погляду всі звуки мови поділяються на

на голосні й приголосні, які розрізняються співвідношенням голосу (тону) і шуму.

що творяться за участю голосу і шуму або тільки шуму,

називаються приголосними

вихідного отвору в ротовій порожнині, а також подовжують або скорочують

ротову порожнину.

Залежно від їх участі в артикуляції голосні поділяють на неогублені, або нелабіалізовані, й огублені, або лабіалізовані(від лат. лабіум - губа).
До лабіалізованих належать [о, у], до нелабіалізованих –
[а, е,и, і].

того, як спинка язика піднімається до піднебіння.
Залежно від цього

в українській мові розрізняють голосні
високого підняття [і]; [у],
високо-середнього [и],
середнього [е],[о],
низького підняття [а].

язика в горизонтальному напрямку щодо піднебіння.
Якщо при вимові звука

язик більше чи менше піднімається до твердого піднебіння, лишаючи невеликий прохід для видихуваного повітря, а в задній частині ротової порожнини виникає великий простір, що служить резонатором – утворюються голосні переднього ряду [і, и, е].

шумні
Наприклад, до сонорних належать приголосні: [м], [н], [нʹ], [в],

[л], [лʹ], [р], [рʹ], [й]
Словесний ключ “Ми Не Ва Ле РіЙ”

й шуму з перевагою шуму або з одного тільки шуму,

чітко лаколізованого (постійно властивий певному тону).
Шумні, в свою чергу, поділяють на дзвінкі й глухі.

За схожістю вимови дзвінкі і глухі звуки утворюють пари:

одзвінчується, тобто під час артикуляції такого звука голосові зв’язки починають

вібрувати.
Наприклад: молотьба – [молод'ба] вокзал – [воґзал]
Така асиміляція можлива і на стикові слів, особливо при швидкому темпі мовлення.
Наприклад: як же – [йаґже] наш брат – [нажбрат]

Асиміляція за дзвінкістю

– [залꞌіʹжшиᵉ]
[з]+[ж]=[ж:] безжурний – [беᵘж:уʹрниᵉй]
[з]+[д̑ж]=[жд̑ж] з джмелем – [жд̑жмеʹлеᵘм]
Б)[ш]+[с]=[сꞌ:] вчишся

– [вчиʹсꞌ:а]
[ш]+[ц]=[сꞌцꞌ] на дошці – [на доʹсꞌцꞌі]
[ж]+[ц]=[зꞌцꞌ] у ложці – [у лоʹзꞌцꞌі]
[ч]+[ц]=[цꞌ:] у річці – [у рꞌіʹцꞌ:і]
В)[т]+[с]=[ц] братство – [браʹцтво]
[тꞌ]+[сꞌ]=[ ц:ꞌ] сміється – [см’ійеʹцꞌ:а]
[т]+[ч]=[ч:] Вітчизна – [в’іч:иʹзна]
[т]+[ш]=[чш] коротшати – [короʹчшатиᵉ]

асиміляція відсутня
Приголосні зберігають свою дзвінкість у кінці слова.
На межі

кореня й суфікса явище оглушення також відсутнє.
Кінцеві приголосні префіксів [ж], [д], [б] зберігають дзвінкість: мі[жп]ланетний, на[дх]одити, о[бк]ладинка.
Приголосний [з] у кінці префіксів та прийменників не повинен оглушуватися: ро[зх]итати, бе[зп]еречний, чере[зс]илу.

корінь яких закінчується звуками [с], [зꞌ], за допомогою суфікса -ш-

супроводжується поєднанням явищ асиміляції й дисиміляції:

високий – вис+ -ш- ви[шш]ий(внаслідок асиміляції за акустичним сприйманням під впливом шиплячого щілинного[ш] попередній свистячий щілинний [с]змінюється на відповідний йому шиплячий [ш])– ви[шш]ий(у групі двох щілинних шиплячих внаслідок дисиміляції один із них, наступний, змінюється на шиплячу африкату [ч]– ви[шч]ий).

таких групах:
[ждн] – [жн]: тижня, тижневий, кожний;
[здн] – [зн]: проїзний,

пізно;
[стн] – [сн]: радісний, чесний, якісний;
[слн] – [сл]:ремісник, умисний;
[стл] – [сл]: щасливий, улесливий, слати;
[стц] – [сц]: місце;
[скн] – [сн]: тиснути, писнути;
[сткл] – [скл]: скло;
[лнц] – [нц]: сонце;
[рдц] – [рц]: серце;
[стсꞌк] – [сꞌк]: міський(від місто).

жіночого роду(невістці, поїздці, хустці, студентці, хористці, артистці), числівників шістнадцять, шістдесят,

шістсот, а також у прикметниках, іменниках, утворених від іншомовних слів: кореспондентський, гігантський, туристський, інтелігентський, агентство, студентство та інше.
Вимова: правопис:
неві[сꞌцꞌ]і невістці
студе[нꞌцꞌ]і студентці
арти[сꞌцꞌ]і артистці
ші[с:]от шістсот
аге[нств]о агентство

— й дають можливість зробити висновок, що форми цих одиниць

відрізняються одна від одної залежно від позиції, тобто фонемного оточення їх, наприклад: був у школі, але їздити в Ізмаїл. Таке явище називається чергуванням фонем.
В основі його лежать звукові зміни, які мовцями вже не усвідомлюються, як-от редукція звуків, а розглядаються як зміни форм мовних одиниць.

Фонеми є цеглинками мови, творять її форму. Через це можна зіставляти різні одиниці мови, знаходити спільне й відмінне в їхніх формах.

фонемами, що реалізуються в приголосних звуках. Фонеми в та й

вживаються між фонемами, що реалізуються у вигляді голосних звуків. Наприклад: приїхали в Індію, але прийшов увечері ; він і вона, але вранці й увечері; був у школі, але була в школі.
І//нульова фонема. Таке чергування характерне для прийменникових форм. Напр.: з ним, зі мною, ішов із тобою, піді мною, під дощем тощо.
Історичні чергування фонем
Під історичним чергуванням фонем розуміють такі чергування, які відбувалися в певний період формування звукової будови мови в результаті артикуляційної взаємодії звуків.
І//о//е. Фонеми о, е, що фонетично виражені звуками у відкритому складі, чергуються з і, що фонетично виражена звуком у закритому складі:
село — сіл великому — великім
ночі — ніч воля — вільний
Е//о після фонем, що фонетично виражені шиплячими приголосними. Напр.:
женити — жонатий шести — шостий пшениця — пшоно

ім’яʹ, каталоʹг, некролоʹг, експеʹрт, жеʹвріти, квартаʹл, кіломеʹтр, коʹлія, компроміʹс, кропиваʹ,

мереʹжа, одинаʹдцять, ознаʹка, оптоʹвий, партеʹр, пеняʹ, переʹпис, переʹпустка, піʹна, предмеʹт, приʹятель, приʹятелька, раʹзом, рукоʹпис, сереʹдина, сільськогосподаʹрський, спиʹна, співробіʹтник, тиʹтульний, урочиʹстий, феноʹмен, цемеʹнт, цеʹнтнер, черговиʹй, чотирнаʹдцять, шофеʹр(За Іваном Ющуком).