Травлення у ротовій порожнині План лекції 1.Суть травлення 2.Особливості будови

різних тварин та його еволюція 3.Методи вивчення травлення 4.Споживання

корму. Механізми голоду і спраги 5.Травлення в ротовій порожнині 5.1 Будова ротової порожнини. Зубна формула різних тварин 5.2. Процес приймання корму та пиття води 5.3 Жування та ковтання 6. Слиновиділення 6.1. Склад і функції слини 6.2. Особливості слиновиділення у жуйних, свиней, коней 6.3. Механізм ковтання корму

і біологічної обробки їжі до більш простих речовин, які зберігають

енергетичну і пластичну цінність, можуть розчинятися в воді та всмоктуватися.

Всмоктувальну

Екскреторну Участь в обміні речовин

Моторно – евакуаторну

У травоїдних тварин травний тракт довше ніж у м'ясоїдних.

Будова травного тракту змінюється і протягом індивідуального життя тварини.

травлення складається з трьох зв'язаних між собою процесів:
Рухової роботи травлення

Секреторної роботи травлення
Всмоктування

виникає внаслідок збудження великої області центральної нервової системи, названої І.П.

Павловим “харчовим центром”. Останній регулює харчову поведінку тварин – добування і приймання корму, а також координує моторну і секреторну діяльність усіх відділів травного апарату.

мозку, а також групи нейронів у різних відділах ЦНС, що

посилають еферентні імпульси до залоз і м’зів, що приймають участь у травленні.

інтеграцію відчуття голоду і ситості, є ядра гіпоталамуса, де виявлені

“центр голоду” і “центр насичення”.

рівня глюкози в крові
2. Ліпостатична теорія – зниження вільних жирних

кислот
3. Аміноацидостатична теорія – зниження амінокислот
4. Метаболічна теорія – зниження метаболітів циклу трикарбонових кислот

корму.
Довгострокова регуляція споживання корму відшкодовує дефіцит, пов'язаний із попередньою недостатньою

або надлишковою годівлею.

впливом корму на механо і хеморецептори порожнини рота і шлунка,

що пригнічує нейрони латерального гіпоталамуса.
2. Метаболічний – підвищення рівня доступної глюкози й амінокислот при всмоктуванні, зміна метаболізму жирів.

потребою тварини у воді і виявляються в непереборованому прагненні пити.
Причини

виникнення спраги – зменшення ресурсів води в організмі (граничний рівень утрати рідини – 0,5 л на 100 кг маси), або порушення нормального співвідношення між водою і хлористим натрієм (гіпертонічність рідин).

центральних (осморецептори в гіпоталамусі), так периферичних (рецептори розтягу в крупних

венах, механорецептори слизової рота).
При споживанні води відчуття спраги проходить, а пиття припиняється ще до того, як відновиться нормальний баланс води в тканинах.

смакові температурні


механічні
Забезпечують харчовий центр інформацією, яка впливає на функцію всього травного апарату.

на стан насичення, що підтверджується дослідами на езофаготомованих тваринах. Регулюється

акт жування ядрами черепно-мозкових нервів, що іннервують жувальні м'язи, язик, глотку. Ці ядра, розташовані в довгастому мозку, входять до складу комплексного харчового центру.

порожнини рота) і умовних (вид, запах їжі) подразнень.
До слизових відносяться

залози піднебіння, щік і кореня язика, до серозних – привушні залози і залози бічних поверхонь язика, до змішаних – підщелепні, під'язикові і дрібні залози слизової губів.

серозні
слизові змішані

(білки плазми, групоспецифичні білки крові, імуноглобуліни, ферменти – ліпаза, лужна

і кисла фосфатази, нуклеази), електроліти: катіони – Na+, K+, Ca++, Mg++; аніони – Cl-, I-, HCO3–, H2PO4–, SCN–.
Вона містить 98 – 99.5 % води
Електролітний склад слини залежить від виду тварини, віку, характеру харчування, інтенсивності секреції.

лицевого нерва для підщелепної і під'язикової залоз, гілки язикоглоткового нерва

для привушних залоз).
При їхньому подразненні або введенні холіноміметичних речовин виділяється велика кількість рідкої водянистої слини з малим вмістом органічних речовин.

а) сприяє розм'якшуванню корму при його пережовуванні;
б) екстрагує із

корму смакові речовини;
в) полегшує формування харчової грудки та її ковтання;
г) має бактерицидні і дезинфікуючі властивості (завдяки наявності лізоциму і родонатів);
д) екскретує деякі продукти обміну і лікарські речовини з крові (сечовину, алкоголь, йодисті сполуки, солі важких металів і ін.) з метою звільнення крові від надлишку цих продуктів або підтримки сталості складу шлункового вмісту;
е) має кровоспинну дію завдяки наявності тромбопластичних речовин;
ж) бере участь у теплорегуляції.

муцину, ізотонічна крові. Містить велику кількість сечовини, іонів Na+, НСО3-,

НРО4-- у порівнянні з гіпотонічною слиною змішаних залоз – підщелепної і під'язикової, а також у порівнянні зі слиною моногастричних тварин.

Вміст сечовини й електролітів у слині овець

Слина свиней містить амілолітичні ферменти – амілазу і - глюкозидазу

в кількості, рівній половині їхньої активності в людини.
Ферментативна активність слини падає зі збільшенням рівня секреції.
Найбільша кількість ферментних одиниць виділяється зі слиною при оптимальній вологості корму.
Дія ферментів відбувається не тільки в ротовій порожнині, але й у кардіальній частині шлунка, в області так називаного дивертикулу.

(функціональна асиметрія).
Відіграє роль не самий акт жування, тобто рух щелеп,

а механічні і хімічні подразнення смакових сосків відповідної сторони язика.
З усіх слинних залоз у коней безупинно секретують лише дрібні залози порожнини рота, а під час жари – і підщелепна.
Більше половини всієї слини, що виділяється, припадає на привушні залози; відносна роль інших залоз приблизно та ж, що й у свиней.
Основна функція зводиться до рясного змочування корму під час жування, а побічна – до участі в обміні електролітів.

еферентні імпульси по волокнах під'язикових, трійчастих, язиковоглоткових і блукаючих нервів

до м'язів порожнини рота, глотки, гортані і стравоходу. Координованими скороченнями цих м'язів харчова грудка швидко проштовхується в нижні відділи глотки, а потім у воронкоподібне розширення стравоходу. Харчова грудка при русі перетинає дихальні шляхи, проте не потрапляє до них, тому що у фазу ковтання м'яке піднебіння, підіймаючись, прикриває вхід у носоглотку, а надгортанник перекриває вхід у гортань. Підняття язика перешкоджає зворотному руху харчової грудки в порожнину рота.