Тема : Розвиток соціологічної думки в Україні

проблематика козацької доби;
в) соціокультурні процеси на українських землях в XVIІI

– на початку ХІХ ст.
2. Українська академічна соціологія.

М. та ін. – К., 1996. – 424 с.
Резник В.,

Резник О. Українська соціологія після 1991 року // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2004. - № 3. – С. 22.
Указ Президента України “Про розвиток соціологічної науки в Україні” // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. - № 2. – С. 5.
Юренко О. Микита Шаповал: світоглядні засади соціологічної теорії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001. - № 4. – С. 145.
Волович В., Юренко О. Видатний політичний діяч України, фундатор вітчизняної соціології Микита Юхимович Шаповал // Шаповал М. Загальна соціологія. – К., 1996. – С. 4-18.
Шаповал М. Загальна соціологія: Підручник / за ред. О.Юренка. – К., 1996. – 368 с.
Шаповал М. Соціологія українського відродження. – К., 1994.

від часів Київської Русі до середини XIX ст.

Давньоруської держави (Київська держава, княжа доба, Литовсько-польський період – V-кінець

XV ст.);
протосоціологічне знання козацької доби (від початків козацтва до зруйнування Січі – кінець XV – третя чверть XVIII ст.);
протосоціологія доби відродження України (кінець XVIII – середина XIX ст.).

і влада,
питання легітимності влади князя, співвідношення влади й закону
закон як

зовнішній обмежувач поведінки людини в суспільному бутті
особа і церква,
захист бідних та знедолених,
взаємодія «людина-природа»
ці проблеми стояли в центрі уваги «Густинського літопису», «Повісті временних літ», «Слова про закон і благодать» Іларіона, «Повчання» Феодосія Печерського, «Хождєнія ігумена Данила в святую Землю» та ін.

поява нових соціальних інститутів – козацтва і церковних братств
розвиток полемічної

літератури (Г.Смотрицький “Ключ царства небесного”, “Календар римський новий”, М.Смотрицький “Тренос”, І.Вишенський “Книжка”, П.Скарга “Про єдність церкви Божої”, “На за хист Брестської унії”, Х.Філалет “Апокризис”)

Прокопович – розробляв концепцію суспільного договору та природного права («Етика»)
у

праці “Моральна філософія, або етика” Г.Кониський намагається показати активний характер людської діяльності й поведінки, які визначаються “свободою волі”
С. Яворський («Знаменіє пришестя антихриста та кінця світу», «Камінь віри», численні проповіді) спробував окреслити своєрідну піраміду влади тогочасного російського суспільства

«нерівної рівності».

знання (друга половина XIX ст. –
20-ті рр. XX ст.);
етап

інституціалізації соціальних досліджень та соціології в Україні за радянських часів;
сучасний етап розвитку соціології в умовах незалежної України.

з творчості М.Драгоманова, І.Франка, О.Потебні, С.Подолинського та ін. мислителів і

набуває завершених "класичних" соціологічних форм у працях М.Грушевського, М.Ковалевського, М.Шаповала, Б.Кістяківського та ін.

вирішенні складних соціологічних проблем брати до уваги сукупність соціальних чинників

та елементів.
Праці: «Соціологія» (1910, 2-томи), "Сучасні соціологи" (1905).

вимагав включити в завдання соціології вивчення не тільки прогресу, а

й періодів занепаду, регресу, дисгармонії між окремими сторонами суспільства
завдання соціології – розкриття причин спокою чи руху людських суспільств у різні епохи

громадознавства.
є видавцем журналу «Суспільство», до співпраці в якому запрошує

таких відомих соціологів, як Р.Міхельс, П.Сорокін.
Праця «Загальна соціологія» (1929)
вбачав у соціологічній науці теоретичну базу «політики взагалі, а українознавства і громадознавства зокрема».
предметом соціології він вважав вивчення соціальної взаємодії людей.
серед структурних елементів соціології виділяв суспільну динаміку, або науку про суспільний процес, який розвивається під впливом різних факторів

метод, розроблений європейським позитивізмом
завданням соціології визначав вивчення соціальних процесів

у суспільстві, яке повинно супроводжуватись зосередженням уваги на типовому та постійному.
значення соціології вбачав в тому, щоб допомогти кожній людині зрозуміти суспільство, в якому вона живе

та за соціологічними дослідженнями і популяризувати їх серед українців;
представляти українців

у інтернаціональних та національних організаціях, які виражають собою соціальний рух;
інформувати громадськість про український соціальний рух та українську літературу

соціології створена в соціально-економічному відділі Всеукраїнської Академії Наук (Б.Кістяківський)
Комісія з

вивчення соціального руху соціально-економічного відділу ВУАН
Дослідження, що прямо чи опосередковано стосувалися проблем соціології, були проведені Українським науково-дослідним інститутом педагогіки (Харків).

при Інституті філософії АН СРСР створений перший соціологічний підрозділ –

сектор дослідження нових форм праці й побуту, пізніше - відділ конкретних соціологічних досліджень.
у 1968 р. почав працювати Інститут конкретних соціальних досліджень.
У 1974 р. побачив світ перший і до середини 80-х років єдиний у СРСР фаховий журнал «Социологические исследования».

соціологічних досліджень Інституту філософії АН УРСР – почав функціонувати у

1969 р.

ролі марксистсько-ленінської соціології у вирішенні ключових проблем радянського суспільства».

р. заснована Соціологічна Асоціація України (САУ).
В університетах відкрито факультети

і відділення з підготовки професійних соціологів, утворено спеціалізовані ради із захисту дисертацій,
з 1997 р. виходить журнал «Соціологія: теорія, методи, маркетинг» (укр. і рос. мовами).

соціологічний факультет, перший декан якого – проф. В.Волович протягом 1990-1998

рр. – президент САУ

в Україні», яким передбачено:
започаткування державних наукових програм у галузі

соціології,
створення банку соціологічних даних,
розвиток соціологічних і соціально-психологічних служб на підприємствах, установах, навчальних закладах,
поширення соціологічних знань серед населення

проблем:
соціальна структура та професійна орієнтація молоді (С.Макеєв, В. Чорноволенко),

вплив засобів масової інформації на самовизначення молоді (Є. Головаха, В. Оссовський),
застосування математичних методів (А.Горбачик),
вивчення історії соціології (А. Ручка, В. Танчер),
соціологія освіти (В.Волович, О.Якуба),
етносоціологія (Т. Рудницька, М. Шульга) тощо